Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри
Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Pdf көрінісі
|
| 118 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
Імплозія смислу в засобах інформації 119 на нашу думку, інформація продукує смисл, відбувається протилежне. Інформація пожирає свої власні змісти. Вона пожирає комунікацію і соціальне. І це з двох причин: 1. Замість того щоб стимулювати комуні кацію, вона вичерпує свої сили на інсцену вання комунікації. Замість того щоб продуку вати смисл, вона витрачає свої сили на інсце нування смислу. Перед нами добре відомий велетенський процес симуляції. Непрямі ін терв'ю, слова, телефони для слухачів, участь в усіх напрямках, словесний шантаж: "Це стосується вас, подія — це ви тощо". Дедалі частіше інформацію заполонює оцей різновид примарного змісту, гомеопатичного транс плантата, сторожкого сну комунікації. Цир кулярна схема, в якій на сцені розігрують те, чого бажають у залі, антитеатр комунікації, котрий, як відомо, завжди є лише повторним використанням у негативі традиційної інсти туції, інтегрованою мікросхемою негативу. Величезна енергія, виявлена для того, щоб утримати у витянутій руці цей симулякр, щоб уникнути раптової десимуляції, яка по ставила б нас перед очевидною реальністю докорінної втрати смислу. Марно запитувати себе, чи це втрата кому нікації веде до цієї ескалації в межах симуля- кра, чи це симулякр, котрий першим з'явля ється тут з метою відстрашування, з метою наперед перешкодити будь-якій можливості комунікації (прецесія моделі, що кладе край реальному). Марно запитувати себе, який з термінів перший, бо такого немає, це ж бо циркулярний процес — процес симуляції, процес гіперреального. Гіперреальність ко мунікації і смислу. Реальніше за реальне — саме так знищують реальне. інше, що з'являється, сказати б, потому, як у Моно у "Випадковості і необхідності"! У такому разі значущий зв'язок між ін фляцією інформації та дефляцією смислу був би просто відсутній. — Або зовсім навпаки, між двома яви щами існує чіткий та необхідний взаємо зв'язок, тією мірою, якою інформація пря мо руйнує або нейтралізує смисл і значен ня. Втрата смислу прямо пов'язана з під ривною та відстрашувальною дією інфор мації, засобів інформації та засобів масо вої інформації. Це найцікавіша гіпотеза, але вона супере чить усім загальноприйнятим значенням. Со ціалізацію скрізь вимірюють через сприйня тливість до повідомлень засобів масової ін формації. Десоціалізованим чи потенційно асоціальним є той, хто недостатньою мірою сприйнятливий до засобів інформації. Інфор мація скрізь, як вважають, сприяє прискоре ному обігу смислу і створює приріст смислу, аналогічний приросту в економічній сфері, зумовленому прискореним оборотом капіта лу. Інформацію розглядають як чинник про дукування комунікації, і, незважаючи навіть на величезні невиробничі витрати, існує зага льний консенсус щодо того, що ми маємо справу все-таки із зростанням смислу, який перерозподіляється по всіх тріщинах соціаль ного — точнісінько так само, як існує консе нсус щодо того, що матеріальне виробницт во, незважаючи на збої та ірраціональні мо менти, все-таки веде до зростання багатства та більшої соціальної доцільності. Ми всі співучасники цього міфу. Це альфа і омега нашої модерності, без чого надійність нашої соціальної організації зазнала б краху. Однак справа в тому, що вона таки зазнає краху, причому саме з цієї причини. Адже там, де, |