Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри
Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Pdf көрінісі
|
| 152 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
ГОЛОГРАМИ Спроба осягнути реальність на основі фактів із життя, що продовжується, — це фантазм, нездійсненний ще з часів Нарциса, що схили вся над своїм джерелом. Розгадати реальне, щоб перетворити його на нерухоме, розгада ти реальне по закінченні терміну його копії. Ви схиляєтеся над голограмою, як Бог над своїм творінням: лише Бог має цю вла ду — проходити крізь стіни, крізь істот і опи нятися по той бік у безтілесному стані. Ми мріємо проходити крізь самих себе і опиня тися по той бік: того дня, коли ваша гологра фічна копія таки з'явиться у просторі, мо жливо, рухаючись та розмовляючи, ви сотво рите це диво. Звісно, це вже не буде мрія, тож її чарівність буде втрачено. Телевізійна студія перетворює вас на голо графічні персонажі: виникає враження, що ви матеріалізуєтеся у просторі за допомогою світла прожекторів, як ті напівпрозорі персо нажі, що крізь них проходить маса (з мільйо нів телеглядачів), точно так, як ваша реальна рука проходить крізь нереальну голограму, без опору — але не без наслідків: пройшо вши крізь голограму, вона також стає нере альною. Ілюзія повна і по-справжньому зачаровує, коли голограма проектується перед екраном і вас нічого не відділяє від неї (хіба що ли шається фото- чи кіноефект). Це та ознака ілюзії, яка ще й відрізняє її від живопису: за- опираються негентропії інформаційних сис тем. (Це такий самий випадок, як і з масами, що стоять перед організованими соціальни ми утвореннями: маси — це також ракові метастази, що виходять за межі будь-якої форми соціальної організованості.) Така сама двозначність має місце і у ви падку з тонуванням: воно є водночас тріум фом провідної гіпотези, що стосується коду та генетичної інформації, і ексцентричним викривленням, що руйнує її логічну послідов ність. Втім, існує вірогідність (однак це справа майбутньої історії), що навіть "кло- нований близнюк " ніколи не буде тотожним своєму постачальникові генів, ніколи не буде таким самим, хоча б тому, що до нього буде ще один. Він ніколи не буде "таким, яким зробить його генетичний код". Тисячі пере шкод, що накладатимуться, зроблять його, попри все, іншою істотою, яка матиме ли шень блакитні очі, яку її батька, але ж це не новина. І експерименти з клонуванням ма тимуть принаймні ту перевагу, що проде монструють радикальну неможливість опа нувати процес лише за допомогою опануван ня інформації та коду. |