Салата сергій Анатолійович
Астрограф-рефрактор Мерца-Репсольда з павільйоном
жүктеу/скачать 8.41 Mb.
|
Астрограф-рефрактор Мерца-Репсольда з павільйоном Не часто трапляється, щоб музейний експонат був одночасно і нерухомою пам’яткою. Приклад цьому – одна з пам’яток історії науки і техніки, що знаходиться в історичній садибі Астрономічної обсерваторії Імператорського університету Св. Володимира (тепер – АО Київського національного університету імені Тараса Шевченка), що експонується Астрономічним музеєм при АО КНУТШ. Перед тим як перейти до розгляду самого приладу, як пам’ятки історії науки і техніки, розглянемо передісторію розвитку спостережень у сфері яких він використовувався. Починаючи з XVІІ ст., основним озброєнням астрономів стають телескопи, за допомогою яких значно розширились можливості вивчення будови небесних тіл і влаштування зоряних систем. Завдяки телескопам ми маємо на даний час величезну кількість даних про оточуючу нас частину Всесвіту. Перше застосування зорової труби для астрономічних спостережень належить італійському вченому Галілео Галілею. Дізнавшись про винахід голландського майстра окулярного скла Ліпперсгея, вже наприкінці 1609 р. вчений самостійно виготовив аналогічну зорову трубу. Після того, як Галілей направив свій телескоп на небесні світила, астрономічні відкриття посипались одне за іншим. До основних відкриттів належали виявлені чотири супутника Юпітера, фази Венери, гори на Місяці, плями на Сонці, зоряна структура Молочного Шляху і т. ін., при цьому його телескоп давав збільшення всього лише в 30 разів. Застосування різних сортів скла, вдосконалення методики скловаріння, покращення технології шліфування лінз і оптичних конструкцій об’єктивів свідчить про постійне вдосконалення і розвиток лінзових телескопів, які ввійшли в астрономічну науку під загальною назвою рефрактори (від лат. переломлення). Вдосконалення лінзових телескопів привело, врешті-решт, до такого типу рефракторів, що застосовуються і сьогодні. Одним із таких телескопів, що знаходиться в АО КНУТШ, є астрограф-рефрактор Мерца-Репсольда. До найбільших телескопів такого типу належить Великий 30-дюймовий рефрактор Пулковської обсерваторії, збудований у 1885 р. [112, с. 12–13]. Найбільший рефрактор (Ієркська обсерваторія, США) має діаметр об’єктива 102 см [112, с. 15]. Астрограф Мерца-Репсольда з окремим павільйоном має довгу і далеко не до кінця досліджену історію. Перш за все, це великий стаціонарний науковий інструмент, встановлений на глибокому фундаменті, який до того ж досі функціонує. Експонат належить до наукових галузей астрономічної оптики та астрофотографії. Якщо телескопобудування нещодавно відмітило свій 400-літній ювілей, то астрофотографія почала свій відлік лише з 1851 р. [111]. Рефрактор був виготовлений оптичним інститутом «Utzschncider u. Fraunhofer» в Мюнхені Мерцом і Малером у 1841 р. У цьому ж році професор В. Ф. Федоров Київським університетом був відряджений на півроку до Німеччини для вивчення, перевірки, приймання та супроводження інструментів до Києва, замовлених КАО ще у 1838 р. Серед цих інструментів був і 9-дюймовий рефрактор Фраунгофера. З привезенням інструментів у 1842 р. у тимчасовій обсерваторії встановили лише рефрактор. Решта великих інструментів залишалась в ящиках до завершення будівництва обсерваторії [2, с. 63]. В обсерваторії рефрактор був встановлений у 1845 р. по завершенню будівництва головної будівлі на третьому її поверсі у башті з рухомим куполом, виготовленим Пулковськими майстрами. З переходом керівництва обсерваторією в серпні 1856 р. до А. П. Шидловського, новим директором було проведено детальний огляд і загальний аналіз стану справ наукової установи. У результаті огляду стало відомо, що рухома башта рефрактора потребує капітального ремонту. Для її обертання необхідно було прикласти значні зусилля. Ремонту потребували дах, клапани і стіни башти. Цікавим фактом у влаштуванні башти є те, що в початковому проекті В. Ф. Федорова стосовно будівництва обсерваторії від 16 квітня 1838 р. передбачалось рух башти для рефрактора зробити за зразком башт Пулковської обсерваторії. Однак, дана пропозиція не була втілена в будівництво, і хід рухомої башти для рефрактора був зроблений за зразком Дерптської обсерваторії, що було відступом від плану. Хід Дерптської башти полягав в наступному: до дерев’яних брусків, закріплених на кам’яній стіні, надійно прикручені чавунні рейки, по яких рухаються коліщата, прикріплені до нижньої сторони дерев’яних брусків, що слугують основою рухомої частини башти. Всі дерев’яні частини башти, по можливості, міцно зв’язані між собою. Закруглені частини чавунного ходу ретельного відшліфовані і відполіровані. При відповідальному виконанні всіх вимог досягається велика міцність споруди і легкість обертання. Схожа башта була збудована в Кенігсберзі з тою лише різницею, що коліщата були приєднані до нерухомого круга, а рейки – до рухомого. Під час будівництва Пулковської обсерваторії комісія з будівництва, схвалюючи обидві системи, Дерптську і Кенігсберзьку, знайшла доцільнішим при влаштуванні рухомих башт Пулковської обсерваторії поєднати ці дві системи в третю, а саме: зробити подвійні рейки, одні – на основі, а інші – над рухомою дерев’яною частиною башти, між якими рухаються коліщата, з’єднані між собою окремою рамкою. Вигідність такої системи полягає в тому, що діє в ній лише обертальне тертя на поверхні коліс, ковзаюче тертя вісей в системі мінімальне. Для будівництва башти рефрактора була використана система старого типу за зразком Дерптської обсерваторії. Проводячи аналіз будівництва рухомої башти рефрактора, видно, які помилки були допущені в самому плані та в його реалізації. Зокрема, у відповідності до плану, башта була побудована занадто високо, що зменшило міцність кам’яних стін і зводу. Вітер, який переважав на такій висоті, приводив інструмент в сильну вібрацію, що перешкоджало точності спостережень. Стосовно реалізації плану: цегляна стіна і звід були побудовані не належним чином; чавунні рейки і коліщата були виготовлені недбало; дерево, використане в будівництві, було далеко не найкращої якості та не просякнуте належним чином маслом; чавунний хід не був захищений від дощу і снігу. Стан башти рефрактора, а також обсерваторії в цілому потребував проведення термінового ремонту. Новопризначений попечитель Київського навчального округу М. І. Пирогов, переконавшись у занедбаному стані обсерваторії, знайшов можливим виділити 7000 руб. із бюджету університету на приведення її до ладу. Для реалізації визначеної суми необхідно було, по можливості, рівномірно її розподілити як для налаштування головних інструментів, так і для приведення до порядку тих відділів обсерваторії, в яких була нагальна потреба. За пропозицією тодішнього директора обсерваторії А. П. Шидловського, в першу чергу, необхідно було взятись за ремонт меридіанних інструментів, як основних, після цього налагодити роботу переносних приладів, необхідних для проведення практичних занять зі студентами, і лише наприкінці взятись за влаштування башти рефрактора і приведення його до робочого стану. Комісія, яка була призначена для визначення стану обсерваторії і надання пропозицій щодо виправлення ряду недоліків, вирішила доцільнішим здійснити ремонт обсерваторії у зворотному порядку, тобто розпочати з рефрактора. Башту було вирішено побудувати за зразком Пулковських, попередньо узгодивши всі питання з директором Пулковської обсерваторії О. В. Струве. На її спорудження було виділено 5000 руб., яких, за задумом академіка, мало вистачити. 2000 руб. було визначено направити на вдосконалення інших інструментів. О. В. Струве наголошував на тому, щоб башту для рефрактора будували виключно за зразком з Пулковськими і ні в якому разі не відступали від цього проекту, оскільки більшість астрономів сходилась у думках, що своїм влаштуванням і зручністю використання Пулковський зразок має перевагу перед закордонними баштами. Питання стосовно зразка башти було вирішено. Невирішеним залишалось питання про розміщення башти. А. П. Шидловським було запропоновано побудувати павільйон для рефрактора окремо від головної будівлі, що надавало значну перевагу в його подальшому використанні. Обсерваторія мала представити приладу міцну установку і захищеність його від зайвого атмосферного впливу, а також надавати по всіх напрямках відкритий горизонт для спостереження. Для задоволення таких вимог добре підходила б башта, розміщена на землі неподалік від головної будівлі у південно-західній стороні. Комісія з влаштування обсерваторії спочатку погодилась з наземним розміщенням павільйону, але потім змінила своє рішення, спираючись, з однієї сторони, на думку деяких астрономів, що знаходили нераціональним ставити рефрактор на одному рівні з меридіанними інструментами, з іншого – на висновки архітектора О. В. Беретті щодо міцності кам’яних стін головної будівлі для будівництва нової башти. Для того, щоб переконатися в міцності кам’яних стін і зводу, для спорудження башти А. П. Шидловським були запрошені експерти Кноре і Бернсдорф, два вчених, близько знайомих з подібного роду спорудами. Результати огляду виявили недостатню міцність будівлі для спорудження на ній рухомої башти рефрактора. Висновки були оформлені у вигляді письмового акту і подані на розгляд комісії. Комісія, в свою чергу, знайшла необхідним переконатись у правильності висновків Кноре і Бернсдорфа і ще раз перевірити міцність будівлі обсерваторії, запросивши для цього, за бажанням Попечителя, інженер-полковників Біркіна і Палибіна. Підтвердивши висновки Кноре і Бернсдорфа, вони знайшли безпечним і розумним побудувати башту окремо від головної будівлі на місці раніше запропонованим А. П. Шидловським. Залишилось відкритим питання замовлення башти. Будівництво її в Києві виявилось неможливим через відсутність у місті необхідної майстерні і досвідчених майстрів. Залишалось замовити виготовлення башти або в Петербурзі, або ж за кордоном. Виходячи із різноманітних відгуків, було відомо, що механічні роботи за кордоном коштують дешевше, ніж в Петербурзі, перевезення башти із-за кордону до Києва коштує також дешевше. І тому А. П. Шидловським, ще до отримання пропозицій академіка О. В. Струве, було запропоновано замовити башту за кордоном. Його пропозицію підтримали Кноре і Бернсдорф. Але Радою Університету було прийнято рішення відрядити А. П. Шидловського в Пулково для закупівлі деяких необхідних для обсерваторії інструментів і для ведення переговорів стосовно замовлення башти в Петербурзі. Перебуваючи у відрядженні, А. П. Шидловський детально описав О. В. Струве стан обсерваторії і необхідність будівництва нової рухомої башти для рефрактора. У зв’язку з відсутністю майстрів, які будували в той час башту в Москві, не можна було сказати з точністю про ціну спорудження, але точно стало відомо, що 7000 руб., виділених на загальне облаштування обсерваторії, аби вистачило на будівництво башти рефрактора і перевезення її до Києва. Восени 1859 р. М. І. Пирогов прибув до Петербурга. Переконавшись, що 7000 руб. дійсно буде недостатньо для задоволення потреб обсерваторії, надав до цієї суми ще 4000 руб. і замовив в Пулково рухому башту. Проаналізувавши переговори М. І. Пирогова і О. В. Струве, запропоновано будівництво башти окремо від головної будівлі за зразком Пулковських башт з тим лише удосконаленням, на які вказував 25-річний досвід і нагляд за правильністю виконання робіт. Ціна башти без доставки була оцінена приблизно в 5000 руб. Відразу після замовлення в Пулково Правлінню Університету були надані креслення кам’яної будівлі для рухомої башти, складені Кноре. За розпорядженням Попечителя, О. В. Беретті негайно приступив до спорудження кам’яної стіни, яке було своєчасно закінчено. У липні 1860 р. до Києва була доставлена рухома частина башти, а також прибули майстри для її встановлення. Встановлення рухомої частини затрималось. На це були дві основні причини: перша – із Пулково не вислали дерев’яний круг для закріплення нижніх рейок, а спорудження його на місці зайняло б багато часу; друга – майстри, що прибули із Пулково, знайшли кам’яну стіну недостатньо міцною для встановлення башти. Для перевірки висновків майстрів були запрошені архітектори Іконніков, Самонов і Шлейфер. Їх висновки мали ухильний характер. Питання з стіною було вирішено з поверненням до Києва М. І. Пирогова у вересні 1860 р. Він запропонував зняти верхні шари цегли і замінити їх іншими, з кращої цегли і цементу. Що і було зроблено. У зв’язку з цим встановлення башти розпочалось лише восени і завершилось ближче до грудня. Встановлення проводилось далеко не в кращу пору року. Це стало основною причиною того, що деякі частини башти не були складені так, як було потрібно. І тому під час прийому башти від Пулковських майстрів було виявлено, деякою мірою, важке її обертання. Оскільки в цілому башта була побудована достатньо добре, А. П. Шидловський не наполягав перед університетом на затриманні майстрів. Недоліки, які було виявлено після закінчення робіт, можна було виправити в Києві без сторонньої допомоги. Для виправлення порівняно малих недоліків А. П. Шидловський просив Правління Університету виділити йому 50 руб. Але Правління Університету знайшло необхідним доручити дослідження недоліків башти механіку Фальбергу з подальшим представленням результатів директору головної Миколаївської обсерваторії. У результаті переписки А. П. Шидловського з керівництвом університету про необхідність врахування його зауважень, про некомпетентність Фальберга в справі застосування рухомої башти до астрономічних цілей і взагалі про незрозумілість самої переписки і надуманих проблем, врешті-решт, за порадою О. В. Струве Правління Університету доручило йому привести башту до ладу. Певний час, після спорудження павільйону, встановлення безпосередньо в ньому рефрактора було неможливим у зв’язку з тим, що деякі важливі його частини потребували невідкладного ремонту. Відрядження А. П. Шидловського до Петербурга для проведення ремонту частин рефрактора затримувалось швидше через організаційні проблеми зі сторони Правління Університету. Лише з 10 грудня 1861 р. по 15 лютого 1862 р. за згодою Ради Університету А. П. Шидловського було відряджено до Петербурга і видано 300 руб. на поїздку і запакування приладів. Метою поїздки було відвезення до Петербурга деяких частин рефрактора, що потребували ремонту і привезення їх назад до Києва разом з інструментами, замовленими в Пулково Київською Астрономічною обсерваторією. При огляді доставлених частин рефрактора механіком Миколаївської головної обсерваторії Брауером виявилось, що мікрометричний апарат був з самого початку неправильно влаштований і що його ремонт, так само як і ремонт інших частин рефрактора, займе багато часу. Оскільки термін відрядження А. П. Шидловського був сильно обмеженим, він не міг очікувати закінчення всіх видів робіт і мав повертатися до Києва. Очікування закінчення ремонту всіх приладів в Пулково не малось і на меті, оскільки на той час надійне сполучення між Островом і Києвом шляхом поштових карет слугувало запорукою того, що вислані із Пулково інструменти будуть доставлені до Києва справно і без стороннього нагляду. Як наслідок, так воно було і зроблено. Новий ректор університету М. Д. Іванішев, прийнявши посаду, відразу звернув увагу на стан справ обсерваторії і віддав розпорядження привести її до нормального вигляду. Матеріали від розвалин старої башти, що протягом двох років лежали на південній стороні обсерваторії, накопичуючи сирість в самій будівлі, були прибрані і застосовані разом з цеглою, що залишилась від будівництва нової башти на влаштування тротуарів і доріг. Механіку Фальбергу було доручено приступити до очищення великих частин рефрактора, тих, що не були перевезені до Пулковської обсерваторії. Наприкінці серпня 1862 р. всі роботи, пов’язані зі спорудженням башти (фарбування, спорудження стовпа для встановлення рефрактора і ремонт машини, що рухає башту), були закінчені. Механіком Фальбергом були закінчені роботи з очищення рефрактора. Залишені в Пулково частини рефрактора були доставлені до Києва у справному стані. У зв’язку з цим у вересні 1862 р. було розпочато встановлення рефрактора [45, с. 10–25]. У 1890 р., невдовзі після випробування у 1885 р. принципово нового телескопу для фотографування небесних об’єктів братами Анрі в Паризькій обсерваторії, Київський університет замовив переробку існуючого телескопу в подібний астрограф братам Репсольдам з Гамбургу (Німеччина). У 1895 р. переробка телескопу була завершена, і він розпочав роботу вже як астрограф Мерца-Репсольда, який дозволяв фотографувати небесні світила на спеціальні скляні фото-платівки. Механічна частина і новий окулярний мікрометр для проведення візуальних вимірів під час спостережень були виготовлені фірмою Репсольда, а фотографічний об’єктив – фірмою Штейнгеля. У 1900 р. встановили нову рухому частину башти, виготовлену на Київському заводі Термена, яка була знову замінена лише у 1989 р. Остання була зроблена в майстернях Спеціальної астрофізичної обсерваторії (ст. Зеленчук, Караваєво-Черкесія) [113]. До 1948 р. даний астрономічний прилад використовувався як рефрактор у зв’язку з тим, що фотографічний об’єктив, виготовлений фірмою Штейнгель, виявився абсолютно непридатним для використання. Починаючи з 1948 р. зі встановленням нового фотографічного об’єктиву, виготовленого Державним оптичним інститутом (Ленінград), прилад використовувався як астрограф. Перші дослідження на ньому в новій якості стосувалися фотографування Місяця, малих і великих планет і т. ін. Рефрактор має 5 окулярів, які дають збільшення: 1-й – 60, 2-й – 160, 3-й – 220, 4-й – 1000, 5-й (подвійний) з нерухомим – 140 і з рухомим – 270. Фотографічний об’єктив: d=200 мм, F=4,3 м. Шукач: об’єктив d=55 мм, фокусна відстань 52,5 см, збільшення – 7,3 [114]. Рух труби зі швидкістю добового обертання «небесної сфери» здійснюється часовим механізмом. Башта астрографа складається із рухомої і нерухомої частин. Нерухома частина – кругла цегляна стіна, зверху якої встановлені рейки, по яких рухаються коліщата, що обертають, відповідно, рухому її частину. Рухома частина напівсферичної форми встановлена у 1989 р. За весь період історії інструменту їх було чотири: перша – 1845 р. (Дерптського зразка), друга – 1860 р. і третя – 1900 р. були циліндричні з конічним дахом (Пулковського зразка), третя – 1989 р. напівсферична, сучасна. Загальний вигляд Астрографа Мерца-Репсольда представлено на рис. 8. 
Розглянемо опис основних складових частин сучасного астрографа. Труба приладу складається із трьох секцій, скріплених між собою болтами. Кожна секція астрографа являє собою циліндр, що в перерізі має замкнуту фігуру, обмежену двома півколами і двома краями, на обох кінцях якого закріплені фланці з отворами. Всередині кожної секції є металічна перегородка. Об’єктивна секція з однієї сторони закріплена до середньої, з іншої – змонтовано два об’єктива: фотографічний і візуальний. Зі сторони об’єктивів закріплені туакаппе візуальної і фотографічної труби. На туакаппе фотографічного об’єктива змонтовано зовнішній затвор, що представляє собою дві шторки з тканини. Закриття і відкриття (при малих експозиціях) затвору здійснюється пружиною за допомогою системи важелів. Середня секція має потовщені стінки і ребра жорсткості. Дана секція закріплена з віссю схилень. Окулярна секція закінчується окулярною трубкою і касетною частиною. На касетній частині змонтовано внутрішній затвор, що являє собою шторку, яка повертається навколо однієї своєї сторони. Відкривання і закривання затвору здійснюється вручну за допомогою важеля. На окулярній секції змонтовано мікроскоп для відліку кола схилень, мікрометричні гвинти по α і δ та шукач. Окуляри шукача і мікроскопа, а також ручки гвинтів виведені до спостерігача. Паралактична головка має масивний металічний корпус, в якому змонтовані підшипники часової вісі. До нижнього кінця вісі кріпиться часове коло (d=27 см). Круг схилень (d=30 см) розділений на 360̊ і має ціну однієї поділки 10". Часовий механізм – гирьовий з 2-х годинним заведенням складається із таких основних частин: приводу, передаточного механізму та центробіжного регулятора. За допомогою центробіжного регулятора регулюється швидкість обертання. До його основних частин належать сталевий конусоподібний стержень і балансир. Стержень у верхній частині має циліндричне потовщення з гвинтовою нарізкою, на яке нагвинчується балансир. Нижній кінець стержня (товстіший) закріплений нерухомо, тоді як верхній (вільний) входить в радіальний виріз вилки, яка жорстко закріплена з однією із шестерень передаточного механізму. Така конструкція з легкістю дозволяє змінювати швидкість руху труби. Для вимірювання відстані між двома точками на небі використовується окулярний мікрометр. Кут положення дуги, що з’єднує ці точки, відліковується на позиційному колі, яке жорстко закріплене з окулярною трубою. Лупи для відліків позиційного кола можуть обертатися разом з мікрометром навколо вісі, що проходить через центр кола. До основних частин ниткового мікрометра належать дві сітки павутинних ниток, одна із яких може зміщуватись по відношенню до іншої за допомогою точно поділеного мікрометричного гвинта. На кінець гвинта прикріплено два барабана з поділками. Один із них жорстко закріплений з гвинтом і слугує для відліку частинок оберту, другий зв’язаний з першим шляхом зубчастих передач і показує цілі обороти гвинта. На кришці коробки мікрометра зроблені пази – «ласточкин хвост», в яких за допомогою гвинта рухається пластинка, що несе на собі окуляр. Напрямок руху окуляра і ниток співпадають, що дає можливість проводити виміри в центрі поля зору. У 1952–53 рр. під час мікрометричних спостережень Місяця з метою визначення сталих величин його обертання на рефракторі використовувався «подвійний окуляр» замість звичайного. «Подвійний окуляр» виготовлений у 1947 р. в майстерні Київської Астрономічної обсерваторії за ініціативою і під керівництвом А. О. Яковкіна. Схема складових частин Астрографа Мерца-Репсольда та їх модернізацій показана на рис. 9. 
На відміну від звичайного окуляра він складається із двох окремих луп, одна із яких може переміщатись по відношенню до іншої. Зрачки обох окулярів зведені дуже близько один до одного за допомогою двох призм повного внутрішнього відбиття. Кістяк, на якому змонтований окуляр – дюралюмінієвий. У нижній частині він має різьбу для загвинчування в кришку окулярного мікрометра. Рух окуляра здійснюється обертанням барабанчика, закріпленого на валику зубчатки. Зубчатка знаходиться в зачеплені з гребінкою, зробленою з однієї сторони повзунка. З гребінками, що знаходяться на оправах окулярів, зчеплені шестерні, валики яких закінчуються барабанчиками «рухомого» і «нерухомого» окулярів. За рахунок обертання барабанчиків здійснюється фокусування окулярів. Для вирівнювання яскравості зображення, що дають обидва окуляри, на шляху променів світла від нерухомого окуляра встановлено нейтральний фільтр. Штопорне кільце слугує для фіксації положення «подвійного окуляра». Воно являє собою циліндр, внутрішній діаметр якого влаштований так, що він може вільно встановлюватись на подвійний окуляр. У днищі його зроблено отвір під гвинтову частину кістяка окуляра. По боках кільця влаштовані вушки з отворами. Гвинти, що вкручуються в дані отвори, впираються в кришку коробки мікрометра і відтягують кільце, а разом з ним і весь окуляр від кришки мікрометра. Така функція дає можливість закріпити окуляр в потрібному положенні. Візуальний двохлінзовий об’єктив, виготовлений Мерцом, має діаметр d=244 мм. Фокусна відстань при температурі 0̊ С дорівнює F=426 см. Вперше телескоп було описано А. П. Шидловським у 1863 р. в «Университетских известиях» [45]. На ньому отримано велику кількість астрофотознімків, які зараз зберігаються в склотеці Музею обсерваторії. З 1895 р. інструмент не знімався і не транспортувався навіть під час війн і революцій. За його допомогою зроблено відомі астрономічні відкриття світового масштабу. З цим інструментом в різний час працювали практично всі київські астрономи: А. П. Шидловський (1818–1892), М. Ф. Хандриков (1837–1915), Р. П. Фогель (1859–1920), С. Д. Чорний (1874–1956), С. К. Всехсвятський (1905–1984), А. О. Яковкін (1887–1974), Д. В. Пясковський (1891–1977) та багато інших [113]. Щоб унікальний музейний предмет став важливим експонатом або навіть отримав статус національного надбання за свою довгу і плідну роботу, він потребує подальшого дослідження [111]. Останнім часом з’явилась можливість доступу через Інтернет до закордонних архівів, що дозволяє прослідкувати історію майстрів і майстерень виробників, провести ранжування експонату, порівнявши його з подібними вцілілими аналогами та попередниками і наступниками, виявити його конструктивні особливості. На даний час нами проводиться архівне дослідження, пов’язане із виявленням та аналізом інформації про конструкцію первинної рухомої башти астрографа, яка слугувала йому з 1845 до 1860 рр., та другої рухомої башти – 1860–1900 рр. Дані щодо їх будівництва та використання уточнюються. жүктеу/скачать 8.41 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|