190 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
також потребує відповідальності, самовряду
вання, аби краще відповідати імперативові
виробництва. Будь-яка людина потребує пси
хічного життя для своєї адаптованості. Іншої
причини для пришестя психічного, свідомого
чи несвідомого, не існує. І його "золотий
вік", який триває досі, збігатиметься в часі з
неможливістю раціональної соціалізації в
усіх сферах. Ані гуманітарні науки, ані пси
хоаналіз ніколи не постали б, якби якимсь
дивом було можливо звести людину до "раці
ональних" типів поведінки. Усе це відкриття
психологічного, складність якого може зро
стати до безконечності, викликане неможли
вістю експлуатувати до смерті (робітників),
тримати під вартою до смерті (в'язнів), відго
довувати до смерті (тварин), виходячи з чі
ткого закону еквівалентності:
— стільки-то калорій енергії і часу = сті
льки-то робочої сили;
— такий-то злочин = таке-то еквівалентне
покарання;
— стільки-то їжі = оптимальна вага та ін
дустріальна смерть.
Усі ці речі пробуксовують, і тоді постає
психічне, ментальне, невротичне, психо-соці-
альне тощо, і не для того, щоб розірвати це
маячне рівняння, але для того, щоб відновити
скомпрометований принцип еквівалентності.
У підсумку, виявившись в'ючними твари
нами, вони змушені були працювати для лю
дини. Як піддослідні тварини, вони мають
відповідати на запитання науки. Як тварини,
призначені для споживання, вони стали інду
стріальним м'ясом. Як тварини, що зазнали
соматичних змін внаслідок психічних пере
живань, вони зобов'язані сьогодні розмовля
ти мовою "психів", відповідати за своє психі
чне і за злочини свого несвідомого. З ними
Достарыңызбен бөлісу: