122 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
вати під впливом медіуму як форми. Коли
буде скасовано всі змісти, залишиться, мо
жливо, ще споживна вартість, революційна і
підривна,
медіуму як такого. Отже, — і це
те, до чого у своєму крайньому випадку веде
формула Маклюена, — існує не лише імпло
зія повідомлення в медіумі, має місце, в цьо
му самому рухові, імплозія самого медіуму в
реальному, імплозія
медіуму і реального в та
кій собі гіперреальній туманності, в якій не
можливо виділити навіть означення та вла
сну дію медіуму.
Не існує, з засобами інформації включно,
таких ознак сучасності, які не піддавалися б
сумніву. Формула Маклюена:
медіум —
це
повідомлення, яка є ключовою формулою ери
симуляції (медіум є повідомленням — від
правник є адресатом — циркуляція полю
сів — кінець паноптичного та перспективно
го простору — такими є альфа і омега
нашої
сучасності), сама ця формула повинна бути
предметом уважного розгляду в момент, ко
ли, після того як усі змісти і повідомлення
випаруються в медіумі, сам медіум зникне як
такий. По суті, це ще завдяки повідомленню
медіум набуває ознак достовірності, це воно
надає медіуму його окремішнього, визначе
ного статусу, статусу посередника комуніка
ції. Без повідомлення медіум сам потрапляє у
невизначеність, притаманну всім нашим ве
ликим системам судження та оцінки. Лише
модель, ефективність якої має
безпосередній
характер, генерує водночас повідомлення,
медіум і "реальне".
Щоб не говорити даремно,
''медіум —
це
повідомлення", означає не лише кінець пові
домлення, а й кінець медіуму. Вже не існує
медіумів у буквальному значенні цього слова
(я маю на увазі насамперед електронні засо-
Достарыңызбен бөлісу: