Управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств

Висновки до розділу 3

У третьому розділі дисертаційної роботи розглянуто питання організації взаємодії підрозділів у рамках розв'язання задачі управління конкурентоспроможністю підприємств. Обґрунтовано доцільність реалізації управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств в організаційній формі координаційного центру з питань конкурентоспроможності, аргументовано його структуру і склад. Також зазначено порядок використання існуючих на підприємстві автоматизованих інформаційних систем під час реалізації запропонованих положень щодо управління конкурентоспроможністю промислового підприємства.

Запропоновано інформаційну модель управління конкурентоспроможністю підприємств і продукції, що ними випускається, яка реалізована на основі методології процесного підходу і нотації IDEFØ з використанням програмного пакета Computer Associates BPWin. Аргументовано основні сфери її практичного застосування з метою збільшення ступеня автоматизації роботи й залучення окремих керівників підприємства до процесів управління конкурентоспроможності.

На базі ВАТ «Ковельсільмаш» проведене дослідження можливостей застосування розроблених у даній дисертаційній роботі підходів до управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств. Незважаючи на те, що інтегральний показник конкурентоспроможності ВАТ «Ковельсільмаш» має досить високе значення, можна відзначити його негативну динаміку за 2005-2006 рр., що свідчить про наявність небезпечних тенденцій і загроз для конкурентоспроможності даного підприємства. Крім того, високе значення показника неоднорідності зовнішніх проявів конкурентоспроможності говорить про недостатню стійкість конкурентних позицій підприємства, що обумовлює необхідність реалізації заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності.

Розроблено комплекс управлінських впливів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності розкидувачів твердих органічних добрив, який дозволяє одержати річний економічний ефект у розмірі 376 тис. грн. за рахунок збільшення обсягу реалізації цієї продукції. Запропоновано основні напрямки підвищення конкурентоспроможності ВАТ «Ковельсільмаш» у контексті сучасних тенденцій розвитку сільськогосподарського машинобудування і перспектив співробітництва із закордонними партнерами.

Основні результати досліджень по даному розділу опубліковані у роботах [155, 156, 157].

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичні узагальнення та запропоновано нове вирішення актуальної задачі розвитку теоретичних положень, розробки науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств та їх продукції. Вони спираються на такі наукові результати та положення:

1. У теоретичному плані – розвиток наукових положень, що визначають концептуальні основи управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств.

1.1. Проаналізовано існуючі підходи до управління конкурентоспроможністю підприємств і продукції, а також сучасний стан машинобудування в Україні, що дозволило дійти висновку про необхідність розробки методів управління конкурентоспроможністю підприємств, які б ураховували специфіку вітчизняної економіки та переваги споживачів, а також використовували реальні економічні дані для параметризації математичних моделей без залучення експертів. Сучасні підходи до управління конкурентоспроможністю підприємств і продукції, що ними випускається не повною мірою підходять для вітчизняних машинобудівних підприємств, зокрема, вони не враховують специфіку даного типу підприємств і продукції, що ними випускається, а також важливість споживчих переваг. Частина підходів заснована на застосуванні моделей, які слабо піддаються параметризації, інші підходи, навпаки, недостатньо формалізовані з математичної точки зору для використання їх у якості засобу підтримки прийняття рішень. Крім того, в більшості з проаналізованих підходів використовуються експертні оцінки, які не позбавлені низки недоліків, зокрема, складності їх проведення, проблем з відтворенням результатів, а також із компетентністю експертів. Динаміка розвитку машинобудівних підприємств свідчить про уповільнення темпів зростання їх прибутковості, а аналіз структури експорту та імпорту говорить про збільшення частки машинобудівної продукції в структурі імпорту і про зменшення частки цієї продукції у структурі експорту. Намітилися негативні тенденції щодо ослаблення конкурентних позицій вітчизняних виробників на українському ринку. У сукупності з обмеженими фінансовими можливостями вітчизняних підприємств у порівнянні з провідними іноземними конкурентами це дозволяє зробити висновок про актуальність питання розробки ефективних науково-методичних підходів до управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств, визначити предметну область дослідження і виявити основні шляхи розв'язання поставлених завдань

1.2. Обґрунтовано, що показники, пов'язані з конкурентоспроможністю, можна поділити на дві групи: зовнішні прояви, за якими можна дослідити динаміку конкурентоспроможності підприємств, і внутрішні фактори, які впливають на конкурентоспроможність підприємств опосередковано. При цьому внутрішні фактори мають оптимальні значення, відхилення від яких є небажаним, а зростання зовнішніх проявів є завжди бажаним. Також установлено, що основною рушійною силою конкурентоспроможності промислових підприємств є конкурентоспроможність продукції. Для цього проаналізовано функціонування промислового підприємства із точки зору процесного підходу та визначено взаємозв'язок і взаємозалежність конкурентоспроможності підприємства та продукції, що ним виробляється.

1.3. Розроблено концептуальну схему управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств, основану на управлінні конкурентоспроможністю продукції в комбінації з оптимізацією внутрішньофірмових факторів конкурентоспроможності, реалізація якої дозволяє підвищити ефективність фінансово-господарської діяльності підприємств. Аналіз функціонування промислового підприємства з погляду процесного підходу, аналіз взаємозалежності конкурентоспроможності підприємства й продукції, що ним випускається, а також взаємозв'язку зовнішніх проявів і внутрішніх факторів конкурентоспроможності підприємства дозволили зробити висновок про доцільність здійснення управління конкурентоспроможністю промислових, зокрема машинобудівних, підприємств саме на основі управління факторами конкурентоспроможності продукції, яка ними випускається, у поєднанні з оптимізацією внутрішніх факторів конкурентоспроможності.

2. У методичному плані – розробка й удосконалення науково-методичних підходів до оцінки й управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств і продукції.

2.1. Удосконалено науково-методичний підхід до оцінки конкуренто-

2.2. Удосконалено науково-методичний підхід до оцінки конкуренто-спроможності машинобудівних підприємств, оснований на використанні інтегрального показника, до якого входять нормовані значення таких зовнішніх проявів конкурентоспроможності підприємств: обсяг реалізації продукції, розмір прибутку та розмір чистих активів. Як додатковий засіб аналізу запропоновано показник неоднорідності зовнішніх проявів конкурентоспроможності підприємств, який дозволяє виявляти потенційні проблемні ситуації, пов'язані із загрозами і ризиками зниження конкурентоспроможності.

2.3. Запропоновано науково-методичний підхід до обґрунтування рішень із забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств. У його основу покладено комплекс моделей управління конкурентоспроможністю продукції, який дозволяє, з урахуванням установлених на основі аналізу конкурентоспроможності підприємства пріоритетів, оптимізувати план виробництва, здійснити планування заходів із регулювання конкурентоспроможності продукції, виведення на ринок нової продукції та виведення існуючої продукції на нові ринки збуту, а також уведення нових виробничих ресурсів. Відмітними особливостями запропонованого комплексу моделей є використання конкурентоспроможності товарної маси у якості цільової функції, включення пріоритетів управління до числа обмежень, а також використання факторів інтегрального показника конкурентоспроможності продукції у якості змінних у моделях. Був аргументований окремий облік різних ринків для кожного виду продукції з метою найповнішого урахування специфіки кожного з ринків. Крім того, запропоновано модель оптимізації значень внутрішньофірмових факторів конкурентоспроможності, яка дозволяє при заданих ресурсних обмеженнях максимально наблизити значення внутрішніх факторів конкурентоспроможності до оптимальних значень.

3. У практичному плані – доведення запропонованих наукових положень до рівня інформаційних технологій, розробка рекомендацій щодо вдосконалення організаційної структури підприємств, апробація розроблених підходів на промисловому підприємстві.

3.1. Розроблено алгоритм виділення та обліку внутрішньофірмових факторів конкурентоспроможності підприємств, структуру відповідної бази даних, а також економіко-математичну модель, яка дозволяє визначити тісноту зв'язку між внутрішньофірмовими факторами і показником конкурентоспроможності підприємства та визначити їх оптимальні значення.

3.2. Аргументовано доцільність створення на промислових підприємствах координаційного центру з питань конкурентоспроможності, який дозволяє збільшити ступінь залучення окремих працівників управлінського апарату підприємства до вирішення задач підвищення конкурентоспроможності підприємства та продукції, а також удосконалити процеси виявлення потенційних загроз для конкурентоспроможності підприємства й реагування на них. Запропоновано його структуру, склад і порядок взаємодії з іншими підрозділами підприємства у процесі управління конкурентоспроможністю.

3.3. Дістала подальшого розвитку інформаційна модель управління конкурентоспроможністю промислових підприємств, яка дозволяє зменшити витрати на організацію на підприємстві системи управління конкурентоспроможністю завдяки підвищенню рівня автоматизації роботи. Інформаційна модель створена з використанням методології моделювання процесів ІDEFØ та може бути основою для створення комп'ютерної інформаційної системи, використовуватися як прототип для формування системи електронного документообігу, а також застосовуватися у процесі навчання персоналу.

3.4. На базі ВАТ «Ковельсільмаш» проведено апробацію можливостей управління конкурентоспроможністю з використанням розроблених у дослідженні підходів. Розроблено комплекс заходів із підвищення конкурентоспроможності розкидувачів твердих органічних добрив. Конкуруючу продукцію випускають машинобудівні заводи Білорусі, Латвії, Польщі, на ринку також представлена західна вживана техніка (переважно французька й німецька). Запропонований комплекс управлінських заходів дозволяє збільшити обсяг реалізації продукції підприємства, зокрема розкидувачів твердих органічних добрив, і отримати річний економічний ефект у розмірі 376 тис. грн.