Салата сергій Анатолійович
Якісна зміна методів досліджень з розвитком інформаційних технологій на сучасному етапі (1991-2015)
жүктеу/скачать 8.41 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Висновки до третього розділу
- РОЗДІЛ 4 КОМПЛЕКСНИЙ ХАРАКТЕР АСТРОНОМІЧНОЇ ОБСЕРВАТОРІЇ ЯК ОБ’ЄКТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
- 4.2. Методика дослідження пам’яток науки і техніки
- 4.3. Комплекс нерухомих об’єктів культурної спадщини Астрономічної обсерваторії
3.8. Якісна зміна методів досліджень з розвитком інформаційних технологій на сучасному етапі (1991-2015) Протягом наукової діяльності обсерваторії, починаючи з часу її заснування, склалась інструментальна база, яка у світлі сучасних тенденцій розвитку астрономії нині є раритетною. На даний час спостережна астрономія світу орієнтована на тенденції розвитку новітніх інформаційних технологій та створення великих комплексних інструментів, які з причин дороговартості не може собі дозволити окрема обсерваторія. Ці прилади створюються і обслуговуються на умовах міжнародної кооперації, а доступ до них здійснюється на конкурсній основі. На даному етапі розвитку науки і техніки це самий оптимальний і економічно обґрунтований шлях для науки. Ним повною мірою користуються астрономи АО, виконуючи спостереження у вітчизняних і закордонних обсерваторіях, як державного так і приватного характеру, з приладами, виготовленими або ж вдосконаленими за останнім словом техніки. На початку 90-х років ХХ ст. в АО сформувались чотири основні напрями наукової діяльності: астрометрія, сонячна активність, астрофізика, малі тіла сонячної системи [24, с. 331; 26, с. 228]. Дані напрями досліджень стали основою структури обсерваторії, яка ввійшла з нею у ХХІ ст. Слід зазначити, що зусилля інженерного складу АО, в основному, були спрямовані на використання сучасних, на той час, технологій з метою створення світлосприймальної апаратури для спостережень метеорних явищ (спостереження з захоплювачем кадрів і оцифруванням зображень, базисні телевізійні спостереження і т. ін.), реєстрації сонячного спектру з використанням приладів зарядового зв’язку, створення приладів для фіксації магнітосферного випромінювання [27]. В астрометричному відділі одним із традиційних напрямів досліджень залишилися спостереження покриттів зір Місяцем, що давали можливість перевіряти теорію руху Місяця, уточнювати параметри його орбіти та фігури, вивчати флуктуації обертального руху Землі, визначати земний динамічний час тощо. Крім того, розвинувся напрям, пов’язаний із визначенням діаметра Сонця із спостережень повних сонячних затемнень для з’ясування достовірності припущень щодо змінності діаметра Сонця в ході циклів сонячної активності. У відділі були створені експедиційні фотометри, які автоматично фіксують блиск сонячного серпа під час повного сонячного затемнення. За їх допомогою науковою експедицією АО були отримані дані спостережень повного затемнення Сонця 11 серпня 1999 р. Для опрацювання спостереження була розроблена методика, яка враховує всі необхідні фотометричні редукції, прозорість атмосфери Землі в місці спостереження, розподіл яскравості на диску Сонця та нерівності краю Місяця [92, с. 147]. Відділ сонячної активності та сонячно-земних зв’язків у зазначений період мав кілька основних напрямів наукових досліджень: магнітні поля Сонця; дослідження фізичних процесів, структури та динаміки фотосфери, хромосфери та корони Сонця; літосферно-іоносферно-магнітосферні зв’язки; спостереження і прогнозування сонячної активності. У відділі проведено вивчення природи статистичних закономірностей виникнення та еволюції активних областей, зв’язку секторної структури міжпланетного магнітного поля з виникненням та розвитком цих областей на Сонці. На основі цих досліджень розроблено ряд прогностичних методів, які використовуються в короткостроковому та довгостроковому прогнозуванні різних індексів сонячної активності для потреб народного господарства та фундаментальної науки [92, с. 148–149]. За астрофізичним напрямом досліджень на основі вперше отриманих повних мас близьких груп галактик та розподілу темної матерії у місцевому Всесвіті було виявлено, що її розподіл строго відслідковує розподіл видимої речовини у цьому регіоні, а середня густина матерії у місцевому комплексі галактик не перевищує 5 % критичної густини Всесвіту [24, с. 333]. У 2001 р. в АО розпочались дослідження механізмів прискорення та можливих джерел космічних променів надвисоких енергій. Зокрема, проведено дослідження астрофізичних проявів космічних струн. У ході дослідження показано, що петлі надпровідних космічних струн природно генерують потужні імпульси великоамплітудних електромагнітних хвиль, які проявляються у вигляді гамма-спалахів та ефективно прискорюють космічні промені [92, с. 152]. У відділі вивчення малих тіл сонячної системи виведено формулу обчислення загальної маси космічної речовини, що падає на Землю за певний період. Запропоновано метод чисельного інтегрування рівнянь руху тіл сонячної системи [24, с. 333]. Яскравим явищем у дослідженні комет було спостереження падіння на Юпітер у період з 16 по 22 липня 1994 р. 21-го вторинного ядра комети Шумейкера-Леві 9. Під час падіння були проведені фотоелектричні спостереження самої планети та її супутників: Іо, Європи та Калісто. Дані спостереження зафіксували підвищення яскравості (спалахи) Іо та Європи поблизу моментів падіння вторинних ядер А та Q2 на Юпітер, які є відблисками свічення фаєрболів, що утворилися в атмосфері планети-гіганта при вибуху цих ядер [92, с. 149]. Починаючи з 90-х рр. ХХ ст. астероїдна тематика розширювалась, розпочались дослідження навколоземних астероїдів, тіл із поясу Койпера, проміжних об’єктів – «Кентаврів». У ході досліджень запропоновано і впроваджено новий простий та ефективний метод чисельних розрахунків еволюції орбіт тіл сонячної системи, виявлено ряд фізичних і динамічних особливостей астероїдів сімейств та резонансних астероїдів. Було досліджено доплив космічної речовини на Землю та побудовано узагальнену функцію допливу речовини [92, с. 150]. Ведуться роботи за Міжнародним проектом віртуальних обсерваторій – накопичення та відкритий доступ спостережного матеріалу та програмного забезпечення для його обробки. Тривають дослідження зі створення роботизованого телескопа – автоматичного, інструмента, управління якого здійснюється з далеких відстаней. За період з 1991 р. по сьогодення АО, як наукова установа, визначилась чотирма основними напрямами наукових досліджень: астрометрія, сонячна активність, астрофізика, малі тіла сонячної системи. Дослідження за цими напрямами протягом існування обсерваторії сильно змінились і поглибились та раціонально вписуються в сучасні тенденції розвитку науки і техніки, відповідаючи запитам практичного застосування. Висновки до третього розділу Вперше розроблена періодизація діяльності АО КНУТШ від часу її заснування до сьогодення. Вона дозволила оцінити внесок в наукові дослідження співробітників обсерваторії і проаналізувати їх вплив у розвиток вітчизняної і світової астрономічної науки. Завдяки головним астрономічним приладам – меридіанного кола, астрографа і горизонтального сонячного телескопа, які стали пам’ятками науки і техніки, науковцям і співробітникам обсерваторії вдалося провести змістовні дослідження і отримати результати, що надали їй можливість стати однією із провідних астрономічних установ країни. РОЗДІЛ 4 КОМПЛЕКСНИЙ ХАРАКТЕР АСТРОНОМІЧНОЇ ОБСЕРВАТОРІЇ ЯК ОБ’ЄКТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ 4.1. Особливості астрономічної спадщини Однією із складових пам’яткоохоронного процесу є вирішення питань, пов’язаних з належним використанням об’єктів культурної спадщини, а саме: включення їх в сучасне суспільне життя. Вдале функціональне пристосування пам’ятки, в основному, визначає її подальше збереження, забезпечує доступність для суспільства. Цьому передує детальне вивчення пам’ятки. Основним нормативно-правовим документом, що регулює організаційні та правові відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об’єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь є Закон України «Про охорону культурної спадщини», прийнятий Верховною Радою України 8-го червня 2000 р. [176]. Об’єкти, що донесли до сьогодення цінність з археологічного, етнологічного, архітектурного, історичного, наукового, мистецького чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, згідно із Законом, належать до культурної спадщини. У грудні 2004 р. до Закону «Про охорону культурної спадщини» до статті 2 «Класифікація об’єктів культурної спадщини» було внесено доповнення, згідно з яким, об’єкти науки і техніки здобули юридичний статус. У статті дається визначення об’єктам науки і техніки: це «унікальні промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об’єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей» [95]. Пам’ятки науки і техніки, як наймолодші з тих, що отримали юридичний статус, залишаються найменш дослідженими. Цьому сприяє також брак досвідчених фахівців, які б володіли одночасно і знаннями певної галузі, і пам’яткознавчими навичками. У той же час швидкі зміни та складність наукового інструментарію, вузька спеціалізація галузей, фінансові проблеми сучасної науки часто залишають поза увагою зникаючі матеріальні свідчення інтелектуального розвитку людства. Одними з перших цю проблему помітили фахівці-астрономи і на міжнародному рівні почали досліджувати так звану астрономічну спадщину як складову культурного надбання людства. Астрономічна спадщина, перш за все, відрізняється від культурної спадщини інших галузей знань широким різноманіттям різновидів пам'яток, в яких тісно переплетено матеріальне і нематеріальне. Чітко виділяють три основні категорії цієї спадщини:
Точних кордонів між цими категоріями немає, в більшості випадків вони взаємопов'язані в різних контекстах. За типами пам'ятки розділяють на:
Прослідковуючи хронологію розвитку процесів, які забезпечують охорону і збереження астрономічної спадщини на світовому рівні, видно, що світова наукова спільнота досить активно проводить різного роду заходи стосовно цього, зокрема в рамках проекту Initiative «Astronomy & World Heritage» було вже проведено ряд вагомих міжнародних зібрань, під час яких було досягнуто порозуміння між МАС і ЮНЕСКО, а також розроблено план подальшого розвитку в цьому напряму. 4.2. Методика дослідження пам’яток науки і техніки Аналізуючи історичні дослідження в галузі науки і техніки, слід виділити ідею двостороннього дослідження пам’яток, достатньо чітко висвітлену в статті О. О. Мудрука «Особливості досліджень у царині історії науки і техніки» [98, с. 3]. З однієї сторони, дослідженням займається фахівець певної галузі науки і техніки, з іншої – історик-фахівець з загальної історії або ж з історії країни. Застосовуючи досвід своєї роботи, їх спільне дослідження повніше може розкрити та проаналізувати хід наукової думки, дійти до правильних висновків, осягнути особливості наукової діяльності певного науковця чи інженера, які зробили вагомий внесок у розвиток науки і техніки і, відповідно, прогресу суспільства [98, с. 5]. Таким чином, досить ефективним методом дослідження історії певної галузі науки і техніки являється комплексний підхід, тобто, коли вивчення проводять різні фахівці, цим самим доповнюючи один одного інформативними даними певної галузі науки і техніки, та методами історичного дослідження. В. І. Вернадський розрізняє два типи досліджень історії науки. Перший тип – це так званий «прагматичний виклад», тобто, точний послідовний опис фактів і подій. Дослідження всього наявного матеріалу заново, результатом якого є розкриття зовсім нових аспектів, сторін, нове трактування теорій, створення нової методологічної установки. Другий – дослідження, метою яких є з’ясування законів розвитку людської думки, закономірності наукового пізнання. Поєднання першого типу з використанням законів розвитку наукової думки є одним із методологічних принципів ефективного дослідження в галузі історії науки і техніки [98, с. 6]. Історичні дослідження в галузі науки і техніки проводяться не тільки стосовно окремого наукового напряму, але і стосовно деяких наукових установ, споруд, пам'яток науки і техніки і т. ін. Для повнішого і різностороннього висвітлення історичного шляху пам’ятки науки і техніки потрібно розглянути ряд важливих питань. У проведенні всіх цих досліджень важливим аспектом являється вивчення біографії і творчої діяльності науковців, що працювали над певним дослідженням, на спеціальному приладі, що на даний час являється пам’яткою науки і техніки, у визначеній споруді, ознайомлення майстрами з особливостями конструкції приладів, що їх зробили. Хто, які дослідження провів на приладі, яким чином це вплинуло на розвиток наукової думки в подальшому. Не менш важливим дослідженням є виявлення соціальної сфери пам’ятки, тобто, яким чином даний об’єкт вплинув на розвиток суспільства або ж які історичні епізоди вона залишила в житті людей. Важлива періодизація пам’ятки, тобто визначення, до якого періоду наукового розвитку і технічного прогресу вона належить, який етап у цій ланці займає. Вагоме значення має те, що саме ми досліджуємо колекцію чи окрему пам’ятку. Розгляд окремої пам’ятки вимагає визначення її місця в ланці періоду, до якого вона належить; вивчення попередніх зразків, які були до неї, її типовість або унікальність; дослідження об’єктів, які були після неї і використовуються зараз, простеження всього процесу модернізації для більш ширшого бачення її історичного об’єму, від минулого, починаючи з перших зразків, до сучасності. Глибоке дослідження пам’ятки – важливий аспект, яким керуються вчені даного напряму. Знання кількості інформації, що є на даний момент у дослідника, хто, де і яким чином чи методом її досліджував, кількість праць, статей, монографій, що вийшли про дану пам’ятку – неоціненний скарб для дослідника, який він може застосовувати в подальшому її вивченні. Унікальною є пам’ятка, що вивчається, чи мала серійне виробництво – інформація для визначення її цінності. Якщо вона мала серійне виробництво – завданням дослідника є з’ясування спорідненості цього екземпляра з іншими, роки виробництва даної серії, і де в світі знаходяться аналогічні об’єкти даної серії. Важливо також прослідкувати, як і чому вона доставлялась до інших частин країни і світу, яку функцію виконувала, яке смислове навантаження несе. Достатньо значний внесок в розробку методики виявлення і дослідження пам’яток науки і техніки було зроблено В. П. Ієвлєвою. На її думку, дослідження даних об’єктів включає два аспекти: методологічний та інформаційний. Метою методологічного аспекту є створення пакету документів, які б висвітлювали нормативно-методичні засоби щодо виявлення і обліку об’єктів науки і техніки. Інформаційний аспект – збір та систематизація інформації щодо визначених об’єктів, стосовно спеціально розроблених форм, на основі яких формується банк даних об’єктів науки і техніки [99]. Важливим аспектом наукової діяльності щодо розробки даної методики є розробка класифікатора пам’яток науки і техніки, який є логічним продовженням теми щодо визначення, виявлення та обліку об’єктів науково-технічної спадщини. Даний класифікатор має практичне значення щодо створення єдиної інформаційної системи, яка надає дані про об’єкт, що вивчається, та спрощує пошук інформації за певною ознакою. Класифікатор має два рівні: хронологічний та типологічний. Хронологічний – пропонує п’ять періодів, які визначають етапи розвитку науково-технічного прогресу. Типологічний визначає, до якого типу об’єктів належить пам’ятка, що досліджується: доіндустріального, індустріального, пам’яток нового часу і т. ін. Використання класифікатора надає користувачу інформативні дані про об’єкт: до якого часового проміжку він належить, показує, як він вплинув на прогрес суспільства, які топологічні ознаки має. На даний час єдиної методики, яка б дозволяла об’єктивно і всебічно досліджувати пам’ятки науки і техніки, не існує, тому дана проблема вимагає більш поглибленого вивчення і певної систематизації процесу здобування інформації про об’єкт. Але в той же час слід зазначити, що роботи в напряму розробки методики ведуться як в нашій країні, так і за кордоном. Дослідники пропонують свої підходи щодо виявлення і дослідження, а також класифікації пам’яток науки і техніки. Для створення даної методики необхідно:
Отриманні результати покажуть, наскільки ефективна і результативна дана методика, чи потребує вона модернізації і доповнень, чи всесторонньо розкриває вона досліджуваний об’єкт в усіх відношеннях: історичний аспект, технічні тонкощі, соціальна сторона і т. ін. [100]. Щоб побачити об’єми пам’яток, їхнє різноманіття, унікальність чи повторюваність, часові проміжки цієї культурної спадщини, її особливості, безперечно, варто створити спільну базу даних таких об’єктів – сучасні інформаційні можливості дають змогу не тільки оцінити текстовий та цифровий матеріал, а й порівняти візуальні ряди пам’яток. На наш погляд, кожен музей, в якому є пам’ятки науки і техніки, має накопичувати інформаційний контекст, вивчаючи свої експонати і досліджуючи їхню історію. Це стосується як рухомих, так і нерухомих об’єктів. Можливою схемою накопичення пропонуються наступні властивості пам’ятки:
Запропонована схема в будь-якій послідовності дає можливість найбільш повного осмислення, висвітлення, дослідження, підготовки паспортів та популяризації будь-якої пам’ятки (рухомої чи не рухомої). Використовуючи обрану методику досліджень, було розглянуто комплекс пам’яток КАО. Для кращої ілюстрації дієвості методики для однієї з пам’яток збережено умовну нумерацію схеми. Інші пам’ятки досліджено з використанням схеми, але упущено нумерацію. Крім зручності інформаційної обробки ця методика дозволяє виявити малодосліджені питання, порівняти одні й ті ж ознаки різних пам’яток, формувати колекції за певними параметрами, обирати об’єкти певних часових періодів, певного авторства та інше. 4.3. Комплекс нерухомих об’єктів культурної спадщини Астрономічної обсерваторії Для Комплексу, пов’язаного з АО, що складається з семи нерухомих пам’яток спільною ознакою, є пункт 30 (статус пам’ятки, історія отримання цього статусу). Астрономічна обсерваторія Київського університету за сучасною адресою вул. Обсерваторна, 3 (первісна адреса – Обсерваторний пров., 3) визнана пам’яткою архітектури та містобудування Постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442. Наказом Головного управління охорони культурної спадщин від 08.11.2006 № 60 визначено, що на новому етапі досліджень та обліку об’єктів культурної спадщини, який на сьогодні передбачає комплексний підхід до культурної спадщини, всі цінні будівлі та прилади астрономічних досліджень були включені до переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. Об’єкти було включено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України відповідно до Наказу Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007 № 662/0/16-07. Лабораторно-житловий корпус (433/1-Кв) та Професорський флігель (433/2-Кв) визнано пам’ятками архітектури та містобудування місцевого значення, а всі інші – пам’ятками історії, науки і техніки місцевого значення: Меридіанний круг з павільйоном (433/4-Кв), Рефрактор-астрограф Мерца-Репсольда з павільйоном (433/5-Кв), Горизонтальний сонячний телескоп з павільйоном (433/3-Кв). Відмітимо, що нерухомих пам’яток науки і техніки в Києві на сьогодні зареєстровано небагато – близько 23 об’єктів (мости, комплекс електростанції на Подолі, тощо), тому цей вид пам’яток є перспективним напрямом досліджень і явно потребує розширення переліку. Цим самим наказом Міністерства культури від 16.06.2007 № 662/0/16-07 до Реєстру включили всю Обсерваторну гірку в межах вулиць Ю. Коцюбинського, Гоголівської та Обсерваторної як пам’ятку історії (визначне місце) (охоронний № 434-Кв). Відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» 2000 р. (розділ Х, п. 3), «об’єкти, включені до списків (переліків) пам’яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам’яток історії та культури», визнаються пам’ятками відповідно до цього Закону». Таким чином, не було підстав вносити до Реєстру об’єкт, який вже на той час був пам’яткою національного значення. Слід зазначити, що така ситуація склалася з більшістю пам’яток національного значення, які визначала Постанова Ради Міністрів 1979 р. – вони до Реєстру нерухомих пам’яток не включені, але, в той же час, мають статус національного значення. жүктеу/скачать 8.41 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|