Розглянувши та обговоривши проект Закону України “Про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання”, керуючись частиною другою статті 24 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, Національна рада
ВИРІШИЛА:
1. Погодити із зауваженнями проект Закону України “Про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання ”, що додаються.
2. Направити рішення Національної ради до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
3. Виконання цього рішення покласти на юридичне управління.
4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника голови Національної ради Г.А. Шверка.
Зауваження
до проекту Закону України «Про перелік адміністративних послуг
та плату (адміністративний збір) за їх надання»
Чинне законодавство України передбачає суттєві особливості у здійсненні Національною радою державного регулювання сфери телебачення і радіомовлення, що не дозволяє віднести результати її владних повноважень до адміністративних послуг.
Так, правові засади діяльності Національної ради визначені Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення». Стаття 1 зазначеного Закону визначає статус Національної ради як конституційного, постійно діючого колегіального органу, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цим Законом. Відповідно до вказаного Закону до повноважень Національної ради не належить надання адміністративних послуг (платних або безоплатних).
Додатком до Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» ліцензію на мовлення та ліцензію провайдера програмної послуги не віднесено до документів дозвільного характеру.
Відповідно до преамбули Закону України «Про телебачення і радіомовлення» зазначений Закон відповідно до Конституції України та Закону України «Про інформацію» регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.
Ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених Законом України «Про телебачення і радіомовлення» та Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» (стаття 24 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).
Як свідчить зазначений вище аналіз норм діючого законодавства, сфера телебачення і радіомовлення віднесена до специфічної сфери державного управління, яка при здійсненні державного регулювання Національною радою (діяльність якої регламентована окремим Законом), зокрема в частині ліцензування мовлення, не може бути віднесена до категорії «надання адміністративних послуг».
Такий висновок випливає також з аналізу проекту Закону України «Про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання», який стосується правовідносин, на які поширюється дія таких законів України, які не поширюються на сферу телебачення і радіомовлення, зокрема: «Про адміністративні послуги», «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» тощо. Також регулювання передбачених законопроектом сфер у переважній більшості здійснюється центральними органами виконавчої влади, до яких не належить Національна рада.
Стаття 22 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначає, що на підставі рішення про створення каналу мовлення, мережі мовлення або багатоканальної телемережі, яка передбачає використання радіочастотного ресурсу України, Національна рада звертається до органів радіочастотного планування з поданням про розробку висновків щодо електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів мовлення в порядку, визначеному Законом України "Про радіочастотний ресурс України" і після надання цих висновків оголошує відповідний конкурс (конкурси) на отримання ліцензії (ліцензій) на мовлення.
Разом з тим, із законодавчого визначення поняття «адміністративна послуга» можна виділити ключові ознаки адміністративної послуги, зокрема, адміністративна послуга надається лише за заявою фізичної або юридичної особи. Це означає, що діяльність, яка складає зміст відповідної послуги, здійснюється уповноваженим суб’єктом лише за ініціативою особи, яка потребує такої послуги. Відтак, діяльність державних органів, що здійснюється за власною ініціативою таких органів не належать до адміністративних послуг.
Якщо первинна ініціатива щодо конкурсу виходить від органу влади, то ці дії не підпадають під поняття та ознаки адміністративної послуги, адже правовідносини ініційовані органом влади, а не заявою суб’єкта звернення.
Крім того законопроект обмежується традиційними формами електронних засобів комунікації. Він не відображає зміни у сфері телебачення і радіомовлення, привнесені сучасними технологіями, і, відповідно зростання конвергенції засобів масової інформації. Оскільки Україна взяла на себе зобов’язання вимкнення аналогового мовлення у 2015 році, перелік послуг суттєво зміниться.
За визначенням видача ліцензій - це адміністративна послуга, але саме ліцензія на мовлення, що видається Національною радою, це, по суті, право на використання природно обмеженого радіочастотного ресурсу України.
Передбачений чинною редакцією Закону України «Про адміністративні послуги» пункт 12 частини другої статті 2 свідчить про неможливість застосування визначених цим Законом положень до відносин щодо набуття прав на конкурсних засадах, які в переважній більшості є результатом діяльності Національної ради (видача ліцензій на мовлення).
Також запропонований проект Закону в частині нарахування ліцензійного збору в сфері телебачення і радіомовлення суперечить частині першій статті 31 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», якою передбачено, що за видачу, продовження строку дії ліцензій на мовлення та ліцензій провайдера програмної послуги сплачується ліцензійний збір. Методика розрахунків розмірів ліцензійного збору за видачу або продовження строку дії ліцензій на мовлення, ліцензій провайдера програмної послуги, визначення розміру плати за переоформлення ліцензій та видачу дубліката ліцензій на мовлення, ліцензій провайдера програмної послуги затверджується Кабінетом Міністрів України.
Окремо зазначаємо і наголошуємо, що визначені проектом Закону України «Про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання» найменування адміністративних послуг та розмір плати (адміністративний збір) за надання адміністративної послуги не передбачені Законом України «Про телебачення і радіомовлення» і унеможливлять взагалі розрахунок такого збору.
Зокрема, назви адміністративних послуг не відповідають видам ліцензій Національної ради, оскільки Національна рада видає лише ліцензію на мовлення і ліцензію провайдера програмної послуги; словосполучення «визначається виходячи з раніше сплаченої суми» доцільно замінити на «проводиться новий розрахунок розміру ліцензійного збору з урахуванням раніше сплаченої суми», у деяких пунктах відсутні критерії, які впливають на розмір ліцензійного збору; невідповідність розрахунку виду мовлення тощо.
В цілому пропонований розрахунок ліцензійного збору є вирваним з контексту діючої Методики розрахунків розмірів ліцензійного збору за видачу або продовження строку дії ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги, визначення розміру плати за переоформлення ліцензії та видачу дубліката ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 412.
У деяких пунктах найменування адміністративних послуг та визначення розмірів плати (адміністративний збір) за надання адміністративної послуги викладено некоректно, що не дає можливості розраховувати розмір ліцензійного збору, а саме:
у пунктах 503 – 510 додатку до законопроекту слова «визначається виходячи з раніше сплаченої суми» доцільно було б замінити словами «проводиться новий розрахунок розміру ліцензійного збору з урахуванням раніше сплаченої суми»;
пункт 503 доповнити абзацом такого змісту:
«розмір ліцензійного збору за продовження ліцензії на аналогове ефірне мовлення зменшується на 70%»;
пункт 506 доповнити абзацом такого змісту:
«за внесення до ліцензії на супутникове мовлення змін, які впливають на розмір ліцензійного збору в частині параметрів програмної концепції мовлення, за які передбачено зменшення/збільшення розміру ліцензійного збору», оскільки у пункті відсутнє формулювання щодо нарахування розміру ліцензійного збору за зміни, які впливають на розмір;
пункт 510 доповнити абзацами такого змісту:
«розмір ліцензійного збору зменшується на 30 % якщо телерадіоорганізація у програмному наповненні використовує переважно (понад 80 відсотків загального обсягу мовлення) програми власного виробництва та/або дитячі (та/або науково-просвітницькі, культурно-мистецькі) програми власного виробництва обсягом не менше як 3 години на добу, або не менше як 15 відсотків від загального обсягу мовлення, якщо останні становить менш як 24 години на добу (сумарна знижка за програмне наповнення не може перевищувати 30 відсотків розміру ліцензійного збору);
збільшується на 30 %, якщо частка програм іноземного виробництва в загальному обсязі мовлення становить понад 30 відсотків;
для державних телерадіоорганізацій розмір ліцензійного збору зменшується на 90 %».
За час діяльності Національна рада вже мала досвід, коли плата за видачу ліцензій регламентувалася нормами Закону, що призвело до того, що протягом значного часу неможливо було здійснювати ліцензування окремих видів електронних засобів комунікації, завдало значних збитків Державі, а частина мультимедійного ринку не мала змоги працювати у правовому полі.
Враховуючи зазначене, вважаємо за необхідне виключити з Переліку адміністративних послуг та розмір плати (адміністративний збір) за їх надання, що є додатком до проекту Закону України «Про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання» адміністративні послуги №№ 503 – 510, оскільки вони не є адміністративними послугами. а є правовідносинами, які повністю регулюються окремо визначеним Законом України «Про телебачення і радіомовлення».
Підпунктом 2 пункту 4 Статті 4. Прикінцевих положень законопроекту пропонується у Законі України «Про адміністративні послуги» виключити пункти 12, 13 частини другої статті 2 Закону України «Про адміністративні послуги».
У зв’язку з цим, пропонуємо частину другу статті 2 Закону України «Про адміністративні послуги» доповнити новим пунктом такого змісту:
«діяльності у сфері телебачення і радіомовлення».
Таким чином, вважаємо, що віднесення Національної ради до сфери дії Закону України «Про адміністративні послуги» та Закону України «Про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання» підриває незалежність системи ліцензування та діяльність Національної ради, їх норми частково дублюють або суперечать діючим законам, що регулюють сферу телебачення і радіомовлення. В результаті створюється непослідовна та неповна законодавча база, що складається з багатьох частин, які не стикуються між собою.
|