Підручник


Органи й інститути виробничої демократії



Pdf көрінісі
бет84/330
Дата19.05.2022
өлшемі3.64 Mb.
#457839
түріПротокол
1   ...   80   81   82   83   84   85   86   87   ...   330
9.2. Органи й інститути виробничої демократії 
Ці суб’єкти трудового права дуже різноманітні. Історію 
законодавчого регулювання діяльності органів виробничої демократії 
можна класично розкрити на прикладі Німеччини. Перші паростки 
законодавчого регулювання організації трудящих у межах підприємства 
містилися у законі про охорону робітників від 1 квітня 1891 р., який у 
§134h передбачав факультативне запровадження робітничих комітетів
Перші схеми участі працівників у прийнятті рішень на 
підприємствах Німеччини дотуються початком ХХ ст. Стаття 165, розд. 6 
Імперської Конституції Німеччини від 11/VIII–19 р. надавала імперії 
виключну компетенцію стосовно законодавства про ради: робітничі та 
економічні, визначення їх функцій, а також регулювання їх 
взаємовідносин із іншими самоврядними громадськими організаціями. 
Стосовно прав професійних спілок зберігалися значні обмеження, але 
розширювалися права рад підприємств, а також змішаних організацій 
(трудових камер, комісій спеціалістів, економічних рад). 
Особливо активно використовувались органи виробничої демократії 
у соціалістичних країнах. Так, згідно з п. 1 Положення про робітничий 
контроль, прийнятого ВЦВК РРСД від 14 листопада 1917 р. 
запроваджувався робітничий контроль над виробництвом, купівлею, 
продажем продуктів і сирих матеріалів, їх зберіганням, а також за 
фінансовою стороною діяльності підприємств. У п. 2 Положення 
зазначалося, що робітничий контроль здійснювався всіма робітниками 
через свої виборні установи, як-от: заводські, фабричні комітети, ради 
старост і т. п., при чому до складу цих установ входили представники від 
службовців і від технічного персоналу. 
У подальшому розвиток виробничої демократії в соціалістичних 
країнах дав можливість прийняти законодавство, яке дозволяло 
створення у рамках підприємств таких організаційних форм, які були 
обов’язкові для адміністрації підприємства. Колективу та окремим 
працівникам вони давали можливість брати участь в управлінні 
діяльністю 
підприємства 
та 
контролювати 
адміністрацію. 
Ці 
організаційно-правові форми можна класифікувати на різні групи за 
індивідуальним складом (органах), характеру їх повноважень (дій). 
До першої групи органів відносили всі наради і збори з участю 
колективу підприємства або значної його частини. У радянський період 
були відомі такі різновиди нарад: загальні збори, конференції делегатів 
робітників, виробничі наради, господарські активи, наради бригади
технічні конференції, наради начальників цехів (бригадирів), огляди і 
конференції з охорони праці, конференції новаторів, комітети жінок, 
молоді тощо. 
До другої групи органів належали різноманітні комісії, в яких брала 
участь відносно невелика частина колективу підприємства, що 


ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
158 
виконувала специфічні завдання. Такими, наприклад, були економічні та 
організаційні комісії, комісії з науково-технічного розвитку, з 
підвищення кваліфікації, громадські інспекції з охорони праці, комісії по 
трудових спорах, із соціального страхування. Вказані комісії займались, 
як правило: плануванням, вдосконаленням виробництва і організацією 
праці; соціальним страхуванням; розглядом трудових спорів тощо. 
Перераховані органи – якби перехідна форма між безпосередньою 
участю колективу підприємства в управлінні виробництвом і 
опосередкованою (через профспілку). 
Нині демократія в масштабах підприємства стає безпосереднім 
продовженням демократичних принципів діяльності економічних 
суб’єктів соціального ринкового господарства. Проте участь працівників 
в управлінні підприємствами або, як прийнято говорити на Заході, участь 
трудящих у прийняття рішень на рівні підприємств не відразу отримало 
право на існування. Це відбулося під тиском профспілок і ліберально 
налаштованих політичних діячів низки країн. Значну роль відіграли 
норми і рекомендації МОП, направлені на розширення прав трудящих. 
До таких важливих актів належать Конвенція № 154 про колективні 
переговори, Рекомендація № 94 про співробітництво на рівні 
підприємства, Рекомендація № 129 про зв’язки на підприємстві, 
Конвенція № 135 і Рекомендація № 143 про представництво трудящих. 
Противники цієї ідеї вважають, що участь трудящих в управлінні на 
рівні підприємства ставить під сумнів право власності та порушує 
принцип єдиноначальності, а це може негативно вплинути на 
ефективність роботи підприємства. На рівні ж суспільства участь 
трудящих в управлінні виробництвом, на їх думку, може підірвати вже 
визнану роль соціальних партнерів у системі трудових відносин 
(роботодавців і профспілок) і взагалі породити тенденцію до делегування 
трудящим прав управління. 
Цілі і завдання участі працівників в управлінні підприємствами 
носять: 
1) етичний; 
2) соціально-політичний; 
3) та економічний характер. 
Свого часу експертами Міжнародного Бюро Праці у Женеві була 
розроблена робоча схема складання національних доповідей для держав-
членів МОП з питань участі трудящих у прийнятті рішень на рівні 
підприємства. 
Ця схема досить детально розкриває основні складові участі 
працівників в управлінні виробництвом і включає такі компоненти: 
А. Рівні участі: 1) цех підприємства; 2) підприємство, установа чи 
організація; 3) компанія; 4) група компаній та багатонаціональні 
компанії; 5) зв’язки на національному, регіональному та галузевому 


Модуль 2. ПРАВОВІ МОДЕЛІ Й МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ … 
159 
рівнях; 6) відносини з іншими типами участі (участь у прибутках і 
капіталі). 
Б. Методи і форми участі: 1) інформація і консультація; 2) 
колективні переговори; 3) участь у роботі різного роду комітетів і рад на 
підприємстві; 4) участь у керівних органах підприємства, включно з 
правом вето; 5) співучасть у прийнятті рішень на паритетних засадах; 6) 
самоуправління, включаючи кооперативи і підприємства, що перейшли у 
власність трудових колективів або профспілок. 
В. Сфери участі: 1) технічні питання організації роботи; 2) питання 
зайнятості і умов праці; 3) економічна і фінансова політика підприємства; 
4) питання загальної політики, включаючи саме існування підприємства і 
його структурну перебудову. 
Виходячи з означених компонентів участі, експерт МОП Жак Мона 
запропонував таку класифікацію типів участі працівників у справах 


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   80   81   82   83   84   85   86   87   ...   330




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет