„російська усна народна творчість”
Словотвір як розділ науки про мову
жүктеу/скачать 214.5 Kb.
|
| 1. Словотвір як розділ науки про мову
Словотвір як окрема галузь лінгвістичної науки формується протягом останніх десятиліть. Дедалі чіткіше вимальовуються контури цієї мовознавчої дисципліни, уточнюються її основні поняття і терміни, визначають нові напрями досліджень. На місце словотвору серед інших мовознавчих дисциплін існують різні погляди: М. Ломоносов, О. Востоков, Б. Буслаєв, Ф. Ф. Фортунатов, Л.Булаховський та інші вважали, що вчення про словотвір є одним із розділів морфології; О. Потебня відносив словотвір до лексикології, а О. Шахматов, В Виноградов виділяли словотвір у самостійну дисципліну в науці про мову. В українському мовознавстві цю точку зору обстоював І. Ковалик. Він долучився і до створення відповідної теоретичної бази цієї галузі. І. Ковалик підкреслював "самостійність науки про словотвір у тому, що вона вивчає закони творення слів на базі моделей і зразків, наявних у системі слів, які належать до словникового складу мови" (Ковалик, 1961 С: 56). Предмет і завдання словотвору не входять до жодного з розділів мовознавчої науки. Словотвір — розділ науки про мову, що вивчає структуру похідного слова і способи утворення нових слів. Аналогічно до загальноприйнятих термінів "фонологія", "морфологія", "лексикологія" у мовознавстві словотвір нерідко позначається терміном "дериватологія" — від латинського за походженням derivatus ("відведений") — дериват — "похідне слово" і грецького Іоgоs ("учення"). Термін "словотвір" має двояке значення: 1) це сама система словотвірної будови мови, яка утворювалася за своїми внутрішніми законами протягом усього історичного розвитку мови; 2) вчення про словотвірну будову мови як мовознавчу дисципліну. Перше значення — словотвір як процес — є первинним, а друге — словотвір як вчення про словотвірну будову мови — вторинним (Ковалик, 1961 б: 54). Словотвір, як і мову в цілому, можна вивчати у двох аспектах: діахронічному (від грец. dіа — "через" і chronos— "час") і синхронічному (від грец, sуп — "спільно, разом" і chronos — "час"). У діахронічному аспекті досліджуються певні процеси формування нових слів у ході історичного розвитку мови. Діахронічний (історичний) словотвір — це вчення про словотвірні процеси та закономірності, які простежуються у похідних словах; про формування словотвірної системи мови, її зміни, розвиток, зміни у структурі похідних слів. Синхронічний (описовий) словотвір — це вчення про похідну лексику у її взаємовідношенні з іншими словами на певному етапі розвитку мови протягом певного часу. Синхронічний словотвір вивчає відношення одиниці., що співіснують, діахронічий — процеси перетворення одних одиниць в інші (Земська, 1973:56). При синхронічному описі словотвору беруться до уваги деривати, утворені всіма способами словотворення, в яких виявляються "жимі" словотвірні типи (Словотвір, 1979: 7). Отже, у системі мови має місце словотвірний рівень. Підставою цього є його власна система структурно однакових лінгвоодиниць. Такими одиницями для словотвірного рівня можна вважати систему дериватом, утворених із різнорівневих одиниць — морфем, лексем, словосполучень. Дериватема — це базова мовна одиниця словотвірного рівня, що характеризується відповідною словотвірною формою і словотвірним значенням. Словотвірна форма—це не що інше, як поєднання твірної основи чи основ з певним афіксом або афіксами (дериваторами). Отже, дериватеми бувають суфіксальні, префіксальні, постфіксальні, префіксально-суфіксальні та ін. Дериватеми з двома і більше твірними основами поділяються на складні, складносуфіксальні, абревіаційні, зрощеннєві та ін. (Словотвір, 197,9; 36). 1.1. Об'єкт і завдання словотвору Змістом, предметом словотвору як галузі мовознавчої науки виступає чинна система словотвірної будови конкретної мови. Об'єктом словотвору є слово, яке вивчається також в інших розділах лінгвістичної науки. У словотворі розглядаються не всі слова, а тільки похідні і не самі по собі, а в їх відношеннях з відповідними твірними, у їх зв'язку з іншими похідними, однотипними за способом словотворення, за моделлю. Компонентами словотвірних відношень є похідність за формою і мотивованість за смислом (Словотвір, 1979:8). Отже, об'єктом словотвору є похідні лексичні одиниці, які розглядаються не лише як окремі похідні слова, а як пенні категорії слів, що мають спільні формальні і семантичні ознаки. У словотворі вивчаються не будь-які слова, а лише ті, які своєю структурою підказують, чому так, а не інакше названо істоти, речі тощо: промовець — від промовити, полотніти — від полотно (стати білим, як полотно), льонар — від льон, завтрашній — від завтра, мідний від мідь, підлість від підлий. Об'єкт словотвору визначає і його завдання. Основним завданням словотвору є вивчення структури похідного слова, його складових частин та різних взаємозв'язків між ними. До важливих завдань словотвору належать: вивчення конкретних формальних і семантичних ознак похідних слів, якими вони відрізняються від непохідних; встановлення принципів розрізнення похідних і непохідних слів, вивчення способі» словотворення, словотворчих ресурсів, за якими визначається спосіб словотворе пня; виявлення основних закономірностей і тенденцій, що активно діють у словотворчих процесах постійного збагачення лексичного складу новими утвореннями (Словотвір, 1979: 7). жүктеу/скачать 214.5 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|