Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету й

17 
військове керівництво Збройними Силами України здійснює через Генеральний 
штаб Збройних Сил України, а в особливий період керівництво Збройними 
Силами України та іншими військовими формуваннями Президент України 
може здійснювати через Ставку Верховного Головнокомандувача, робочим 
органом якої є Генеральний штаб Збройних Сил України (ст. 7), тоді як “Міністр 
оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво 
Збройними Силами України” (ст. 8)
52
. 
Закріплюючи 
статус 
Президента 
України 
як 
Верховного 
Головнокомандувача Збройних Сил України, Закон України “Про Збройні Сили 
України” встановлює окремі повноваження Глави держави у сфері оборони. 
Зокрема, відповідно до ст. 10 Закону, Президент України затверджує положення, 
які визначають організацію діяльності Міністерства оборони України; завдання 
та функції розвідувального органу Міністерства оборони України; функції, 
завдання та особливості діяльності Сил спеціальних операцій Збройних Сил 
України. 
Закон України “Про основи національного спротиву” від 16 липня 2021 р., 
уточнюючи конституційну компетенцію Президента України як Верховного 
Головнокомандувача Збройних Сил України, встановлює, що Президент 
України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює 
загальне керівництво національним спротивом через Міністра оборони України 
(ст. 7), видає накази і директиви з питань територіальної оборони (п. 9 ст. 15), 
затверджує Доктрину територіальної оборони (ч. 3 ст. 18)
53
. 
Аналіз конституційного статусу Президента України як Верховного 
Головнокомандувача Збройних Сил України порушує питання про правовий 
механізм реалізації функції гарантування Президентом України державного 
суверенітету та територіальної цілісності України, встановленої ст. 102 
Конституції України. У п. 1 ст. 106 Конституції України лише узагальнено 
сформульовано повноваження Президента України щодо забезпечення 
державної незалежності й національної безпеки України. По суті, механізм 
реалізації згаданої функції Президента України на конституційному рівні 
повноцінно не визначено. Це надає реалізації функції гарантування Президентом 
України державного суверенітету та територіальної цілісності України суттєвою 
мірою дискреційного характеру, а форми і засоби реалізації цієї функції багато в 
чому залежать від суб’єктивного розсуду Президента України. Така ситуація 
загрожує перевищенням Президентом України меж його конституційно 
встановленої компетенції. Звертає увагу й те, що зумовленість частини 
повноважень Президента України, закріплених ст. 13 Закону України “Про 
національну безпеку України” від 21 червня 2018 р., його конституційними 
повноваженнями у сфері національної безпеки й оборони України не надто 
очевидна. Звідси вбачається, що на конституційному рівні потрібно більш 
цілісно й деталізовано регламентувати повноваження Президента України ‒ 
нормативні інструменти реалізації його функції гарантування державного 
52
Про Збройні Сили України : Закон України від 25 березня 1992 р. № 1934-XII. Відомості Верховної Ради 
України. 1992. № 9. Ст. 108. 
53
Про основи національного спротиву : Закон України від 16 липня 2021 р. № 2469-VIII. Відомості 
Верховної Ради України. 2021. № 41. Ст. 339. 

18 
суверенітету та територіальної цілісності України. Значення більш глибокої 
конституційної регламентації компетенції Президента України у сфері 
національної безпеки й оборони України засвідчують і положення ст. 6 Закону 
України “Про оборону України” від 6 грудня 1991 р. про те, що “Президент 
України здійснює повноваження у сфері оборони відповідно до Конституції 
України” та про те, що “повноваження Верховного Головнокомандувача 
Збройних Сил України визначаються законами”
54
. 
Створення на конституційному рівні цілісного механізму реалізації функції 
гарантування державного суверенітету та територіальної цілісності України 
Президентом України мінімізує можливість дискреційних дій Глави держави у 
сфері національної безпеки й оборони України, а так само можливість 
неконституційного законодавчого розширення його конституційної компетенції. 
 
54
Про оборону України : Закон України від 6 грудня 1991 р. № 1932-XII. Відомості Верховної Ради 
України. 1992. № 9. Ст. 106. 

19 

жүктеу/скачать 1.96 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: