Методика і формула С. Ю. Лібермана

N = n / k + 1 (%),

де N – кількість отриманих голосів, %; n – кількість негативних повідомлень, шт.; k – коефіцієнт активності виборчої кампанії.

Для визначення останнього необхідну загальну кількість передвиборних повідомлень за період, що розглядається, розділити на 1000 (нормуючий коефіцієнт). Наприклад, за місяць, що передує президентським виборам, по чотирьох основних телеканалах було передано близько 1700 повідомлень, пов'язаних з виборами, відповідно, коефіцієнт активності становив 1,7.

Таким чином, згідно з формулою Лібермана найбільш сильний вплив на кількість голосів, отриманих на виборах, має не обсяг позитивних повідомлень про кандидата (до чого зазвичай вони прагнуть), а кількість негативних повідомлень.

Однак коли фахівці звернулися до аналізу обчислень, зроблених автором формули, виявилося, що вони далекі від коректності, оскільки не враховують такі важливі фактори, як розподіл аудиторії на телеканалах, їхню специфіку тощо, а також використовують спотворені відомості про кількість повідомлень. Все це спричинило цілком обґрунтовані сумніви в науковості формули Лібермана. Але найголовнішим стало те, що соціологічна спільнота ще раз переконалася в неможливості прогнозування таких складних соціальних процесів, як вибори за допомогою якоїсь однієї, універсальної формули.

Методики прогнозування мають змінюватися разом зі змінами суспільства, електорату, правових норм. Крім того, цілком очевидно, що при всій своїй важливості інформаційний чинник не є єдиною підставою для прогнозу.

Напрямки діяльності в рамках соціологічного супроводу виборчих кампаній:

• 
  аналіз «політичної історії» регіону;
  
• 
  виявлення найбільш значущих для електорату спільних регіональних і місцевих соціальних проблем (виявлення значущих тем передвиборної агітації та пропаганди);
  
• 
  дослідження структури електорату і виділення цільових груп впливу;
  
• 
  оцінення стартових шансів основних претендентів, діагностика їхнього іміджу, оцінення наявних у них ресурсів;
  
• 
  виявлення іміджу кожного з відомих виборцям кандидатів, виявлення та аналіз позитивних і негативних елементів (рис) іміджу;
  
• 
  виявлення очікувань електорату від майбутніх виборів;
  
• 
  визначення соціально-значущих в регіоні особистостей і політиків національного рівня, що викликають довіру електорату (з метою визначення можливості їх залучення до передвиборчої кампанії;
  
• 
  виявлення політичних уподобань електорату з метою використання різних політичних партій і рухів у передвиборній агітації;
  
• 
  аналіз розстановки політичних сил між основними групами впливу в регіоні;
  
• 
  дослідження каналів комунікації, оцінення ступеня їхньої ефективності, ангажованості, впливовості, рейтингу популярності регіональних і федеральних ЗМІ серед населення;
  
• 
  регулярний моніторинг суспільних настроїв під час кампанії, аналіз можливих сценаріїв розвитку виборчої кампанії, прогноз результатів виборів;
  
• 
  проведення exit-polls для альтернативного контролю.
  

1. 
   Андреев Э.П. Методы измерения в социологии / Э.П. Андреев, Г.В. Осипов. - М.: Наука, 1977. - 88 с.
   
2. 
   Белановский С.А. Индивидуальное глубокое интервью / С.А. Белановский. - М.: Никколо-Медиа, 1993. - 320 с.
   
3. 
   Белановский С.А. Метод фокус-групп / С.А. Белановский. - М.: Изд-во Магистр, 1996. - 272 с.
   
4. 
   Воронов Ю.П. Методы сбора информации в социологических исследованиях / Ю.П. Воронов. - М.: Статистика, 1974. - 234 с.
   
5. 
   Воронов Ю.П. Районирование выборки в социологии / Ю.П. Воронов. - Новосибирск: Изд-во «Наука», 1990. – 117 с.
   
6. 
   Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика / Е.П. Голубков. - М.: Изд-во «Финпресс», 1998. - 416 с.
   
7. 
   Горшков М.К. Как провести социологическое исследование / М.К. Горшков, Ф.Э. Шереги. - М.: Политиздат, 1990. – 334 с.
   
8. 
   Гречихин В.Г. Лекции по методике и технике социологических исследований: Учеб. пособие / В.Г. Гречихин. - М.: Изд-во МГУ, 1988. - 118 с.
   
9. 
   Давыдов А.А. Объем выборки / А.А. Давыдов // Социс. - 1990. - № 6. - С. 23-28.
   
10. 
    Давыдов А.А. Ремонт выборки / А.А. Давыдов, А.О. Крыштановский // Социс. - 1989. - № 5. - С. 22-27.
    
11. 
    Давыдов А. А. Репрезентативность выборки / А.А. Давыдов // Социс. - 1990. - № 1. - С. 19-25.
    
12. 
    Здравомыслов А.Г. Методология и процедура социологических исследований / А.Г. Здравомыслов. - М.: Мысль, 1969. - 142 с.
    
13. 
    Как провести социологическое исследование / под ред. М.К. Горшкова, Ф.Э. Шереги. - М.: Наука, 1985. - 118 с.
    
14. 
    Картер Г. Эффективная реклама: Путеводитель для мелких предприятий / Г. Картер. - М.: Прогресс, 1991. - 280 с.
    
15. 
    Котлер Ф. Основы маркетинга: пер. с англ. / Ф. Котлер. - М.: Прогресс, 1990. - 736 с.
    
16. 
    Краткий словарь по социологии / под общ. ред. Д.М. Гвишиани, Н.И. Лапина; сост. Э.М. Коржева, Н.Ф. Наумова. - М.: Политиздат, 1988. – 479 с.
    
17. 
    Мамыкин А.А. Стратегия и тактика маркетинга в Интернет / А.А. Мамыкин // Маркетинг в России и за рубежом - 2000. - № 2. - С. 38 - 50.
    
18. 
    Основы прикладной социологии: учеб. для вузов / под ред. Ф.Э. Шереги и М.К. Горшкова. - М.: Интерпракс, 1996. - 184 с.
    
19. 
    Паниотто В.И. Качество социологической информации / В.И. Паниотто. – К.: Наук. думка, 1986. - 224 с.
    
20. 
    Паниотто В.И. Количественные методы в социологических исследованиях / В.И. Паниотто, В.С. Максименко. - К.: Наук. думка, 1982. - 272 с.
    
21. 
    Практикум по социологии / под. ред. И.М. Слепенков, Н.И. Дряхлое и др. - М.: Изд-во МГУ, 1992. - 192 с.
    
22. 
    Рабочая книга социолога. - Рабочая книга социолога / под ред. Г.В. Осипова. - М.: Наука, 1983. - 477 с.
    
23. 
    Смелзер Н. Социология: пер. с англ. / Н. Смелзер. - М.: Феникс, 1998. - 688 с.
    
24. 
    Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы / В.А. Ядов. - Самара: Самар. ун-т, 1995. -236 с.