ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
150
того часу об’єднання працівників для незаконних цілей, тобто для
захисту
своїх трудових прав, вважалося злочинною змовою і тягло
кримінальне переслідування). З самого початку свого існування процес
колективних переговорів у Великобританії характеризувався участю у
ньому працівників державного сектору, включаючи державних
службовців, а також децентралізацією.
На думку більшості учених-трудовиків,
соціальне партнерство –
це
співробітництво представників працівників, роботодавців і держави в
соціально-трудовій сфері.
В Україні вже тривалий час застосовується термін «соціальне
партнерство», запроваджений Указом Президента України «Про
Національну раду соціального партнерства» від 8 лютого 1993 р. № 34, а
також Указом від 27 квітня 1993 р. № 151 про затвердження Положення
про цей орган. Проте на законодавчому рівні поняття соціального
партнерства залишалося не визначеним. І тільки у 2001 р. зазначене
поняття було закріплене у ст. 1 Закону України «Про
організації
роботодавців» як система колективних відносин між найманими
працівниками, роботодавцями, виконавчою владою, які виступають
сторонами соціального партнерства у ході реалізації їх соціально-
економічних прав та інтересів.
При визначенні поняття даної правової категорії слід враховувати те,
що у національному законодавстві відбулася заміна терміну «соціальне
партнерство» терміном «соціальний діалог», а також те, що у
міжнародно-правовій практиці, зокрема в актах і публікаціях МОП,
застосовується частіше всього термін «соціальний діалог», а не
«соціальне партнерство».
Термін «
соціальний діалог» у національному законодавстві вперше
був застосований в Указі Президента України «Про розвиток соціального
діалогу в Україні» від 29 грудня 2005 р. Правові
засади організації та
порядку ведення соціального діалогу згодом було визначено в Законі
України «Про соціальний діалог в Україні» від 23 грудня 2010 р. В Законі
України «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх
діяльності» від 22 червня 2012 р. замість терміну соціальне партнерство»
застосовується термін «соціальний діалог». Позиція національного
законодавця відповідає юридичній практиці МОП та законодавству країн
Західної Європи.
На національному рівні ці питання знайшли своє нормативне
закріплення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний
діалог в Україні», для ведення соціального діалогу на національному і
територіальному рівнях з рівного числа представників сторін соціального
діалогу відповідного рівня у порядку, визначеному статтями 11 та 17
цього Закону, утворюються Національна тристороння соціально-
економічна рада та територіальні тристоронні соціально-економічні ради.
Модуль 2. ПРАВОВІ МОДЕЛІ Й МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ …
151
За ініціативою сторін можуть утворюватися галузеві (міжгалузеві)
тристоронні або двосторонні соціально-економічні ради та інші
тристоронні органи соціального діалогу (комітети, комісії тощо). На
локальному рівні для ведення колективних переговорів з укладення
колективних договорів стороною працівників (суб’єктами якої є первинні
профспілкові
організації, а в разі їх відсутності – вільно обрані
представники (представник) працівників) та стороною роботодавця
(суб’єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники
роботодавця) утворюється двостороння робоча комісія відповідно до
закону.
На міжнародному рівні відносини соціального партнерства
регулюються цілою низкою важливих актів: Декларація про
основоположні принципи і права у сфері праці 1998 р., Конвенція МОП
№ 150 про регулювання питань праці: роль, функції і організація 1978 р.,
Конвенція МОП № 87 про свободу асоціації і захист права на організацію
1948 р., Конвенція МОП № 144 про тристоронні консультації для
сприяння застосування міжнародних трудових норм 1976 р., Конвенція
МОП № 154 про сприяння колективним переговорам 1981 р., Конвенція
МОП № 144 про тристоронні консультації для сприяння застосування
міжнародних трудових норм 1976 р. та ін.
Наприклад, п. 18 Рекомендації МОП № 198
про трудові
правовідносини 2006 р. передбачає, що у рамках своєї національної
політики держави-члени Організації повинні, крім іншого, сприяти
підвищенню ролі колективних переговорів і соціального діалогу, як
засобів знаходження рішень питань, які стосуються сфери трудових
правовідносин на національному рівні.
Достарыңызбен бөлісу: