148 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ 1 СИМУЛЯЦІЯ
Історія клонів
149
Дле коли досягається точка неповернення
(dead-line) в симуляції, тобто тоді, коли про
тез заглиблюється, інтеріоризується, прони
кає в анонімне мікромолекулярне осердя ті
ла, коли він нав'язує себе тілу вже навіть як
"оригінальну" модель, спалюючи всі подаль
ші символічні схеми, і при цьому будь-яке
можливе тіло є лише його незмінним повто
ренням, тоді настає кінець тіла, його історії і
його перипетій. Індивід стає лише раковим
метастазом своєї базової формули. Усі ті ін
дивіди, що створені клонуванням від індиві
да X, — хіба вони є чимось іншим, ніж рако
вим метастазом — проліферацією однієї і тієї
самої клітини, як це можна бачити під час ра
ку? Існує тісний зв'язок між керівною ідеєю
генетичного коду і патологією раку: код вка
зує на найменший простий елемент, мініма
льну формулу, до якої можна звести всього
індивіда, і такого, що не може нічого іншого,
як відтворюватися тотожним до самого себе.
Рак вказує на безконечний поділ базової клі
тини, не зважаючи при цьому на органічні за
кони цілого. Таке саме відбувається й при
клонуванні: вже ніщо не стає на перешкоді
продовженню Того Самого, нестримному по
ділу однієї-єдиної матриці. Раніше йому ще
протистояла статева репродукція, сьогодні ж
можна нарешті виділити генетичну матрицю,
що визначає ідентичність, і перейти до елімі
нування всіх диференційних перипетій, які
становили алеаторний шарм індивідів.
Якщо всі клітини було задумано найперше
як вмістище тієї самої генетичної формули,
то чим вони є — не лише всі тотожні індиві
ди, а й усі клітини того самого індивіда, — як
не раковим поширенням цієї базової форму
ли? Метастаз, що розпочався на рівні індуст
ріальних предметів, закінчився на рівні клі-
що речі відразу будуються з огляду на їх без
межну репродукцію.
Саме це трапляється з нами не лише на рі
вні повідомлень, а й на рівні індивідів, у мо
мент, коли здійснюється клонування. На
справді саме це трапляється з тілом, коли во
но будується лише як повідомлення, як база
інформації та повідомлень, як інформаційна
субстанція. Тоді нічого не стає на перешкоді
його серійній репродукції, в тому самому
значенні, яким користується Бенджамін для
індустріальних предметів і мас-медійних об
разів. Відбувається прецесія репродукції що
до виробництва, прецесія генетичної моделі
щодо всіх можливих тіл. Цією різкою зміною
у зворотному напрямку керує технологічний
прорив, технологія, яку Бенджамін уже опи
сував у своїх останніх висновках як тоталь
ний медіум, але ще за індустріальної ери, —
гігантський протез, що керував поколінням
тотожних предметів і образів, що їх уже иіщо
не могло відрізнити один від одного, — ще
не уявляючи сучасного поглиблення цієї тех
нології, котра робить можливим покоління
тотожних істот, хоча при цьому ніколи не
існуватиме можливості повернутися до оригі
нальної істоти. Протези індустріальної епохи
ще зовнішні, екзотехнічні, ті ж, які ми зна
ємо, розгалузилися та інтеріоризувалися: езо-
технічні. Ми з вами живемо в епоху м'яких
технологій, генетичного і ментального про
грамування.
Оскільки протези старого "золотого віку"
індустріального виробництва були механіч
ними, вони ще поверталися до тіла, з тим
щоб змінити його образ, — вони самі, при
зворотному русі, зазнавали метаболічних пе
ретворень в уявному, і цей технологічний ме
таболізм також був складником образу тіла.
|