Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| завдання:
стимулювання працівників до чесної і сумлінної праці, покращення їх дисципліни, забезпечення своєчасного і точного виконання розпоряджень роботодавця; виховання працівників у дусі неухильного дотримання трудової дисципліни, розуміння її як необхідної складової спільного процесу праці та сутності діяльності працівника у трудовому колективі; підтримання правопорядку у сфері колективної праці, забезпечення непорушності трудових прав і законних інтересів роботодавця та інших працівників; запобігання дисциплінарним правопорушенням працівників, профілактика виявів нехтування ними правовим порядком на підприємстві, установі, організації або правами роботодавця-фізичної особи; примушення правопорушника до виконання вимог норм трудового права, а в необхідних випадках і його покарання з метою забезпечення прав і законних інтересів роботодавця та інших працівників. Відповідно до означених завдань можна виділити такі функції дисциплінарної відповідальності: а) стимулююча; б) виховна; в) відновна; г) запобіжна; ґ) каральна. Слід констатувати, що ефективність дії чинних норм трудового права про дисциплінарну відповідальність працівників суттєво обмежується тим, що розраховані вони були на радянську систему моральних цінностей, які знаходили своє відображення й у законі. Так, відповідно до ч. 2 ст. 140 КЗпП України у трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов’язки. Модуль 4. ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ДІЄВОСТІ НОРМ ТРУДОВОГО ПРАВА 461 Важливим чинником, що сприяє підвищенню ефективності дисциплінарної відповідальності та її гуманізації є врахування основних принципів застосування цього виду юридичної відповідальності. До таких слід віднести такі. 1. Дисциплінарна відповідальність застосовується тільки за поведінку, вчинок. Це означає, що дії або бездіяльність працівників повинні бути об’єктивно виражені. Не може бути дисциплінарної відповідальності за думки, біологічні або соціальні властивості, родинні зв’язки, політичні переконання чи релігійні погляди, членство у профспілці. 2. Підставою дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку. Дисциплінарна відповідальність настає за усвідомлене ставлення до своїх вчинків. Необхідною умовою відповідальності є вина працівника у формі умислу чи необережності. 3. Вимога законності полягає в чіткому визначенні підстави дисциплінарної відповідальності й дослідженні конкретних фактів, на яких будується звинувачення працівника в порядку, визначеному дисциплінарним законодавством. 4. Обґрунтованість дисциплінарної відповідальності полягає в тому, що в результаті дослідження обставин справи про дисциплінарний проступок чітко встановлено його склад, а стягнення до працівника застосоване з урахуванням тяжкості вчиненого та особи працівника. 5. Справедливість дисциплінарної відповідальності в кожному випадку виступає як її законність. Якщо рішення роботодавця законне, то воно й справедливе. 6. Доцільність дисциплінарної відповідальності визначається її індивідуалізацією, тобто, відповідністю діяння заходам, які застосовуються роботодавцем. 7. Невідворотність дисциплінарної відповідальності полягає в тому, що жоден факт дисциплінарного порушення не повинен залишитися без відповідного правового реагування роботодавця. 8. Презумпція невинуватості працівника полягає в тому, що він не повинен доводити роботодавцю, що не вчиняв дисциплінарного проступку. Проблема доказування вини працівника – це проблема роботодавця. Дисциплінарна відповідальність у трудовому праву України має видовий поділ. Більшість учених погоджуються з тим, що необхідно розрізняти загальну і спеціальну дисциплінарну відповідальність. Вони відрізняються: 1) за джерелами, тобто нормативними актами, які регулюють той чи іншій вид відповідальності; 2) за колом осіб, на яких поширюється відповідальність; 3) за видами заходів стягнення, які застосовуються; ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 462 4) за порядком і строками оскарження накладеного дисциплінарного стягнення (В.С. Венедіктов). Загальний вид дисциплінарної відповідальності має саму широку сферу застосування, оскільки поширюється на переважну більшість працівників і передбачений КЗпП України. Спеціальна дисципліна відповідальність встановлюється окремими законодавчими актами: положеннями або статутами про дисципліну для певних категорій робітників і службовців у низці галузей народного господарства. Статути й положення про дисципліну приймаються для тих галузей, де дотримання трудової дисципліни має особливе значення, наприклад на транспорті, на роботах в особливо небезпечних підземних умовах, умовах підвищеного ризику для життя і здоров’я, на підприємствах зв’язку та в деяких інших галузях. Про ці нормативні акти та їх особливості говорилося вище. Норми про дисциплінарну відповідальність державних службовців в Україні передбачає ст. 64 Закону України «Про державну службу» 2015 р. Згідно з ч. 1 цієї статті, за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених цим Законом та іншими нормативно- правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Самостійність та своєрідність дисциплінарної відповідальності працівників обумовлюється низкою обставин. У правовій державі всі суб’єкти трудових відносин повинні чітко усвідомлювати весь спектр прав, які їм надаються, обов’язків, які на них покладаються, а також можливість притягнення до юридичної відповідальності за протиправні дії. Таке твердження ґрунтується на вимогах ст. 68 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Юридична відповідальність як вид соціальної відповідальності також має певні об’єктивні й суб’єктивні передумови свого існування. Об’єктивною передумовою соціальної відповідальності є суспільна природа людини та урегульованість суспільних відносин соціальними нормами, а суб’єктивною передумовою є свобода волі людини. Існування в рамках людської спільноти породжує появу соціальних норм, що регулюють відносини, які повторюються щодня між членами суспільства. Встановлення взаємних прав і обов’язків членів будь-яких організацій неможливе без системи загальнообов’язкових норм або правил поведінки. Діяння особи, які не відповідають правилам, що пред’являються в суспільстві, тягнуть відповідальність порушника. Модуль 4. ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ДІЄВОСТІ НОРМ ТРУДОВОГО ПРАВА 463 Тобто, відповідальність можлива лише за умови попереднього пред’явлення до поведінки людей певних вимог, які сформульовані у відповідних нормах. У соціальних нормах відображається колективна воля, а відповідальність є наслідком недотримання цих норм. Це реакція на діяння особи з боку соціальної організації, яка встановила ці норми. Існування дисциплінарної відповідальності, як виду юридичної, обумовлено низкою об’єктивних і суб’єктивних передумов. Дисциплінарна відповідальність можлива лише за умови попереднього пред’явлення до поведінки працівника певних вимог, які закріплені в нормах права та визначають певні межі поведінки (об’єктивна жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|