178 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
ною в США. Гігантська тривимірна гологра
ма, в якій фантастиці більше ніколи не суди
лося бути дзеркалом, простягнутим майбу
тньому, але повторною і безнадійною галю
цинацією минулого.
Ми більше не здатні уявити собі інший
світ: нас було позбавлено милості трансцен
дентності. Класична наукова фантастика бу
ла фантастикою світу, що розширявся, до то
го ж вона постійно отримувала свої нервові
імпульси з оповідань про дослідження космі
чного простору, що перегукувалися з більш
земними формами дослідження та освоєння,
притаманними XIX і XX століттям. У цьому
немає якогось причинно-наслідкового зв'я
зку: адже зовсім не тому, що земний простір
сьогодні віртуально виражений за допомо
гою коду, нанесений на карти, переписаний,
насичений і відтак ніби замкнувся в собі вна
слідок мондіалізації,— універсальний ринок,
ринок не лише товарів, а й цінностей, знаків,
моделей, не полишає жодного місця уявно
му,— власне, не зовсім через це дослідниць
кий (технічний, ментальний, космічний) світ
наукової фантастики також припинив своє
функціонування. Однак обидва вони чітко
пов'язані між собою і є двома сторонами того
самого загального процесу імплозії, що при
йшов на зміну гігантському процесу експло
зії та експансії, характерному для минулих
століть. Коли система досягає своїх власних
меж і стає насиченою, відбувається ревер
сія — постає інше, у тому числі і в уявному.
До цього часу у нас завжди був заповідник
уявного — тож коефіцієнт реальності пропо
рційний заповіднику уявного, який надає йо
му його питомої ваги. Це має сенс також що
до географічних та космічних досліджень:
Достарыңызбен бөлісу: