Селекційно-генетичний центр з вівчарства вівчарство міжвідомчий тематичний науковий збірник Випуск 35

Список використаної літератури

1. Швец В.Е. Основные направления совершенствования и структура системы менеджмента качества на базе новых версий ISO серии 9000: 2000 / Швец В.Е. – Киев: Украинская ассоциация качества, межотраслевой центр качества «Прирост», 2000. – 220 с. – (Материал международного проекта «Созвездие качества 2000»).

2. Бондарев Б.И. О качестве у нас думает каждый / Бондарев Б.И. // Сертификация. – 2006. – № 1. – С. 12-14.

3. Лапидус В.А. На что потрачен век? / Лапидус В.А. // Методы менеджмента качества. – 2000. – С. 4-8.

УДК 631.15 : 636.32/38
стабілізація економіки галузі вівчарства

в пореформений період
Л.С. Шелест, канд. економ. наук
Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова „Асканія-Нова” - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства
Досліджена можливість стабільного і прибуткового розведення овець у фінансово стійких господарствах півдня України за рахунок власних ресурсів на рівні рентабельності +10 - +27,5%. Це дозволяє збільшити поголівя в господарствах, використати на крупних вівчарських фермах наукові досягнення для підвищення його продуктивності, знизити витрати шляхом удосконалення організації і технології виробництва.
Ключові слова: вівчарство, стабілізація, кормова площа, собівартість, прибуток, ринок.
Стан агропромислового комплексу свідчить, що економічний механізм держави в пореформений період не спрацював на користь сільськогосподарського виробництва, в тому числі і галузі вівчарства.

Проте Г.І. Лукіна стверджує, що збереження вівчарства для України має глобальний характер. Продукція галузі найменш трудомістка і є найкориснішою серед усіх видів тваринництва. Країна володіє професійною командою вчених на базі Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова „Асканія-Нова” для збереження та удосконалення генофонду вівчарства 1.

У звязку з кризовими явищами в агропромисловому комплексі країни економічні процеси, повязані з відродженням галузі вівчарства, стають можливими лише у фінансово забезпечених господарствах різних форм власності 2.

Потенціал фінансово міцних підприємств слід розглядати як здатність господарств використовувати власні матеріальні і грошові засобами для прибуткового ведення вівчарства. Саме постійне піклування про вівчарство та активне вкладення коштів у галузь забезпечує збільшення обсягів виробництва вівчарської продукції та робочих місць для працевлаштування населення.

Актуальність поставленої проблеми ставить на порядок денний пошук резервів для формування ресурсного потенціалу галузі вівчарства як економічної системи, спроможної забезпечити розширене відтворення стада овець в ринкових умовах. Тому метою досліджень є економічне обґрунтування доцільності збереження галузі вівчарства в крупних сільськогосподарських підприємствах за умови використання власних ресурсів, інтенсифікації галузі та удосконалення організації і технології виробництва.

Матеріал і методика досліджень. Обєктом проведених досліджень є процес адаптації вівчарських господарств до ринкової економіки. В дослідженнях використані кількісні та якісні показники виробничої, фінансової та організаційно-управлінської діяльності 43-х сільськогосподарських підприємств Херсонської області різних форм власності, які сьогодні утримують овець. Предметом досліджень є економічний механізм відродження вівчарства як прибуткової галузі. Робота виконувалася методами економічних досліджень: статисти-ко-економічним, кореляційно-регресивним, моделювання, розрахунково-конструктивним та іншими.

Результати досліджень. Основою для здійснення господарської діяльності сільськогосподарських підпри-ємств, які зацікавлені у розведенні овець, є, насамперед, наявність власного капіталу. Тому ефективність вироб-ництва вівчарської продукції знаходить своє адекватне відображення у фінансових показниках діяльності цих господарств. Незважаючи на деяке збільшення виробництва вовни та баранини за 2005-2008 рр. фінансовий стан підприємств, які утримують овець не поліпшився. Біля 30-35% з них залишаються збитковими. Це пояснюється тим, що у співвідношенні рівнів собівартості виробництва вівчарської продукції і реалізаційних цін на неї, зберігається для баранини 1,3-кратний і для вовни 4,1-кратний розрив. Така цінова політика не уможливлює прибуткове виробництво та розширене відтворення галузі і, тим самим, призводить до виникнення значних проблем у вівчарстві.

З метою пошуку резервів збільшення наявного поголівя в державі вирішена задача по визначенню можливостей розведення крупних стад овець у фінансово стійких сільськогосподарських підприємствах в ринкових умовах.

За результатами досліджень встановлена кореляційна залежність розміру стада овець від господарських, організаційних та фінансових показників діяльності кожного з 15 сільськогосподарських підприємств різних форм власності та 28 особистих господарств населення.

Встановлено, що варіаційний ряд показників діяль-ності господарств, які утримують овець, охоплює чинники, які впливають на розвиток галузі вівчарства в межах 100%. Це підтверджує коефіцієнт множинної детермінації R² = 0,99 і відображає можливість стовідсоткового впливу фінансово-економічного стану господарства на прибуткове відтво-рення галузі вівчарства. Кореляційним аналізом встанов-лено достовірний звязок між поголівям овець в господарстві і розміром площ під кормовими культурами для вівчарства r = +0,296; собівартістю виробництва вовни і баранини, відповідно r = +0,696 та r = +0,424; реалізаційною ціною на вівчарську продукцію в межах r = +0,195-0,355; забезпеченням господарства власними коштами r = +0,431 і фінансовою незалежністю господар-ства r = +0,362; платоспроможністю господарства r = +0,285; розміром дебіторської заборгованості r = +0,498 та величиною податку в розрахунку на 1 грн. прибутку r = +0,338. Успішний розвиток вівчарства нівелюється дестабілізуючими чинниками, а саме: зменшенням посівних площ в господарстві, зменшенням обсягів реалізації продукції вівчарства, низькою оборотністю основного капіталу, зменшенням частки власних оборотних коштів у активах та у запасах.

На основі рішення задачі та визначення впливу багатофакторного комплексу господарсько-економічних показників на розвиток галузі вівчарства встановлено, що в контрольованих сільськогосподарських підприємствах Херсонської області при існуючих ринкових умовах можна утримувати в 7,4 рази більше овець (87,4 тис. проти 11,8 тис. гол.), ніж є їх в наявності в 2006-2007 рр. (табл. 1) за рахунок розширеного відтворення поголівя овець, створення міцної кормової бази та удосконалення цінової політики на ринку реалізації продукції вівчарства.