Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри
Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Pdf көрінісі
|
| 170 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
"Аварія" 171 ній смертельній праці, яка ніколи не дорі внювала жалобі): вимір фото- і кінематогра фічний. Блискуча і насичена поверхня доро жнього руху та аварії позбавлена глибини, однак вона весь час дублюється в об'єктиві камери Вогана. Він накопичує і накопичує фотографії аварії, як службові картки з опи сом зовнішності різних осіб. Генеральна ре петиція центральної події, яку він підштов хує (його смерть в автокатастрофі й одно часно смерть кінозірки у зіткненні з Елізабет Тейлор, зіткненні, що педантично моделюва лося і готувалося упродовж місяців), відбува ється під час кінозйомок. Цей світ був би ні чим без цього гіперреалістичного припинення ретрансляції. Одне лише подвоєння, одне ли ше розгортання візуального медіуму на рівні інтерпретації здатне забезпечити синтез тех нології, сексу і смерті. Насправді ж фотогра фія тут не медіум і не належить до плану ре презентації. Мова не йде ні про "додаткове" абстрагування образу, ані про непереборний потяг до видовищного, і позиція Вогана — це аж ніяк не позиція любителя таємно спосте рігати еротичні сцени чи збочення. Фотоплі вка (так само, як музика, що лине з транзи сторних приймачів у салонах автомобілів і квартирах) є складником тієї універсальної, гіперреальної, втіленої у метал і тіла плівки, що її утворює дорожній рух із своїми потока ми. Фотографія не більшою мірою медіум, ніж техніка чи тіло, — вони всі синхронізо вані у світі, де антиципація події збігається з її відтворенням і навіть з її "реальним" розгор танням. Немає більше і глибини часу — так само, як минуле, перестає існувати, у свою чергу, і майбутнє. Насправді час було заміне но оком камери, так само, як і будь-яку іншу глибину — глибину афекту, простору, мови. Воно не стало ще одним виміром, воно лише означає, що цей світ залишився без таємниць. Позаду стояв добре екіпірований мане кен з підборіддям, піднятим потоком по вітря. Його руки міцно трималися важе лів механізму, як руки камікадзе, а торс було вкрито вимірювальними приладами. Навпроти, такі самі незворушні, як і він, чотири манекени — сім 'я — чекали в ма шині, їхні обличчя було розмальовано езо теричними знаками. Ляскіт батога різонув наші вуха: кабе лі вимірювальних приладів звивалися, ко взали по траві навколо рейок. З різкіш ме талевим скреготом мотоцикл врізався в передню частину автомобіля. Обидва ме ханізми віднесло до закам'янілих глядачів з першого ряду. Мотоцикл і його водій ви летіли на капот, ляснули об вітрове скло, потім пішли гуляти по даху, перетвори вшись на розколоту чорну масу. Автомо біль за допомогою буксирного тросу посу нувся на триста метрів назад, завершу ючи свій пробіг упоперек рейок. Капот, ві трове скло і дах були продавлені. Всереди ні члени сім "і хаотично валялися один на одному. Розірваний торс жінки стирчав з рознесеного на друзки вітрового скла... Килим з цих друзок навколо автомобіля було всіяно стружкою із скловолокна, ви рваною з облич і плечей манекенів, що на гадувала сріблястий сніг чи якесь похмуре конфеті. Елен взяла мене за руку, як це роблять, щоб допомогти дитині перебо роти психічне гальмування. "Ми можемо передивитися все знову за допомогою си стеми "Ампекс". Вони прокрутять ава рію у прискореному режимі". (С. 145). |