Сборник научных докладов y международной научно-практической конференции 02-03 июня 2010 года город Севастополь

1. Вихідні умови забезпечення регіонального розвитку

1.1. Попередній SWOT аналіз в контексті факторів економічного росту

Щодо технологічного прогресу та капіталоозброєності, то економіка України у більшості своїй орієнтована на 3-4 технологічні уклади і характеризується технологічно відсталими та енергоємними виробництвами, наслідком чого є низька продуктивність капіталу та значне відставання в темпах економічного росту у порівнянні із багатьма країнами, які розвиваються. Відсутність ефективних програм реформування науки та освіти, як двигунів технологічного прогресу, скорочення бюджетних асигнувань призвели до погіршення стану та стагнації цих життєво-важливих сфер, невідповідності потребам інтенсивного розвитку економіки, значного відставання прикладних наукових досліджень та дослідно-конструкторських розробок, сприяли послабленню наукового потенціалу України як у кількісному, так і в якісному плані. Накопичення національних заощаджень та капіталу, що повинні стати рушійною силою економіки, відбуваються незначними темпами. Цьому також сприяє несформованість банківської системи та зародковий стан фондового ринку. Статистичні дані Держкомстату України свідчать, що за багатьма складовими ВВП, доходами та рівнем життя населення до цього часу не досягнуто показників 1990-1991 років. В країні не сформовано середній клас, проте наявне значне розшарування між багатими та бідними. Проблеми бідності та безробіття, регіональні диспропорції сприяють масовій трудовій міграції економічно активних громадян (у т.ч. працівників наукової сфери), створюють живильне середовище поширення суспільно-небезпечних хвороб, наркоманії, алкоголізму та суспільної депресії, що відображається у депопуляції та деградації людського потенціалу.

Наші потенційні можливості визначаються географічним, геополітичним та геоекономічним положенням країни, зокрема:

• 
  наявним транзитним потенціалом (газо-, нафтопроводи, щільна мережа залізнодорожніх та автомобільних шляхів, морські та річкові порти, авіаперевезення), можливістю доступу своєї продукції до великих ринків (зокрема, макро-регіонального і транскордонного значення);
  
• 
  підтримкою з боку кран-світових лідерів, членством в ряді міжнародних організацій та проектів світового масштабу, можливостями отримання фінансової допомоги з боку міжнародних організацій;
  
• 
  глобалізацією та науково-технічним прогресом.
  

Не зважаючи на наявність зазначених негативних змін, що відбулися, українська наука ще має певні можливості в плані наукового забезпечення розвитку країни. Вітчизняна наука зберегла здатність за певних умов виконувати дослідження і отримувати результати світового рівня з наступних напрямів: розробка новітніх розділів математики (зокрема в теорії функцій, функціональному аналізі) та теоретичної фізики; дослідження наноструктур і розробка нанотехнологій; радіофізика міліметрового та субміліметрового діапазону; імунобіотехнології, біосенсорика та молекулярна діагностика; біотехнологія рослин та біофізика; біодеградація; кріобіологія та кріомедицина; нейронаука, зокрема нейрофізіологія; інформатика; мікро- та оптоелектроніка; аерокосмічні технології, а також у низці інших напрямів фізики, хімії, біології.

Варто також згадати гіпотезу «пізнього розвитку», обґрунтовану англійським економістом Рональдом Дором (1973). Її зміст полягає у тому, що країни, які стали на шлях промислового розвитку пізніше інших, мають можливості зразу впроваджувати самі сучасні технології, а також організаційні та управлінські методи, використовуючи переваги, що дозволяють їм вирватися вперед. Гонконг, Малайзія, Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, скандинавські країни довели це ще в минулому столітті. Бразилія, Індія, Мексика, Китай – доводять це сьогодні.