У дослідних вівцематок також було більше двієнь на дві у першій та чотири голови у другій групі в порівнянні з контрольною.
Результати досліджень інтенсивності росту та розвитку ягнят показали, що за однакового рівня годівлі при відлученні (в 3,5 - міс. віці) жива маса тварин І дослідної групи була на 1,6, а ІІ дослідної групи – на 2,7 кг (Р<0,05) більшою порівняно з контролем. Відносний середньодобовий приріст молодняку овець за підсисний період також був вищим у дослідних групах: у І дослідній – на 9,2, а ІІ – на 15,0% (Р<0,05) відповідно до їх контрольних аналогів.
Згодовування вівцям дослідних груп експериментальних преміксів позитивно позначилося на їх вовновій продуктивності (табл. 2).
Таблиця 2. Вовнова продуктивність вівцематок,
Показник |
Група тварин
| Контрольна | І дослідна | ІІ дослідна |
Настриг вовни, кг:
|
|
в оригіналі
|
4,62+0,91
|
4,7+0,73
|
4,78±0,56
|
у митому волокні
|
2,91±0,54
|
2,98±0,22
|
3,05±0,21
|
Вихід митої вовни, %
|
62,9±1,28
|
63,4±0,53
|
63,8±0,92
|
Довжина вовни, см:
|
|
при постановці на дослід
|
5,65±0,11
|
5,62±0,08
|
5,65±0,09
|
- в кінці досліду
|
10,02±0,69
|
10,12±1,05
|
10,2±0,68
|
Приріст довжини вовни, см
|
4,37±0,76
|
4,50±0,83
|
4,55±0,44
|
Кращі результати за настригом вовни у митому волокні одержано від маток І та ІІ дослідних груп, які за цим показником на 2,4 та 4,7% перевищували контроль. Приріст довжини вовни тварин І і ІІ дослідних груп за період досліду становив відповідно 4,50 та 4,55 см, що на 3,0 і 4,1% більше, ніж у їх аналогів з контрольної групи (4,37 см). За період досліду у вівцематок піддослідних груп відмічено потоншення вовнового волокна. Його зменшення було найбільшим у вівцематок контрольної групи – 12,8%. У овець І дослідної групи діаметр волокна зменшився на 11,0, а ІІ дослідної – на 11,4%. У кінці досліду товщина волокон у маток контрольної групи становила 20,4 мкм, І та ІІ дослідних – по 20,9 мкм, що на 2,4% більше, ніж у овець контрольної групи. Дещо більше міжгрупове потоншення діаметра волокон у маток ІІ дослідної групи пов’язане з тим, що в цій групі було більше вівцематок, що окотилися двійнями (n=6). Зменшення товщини волокон позначилося і на міцності вовни. У маток контрольної групи міцність середини ділянки штапелю вовни становила 7,34 км розривної довжини, у І дослідній - 7,37 та у ІІ – 7,38 км (Р>0,05). Найбільше зменшення міцності вовни за період досліду встановлено у овець контрольної групи – 11,17%. У тварин І та ІІ дослідних груп також дещо знизилась міцність вовни, але її величина на 0,58 та 0,88% більша, ніж у маток контрольної групи.
При класируванні рун вся вовна вівцематок піддослідних груп за станом віднесена до нормальної, за технічними вимогами – до мериносової, за довжиною – до І класу. Дефектної вовни не виявлено. Вихід чистого волокна становив відповідно 62,9; 63,4 та 63,8 абсолютних відсотки.
Важливими показниками, що характеризують ефективність використання поживних речовин раціону є коефіцієнти перетравності. Слід відмітити, що вони були достатньо високими у всіх піддослідних групах (табл.3).
Таблиця 3. Коефіцієнти перетравності
поживних речовин , % ()
Показник
|
Група тварин, (n=3)
|
Контрольна
|
І дослідна
|
ІІ дослідна
|
Суха речовина
|
64,98± 1,78
|
65,22± 1,33
|
65,45± 1,22
|
Органічна речовина
|
65,83 ± 1,03
|
66,61± 1,16
|
65,78± 1,07
|
Сирий протеїн
|
69,30± 1,49
|
68,21± 1,15
|
68,45± 1,44
|
Сирий жир
|
62,20± 1,46
|
62,87± 1,16
|
62,47± 1,14
|
Сира клітковина
|
55,79± 1,0
|
56,11±0,73
|
55,89± 1,26
|
БЕР
|
76,30± 1,08
|
76,40± 1,19
|
76,40± 1,22
|
Сира зола
|
76,16 ±0,67
|
77,35 ±2,50
|
78,87±1,29
|
У звיязку з тим, що метою досліду було встановлення ефективності використання нових преміксів можна констатувати, що їх введення до раціонів позитивно впливає на перетравність усіх основних поживних речовин, зокрема сирої золи (у дослідних групах коефіцієнти перетравності були вищі на 1,19 та 2,71 абс.% в порівнянні з контролем). Щодо балансу азоту, то згодовування експериментальних преміксів забезпечило підвищення рівня його відкладення за рахунок меншого виділення з сечею. Вівцематки дослідних груп у середньому перетравлювали 29,17 та 29,65 г азоту, що на 2,9 та 4,6% більше, ніж у контрольній. У тілі тварин першої та другої дослідної групи у середньому за добу відкладалося на 5,24 та 9,18% азоту більше, ніж у їх аналогів.
Баланс кальцію і фосфору був позитивний у вівцематок усіх піддослідних груп. Аналогічно азоту спостерігалася чітка тенденція до збільшення кількості перетравленого та відкладеного кальцію і фосфору.
Результати аналізу гематологічних показників крові піддослідних вівцематок показали, що у кінці досліду концентрацією гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, загального білка та його фракцій, резервної лужності суттєвих міжгрупових відмінностей не встановлено.
Висновки. Введення до складу раціонів вівцематок таврійського типу асканійської тонкорунної породи комбікормів, збагачених новими преміксами, забезпечує їх повноцінність годівлі за мінеральним та вітамінним живленням. Це, у свою чергу, підвищує на 6,4-10,8% живу масу ягнят при відлученні, поліпшує показники вовнової продуктивності, зокрема настригу митої вовни на 2,4 і 4,7% та посилює інтенсивність метаболічних процесів у організмі тварин.
Список використаної літератури
1. Олль Ю. К. Минеральное питание животных в различных природно-хозяйственных условиях / Ю. К. Олль - Л.: Колос, 1967. - 206 с.
2. Хеннинг А. Минеральные вещества, витамины, биостимуляторы в кормлении сельскохозяйственных животных / А. Хеннинг - М.: Колос, 1976. - 560 с.
3. Минеральные вещества в кормлении овец: метод. рек. / [И. А. Макар, П. В. Стапай, В. В. Гуменюк и др.] . – Львов, 1985. - 21 с.
4. Дариуш Н. С. Влияние микроэлементов (кобальта, меди, цинка) на воспроизводительную функцию баранов асканийской породы: автореф. дис... канд. биол. наук: 03.550 / Н. С. Дариуш. - Київ, 1972. - 24 с
5. Седіло Г. Мінеральні суміші (премікси) для овець різних біогеохімічних зон України / Г. Седіло //Науково-практичні аспекти кормовиробництва та ефективного використання кормів: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Львів, 2003. – С. 150-154.
6. Комбикорма, кормовые добавки и ЗЦМ для животных: справочник / [В. А. Крохина, А. П. Калашников, В. И. Фесинин и др.]. – М.: Агропромиздат, 1990. – 304 с.
7. Плохинский Н. А. Руководство по биометрии для зоотехников / Н. А. Плохинский – М.: «Колос», 1969. – 256 с.
УДК 636.32\38.084.612.4
Інтенсивність Росту та розвитку ягнят залежно від згодовування преміксів їх матерям
Д. В. Єфремов
В. І. Скрепець, канд.с.- г. наук
Н. М. Деменська, канд. с.- г. наук
Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова “Асканія-Нова” – Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства
Наведено дані про вплив використання преміксів у раціонах вівцематок таврійського типу асканійської тонкорунної породи. Застосування цих кормових добавок дає можливість збалансувати мінеральне та вітамінне живлення овець, підвищити інтенсивність росту та розвитку приплоду на 7-12,5% і зменшити на 3,4-4,8% витрати молока на 1 кг приросту живої маси
Ключові слова: вівцематки, ягнята, жива маса, приріст, премікс, мінеральні речовини, вітаміни.
Вівчарство – одна з найменш інтенсивних галузей тваринництва. Умови утримання та годівлі овець майже не зазнали значних змін, у порівнянні зі скотарством, свинарством, птахівництвом. Але все рівно ця галузь знову стає популярною, як за часів СРСР, і прогрес у ній залежить від збільшення продуктивності тварин, яке неможливе без деталізованого підходу до нормування поживних речовин у раціонах.
Серед факторів, що визначають збалансованість годівлі овець, суттєве значення надається забезпеченню їх мінералами та вітамінами, тому що ці біологічно-активні речовини впливають на енергетичний, білковий, вуглеводний, ліпідний обмін і у ролі каталізаторів беруть участь практично в усіх процесах в організмі тварин [1, 2].
Для вирішення проблеми вітамінно-мінерального живлення овець необхідно зазирнути у трофічний зв’язок - грунт-рослина-тварина. Ті умови, які склалися в аграрному секторі, призвели до того, що господарства у більшості випадків мінімізували внесення добрив у грунт. Це, у свою чергу, впливає на хімічний склад рослин, а корми, які з них заготовлюються, виявляються дефіцитними за низкою поживних речовин, зокрема мінеральними елементами та вітамінами. У кінцевому випадку від цього страждає останній обיєкт трофічного ланцюга [3,4].
Вирішення цього питання можливе лише за рахунок скоординованих дій як агрономічного, так і зоотехнічного сектору з метою вирощування якісних повноцінних кормів та розробки таких кормових засобів, які б дали можливість поповнювати раціони дефіцитними поживними речовинами. У цьому відношенні доцільно використовувати не окремі елементи, а їх суміші, якими можуть бути премікси [5].
