Розділ II. Криміналістична техніки За видом слідоутворюючих об'єктів сліди поділяються на
жүктеу/скачать 3.33 Mb.
|
й о
Я ге о я
43 Я ■'< с
Є с '< ге
ге О о\ о о 6 я=
о Гі СЛ О X) ОЛ О ге —
"5 § й я * *
Я ге ^ і-і я я
я ге 2 О Я Я'
ге я я 43 в
>— Ч ^ ^ § 2
Я Й 8 63 в
Ч Я 63 63 В Я О Я
* » 8л В ^ ол ч 63 63 43 я ге'
в X я я я в й ге
х 63 в ч ге 43 о -я й £5 я
їв і* ге
ге В р
X с 43 Я О
о со § ге м я ^ Я
ге В Я' Чл Я
X В В В Сл , В ч в З я я я
я я. << о —] я в в О Я в о £
о о
ге '< ■ Я Я ге Й В В Я X
І 5 ІТІ Я X
Я 63 В сл
63 X 43
63 р Ол -
63 С в ОЛ В << 63 Й Й " В я 63 Я
ОЛ а 63 X 63 ОЛ 63 43 63 Я О X 43 ге ч Я В о й ге 43
63 Я Я В ^ X
в ^ СЛ ОЛ в В 43
43 63 ^ ^
2 << Яз с Я 43 я ге '< ч я е; -
о 2 о о 03 Я в в Я й * ге 43 ге В В о й ге 43 в я 2
со в ге с Ол
Я нЗ 1 £
63 Я З 1
° і а З
я в я я ге в І 2 в Я ге 
Схема 23. Типові ситуації та дії слідчого на початковому етапі розслідування хабарництва
Виходячи із версій, планується послідовність проведения слідчих дій, строки їх проведення, визначаються виконавці. Затримання з хабарем - дієвий засіб викривання хабарників. Як правило, воно проводиться за всебічно перевіреною заявою особи про вимагання хабара. Для викривання хабарників може використовуватися судово-оперативна фотографія, кіно- і відеозйомка та оперативно-розшукові заходи. Момент затримання з хабарем визначається конкретними обставинами справи і проводиться в момент давання - одержання хабара або негайно після його передачі. Важливо, щоб під час затримання хабарник не міг позбавитись від речових доказів - предмету хабара. Обшук. Особистий обшук та обшук за місцем мешкання співучасників хабарництва, а також в службовому кабінеті службової особи - хабароодержувача проводиться з метою виявлення і вилучення предметів хабара, документів, що засвідчують підготовку до вчинення даного злочину. Допит обвинувачених пов'язаний із труднощами, обумовленими, як правило, заперечуванням пред'явленого обвинувачення з огляду па заздалегідь продуману поведінку на випадок розслідування і неправдиві показання співучасників даного злочину. 'У:випадках змови зазначених осіб слідчий під час проведення допиту ■використовує систему доказів самого факту передачі предмета хабара, фактів проведення службових дій, обумовлених хабарем тощо. У ході допиту виникає необхідність у застосуванні тактичного прийому у вигляді максимальної деталізації показань про обставини, що пов'язані із установленими слідством фактами. Обвинувачених, що заперечують свою провину, вдається також викрити завдяки пред'явленню ретельно перевірених доказів, що спростовують їхні неправдиві доводи. У ході допиту хабародавця часто виявляються суперечності в його показаннях, які він да< з метою пом'якшити свою відпо- 118 відальність або уникнути її. В сприятливих ситуаціях хабаро- давець, бажаючи досягти зазначеної мети, може давати правдиві показання, що сприяє викриттю хабарника. Допит посередника дає можливість з'ясувати: хто та при яких обставинах залучав його до злочину як посередника; чи не був він сам ініціатором даної події; яка винагорода була йому запропонована і що фактично одержав; коли він зустрічався з особою, що одержала хабар, і хабародавцем, при яких обставинах; хто про них може дати показання. Допит свідків. Коло осіб, які можуть бути свідками у справі про хабарництво, в більшості випадків залежить від матеріалів, що слугували підставою для порушення кримінальної справи. В якості свідків допитуються особи: в яких вимагався хабар, очевидці давання хабара; які брали участь в затриманні хабарника з хабаром; знайомі з службовою діяльністю службової особи, що підозрюється в хабарництві; які можуть охарактеризувати особу і поведінку хабарника. Ця група свідків може дати корисні відомості про взаємовідносини співучасників хабарництва і висвітлити обставини передачі хабара. Після одержання показань може бути організована перевірка показань свідка- очевидця па місці, де передавався хабар. §4. Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем Зловживання владою або службовим становищем завжди пов'язано з використанням винним свого службового становища всупереч інтересам служби. При цьому службова особа із корисливої чи іншої особистої зацікавленості спричиняє шкоду державшім чи громадським інтересам або охоронюваним правам громадян. Злочини, що розглядаються, різноманітні за формою і змістом. У практиці найчастіше зустрічаються: обман контролюючих органів, порушення фінансової дисципліни, неналежне зберігання державної власності, порушення правил торгівлі тощо. Зловживання в більшості випадків учиняється одним із таких способів:
Більшість кримінальних справ про зловживання владою або службовим становищем порушуються за матеріалами контрольно-ревізійних органів і відомчих перевірок. Розслідування справи, як правило, починається з допиту підозрюваної службової особи. Однак у більшості випадків зловживання не знаходить прямого відображення в документах, що надійшли. Тому перш ніж порушити кримінальну справу і почати її розслідування, необхідно проаналізувати матеріал, що надійшов, ознайомитися з роботою організації, де допущено зловживання, вивчити інструкції, положення, що регламентують її діяльність, права іі обов'язки службової особи, її повноваження у тих межах, про порушення яких згадувалося в повідомленні, що надійшло. До початкових слідчих дій відносяться: виїмка і і огляд документів, огляд місця події, допит свідків і підозрюваних, а іноді й обшук у службової особи за місцем її мешкання чи роботи. У випадках, коли для вивчення обставин зловживань необхідні спеціальні знання, призначаються експертизи: технічна - з метою визначення причин аварії, придатності обладнання для експлуатації тощо; товарознавча - для визначення якості, сортності, правильності зберігання і транспортування промислових і продовольчих товарів; судово-бухгалтерська, судово-економічна - для встановлення правильності використання фондів підприємства тощо. Ефективним засобом викривання зловживань владою чи службовим становищем є показання свідків. У залежності від змісту інформації, яку вони дають у ході допиту, їх можна розділити на декілька груп. До першої групи відносяться особи, які повідомляють про протиправні дії службової особи і спричинених наслідках (члени інвентаризаційних комісій, ревізори, представники адміністрацій тощо). У другу групу входять свідки, які добре знають про роботу обвинуваченого. Це перш за все працівники бухгалтерії, економісти, які можуть пояснити, які порушення фінансової дисципліни допускались, обгрунтувати спричинену матеріальну шкоду, розповісти про злочинні дії службової особи тощо. жүктеу/скачать 3.33 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|