Симулякри і наукова фантастика
179
коли вже немає незайманої території, а відтак
території, доступної для уявного, коли карта
покриває всю територію, такі речі, як прин
цип реальності, зникають. Завоювання кос
мосу становить у цьому плані ту межу, після
якої втрата земного референційного стає не-
зворотною. Відбувається крововилив реаль
ності як внутрішньої зв'язності обмеженого
світу, коли межі його відступають у безконе
чність. Завоювання космосу, що відбулося
після завоювання планети, рівнозначне тому,
щоб надати характер нереального простору
людини або ж повернути його на гіперреаль-
не симуляції. Як свідок — ця двокімнатна
квартира (кухня + душ), піднесена на орбіту,
сказати б, до космічного ступеня, разом із
останнім місячним модулем. Буденний хара
ктер цього земного житла, піднесеного до ра
нгу космічної цінності, перетвореного на аб
солютну реальність у космічному просто
рі, — сателітизація реального в трансценден
тності космосу,— це кінець метафізики, кі
нець фантазму, кінець наукової фантасти
ки — і початок ери гіперреальності.
З цього моменту щось має змінитися: про
екція, екстраполяція, цей різновид пантогра-
фічної надмірності, який надавав чарів на
уковій фантастиці, стають неможливими.
Вже не можна вийти з реального і створити
щось ірреальне, щось уявне на основі даних
про реальне. Процес протікатиме радше у
зворотному напрямку: він полягатиме у ство
ренні ситуацій із зміщенням зображення, мо
делей, побудованих на симуляції, у винахід
ливих спробах надати їм барв реального, ба
нального, пережитого, у реінвестуванні ре
ального як фантастики, і саме з тієї причини,
що воно зникло з нашого життя. Ілюзія ре
ального, пережитого, буденного, але відтво-
1 2 *
|