Але існує одне але, не може бути використаний один рецепт преміксу для подолання нестачі у біологічно-активних речовинах у різних біогеохімічних провінціях України, які відрізняються особливостями мінерального складу кормів [6]. Практика потребує розробки так званих регіональних преміксів залежно від кормової бази певного господарства.
З цією метою науковцями ІТСР “Асканія-Нова” розроблено та встановлено доцільність використання у годівлі вівцематок нових регіональних преміксів, які відповідають Херсонській біогеохімічній провінції.
Матеріал і методика досліджень. Для проведення досліджень було відібрано 51 вівцематку таврійського типу асканійської тонкорунної породи на останній стадії суягності, аналогах за масою, віком, фізіологічним станом та розподілено на три групи – контрольну і дві дослідні. Експеримент проводили за схемою, наведеною у таблиці 1.
Таблиця 1. Схема досліду
Група
|
Характеристика годівлі
|
Зрівняльний період,
7 діб
|
Основний період,
161 доба
|
Контрольна
|
Основний раціон (ОР), прийнятий у господ-дарстві
|
ОР, прийнятий у господарстві + стан-дартний премікс П-80-1-89
|
І дослідна
|
-“-
|
ОР + експериментальний премікс №1
|
ІІ дослідна
|
-“-
|
ОР + експериментальний премікс №2
|
До основного раціону у зимово-стійловий період входили (кг/гол.): силос кукурудзяний 3,5; сіно суданкове – 0,8, люцернове –0,7 та комбікорм – 0,5 кг/гол.. У літній - зелені корми 8 кг/гол. та комбікорм - 0,5 кг. Як видно зі схеми досліду у основний період різниця полягала у тому, що до складу раціону дослідних груп замість стандартного преміксу були включені експериментальні № 1та № 2.
Динаміку живої маси ягнят визначали методом індивідуального зважування при народженні, у 21 день та по місяцям досліду до відлучення (3,5 міс.). На основі отриманих даних були розраховані середньодобові прирости. Витрати молока на 1 кг приросту живої маси ягнят у місячному віці визначали методом зважування ягнят до і після ссання вівцематок через кожні три години протягом 10 діб.
Поряд з вивченням репродуктивних та продуктивних ознак було проведено фізіологічні дослідження. Відбір та консервування зразків залишків кормів, калу та сечі проводився за методикою О. І. Овсяннікова (1976), а їх хімічний склад визначали за загальноприйнятими методиками. Усі дані, отримані у ході експерименту, були оброблені статистичним методом за допомогою комп’ютерної програми Statistica 6.0.
Результати досліджень. Згодовування лактуючим вівцематкам нових преміксів позитивно вплинуло на показники інтенсивності росту приплоду (табл. 2).
Таблиця 2. Характеристика динаміки живої маси та середньодобових приростів ягнят,
Показник
|
Група
|
Контрольна
|
І дослідна
|
ІІ дослідна
|
Кількість ягнят
|
21
|
22
|
23
|
Середня жива маса, кг:
|
|
- при народженні
|
3,6+0,18
|
4,0+0,14
|
4,1+0,23
|
- одномісячних
|
8,9+0,40
|
9,7+0,21
|
10,0+0,53
|
Середньодобовий приріст (0-1 міс.), г
|
175+8
|
190+5
|
197+10
|
- двомісячних
|
15,2+0,65
|
16,5+0,50
|
17,3+0,88
|
Середньодобовий приріст (1-2 міс.), г
|
210+9
|
226+8
|
244+13
|
- при відлученні (3,5 міс)
|
25,1+0,74
|
26,7+0,71
|
27,8+1,21
|
Середньодобовий приріст
(2-3,5 міс.), г
|
224+12
|
250+14
|
261+15
|
Середньодобовий приріст за період підсису, г
|
206+7
|
225+6
|
237+11
|
Так, за однакової схеми підгодівлі ягнят спостерігається чітка тенденція до збільшення живої маси та середньодобових приростів за рахунок кращої молочності вівцематок, тому що особливо у перший місяць життя молоко являється їх єдиним кормом. З наведених даних видно, що при народженні ягнята від вівцематок І та ІІ дослідної групи мали більшу живу масу, ніж контрольні, на 0,4 та 0,5 кг, або на 9,9 і 12,5% (Р>0,05). У місячному віці ця залежність продовжувала спостерігатись і перевага за живою масою тварин дослідних груп у середньому сягала відповідно 0,8 та 1,1 кг. При зважуванні ягнят у два місяці різниця за цим показником становила 8,4 та 13,9%. Аналогічні результати отримані і за середньодобовим приростом. Так, за період від народження і до місячного віку ягнята дослідних груп переважали контрольних на 15 та 17 г. За другий місяць підсисного періоду тварини І та ІІ дослідних груп мали більший середньодобовий приріст на 7,3 і 15,9% (Р<0,05). При відлученні середня жива маса ягнят складала: у контрольній групі – 25,1 кг, у першій дослідній – 26,7 кг та 27,8 кг у другій. В цілому, за період підсису середньодобовий приріст молодняку І та ІІ дослідних груп відповідно становив 225 та 237 г (Р<0,05). Для порівняння: ягнята контрольної групи мали цей показник на рівні 206 г.
У перший місяць підсисного періоду, коли ягнята споживають лише молоко, було визначено витрати його на приріст 1 кг живої маси (табл. 3).
Таблиця 3. Витрати молока на 1 кг приросту живої маси ягнят (n=5)
Показник
|
Група
|
Контрольна
|
І дослідна
|
ІІ дослідна
|
Жива маса ягнят, кг:
|
|
- на початок облікового періоду
|
11,46
|
11,92
|
12,01
|
- на кінець облікового періоду
|
13,38
|
14,07
|
14,19
|
Абсолютний приріст живої маси за обліковий період (10 діб), кг
|
1,92
|
2,15
|
2,18
|
Середньодобовий приріст живої маси за період, г
|
192
|
215
|
218
|
Кількість спожитого молока за період, кг
|
10,44
|
11,31
|
11,31
|
Витрати молока на 1 кг приросту, кг
|
5,44
|
5,26
|
5,19
|
Дані таблиці показують, що ягнята дослідних груп за рахунок кращої молочності спожили за 10 діб на 0,87 кг більше молока. Відповідно до цього вони мали більшу живу масу та середньодобо-вий приріст, а витрати молока на 1 кг приросту живої маси були меншими на 3,4 та 4,8%.
Висновки. Згодовування вівцематкам на останньому місяці суягності та упродовж лактаційного періоду нових преміксів, до складу яких введені мінеральні речовини та вітаміни, позитивно позначилося на інтенсивності росту і розвитку їх потомства. Застосування цих кормових засобів у годівлі тварин сприяло збільшенню живої маси при народженні та відлученні в середньому на 7-12,5% та зменшенню витрат молока на одиницю приросту живої маси на 3,4-4,8%. Це дає підставу вважати доцільним використання преміксів за разробленими рецептами в раціонах вівцематок у південному регіоні України.
Список використаної літератури
1. Методичні рекомендації з використання солемінеральних сумішей в годівлі овець у господарствах різних регіонів України / [Г. М.Седіло, І. А. Макар, П. В. Стапай П.В. та ін.]. – Львів, 2003. – 15 с.
2. Георгиевский В. И. Минеральное питание животных / В. И. Георгиевский. – М.: Колос, 1979. – 471 с.
3. Минеральные вещества в кормлении овец: метод. рек. / [И. А.Макар, П. В. Стапай, В. В. Гуменюк и др.]. – Львов, 1985. – 21 с.
4.Мінеральне живлення тварин / [за ред. Г. Т. Кліценко, М. Ф. Кулика, М. В. Косенка]. - Київ: Світ, 2001.- 450с.
5. Bremmer I. Functional roles of trace elements and vitamins //Annual report, 1990/ Rowlett Res. Inst. – Aberdeen, 1990. – C. 58-62
6. Стапай П. В. Фізіолого-біохімічні основи живлення овець / П. В. Стапай. – Львів, 2007. – 98 с.
УДК. 636.087.7
Продуктивність ягнят та метоболізм поживних речовин в їх організмі при згодовуванні преміксів різного складу
М.М.Свістула, канд. с.–г. наук
В.І. Скрепець, канд. с.–г. наук
Н.М. Деменська, канд. с.–г. наук
Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф.Іванова “Асканія-Нова” – Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства
Наведено результати досліджень з вивчення впливу згодовування преміксів різного складу на продуктивні якості молодняку овець асканійського багатоплідного каракулю та перебіг процесів метаболізму в їх організмі. Встановлено, що використання експериментальних преміксів поліпшує перетравність та засвоєння поживних речовин раціону. Це, в свою чергу, сприяє підвищенню на 7-12% інтенсивності росту тварин.
Ключові слова: ягнята, годівля, вітаміни, мінерали, премікси, перетравність, продуктивність
Одним із основних факторів раціональної і повноцінної годівлі сільськогосподарських тварин є забезпечення їх необхідними мінеральними елементами та вітамінами в оптимальних кількостях і співвідношеннях [1]. Відомо, що вони впливають на енергетичний, білковий, вуглеводний і ліпідний обмін та беруть участь практично в усіх процесах в організмі. [2,3]. У повній мірі це стосується і овець, організм яких відзначається підвищеними вимогами до мінерального живлення з огляду на різноманітність одержуваної від них продукції – мיяса, молока та вовни [4]. Поповнення дефіциту цих біологічно-активних речовин у раціонах овець сприяє більш ефективному засвоєнню кормів, поліпшенню їх репродуктивних та продуктивних якостей, збереженню здоров'я тварин. Водночас з цим, зміни хімічного складу та поживності кормів, що відбулися останнім часом по всій території України, в значній мірі впливають і на забезпеченість повноцінності годівлі овець за мінералами та вітамінами [5]. Так, для південного регіону найбільш дефіцитними мінеральними елементами є сірка, селен, йод, цинк, нестача яких у раціонах овець суттєво впливає на їх продуктивні якості. Тому існуюча стандартна рецептура преміксів вже не задовольняє потреби тварин за цими елементами живлення [6]..
Виходячи з вищевикладеного, нами були проведені дослідження з розробки нової рецептури преміксів для овець, зокрема ягнят, і вивчено вплив їх згодовування на продуктивні якості молодняку овець та перебіг метаболічних процесів в організмі.
Матеріал і методика досліджень. З метою оцінки продуктивної дії розроблених рецептів преміксів на базі вівцеферми ДПДГ “Маркеєво” Чаплинського району Херсонської області було сформовано три піддослідні групи ягнят- аналогів поточного року народження асканійського багатоплідного каракулю, по 13 голів у кожній. До складу раціону всіх ягнят вводили традиційні для півдня України корми: сіно та зелену масу бобових і злакових культур, комбікорм. Комбікорм складався із наступних компонентів, у % за масою: ячменю-39,5; пшениці-15; кукурудзи-10; висівок пшеничних-15; макухи соняшникової-15; дріжджів кормових-3; фосфату кормового-1; солі-0,5; преміксу-1. Поживність 1 кг такого корму складала 1,09 корм. од., 11 МДж обмінної енергії, 160 г сирого протеїну, 5 г кальцію, 7,2 г фосфору. Різниця в їх годівлі полягала в тому, що молодняк овець контрольної групи одержував раціон, збалансований згідно потреби тварин для цієї статево-вікової групи за рахунок стандартного преміксу П-81-1-89 [7].
Тваринам І та ІІ дослідних груп згодовували той же раціон, до складу якого, замість стандартного, включали експериментальні премікси П-1 та П-2 за розробленими рецептами (табл. 1).
На відміну від стандартного преміксу до складу експериментальних додатково вводили такі мінеральні елементи, як сірку та селен, підвищували в них концентрацію цинку та йоду, за якими корми півдня України є дефіцитними.
Крім вітамінів та мінералів рецепт преміксу П-2 містив ферментно-пробіотичний комплекс “Целобактерин”, який застосовується для стабілізації корисної мікрофлори в організмі тварин та підвищення ефективності засвоювання ними кормів.
Динаміку живої маси ягнят вивчали методом індивідуального зважування при народженні, постановці та щомісячно до закінчення досліду. Вплив кормових добавок на перебіг метаболічних процесів визначали на трьох тваринах із кожної групи шляхом проведення фізіологічного досліду та досліджень крові тварин.
Таблиця 1. Рецепти преміксів, на 1 тонну
Компонент
|
Од. виміру
|
Премікс
|
ВІТ П-81-1-89
|
П-1
|
П-2
| Вітаміни: А |
млн МО
|
640
|
640
|
640
|
Д
|
млн МО
|
65
|
65
|
65
|
Мікроелементи:
|
|
|
|
|
-залізо
|
г
|
1010
|
-
|
-
|
-кобальт
|
г
|
124
|
124
|
124
|
-мідь
|
г
|
260
|
260
|
260
|
-марганець
|
г
|
1140
|
600
|
600
|
-цинк
|
г
|
910
|
1500
|
1500
|
-йод
|
г
|
30,6
|
50
|
50
|
-селен
|
г
|
-
|
30
|
30
|
Макроелементи:
|
|
|
|
|
-сірка
|
кг
|
-
|
100
|
100
|
Фермент “Целобактерин”
|
кг
|
-
|
-
|
500
|
Наповнювач (висівки)
|
кг
|
до 1000
|
до 1000
|
до 1000
|
Тривалість основного періоду досліду становила 90 діб. Всі рецепти преміксів виготовлялися фірмою “САН” на обладнанні інституту тваринництва УААН. Раціони годівлі вівцематок протягом досліду залишалися незмінними. Годівля ягнят була груповою, тричі на добу, поїння вволю. Рівень годівлі тварин всіх піддослідних груп був однаковий.
Результати досліджень. Одним із найважливіших показників росту і розвитку молодняку овець є жива маса. Як показали дослідження, використання експериментальних преміксів у складі раціонів підсисних ягнят протягом 90 днів досліду сприяло підвищенню їх інтенсивності росту при зменшених витратах кормів на одиницю продукції (табл. 2).
Таблиця 2. Динаміка живої маси ягнят,
Показник
|
Група
|
контрольна
|
І дослідна
|
ІІ дослідна
|
Жива маса ягнят, кг:
- на початку досліду
- в кінці досліду
|
4,350,23
19,700,71
|
4,400,30
20,800,75
|
4,400,22
21,650,80
| Загальний приріст живої маси, кг |
15,350,61
|
16,400,65
|
17,250,67
|
Середньодобовий приріст, г
|
1707,0
|
1828,0
|
1917,2
|
В % до контролю
|
100
|
107
|
112,3
|
Витрати кормів на 1 кг приросту, корм. од.
|
4,3
|
4,0
|
3,9
|
Так, якщо на початку досліду жива маса ягнят була майже однаковою (4,35-4,40 кг), то вже у тримісячному віці тварини першої (20,8 кг) та другої (21,6 кг) дослідних груп переважали контрольних на 1,1 та 1,9 кг (Р<0,05). Аналогічні результати були одержані і за середньодобовим приростом живої маси, який у дослідних групах становив 182 та 191 г, що відповідно на 7,0 та 12,3% (Р<0,05) був вищим, ніж у контролі (170 г). Водночас з цим, витрати кормів на 1 кг приросту у молодняку овець дослідних груп зменшувалися на 6,1 та 9,4%. Найменшими витратами кормів проти контролю (4,3 корм. од.) відзначалися тварини ІІ дослідної групи (3,9 корм. од.).
Важливими показниками, що характеризують ефективність використання поживних речовин раціону, є коефіцієнти перетравності. Результати фізіологічних досліджень свідчать, що перетравність поживних речовин раціонів з включенням преміксів різного складу була достатньо високою у ягнят всіх піддослідних груп (табл. 3).
Водночас з цим, введення експериментальних преміксів у раціони ягнят І та ІІ дослідних груп підвищило перетравність сухої речовини на 2,04 та 5,23 абс.% (Р0,05), органічної – на 1,94 та 4,67, протеїну – на 1,62 та 4,08, жиру – на 7,98 та 7,01, клітковини – на 4,47 та 9,56 (Р0,05) і безазотистих екстрактивних речовин (ІІ дослідна група) – на 3,15% порівняно з їх контрольними аналогами.
Таблиця 3. Перетравність поживних речовин, %,
Поживна речовина
|
Група тварин
|
контрольна
|
дослідні
|
І
|
ІІ
|
Суха речовина
|
65,312,43
|
67,350,60
|
70,541,45
|
Органічна речовина
|
67,501,86
|
69,440,41
|
72,171,15
|
Протеїн
|
75,501,83
|
77,121,15
|
79,581,28
|
Жир
|
65,162,54
|
73,142,37
|
72,171,08
|
Клітковина
|
35,680,90
|
40,243,37
|
45,242,57
|
БЕР
|
77,690,71
|
77,520,81
|
80,841,34
|
Більш високі коефіцієнти перетравності за всіма досліджуваними показниками відмічені у тварин ІІ дослідної групи, в складі раціонів яких використовували премікс П-2.
Збалансованість раціонів дослідних ягнят за вітамінами та мінеральними елементами позитивно вплинула не тільки на перетравність поживних речовин кормів, але й на використання ними азоту (табл. 4).
Таблиця 4. Середньодобовий баланс азоту,
Показник
|
Група тварин
|
контрольна
|
дослідні
|
І
|
ІІ
|
Прийнято з кормом, г
|
28,40,40
|
26,92,70
|
27,63,07
|
Виділено з калом, г
|
6,90,51
|
6,10,36
|
5,70,73
|
Перетравлено, г
|
21,50,26
|
20,82,35
|
21,92,49
|
Виділено із січею, г
|
8,81,38
|
7,50,49
|
7,70,43
|
Засвоєно, г
|
12,71,64
|
13,32,48
|
14,22,90
|
% від прийнятого
|
44,7
|
49,4
|
51,4
|
% від перетравленого
|
59,1
|
63,9
|
64,8
|
Так, при практично однаковій кількості прийнятого з кормом азоту (26,9-28,4 г) виділення його з продуктами обміну було меншим у молодняку овець І та ІІ дослідних груп відповідно на 2,1 та 2,3 г від їх контрольних аналогів. Завдяки меншому виділенню азоту, в тілі дослідних тварин його відкладалось на 0,6 та 1,5 г, або на 4,7 та 11,8% більше, ніж у контрольних.
За показниками використання азоту до прийнятої (49,4 та 51,4%) і перетравленої (63,9 та 64,8%) кількості тварини І та ІІ дослідних груп також перевищували контроль (44,7 та 59,1%). Краще засвоєння азоту дослідними ягнятами пояснюється підвищенням біологічної цінності їх раціону за рахунок оптимізації мінерального живлення та включення ферментно-пробіотичного комплексу.
Показниками, що характеризують обмін речовин в організмі і забезпеченність тварин мінеральними елементами, є дані про використання ними кальцію та фосфору. Вивчення балансу кальцію показало, що його відкладення у тілі ягнят контрольної групи становило 3,21 г або 34,7% від прийнятого з кормом, І дослідної – 3,04 г та 36% і ІІ дослідної групи – 3,69 г та 37,8%. Більш високим рівнем засвоювання кальцію відзначалися тварини ІІ дослідної групи.
Щодо балансу фосфору, то при аналізі його обміну встановлена аналогічна тенденція, де рівень засвоювання цього елементу (в % до прийнятої кількості) підвищується в дослідних групах на 3,6 та 4,8% по відношенню до контролю (39,2%).
При вивченні біохімічних показників крові піддослідних тварин не відмічено помітних відхилень від фізіологічної норми. Поряд з цим спостерігається тенденція до зміни деяких показників, що характеризують перебіг метаболічних процесів в організмі тварин. Так, у крові ягнят І та ІІ дослідних груп порівняно з контролем відзначено збільшення вмісту гемоглобіну на 13,3 та 16% (Р0,05), еритроцитів – на 5,7 та 2,7% (Р0,05), загального білка – на 14,4 та 15,5% (Р0,05), що свідчить про підвищений рівень окисно-відновних процесів та більш посилений обмін в їх організмі.
Важливим фактором, що визначає доцільність використання кормів, є їх вартість та продуктивна дія на організм тварини. Економічні розрахунки свідчать про те, що застосування експериментальних преміксів у раціонах ягнят І та ІІ дослідної групи за період досліду підвищило витрати кормів на 0,3 та 2,1 грн. в середньому на голову. Але більш висока інтенсивність росту дослідних тварин дозволило одержати додатковий прибуток 15,5 та 24,6 грн./гол..
Висновки. Розроблено рецепти преміксів, які забезпечують повноцінність годівлі молодняку овець асканійського багатоплідного каракулю за вітамінним та мінеральним живленням. Включення їх у раціони ягнят покращує перетравність і засвоєння кормів, що відповідно сприяє підвищенню на 7-12% інтенсивності росту молодняку та дозволяє зменшити на 7-9% витрати кормів на одиницю продукції.
Список використанної літератури
1. Стапай П.В. Фізіолого-біохімічні основи живлення овець / П.В. Стапай – Львів, 2007. – 98 с.
2. Лапшин С. А. Новое в минеральном питании сельскохозяйственных животных / С. А. Лапшин – М.: Росагропромиздат, 1988. – 207 с.
3. Георгиевский В. И. Минеральное питание животных / В. И. Георгиевский – М.: Колос, 1979. – 471 с.
4. Методичні рекомендації з використання солемінеральних сумішей в годівлі овець у господарствах різних регіонів України / [Г. М. Седіло, І. А. Макар, П. В. Стапай та ін. ]. – Львів, 2003. – 15 с.
5. Минеральные вещества в кормлении овец: метод. рек. / [И. А. Макар, П. В. Стапай, В. В. Гуменюк и др.]. – Львов, 1985. – 21 с.
6. Кулешов К. П. Рост ягнят при скармливании им минерального премикса / К. П. Кулешов // Овцы, козы, шерстяное дело. – 2007. - №1. – С. 56-59.
7. Комбикорма, кормовые добавки и ЗЦМ для животных: справочник / [В. А.Крохина, А. П.Калашников, В. И.Фесинин и др.]. – М.: Агропромиздат, 1990. – 304 с.
Е К О Н О М І К А
УДК 658.56
ТЕОРЕТИчні ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ ВІВЧАРСТВА
Л. В. Жарук, канд. екон. наук
Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства
Стаття присвячена дослідженню сутності управління якістю та конкурентоспроможності продукції вітчизняного виробництва, зокрема продукції вівчарства. Відзначено важливість сертифікації систем менеджменту якості, як способу її підтвердження та захисту прав споживачів.
Ключові слова: управління якістю, конкурентоспроможність, продукція вівчарства, вовна.
Жорстка і неослабна конкурентна боротьба на світових ринках, особливо у зв'язку зі вступом до СОТ, потребує від України, яка намагається стати рівноправним гравцем на світовому економічному просторі, досконалого знання кон'юнктури ринку, розробки довгострокової зваженої стратегії та, головне - застосування ефективних механізмів закріплення й утримання стійких позицій на ньому. Необхідною передумовою успішної реалізації Україною такої зовнішньоекономічної політики є формування в країні потужного науково-технічного та економічного потенціалу, котрий спирався б на інноваційну основу та управління якістю, які забезпечать їй прорив на міжнародні ринки, насамперед, з високотехнологічною продукцією.
Отже, завдання підвищення конкурентоспроможності підприємств „проблемних" галузей, зокрема з виробництва та переробки вовни, є на сьогодні ключовим, оскільки практика свідчить, що більшість вітчизняних суб'єктів господарювання не може зайняти гідну позицію на ринку, насамперед, через невідповідний рівень якості.
Статтю присвячено дослідженню науково-теоретичних підходів до управління якістю продукції вівчарства та розробці теоретичних і практичних рекомендацій щодо управління якістю вівчарської продукції.
Результати дослідження. Розгляд будь-якого питання чи проблеми необхідно починати з визначення тих понять і термінів, що з ними пов'язані. В галузі управління якістю центральними поняттями виступають "якість продукції", "система якості (система менеджменту якості)", "управління якістю", "забезпечення якості", "поліпшення якості", "витрати на якість", "сертифікація" і ряд інших термінів.
Визначення "якості", що міститься в стандарті ISO 8402-94, передбачає орієнтацію на думку споживачів. Тобто враховуються потреби споживачів (замовників), їх вимоги до властивостей і характеристик товарів та послуг. Відповідно до цього визначення продукція визнається якісною, якщо вона не тільки добре виконує покладені на неї функції, але й відповідає потребам і вимогам споживачів. У відповідності з даним положенням якість відноситься до сфери суб'єктивних оцінок. Тобто, якщо продукція задовольняє потреби споживачів, то вона відрізняється певними якісними характеристиками, а якщо навпаки - то за якістю не відповідає вимогам. Міжнародні стандарти ISO 9000 версії 2000 р. внесли певні зміни в тлумачення поняття якості. Стандартом ISO 9000-2000 якість інтерпретується як рівень, якому відповідає характеристика продукції. Поняття якості, як відповідності призначенню, було переважним в умовах планової економіки.
У відповідності до "загального управління якістю" якість пов'язана не з наявністю тих чи інших характеристик продукції, а з її здатністю задовольняти потреби споживача. Якість сьогодні - це задоволення замовника. Таке спрощене розуміння якості викликає деякі заперечення. Тому, що дане трактування не враховує саму сутність якості.
Визначення потреб споживачів та відповідність характеристик продукції є особливо важливим для вовни як умова формування конкурентоспроможності вівчарських підприємств.
В.Е. Швець вважає, що технократичний погляд по відношенню до якості продукції не охоплює економічні показники, показники ступеня задоволеності споживачів [1]. У його визначенні увага концентрується на системі взаємин між виробником продукції і зацікавленими сторонами з приводу властивостей продукції. Тобто автор акцентує свою увагу не тільки на задоволенні потреб споживачів, але й на задоволенні інтересів виробників продукції.
За останнє десятиліття створення, впровадження та сертифікація систем якості відповідно до міжнародних стандартів ІSО серії 9000 отримало все більшу популярність серед підприємств промислово розвинутих країн. Крім цього, збільшується кількість країн, у яких на підприємствах створюються та сертифікуються системи якості відповідно до цих стандартів, а також кількість країн, де дані міжнародні стандарти визнані як національні.
На даний час наявність міжнародного сертифікату на систему якості є необхідною умовою в переговорах із замовником. Тобто закордонний або вітчизняний замовник починає переговори про вкладення контракту з перевірки наявності міжнародного сертифіката на систему якості [2, 3]. Ця необхідність викликана тим, що потенційний замовник хоче бути впевненим – підприємство здатне випускати продукцію високої якості, яка задовольняє всі його вимоги.
В Україні на сьогодні діють розроблені колективом вчених інституту «Асканія-Нова» національні стандарти на вовну тонку, напівтонку та грубу. Сфера їх застосування поширена на немиту вовну (отриману безпосередньо на вівчарських підприємствах), підготовлену з відривом частин руна, а також розсортовану за фізичними та технологічними властивостями. Згідно стандарту , за станом вовну поділяють в залежності від вмісту рослинних домішок і втрати міцності на розрив на: вільну від домішок, мало засмічену, дуже засмічену, дефектну, засмічено-дефектну. Виробник повинен гарантувати відповідність вовни стандарту за умови дотримання вимог транспортування та зберігання. Погіршення якості вовни впливає на зниження реалізаційних цін на неї і, як наслідок, призводить до збитковості галузі. Тому для забезпечення прибутковості вівчарства необхідно введення системи управління якістю вівчарської продукції (рис. 1).
Дотримання вимог національних стандартів – один з елементів управління системою якості, яка крім того, включає мотивацію виробників вовни до забезпечення та підвищення якості. Технологічна та технічна складова передбачає запровадження та використання сертифікованого за міжнародними стандартами виробничого обладнання та виконання технологічних операцій, згідно їх вимог. Базується управління якістю вівчарської продукції на використанні інновацій під науковим супроводом. За умови запровадження даної системи буде отримана високоякісна продукція вівчарства, яка відповідатиме міжнародним стандартам.
Рис 1. Схема управління якістю продукції вівчарства
У літературі виділяється досить великий перелік вигод, що можуть одержати підприємства в результаті управління системою якості. У більшості випадків таке управління впливає на збільшення прибутку підприємства.
Усі вигоди, що може одержати вівчарське підприємство в результаті створення, впровадження та сертифікації систем якості за міжнародними стандартами ISO серії 9000, доцільно об'єднати в наступні три групи :
-
збільшення обсягу продажу;
-
зниження собівартості продукції;
-
можливість збільшення ціни на продукцію.
Збільшення обсягу продажів у результаті сертифікації можна досягти як на вітчизняному, так і на зовнішніх ринках. Це може бути досягнуто завдяки поліпшенню задоволення запитів і дотримання вимог покупців (замовників), забезпеченню конкурентоспроможності продукції, зміцненню репутації (іміджу), авторитету підприємства і забезпечення реклами продукції, підвищенню швидкості і легкості оцінки рівня якості продукції замовником. Скорочення витрат відбувається з причини зменшення кількості бракованої продукції. Можливість підвищення ціни на продукцію визначається тим, що сертифікація систем якості надає можливість підприємствам підвищити ціни на експортовану продукцію до рівня середньосвітових.
Висновки. Впровадження і сертифікація систем менеджменту якості за міжнародними стандартами дозволяє підприємствам задовольнити умови зовнішнього середовища підприємства, а також одержати значні економічні переваги, що в кінцевому результаті позитивно позначаться на результатах їх діяльності.
Сертифікація продукції у світовій практиці виступає як основний засіб підтвердження її якості, а також засобом захисту інтересів і прав споживачів. Для успішної сертифікації вітчизняної продукції за міжнародними стандартами важливого значення набуває переорієнтація системи сертифікації України до вимог світового ринку, а також гармонізація основної частини вітчизняних стандартів відповідно до міжнародних стандартів.
Достарыңызбен бөлісу: |