Отже, слі/і, постійно переміщається, відділяється від джерела.
Розсіюваність. Звукова хвиля в однорідному середовищі розповсюджується з однаковою швидкістю в усі боки, оскільки коливається одне джерело. Однак у міру віддалення від джерела енергія звукової хвилі зменшується і на певній відстані хвиля затухає, тобто слід звуку розсіюється і зникає. Тому під час фіксації звукових слідів приймач необхідно якомога ближче розташувати до джерела.
Ділимість. Оскільки звукові сліди мають властивість розсіюватись і точно не фіксовані в певній точці, то звуковий СЛІД можна «розділити» на частоти, які будуть ідентичні цілому. Наприклад, помістити навколо джерела кілька приймачів і таким чином однії і той самий слід звуку буде зафіксовано кілька разів, тобто буде отримано одночасно зі сліду кілька копій, що відображають звуковий слід. Такі фонограми за своїм інформаційним значенням будуть абсолютно тотожні.
Однією з властивостей звукового сліду є відображення. Подібно до світла звукова хвиля може бути спрямована спеціальним відображувачем у певну точку, тобто звуковий слід можливо перенести з одного місця в інше, при цьому властивості сліду залишаються незмінними.
Звуковий слід, як фізичний рух, характеризується ще цілим рядом властивостей, закрема: довжиною хвилі, частотою коливань, амплітудою, періодом коливання. За довжиною хвилі звуки ділять на короткохвильові - ультразвукові та довгохвильові - інфразвукові. За допомогою технічних пристроїв звуковий слід можна підсилити або зменшити його інтенсивність без його якісних змін.
§2. Засоби і тактичні прийоми фіксації звукових слідів
Специфічні властивості звукових слідів створюють відповідні труднощі щодо їх фіксації як у технічному, так і тактичному плані. Динамічність та розс.іюваність звуку потребує спеціальних прийомів і засобів для виявлення звукових слідів та їх фіксації.
Криміналістика знає два способи фіксації звуку: органолептичний та технічний.
У ході застосування органолептичного способу використовуються органи слуху людини. Звуковий слід, відображений органом слуху, становить суб'єктивний образ, який недоступний для стороннього спостерігача без вільного волевиявлення джерела. Зафіксований органолептично звуковий слід може бути використаний в оперативно-розшуковій діяльності для оперативного впізнавання за мовою або під час слідчої дії - пред'явлення для впізнання людини за її мовою. Для фіксації звукових слідів доцільно обирати ближчі точки від джерела, бажано на шляху розповсюдження звуку, щоб не було перешкод. Для встановлення достовірності свідчень свідків-оче- видців про сприйняття конкретної звукової інформації проводять відтворення обстановки і обставин події, хоча даний стан можливо встановити технічним шляхом.
Фіксація звукових слідів технічними засобами називається звукозаписом. Суть звукозапису полягає в тому, що звуковий слід взаємодіє з технічним пристроєм (магнітофоном, диктофоном), збуджує в його приймачі синхронні джерелу звуку коливання, тобто сигнали, що закріплюються на магнітному носії - магнітній стрічці, немагнітних матеріалах. За способом перетворення та закріплення енергетичних сигналів звукозапис ділять на механічний та магнітний.
Механічний звукозапис створюється складним технічним пристроєм, що перетворює механічні коливання одного середовища в змінення іншого - об'ємні сліди на пластичному, металевому носії (диску). Відтворення проводиться аналогічними пристроями (патефони, електрофони).
Магнітний запис оснований на явищі залишкового намагнічування носія, що рухається в магнітному полі записуючої головки. Для магнітного запису в якості носія використовують магнітну стрічку, сталевий дріт, магнітні диски тощо. Магнітна стрічка - це синтетична, лавсанова основа, на яку нанесено тонкий магнітний шар. Якщо на носії записано мову людини або звукове середовище місця події, то магнітний носій називають фонограмою.
Фіксація звукових слідів технічними засобами зводиться до звукозапису. Для цього приймач-мікрофон технічного засобу потрібно розмістити так, щоб з ним взаємодіяла енергія звукової хвилі звукового сліду. У тактичному плані виконати цю умову не завжди просто, оскільки звук розповсюджується з великою швидкістю і постійно розсіюється. Тому під час запису його потрібно «ловити» у прямому розумінні слова. У ході запису виникають різні тактичні ситуації, а саме:
-
джерело звуку відоме і ним може керувати слідчий (запис слідчих дій допиту);
-
джерело звуку відоме, але ним не може керувати слідчий, наприклад, запис явищ природи (грім, прибій) або шум вулиці, скрегіт гальмів тощо;
-
джерело звуку не відоме, ним не можна керувати, наприклад, запис події злочину, підготовчих дій злочинця або діяльність щодо знищення слідів злочину, наприклад, запис хуліганських дій на вулиці, бешкетника у квартирі тощо.
Тактичні прийоми в кожному випадку різні. У першому випадку, коли джерелом звуку можна керувати, місце запису звуку обирає слідчий частіше за місцем проведення слідчої дії. Запис керованого джерела звуку повинен бути безперервним.
Запис ситуації, коли слідчий не може керувати джерелом звукових слідів, відбувається в двох технічних режимах - черговому і иороговочекаючому.
У ході запису в черговому режимі приймач звуку встановлюють на місці імовірної появи джерела, тобто на робочому місці, в житловому приміщенні, де збираються особи, яких вив- чаютьу місці, де, можливо, вчиниться злочин. Магнітофон вмикають і ведеться безперервний запис, поки не скінчиться стрічка. Можливий і такий спосіб, коли магнітофон вмикається і вимикається дистанційно. Під час безперевного запису фіксуються всі звукові сліди у межах чутливості пристрою.
Якщо джерело звуку виникає раптово, наприклад, у ході пізнання та затримання розшукуваного злочинця чи достав- лення затриманого хулігана в чергову частину, запис ведеться в черговому режимі. Відомо, які протиправні дії чинять затримані (нецензурно лаються, чинять опір тощо). Такі дії працівник органів внутрішніх справ, прокуратури, суду повинен записати па диктофон, умикаючи його тоді, коли виникає подібна ситуація. Така фонограма є важливим доказом, вона спростовує неправдиві свідчення затриманого про те, що його били, застосовували незаконні методи затримання, що вій не лаявся, не чинив опору. Фонограма разом з протокольною формою провадження є важливим джерелом доказової інформації.
§3. Судово-акустичне дослідження матеріалів звукозапису
Судово-акустичне дослідження матеріалів звукозапису і відеофонограм є новим видом експертної діяльності, яку називають судово-акустичним дослідженням та відео-фонографіч- ною експертизою. Сучасний етап цих досліджень доволяє вирішити такі завдання:
-
встановити джерело звуку (людина, технічний пристрій, агрегат, зброя, музичний інструмент тощо);
-
ототожнювати аудіовідеопристрої (магнітофони, відеомаг- нітофони, диктофони тощо);
-
дешифрувати зміст нерозбірливої або іншої звукової інформації;
-
встановити різні зміни, навмисно внесені або утворені внаслідок експлуатації фонограми - монтажу, перезапису, знищення запису;
-
встановлювати емоційний стан людини за її усною мовою з допомогою кількісних ознак спектральних вимірів;
-
на якій апаратурі отримана фонограма, що досліджується, чи являється вона оригіналом або копією.
Ототожнення джерела звуко-, відеоінформації за його зву- ко-, відеослідом, зафіксованим на магнітному носії (фонограмі, дискеті, диску, касеті), складає предмет відеофонографічної експертизи.
Об'єктами дослідження є звуко- і відеосліди людей, тварин, птахів, комах, предметів матеріального світу, неорганічної природи, верстатів, машин, засобів учинення злочинів, явищ природи, а також відеозвукозаписуючі, відео-звуковідтворюючі пристрої і засоби трансляції відеозвукових сигналів (телефони, радіогіристрої, підсилювачі). Щодо кожного з них вирішуються численні питання, головним чином ідентифікаційні.
Безпосереднім об'єктом експертного дослідження являється також магнітна сигналограма, що являє собою магнітний носій (стрічку, платівку, дріт) з відображеними на ньому слідами звукового і світлового середовища, а також магнітними і механічними слідами відео- і звукозаписуючої апаратури.
Методика акустичних досліджень з метою ототожнення джерел звукових слідів дещо вімінна від дослідження безпосередньо звукозаписуючих та звуковідтворюючих пристроїв. Тому методику акустичного ідентифікаційного дослідження джерел звукових слідів було запропоновано зарахувати до фоноскопічної експертизи, а ідентифікаційні дослідження матеріалів звукозапису - вважати електроакустичною експертизою. Таким чином, акустичне дослідження матеріалів звукозапису реалізується в рамках двох експертиз - фоноскопічної та електроскопічної. Ці дослідження належать до криміналістичних.
Об'єктами фоноскопічної експертизи є фонограми з записом акустичної інформації (мови людини, голосів тварин, птахів, звуку явищ природи, транспортних засобів тощо). 204
Фоноскопічна експертиза дозволяє встановити:
-
кількість джерел звуку, що записані на фонограмі;
-
вид джерела звукових слідів - людина, тварина, машина, синтезатор, записані па фонограмі, які знайдені на місці події;
-
ототожнити джерело звукових слідів, що записані на фонограмі (конкретної людини, машини, речі);
-
стать людини, яка говорить.
Відповідальним моментом в підготовці матеріалів до фонос- копічної експертизи являється отримання експериментальних зразків. Останні являють собою фонограми, на яких повинна бути записана акустична інформація в аналогічних умовах з досліджуваною, - на тому самому або аналогічному звукозапи- суючому пристрої. Якщо фонограма, що досліджується, записана з телефонного апарата, то і зразки треба записувати з телефону, до того ж з того самого. Зразки повинні вміщувати вільну мову (розповідь, діалог, полілог), до якого бажано внести фрази, слова, що є в фонограмі, яка досліджується. Зразки звукових слідів можуть бути зняті технічними засобами з провідних засобів зв'язку при відповідному процесуальному оформленні. Зразки не повинні піддаватись будь-якій технічній обробці.
Підготовлені матеріали - досліджувані та експериментальні - необхідно впакувати окремо в металеві коробки, що їх збереже від пошкоджень та розмагнічування.
Електроакустична експертиза технічними засобами досліджує закономірності відображення акустичної інформації в звукових слідах, що зафіксовані на магнітному носії, і на основі цих закономірностей розв'язує ідентифікаційні та не- ідентифікаційні завдання стосовно засобів та матеріалів звукозапису, а саме:
-
чи на даному магнітофоні проведено запис досліджуваної фонограми;
-
на одному чи різних технічних пристроях записано досліджувані фонограми;
Достарыңызбен бөлісу: |