182 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
але за тими самими правилами гри. В "Ава
рії"" більше немає ані фантастики, ані реаль
ності, їх скасовує гіперреальність. Це і є, як
що вона таки існує, наша сучасна наукова
фантастика. "Джек Барон, або Вічність", де
які уривки з "Усі у Занзибар!"
Насправді наукова фантастика у цьому
значенні ніде більше не існує, і водночас во
на скрізь — у циркуляції моделей, тут і зараз,
у самій аксіоматиці навколишньої симуляції.
Вона може раптово виникнути у необробле-
ному стані внаслідок простої інерції цього
операційного світу. Який автор міг би "вига
дати" (якраз таке вже більше не "вигадуєть
ся") цю "реальність" західнонімецьких заво-
дів-симулякрів, заводів, що повторно викори
стовують безробітних у всіх ролях і на всіх
робочих місцях традиційного процесу праці,
але які не виробляють нічого і вся діяльність
яких зводиться до гри в замовлення, конкуре
нцію, обмін документами, в бухгалтерський
облік, від заводу до заводу, всередині однієї
великої групи? В с е матеріальне виробництво
повторюється в порожнечі (один з цих заво-
дів-симулякрів навіть "реально" збанкруту
вав, удруге звільнивши своїх власних безро
бітних). Це і є симуляція: не тому, що ці за
води фальшиві, а якраз тому, що вони реаль
ні, гіперреальні, і що вони враз відправляють
"справжнє" виробництво, виробництво "сер
йозних" заводів, до тієї самої гіперреально-
сті. Те, що чарує тут, це не протиставлення:
справжні заводи/фальшиві заводи, а навпаки,
відсутність чіткої межі між ними, той факт,
що решта виробництва має не більше рефе-
ренційної основи чи глибинної мети, ніж це
підприємство-"симулякр". Саме в цій гіпер-
реалістичній індиферентності і полягає спра
вжня "науково-фантастична" якість цього
Достарыңызбен бөлісу: |