Постанова президії вак україни від 14. 10. 09 №1-05/4

У пропонованій нами систематизації підставою служать джерела (причини) виникнення ризиків у відтворювальному процесі з урахуванням їх зародження в зовнішньому по відношенню до сільськогосподарських підприємств середовищі і в його внутрішній структурі.

Перше джерело ризиків — небажані зміни якості і кількості чинників виробництва [4]. У сільському господарстві це стосується перш за все зниження якості посівного матеріалу, добрив, комбікормів, незадовільного рівня якості техніки, невчасної поставки пального і змащувальних матеріалів і т.д.

Друге джерело ризиків пов'язане з умовами реалізації виробленої продукції. Форми його прояву: погіршення співвідношення попиту і пропозиції і пов'язана з цим несприятлива для виробника зміна ринкових цін, посилення конкурентної боротьби, підвищення тарифів на транспортування або витрат на зберігання продукції.

Третє джерело ризиків, особливо в нестабільних економічних системах, зароджується у фінансовій сфері, при зміні грошово-кредитної політики. Це — дефіцит бюджету, зміна курсу національної валюти, темпи інфляції, підвищення ставок рефінансування і відсотків по кредитах комерційних банків, коливання курсів державних і корпоративних цінних паперів і ін.

Четверте джерело ризиків — зміна економічної політики в застосуванні методів протекціонізму або, навпаки, велика лібералізація економіки, ослаблення або посилювання податкового навантаження, регулювання експорту і імпорту і т.п. [6]

Розглянуті джерела економічних ризиків характерні для будь-якої галузі народного господарства. У сільському господарстві, окрім цього, є ще і специфічні причини появи ризиків. Існують погодні ризики. Несприятливі погодні умови прямо впливають на врожайність сільськогосподарських культур, отже, на витрати виробництва, об'єми реалізації продукції, розмір прибутку і рентабельність. Такі явища, як запорошені бурі, град, недостатній сніжний покрив на полях, повені, інші стихійні явища, здатні завдати колосального збитку рослинництву, садівництву і іншим галузям.

Інша особливість — біологічна природа використовуваних в сільському господарстві виробничих ресурсів і одержуваної продукції. Терміни і послідовність виконання технологічних операцій приречені цією природою, а їх порушення неминуче підсилює ризик втрати продукції і доходу. Сівба, що запізниться або дуже рання, тривале збирання врожаю, погані умови зберігання продукції, хвороби тварин і шкідники рослин, — все це зв'язано з прямим ризиком втрати продукції, підвищенням витрат, зниженням прибули.

Групи ризиків реформування	Бали
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Ринкова кон'юнктура
Нормативна база діяльності
Неефективність грошово-кредитної політики держави
Несумлінне виконання зобов'язань контрагентами
Часовий лаг очікуваного ефекту
Погодно-кліматичні умови
Право власності
Недостатня обґрунтованість управлінських рішень
Недооцінка джерел фінансування
Переоцінка рівня кваліфікації персоналу, що реалізовує управлінське рішення про реструктуризацію (санації)
Помилки в обґрунтуванні екологічної безпеки
Відсутність соціального ефекту

Таким чином, ризик при реструктуризації і санації аграрних формувань нами розглядається як величина змінна в часі, тобто з часом і зміною навколишнього середовища (кон'юнктури, фінансових змінних, природних умов), ризик змінює всі свої характеристики.

Для впровадження комплексної системи ризик-менеджменту в аграрних формуваннях необхідно розподілити повноваження між рівнями управління. Далі необхідно скласти карту всіх можливих ризиків. На цьому етапі відбувається ранжирування ризиків по пріоритетності, завдяки чому досягається ефективність розподілу капіталу.

В процесі управління ризиками сільськогосподарських підприємств в ході реструктуризації і санації особливе місце займає їх якісна оцінка. Для оцінки рівня ризику нами був застосований бальний метод, на підставі якого був сформульований профіль ризику (рис. 1).

Так, на думку експертів найбільш значущими для агроформувань в ході реструктуризації є ризики недостатньої обґрунтованості управлінських рішень про реформування (9,2 бали), ризики недооцінки форм і джерел фінансування (8,9 бали), ризики, пов'язані з несумлінним виконанням зобов'язань контрагентами підприємства (8,5 бали), а також переоцінка кваліфікації персоналу, що здійснює розробку, реалізацію і контроль за управлінським рішення про реструктуризацію (санації) (6,8 бали).

Превалювання цих видів ризиків обумовлене особливістю сучасного ведення агробізнесу (кризова ситуація в сільському господарстві АР  Крим, сезонність виробництва і реалізації продукції), а також специфікою реструктуризаційних перетворень в агроформуваннях.

З метою інтегральної оцінки цих видів ризиків нами запропоновані індикатори груп ризиків реформування агроформувань, що мають рівнозначний вплив (таб. 1).

Таблиця 1

мінімальний середній критичний

Рис. 2. Порядок вибору напрямків реструктуризації і санації з урахуванням сукупного рівня ризику реформування

- при мінімальному впливі індикаторів – 1 бал;

- при середньому рівні впливу – 5 балів;

- при критичному рівні дії – 10 балів:

де, Rr _– сукупний рівень дії індикаторів груп ризиків реформування агроформувань; Ii – значення відповідних індикаторів; 1, 5, 10 – значення відповідне шкалі впливу.

Виходячи з представлених градацій мінімаксних і середніх значень, а також запропонованої нами шкали для їх інтерпретації, ми сформували основні напрями вибору форм і методів реформування (рис. 2).

В цілому управління ризиками в процесі реструктуризації і санації повинне оптимально поєднувати два напрями: проведення заходів щодо зниження і недопущення ризиків, подолання їх наслідків з мінімальними витратами; ухвалення ризику і вибір такої стратегії, яка максимізує вірогідність отримання очікуваних результатів.