Крім того, провадиться огляд квартири і робочого місця особи, що зникла, відбираються їх фотознімки, які можуть бути використані для розшуку й ідентифікації, а також оглядаються листи, телеграми від її імені тощо.
Основними слідчими діями у випадках явки вбивці з повинною є його допит, освідування, особистий і квартирний обшук, огляд місця події і трупа. Крім того, обов'язково призначається судово-медична експертиза група. В залежності від зібраних даних у процесі провадження цих слідчих дій висуваються слідчі версії і складається план подальшого розслідування.
Початок розслідування за справами, порушеними у зв'язку з замахом на вбивство, самогубство чи нанесення тілесних ушкоджень, має свої особливості, пов'язані з тим, що потерпілий залишився живим, але може перебувати в тяжкому стані. Тому початкові слідчі дії та їх послідовність у цих випадках визначаються з урахуванням стану здоров'я потерпілого. В одних випадках його стан є тяжким і допит виявляється неможливим, в інших - він може повідомити слідчому важливі дані про обставини і причини події, особу, знаряддя і спосіб нанесення йому ушкоджень. Під час будь-якої із цих ситуацій питання про можливості допиту потерпілого повинно бути погод- жепо з лікарем, що лікує. В складних випадках допит провадиться в присутності лікаря.
Залежно від результатів допиту потерпілого висуваються певні версії і провадяться слідчі дії для їх перевірки: огляд місця події, допит особи, на яку вказав потерпілий як на злочинця, допит свідків, затримання і допит підозрюваних.
Незалежно від ситуації, що склалася на початку розслідування обставин убивства, початкові слідчі дії й оперативно-розшу- кові заходи повинні бути сплановані так, щоб вони сприяли:
-
установленню даних про механізм скоєння злочину і його причини;
-
виявленню очевидців та інших можливих свідків;
-
одержанню необхідних відомостей щодо потерпілого і убивці (його ознаках зовнішності, місця знаходження, спосіб життя тощо);
-
можливості побудови слідчих версій, що випливають із установлених даних, і визначенню спрямування подальшого розслідування;
-
можливості складання чіткого плану слідчих дій, розробленню і проведенню окремих тактичних операцій, що випливають із завдань розслідування.
На початковому етапі розслідування справ про убивства нерідко складаються складні ситуації, обумовлені, наприклад, відсутністю достатніх відомостей щодо потерпілого, убивці, слідів злочину тощо. В таких випадках важливо на основі даних, одержаних під час огляду місця події, судово-медичного дослідження трупа і результатів інших слідчих дій, а також оперативно-розшукових заходів, висунути всі можливі слідчі версії про обставини убивства, а також про особу потерпілого, передбачувані місця його перебування до події, рід занять, коло знайомих тощо. Приблизно такі самі версії, що грунтуються па установлених про нього даних, повинні бути побудовані і стосовно убивці. Перевірку обох версій доцільно проводити паралельно, використовуючи допомогу громадськості, засобів масової інформації тощо.
Убивця іноді стає відомим на самому початку розслідування. Буває це у випадках, коли підозрюваний, наприклад, затриманий на місці злочину, або на нього показали очевидці, а також під час явки з повинною. Убивця іноді стає відомим за документами й іншими особистими предметами, загубленими чи забутими на місці події. Під час провадження початкових слідчих дій та оперативно-розшукових заходів завжди важливо звертати увагу на відомості щодо погроз з боку певної особи на адресу потерпілого чи його немотивованих поступки, які можуть вказувати на можливий зв'язок зі злочином (наприклад, звільнення з роботи і раптовий виїзд в іншу місцевість тощо).
§3. Завдання наступних етапів розслідування убивств
Основні завдання наступного етапу розслідування убивств полягають у тому, щоб установити: чи скоєно даний злочин виявленим підозрюваним; чи були співучасники убивства і хто вони; при яких обставинах убивство скоєно; які причини й умови йому сприяли тощо. В залежності від виду убивства і способу скоєння, застосування знарядь на цьому етапі встановлюються й інші обставини, що входять в предмет доказування, якщо вони не були встановлені раніше проведеними слідчими діями чи стосовно їх не зібрано достатньо доказів.
Наступний етап розслідування убивств повинен забезпечити подальшу реалізацію загального розгорнутого плану. При необхідності включаються нові слідчі версії, додаткові слідчі дії чи тактичні операції.
Наступний етап розслідування починається після пред'явлення підозрюваному постанови про притягнення в якості обвинуваченого та його допиту.
Оскільки підозрюваний в цей період пе лише найбільш повно ознайомлений з результатами, але й прямо зацікавлений в позитивному для нього результаті розслідування, під час пред'явлення звинувачення, а інколи ще задовго до нього він, керуючись особистими інтересами і спонуканнями, вибирає певну позицію відносно скоєного і пред'явленого звинувачення. Типові ситуації, що обумовлені позицією підозрюваного, появляються в тому, що: а) він признався повністю в скоєнні злочину; б) він визнав свою вину частково; в) відкидає свою вину.
У першому випадку (після пред'явлення звинувачення підозрюваний признається в скоєнні убивства) нерідко покази співпадають з версією звинувачення і фактичними даними, покладеними слідчим в її основу. Однак бувають випадки, коли підозрюваний, визнаючи вину в убивстві, відкидає наявність умислу, інших обтяжуючих відповідальність обставин, посилається на те, що убивство здійснено раптово, з необережності чи скоєно в стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправильними діями потерпілого, тощо.
В указаних випадках покази підозрюваного ретельно фіксуються, всебічно перевіряються і підтверджуються чи спростовуються іншими зібраними доказами.
За неперевіреним зізнанням обвинуваченого може приховуватися самооговір невинного, намагання злочинця приховати інші злочини. Зустрічаються випадки, коли під час сиівпад- іння зізнання обвинуваченого з версією звинувачення слідчий вважає, що мета розслідування даного злочину досягнута, і обмежує подальші дії лише так званим закріпленням цих показань магнітофонним записом чи перевіркою показань на місці події. Цс не відповідає вимогам закону і недопустимо.
Зізнання обвинуваченого в убивстві може бути доказом, що підтверджує версію звинувачення лише в тому випадку, якщо в його показаннях містяться такі дані про обставини, які можуть бути відомими лише йому (у зв'язку з вчиненням даного злочину) і підтверджуються певними доказами. Тому зізнання обвинуваченого, що містить будь-які нові відомості про обставини вбивства, його причини тощо, повинно аналізуватися і шляхом побудови відповідних версій критично перевірятися так само, як і показання, в яких він відкидає свою вину.
Важивим способом перевірки показань обвинуваченого щодо зізнання в убивстві є ретельний його допит. Під час його проведення повинні бути встановлені всі обставини, що входять в предмет доказування. Особлива увага звертається на встановлення мотивів убивства, способів його скоєння, дій щодо приховування факга убивства чи знищення слідів, особливостей і місця знаходження знарядь, можливих підбурювачів та інших учасників злочину тощо. Питання необхідно деталізувати так, щоб відповіді на них указували і на можливі джерела та способи їх перевірки. Названі обвинуваченим особи повинні бути встановлені і допитані, знаряддя злочину й інші речові докази - виявлені, оглянуті, пред'явлені йому для упізнання і приєднані до справи. Обвинувачений повинен бути освідуваний з метою виявлення на тілі й одязі слідів злочину, а також обов'язково направлений на судово-испхіатричііу чи судово-медичну експертизи. Виявлені за показаннями обвинуваченого знаряддя злочину та інші речові докази також можуть бути надіслані на криміналістичну, біологічну чи судово-медичну експертизу, якщо необхідно виявити на них сліди, пов'язані з вчиненням даного злочину, чи вияснити інші питання, вирішення яких вимагає проведеня спеціальних досліджень.
У ситуації, коли обвинувачений визнає вину в убивстві лише частково, і відкидає, наприклад, наявність умислу чи інших обтяжуючих вину обставин у скоєному, або посилається на нещасний випадок, віктимну поведінку потерпілого тощо, його показання повинні бути ретельно звфіксовані і перевірені. Тактика допиту в цих випадках повинна сприяти одержанню точних і достовірних відповідей, усуненню у показаннях неточностей, а також викриттю неправдивих показань.
Часто зустрічаються ситуації, коли підозрюваний не лише відкидає вину в скоєнні убивства, а й свою обізнаність про нього чи вказує на нещасний випадок, самогубство тощо. Під час допиту підозрюваного в таких випадках важливо вияснити, чи знає він потерпілого, ким він йому доводиться, які були взаємовідносини, коли він його останній раз бачив.
Іноді для викриття обвинуваченого в убивстві вимагається провадження декількох допитів. Якщо обвинувачений посилається па алібі, необхідно під час допиту його встановити: коли, де і в зв'язку з чим він знаходився в указаному пункті, коли і яким транспортом туди виїхав, скільки часу там знаходився, що там робив, кого зустічав, хто його там бачив тощо. Ретельна перевірка показань з цих питань, а також допит названих осіб і огляд документів дозволяють підтвердити чи спростувати алібі.
Таким чином, ситуації, що складаються на наступному етапі розслідування, залежать від позиції, яку займає підозрюваний після пред'явлення йому обвинувачення.
Основними завданнями тактичних операцій на даному етапі є: перевірка відповідних версій і збирання доказів для повного викриття винних. Це - установлення мотивів убивства; перевірка алібі обвинуваченого; розшук знарядь скоєння злочину тощо.
Проведення кожної тактичної операції вимагає попередньої підготовки, чіткого плану, що відображає її завдання, визначити види слідчих дій й оператнвно-розшукових заходів, коло учасників і їх функції, порядок і час проведення тощо. Усі слідчі дії й оперативно-розшукові заходи повинні забезпечувати досягнення загальної мети, передбаченої планом розслідування.
§4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
Огляд місця виявлення трупа. Під час огляду місця скоєння убивства чи виявлення трупа, порад з дотриманням загальних процесуальних і тактичних правил провадження огляду, необхідно враховувати особливості, що випливають із різновидностей цих злочинів.
Відомо, що місце виявлення трупа не завжди співпадає з місцем, де було скоєно убивство. Необхідно вивчити обстановку місця виявлення трупа, співставити її з характером ушкоджень на трупі, станом одягу, виявленими іншими слідами і відповісти на запитання - чи є місце виявлення трупа саме тим місцем, де було скоєно вбивство. Під час вивчення обстановки місця виявлення і стану трупа важливо виявити негативні обставини. Суттєву допомогу в цьому можуть надати судово-медичний експерт і сліепіаліст-криміналіст.
Достарыңызбен бөлісу: |