висновок експертизи є джерелом доказової інформації, з допомогою якого під час розслідування і судового розгляду кримінальних справ одержують нові та перевіряють наявні докази. Найчастіше експертиза виконується в якості процесуального засобу перевірки та уточнення зібраних за справою доказів;
з допомогою експертизи встановлюється походження і причинні зв'язки окремих фактів, ознак, механізм їх утворення;
експертиза допомагає встановити час настання і протікання окремих явищ (смерть, гальмування, горіння тощо);
експертні дослідження забезпечують вирішення питання про тотожність осіб, предметів, тварин, речовин, про їх групову ііалежііість;
експертні дослідження дозволяють вияснити склад речовини, дати якісну і кількісну характеристику її елементів;
з допомогою експертизи встановлюються факти, що мають юридичне значення (вік, алкогольне сп'яніння, стан людини, статева зрілість тощо);
експертиза допомагає дати правильну юридичну оцінку події, що розслідується. Це необхідно, зокрема, під час розслідування пожеж, розкрадання державного і громадського майна, господарських і службових злочинів, дорожньо-транспортних пригод, статевих злочинів тощо.
Класифікація судових експертиз може бути здійснена за різними підставами (Схема 18): за місцем і послідовністю їх проведення, обсягом дослідження, складом експертів, змістом спеціальних знань. Така класифікація має наукове і практичне значення. Вона допомагає слідчому точно визначити зміст експертизи, місце її проведення, склад експертів та інші питання.
За місцем проведення експертизи поділяються на два види: ті, що проводяться в експертних установах; і ті, що проводяться за межами експертних установ. В сучасних умовах більшість судових експертиз проводиться головним чином в державних експертних установах.
За послідовністю проведення експертизи поділяються на первинні і повторні. Крім загальних завдань під час повторних експертиз здійснюється перевірка і повторних. Вони доручаються іншим спеціалістам, якщо попередній висновок виявився необгрунтованим, безпідставним.
За обсягом дослідження експертизи бувають основні і додаткові. Додаткові призначаються у разі недостатньої повноти висновку. На відміну від повторних, вони не ревізують, не перевіряють основну, а є своєрідним продовженням основної експертизи, у зв'язку з чим проводить їх той самий експерт, хоча не виключено, що провадження додаткової експертизи може бути доручено іншому експерту.
За чисельністтю і складом виконавців експертизи поділяються на одноосібні, комісійні і комплексні. Одноосібну експертизу проводить один експерт, комісійну - комісія в складі двох чи більше спеціалістів. Комплексні експертизи проводять дек-
ілька експертів різних спеціальностей. Цс має місце тоді, коли встановлення тієї чи іншої обставини неможливе шляхом проведення окремих експертиз або це виходить за межі компетенції одного експерта чи комісії експертів.
За змістом спеціальних знань експертизи багаточисельпі. Практично їх важко навіть перерахувати. Кримінально-проце- суальний закон називає декілька їх видів: судово-медичну, судово-психіатричну, судово-бухгалтерську, криміналістичну. Перелік судових експертиз, що проводяться в тій чи іншій експертній установі, встановлюється відповідними відомчими нормативними актами.
Найбільш поширеним видом судової експертизи є криміналістична. Вона полягає в лабораторному дослідженні об'єктів з метою встановлення їхнього фактичного стану; можливості проведення певних дій; обставин, за яких були проведені дії, невидимих слідів зашифрованого змісту, групової належності об'єктів або їх тотожності.
До видів криміналістичної експертизи відносяться такі види експертиз: дактилоскопічні, трасологічпі, холодної зброї, почеркознавчі, авторознавчі, балістичні, техніко-криміналістичних досліджень документів, ідентифікації особи за ознаками зовнішності, комплексного дослідження транспортних засобів і документів, що їх супроводять.
Перераховані види криміналістичних експертиз проводяться в експертно-криміналістичних підрозділах МВС України. В цих самих підрозділах проводяться також спеціальні експертизи, зокрема:
-
наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів;
-
харчових продуктів;
-
спеціальних хімічних речовин;
-
волокон та волокнистих матеріалів;
-
волосся людини та тварини;
-
судово-медична імунологія;
-
судово-медична цитологія;
-
судово-медична молекулярна біологія;
-
лакофарбових матеріалів та покриттів;
-
нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів;
-
скла і кераміки;
-
металів, сплавів та виробів з них;
-
полімерів та виробів з них;
-
вибухових речовин та продуктів пострілу;
-
матеріалів, документів;
-
ґрунтознавчі та мінералознавчі;
-
вибухових пристроїв, обставин і механізму дорожньо- транспортних пригод;
-
технічного стану транспортних засобів;
-
транспортно-трасологічні; ,
-
обставин і механізму пожеж;
-
електромереж і електросиоживачів;
-
матеріалів та засобів звуко- і відеозагіпсу;
-
фото- і відеотехнічні;
-
товарознавчі, в тому числі автотоварознавчі;
-
одорологічні;
-
судово-бухгалтерські.
З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики експертно-криміналістичні підрозділи можуть організувати проведення інших видів експертиз і досліджень.
§2. Підготовка до призначення та проведення судових експертиз
Підготовка до призначення та проведення судової експертизи включає такі основні елементи:
-
визначення моменту призначення експертизи;
-
збирання необхідних матеріалів;
-
вибір експертної установи чи експерта;
-
визначення об'єкта експертизи;
-
формулювання запитань експерту.
Дійшовши висновку іцодо проведення експертизи, слідчий повинен правильно визначити момент її призначення. В даному випадку треба мати на увазі:
-
що експертиза повинна бути призначена своєчасно;
-
що з постановою про призначення експертизи повинен бути ознайомлений обвинувачений, якщо він є в кримінальній справі;
-
що одержання необхідних для експертизи об'єктів, документів і матеріалів може вимагати виконання самостійних слідчих дій.
Вибір моменту призначення експертизи передбачає вибір місця у системі інших слідчих дій. Визначення часу призначення експертизи пов'язано з особливостями розслідування злочину, слідчою ситуацією, наявністю чи відсутністю необхідних матеріалів для призначення експертизи.
Збирання необхідних матеріалів також має певне значення під час підготовки до проведення експертизи. Об'єктами дослідження можуть бути речові докази, жива особа, труп або ііого частини.
При певних умовах експерту надаються так звані зразки порівняльного матеріалу. Це можуть бути зразки почерку, відбитки пальців рук, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини тощо. Про відбирання зразків слідчий складає протокол.
Вибір експертної установи чи експерта є одним із елементів підготовки до призначення експертизи. Діючи в даному напрямі, слідчий повинен передбачити спеціальну освіту, компетентність, якими володіє майбутній експерт, його стаж науко- во-дослідніщької роботи і роботи за спеціальністю.
Вибір експертної установи здійснюється з урахуванням характеру питань і об'єктів дослідження, що підлягають вирішенню.
Суттєвим елементом підготовки до проведення експертизи є визначення об'єкта експертизи. Під об'єктом дослідження розуміють матеріальні джерела інформації про факти, що підлягають встановленню. Це ті обставини, що можуть бути з'ясовані в ході експертного дослідження, та фактичні дані, що встановлюються на підставі спеціальних знань і дослідження матеріалів справи.
:1* 323
Формування запитань експерту в постанові слідчого має особливе значення. Запитання повинні: формулюватися ясно, чітко; не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру; мати логічну послідовність; бути короткими, конкретними, визначеними; включати в себе повноту та комплексний характер.
Під час підготовки матеріалів на експертизу слідчий взаємодіє з спеціалістом: у виборі експерта, визначенні мети експертизи та її віщу, формуванні конкретного завдання (які необхідно підготувати зразки, як їх одержати тощо).
Якщо експертиза проводиться поза експертною установою, то слідчий створює необхідні умови для роботи, охорону, забезпечення технічними засобами, приміщенням.
Підставами для призначення експертизи є постанова слідчого (ст. 196 КПК України) або ухвала (постанова) суду чи судді (ст. 310 КПК України). Постанова чи ухвала складаються з трьох частин: вступної, описової та резолютивної.
У постанові коротко викладаються обставини, що відносяться до предмета експертизи, перераховуються і при необхідності описуються об'єкти, які направляються на дослідження. Дається короткий виклад обставин справи. Вказується вид експертизи, найменування експертної установи, прізвище експерта тощо.
Керівник експертної установи, отримавши постанову про призначення експертизи, доручає її проведення одному або кільком експертам. В цей час враховуються обставини, що виключають можливість доручення експертизи зацікавленій особі.
Експертиза передбачає проведення активної технічної, організаційної та дослідницької роботи не лише експертом, а й слідчим. Робочий контакт експерта і слідчого полягають в такій взаємодії цих осіб під час підготовки, провадження та використання експертизи в ході розслідування, яка забезпечує оптимальні умови провадження досліджень та оцінки їх результатів як доказів у кримінальній справі.
Експерт сам визначає, які методи і засоби повинні бути застосовані в ході дослідження. Він не має права використати лише прийоми, які призводять до руйнування чи знищення об'єктів, що досліджуються. Якщо без руйнування чи знищення об'єкта вирішити поставлене питання неможливо, експерт повинен одержати на це згоду слідчого (судді). Експерт також не має права обмежити обсяг запропонованого йому дослідження. Однак експерт має право розширити обсяг досліджень, зазначивши у висновку обставини, які мають значення для справи, з яких йому не були поставлені питання.
§3. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі
Достарыңызбен бөлісу: |