Шарль Бодлер Альбатрос (переклад І. Драча)



жүктеу 16.9 Kb.
Дата21.06.2016
өлшемі16.9 Kb.
Шарль Бодлер

Альбатрос

(переклад І. Драча)

Буває, пливучи дорогами морськими,
Аби розвіятись, полюють моряки
На альбатросів тих, що в вишині над ними
Серед блакиті й хмар пливуть віддалеки.

Коли на палубу вже люта сила збила,


Король небес, що знав всі грози без числа.
Волочить важко так свої великі крила,
Мов сніжно-білі два розкинуті весла.

Крилатий мандрівник - який незграбний в рухах,


В польоті буйнокрил - каліка на ногах!
Ще й дражняться - той в дзьоб йому із люльки дмуха,
А той, глузуючи, кульгає, ніби птах!

Поете! Князю хмар твоя подібна сила,


Між блискавок ти свій у грозовій імлі;
Але під шал образ перешкоджають крила
Тобі, вигнанцеві, ступати по землі.


АЛЬБАТРОС

(переклад М.Терещенка)

Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів 
Серед нестримних вод розбурханих морів 
Безпечно ловить птиць, величних альбатросів, 
Що люблять пролітать слідами кораблів. 

На палубу несуть ясних висот владику. 


I сумно тягне він приборкане крило, 
Що втратило свою колишню міць велику
Мов серед буйних вод поламане весло. 

Мандрівник зборканий знесилено ступає! 


Плавець повітряний незграбний і смішний! 
Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає, 
А цей, дратуючи, кульгає, мов кривий. 

Поет подібний теж до владаря блакиті, 


Що серед хмар летить, мов блискавка в імлі. 
Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій 
Він крила велетня волочить по землі.


ВІДПОВІДНОСТІ

Природа — мудрий храм, де ряд колон живих 


нечутно шепчеться, як вечоріє днина, 
лісами символів проходить там людина 
і зустріва привітний погляд їх.

Як верховинських лун глухі, протяжні гуки 


зливаються в акорд протяжний і міцний, 
де все з'єдналося: і ніч, і день ясний,— 
так сполучаються парфуми, барви й звуки.

Є свіжі пахощі, як тільця немовлят, 


зелені, як лука, м'які, як звук гобоя
і є торжественно-розпусний аромат,—

дух амбри, ладану, дух пижма і бензоя, 


що в безкрай шириться, як і саме життя,— 
у нім екстаза дум, в нім захват почуття.

ВЕЧОРОВА ГАРМОНІЯ

(Перекладач Михайло Драй-Хмара)

Вечірній час прийшов. На кожній стебелині 
вже квіти куряться, немов кадильний дим
і звуки, й пахощі в повітрі голубім; 
меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні.

Вже квіти куряться, немов кадильний дим; 


ридає скрипка десь, як серце в самотині; 
меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні; 
сумна краса небес в спокої віковім.

Ридає скрипка десь, як серце в самотині, 


зненавидівши те, що чорним звуть нічим; 
сумна краса небес в спокої віковім, 
пірнуло сонце в кров, що застигає в сині...

Зненавидівши те, що чорним звуть нічим, 


шукає серце втіх в минулій світлій днині. 
Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині, 
а слід горить в мені потиром золотим.


©dereksiz.org 2016
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет