З досвіду роботи районної творчої групи



бет6/15
Дата20.07.2016
өлшемі3.73 Mb.
#212822
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

ІV. Домашнє завдання: продовжити вдома заповнення таблиці, читати твори, вчити матеріал за підручником.

Синоніми. Типи синонімів. Синонімічні ряди. Типи лексичних синонімів
Тема. Синоніми. Типи синонімів. Синонімічні ряди. Типи лексичних синонімів.

Мета: допомогти гімназистам здобути інформацію, яка розширить знання про синоніми, узагальнить і систематизує цю інформацію; навчити учнів диференціювати повні і неповні синоніми, визначати їх види; розвивати й удосконалювати навички дітей користуватися лексичним багатством рідної мови; формувати відчуття прекрасного, виховувати любов до рідної мови, її лексичного багатства.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форма проведення: панорамний урок-практикум.

Обладнання: посібники, словники, електронний посібник „Словники України“, ілюстрації халупи, землянки, хатини, хати, дому, кам’яниці, вілли, палацу, хмарочосу.

ТЗН: мультимедійний проектор, інтерактивна дошка.
Хід уроку
Епіграф

„Багато краси проходить мимо наших очей.“



О.П. Довженко

I. Актуалізація опорних знань та досвіду гімназистів.

Учитель. Учні, дозвольте трохи перефразувати вислів Олександра Довженка: „Багато краси проходить мимо нашого вуха.“ Саме тому, щоб таке не траплялося, ми повинні вміти насолоджуватися багатством рідної мови, передусім лексичним. Учні, як ви вважаєте, яке ж місце серед світових мов відведемо нашій українській? Розповідайте стисло, одним реченням, не повторюйтеся. (Методика „мікрофон“: учні висловлюють твердження, наводять факти.)

Учитель. Ось іще один факт. Це було у 1916 році за часів старої Австрії у купе швидкого потяга „Львів – Відень “ їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць та українець – відомий львівський юрист Богдан Костів. Розмовляли про все, нарешті заговорили про мови: чия мова краща і котрій з них належить світове майбутнє. Кожен з них наводив переконливі докази у захист своєї мови. Богдан Костів промовив:

  • Я також міг би сказати, що моя рідна мова – мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка. До пророчих передбачень Шевченкової поезії досі ніхто в світі так і не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу – Лесі Українки, мова нашого поета-філософа Франка, який вільно володів чотирнадцятьма мовами, у тому числі й названими тут . На нашій мові звучить понад 30 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх, разом узятих. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості своїх мов. Ну, могли б ви своїми мовами написати невеличке оповідання, у якому б усі слова починалися з однакової літери? А створити поезію? Українською мовою можна!


Самотній сад

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг.

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад солодкий спокій снить,

Сонно сиплються сніжинки

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад,

Срібно стеляться сніжинки –

Спить самотній сад.

Скажіть, будь ласка, чи кожною мовою можна написати довершений вірш чи скласти повноцінне оповідання? Мабуть, далеко не кожною. Лексичне багатство української мови надзвичайно велике: однозначні і багатозначні слова, їх пряме і переносне значення, фразеологізми, загальновживані і стилістично забарвлені слова, окремі групи слів за значенням ─ синоніми, антоніми, омоніми … На уроках у 1(5) та 2(6) класів ви вже дещо дізналися про синонімічне багатство рідної мови.

Я пропоную вам „завітати“ на урок у 1(5) клас. Нашим учителем буде Марія Володимирівна (учениця).

Марія Володимирівна

─ Діти, „не бійтесь заглядати у словник. Це пишний яр, не сумне провалля…“ Цей заклик найвизначнішого українського поета і вченого Максима Рильського ви повинні пам’ятати постійно. Адже словник ─ супутник і порадник кожного, хто прагне удосконалити своє власне мовлення, з’ясувати значення, написання, вимову слова, замінити його синонімом… Французький письменник Анатоль Франс назвав словник „світом в алфавітному порядку“. Але сьогодні працюватимемо зі словником синонімів.

─ Учні, сьогодні ми переконаємося, що синоніми ─ це слова, різні за звучанням і написанням, але однакові або близькі за лексичним значенням. Наша мова настільки багата, що майже, кожне іншомовне слово має український відповідник. Запозичені слова „візьмуть“ у вас інтерв’ю. Ви, передаючи один одному мікрофон, заміните їх абсолютними синонімами:

літера ─ буква

сім’я ─ родина

райдуга ─ веселка

агресор ─ нападник

адвокат ─ захисник

2. Прочитайте текст, виправте його, уникаючи зайвих повторів. Запишіть текст.

Стежкою біжить маленька дівчинка. Маленькі косички смішно підстрибують на її маленьких тендітних (тоненьких) плечиках. А квіти вклоняються їй своїми маленькими (гарненькими) голівками. Вона простягає до них маленькі (манюсінькі) ручки: струшує з маленьких (дрібненьких) пелюсток маленькі (мініатюрні) крапельки роси.



Марія Володимирівна.

Для чого вживаються синоніми? „Мікрофон“ до ваших послуг. (Відповіді учнів).

Синоніми вживаються в мові для уникнення повторів слів.

Синоніми вживаються в мові для чіткого вираження думки.

Синоніми вживаються в мові для образного вираження думки.

Синоніми вживаються в мові для пояснення слів…

3. Марія Володимирівна .

─ Працюємо трьома групами; хто швидше добере до іншомовних слів синоніми ─ кращі українські відповідники, той ряд виграв. Кожен учень записує одне слово, заодно виправляючи допущену іншими дітьми помилку (на трьох листках записані 8 слів ─ за 4 учнівськими столами кожного ряду сидять 8 учнів): аргумент ─ доказ, контроль ─ перевірка, процент ─ відсоток, журнал ─ часопис, лінгвіст ─ мовознавець, пілот ─ льотчик, лайнер ─ літак, лаконічність ─ стислість.

─ Перевірте написане (на зворотному боці дошки виконане завдання).

4. Завдання для кожної групи (ряду): спишіть, вилучивши з кожного рядка зайве слово (гімназисти виконують групами 4+4 ─ перша і друга парта ─ 1 група, третя і четверта парта ─ 2 група).

І група: Сумний, журливий, невеселий, радісний.

Горизонт, обрій, виднокраї, небо.

ІІ група: Добре, мабуть, напевно, либонь.



Сміливий, балакучий, говіркий, лепетливий.

(Перевіряємо старші групи звітуються, оцінюють роботу кращих учнів).

5. Марія Володимирівна.

Довідка: у словнику синонімів слова утворюють синонімічні ряди, які називають ще гніздами. Напр., великий, здоровий, громіздкий, неосяжний. Опорне слово, як правило, є стилістично нейтральним. Завдання: кожна велика група (ряд) отримає листок, де необхідно дописати 1 слово синонімічного ряду. Останній учень звітується перед класом.

І група: Йти ─ простувати, прямувати, крокувати, чимчикувати, ступати, прошкувати, чвалати, пертися

ІІ група: Швидкий ─ прудкий, хуткий, квапливий, блискавичний, моторний, жвавий, енергійний, рухливий

Ш група: Думати ─ гадати, міркувати, метикувати, мізкувати, кумекати, микитити, вважати.



Марія Володимирівна.

─ Молодці, учні. Ви чудово працювали. Старші усіх трьох груп оцініть роботу своїх підлеглих. Дом. завд.: перегляньте на екрані спроектовані мультимедійним проектором слайди, на яких зображені будинки ( хата, дім, хатина, кам’яниця, халупа, хмарочос, палац, вілла). Складіть зв’язну розповідь про еволюцію слова „житло“ і його поняття у розвитку суспільства. Напр., „Спочатку люди жили у печерах, халупах, землянках…Потім навчились…“



ІІ. Повідомлення теми, мотивація.

Учитель. Ми пригадали ту інформацію, яка відома нам із молодших класів, відновили деякі уміння диференціювати синоніми, визначаючи повні і неповні. Однак нам необхідно дещо конкретизувати певні ознаки синонімів, відомості про синонімічні ряди та про типи лексичних синонімів за планом (план спроектовано через мультимедійний проектор на екран):

План

  1. Синонімічний ряд ─ це сукупність одиниць мови, співвідносних між собою при позначенні тих самих явищ, предметів, ознак, дій. Напр., безстрашний ─ мужній, відважний, хоробрий, сміливий…

  2. Поняття „синонімія“ ─ це повний або частковий збіг значень двох або кількох слів.

  3. „Синоніміка“ ─ сукупність синонімів певної мови; розділ лексикології, що вивчає синоніми.

  4. Типи лексичних синонімів:

─ повні (абсолютний збіг лексичних значень: сім’я ─ родина, зосереджувати ─ концентрувати);

─ неповні (є певні відмінності, які виявляються у так званих відтінках лексичних значень: напр., „говорити“ ─ дуже голосно, нечітко, невпевнено, швидко, безвідповідально, з певним дефектом…). Неповні синоніми називаються квазісинонімами (quasi ─ майже, приблизно). Квазісиноніми поділяються на:

─ семантичні (ідеографічні), наприклад, заметіль ─ хуга ─ віхола…

─ стилістичні (виділяються за ознакою емоційно-експресивних відтінків),

наприклад, гордовитий ─ чванливий ─ чванькуватий ─ гоноровитий ─ надутий

─ бундючний ─ задавастий;

─ семантико-стилістичні ─ відрізняються один від одного як за значенням, так і

за емоційно-експресивним забарвленням.



(Під час пояснення демонструємо через мультимедійний проектор електронний посібник „Словники України“).

Ш. Застосування набутих знань.

1. Лінгвістичне повідомлення. Існують слова і словосполучення, що можуть зближуватися в конкретному контексті. Їх також слід використовувати, щоб уникнути одноманітного повторення. Такі замінники синонімів називають перифразами. Вони широко вживані в поезії, в усному урочистому мовленні. У перифразі намагаються передати якусь головну, провідну рису предмета чи особи. (На екрані ─ визначення). Перифраз (грец.) ─ описовий зворот, за допомогою якого явище, предмет, особа називаються не прямо, а описово, через їхні характерні риси. Наприклад: пухнасте диво (кішка), лицарі гачка та наживки (рибалки).

2. Словникова робота. До наведених перифраз дібрати з довідки відповідники. Другий хліб, біле золото, легені планети, чорне золото, пухнасте диво лісів, мандрівні Гомери, інженери людських душ, майстри пера..

Довідка. Картопля, ліс, вугілля, бавовна, білка, поети, кобзарі, письменники.

3. Дібрати відповідники-синоніми: консенсус, манкурт, лінгвіст, інкогніто, дилетант, демагогія.

IV. Домашнє завдання. Скласти невеликий текст-роздум на тему „Мій улюблений літературний персонаж“.




Котич Ріта Ігорівна, старший учитель української мови і літератури Білківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, лауреат ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу “Вчитель року - 2003” у номінації “Українська мова і література”; переможець обласного етапу Всеукраїнського конкурсу в номінації “Заступник директора з навчально-виховної роботи”, педстаж 15 років

Художня література як один з видів мистецтва – найпопулярніший і найдоступніший усім. Засоби мистецтва слова виховують любов до Батьківщини, повагу до її мови, історії, звичаїв і традицій, формують кращі риси юних громадян України. Літературна освіта повинна бути зорієнтована на виховання особистості національно свідомої, духовно багатої. А для цього учитель має розкрити перед кожним учнем красу кожного твору, навчити творчо мислити, творчо діяти.

Методичний інструментарій для досягнення цієї мети надзвичайно різноманітний і постійно збагачується досягненнями педагогів, небайдужих до своєї справи, учнів, до навколишнього життя. Такий процес закономірний, адже постійне удосконалення методів вивчення літератури в школі відбувається у відповідності до вимог сучасності, потреб життя, прогресивного поступу суспільства.

Ось уже три роки я працюю над методичною проблемою:»Розвиток творчих здібностей учнів в процесі роботи над текстом художнього твору». Практика показала, що формування творчості повинно відбуватись не тільки на уроках розвитку зв’язного мовлення, а починатись вже під час сприйняття художнього твору, колоти учні вчаться поєднувати свідоме і підсвідоме, проникати у психологічні особливості дій та вчинків образів-персонажів. Відомо, що зображена у творі дійсність переломлюється двічі: перший раз – у свідомості письменника, другий – у свідомості читача. Тому під час роботи над текстом художнього твору прагну формувати концептуальне усвідомлення учнями твору, тобто розуміння того, що перед нами плід фантазії письменника, але водночас – відображення у художніх картинах справжнього життя. Важливу роль на даному етапі відіграють випереджувальні завдання з історії, народознавства, літературознавства, які готують читачів до сприйняття твору, а також розвивають відтворюючу уяву учнів. Результативним є також використання методики незакінчених речень, яка допомагає актуалізувати суб’єктний досвід перед сприйняттям нового матеріалу, спонукати до глибшого осмислення виучуваного твору.

Наступний етап вивчення художнього твору – його осмислення, адже почуття, емоції, що виникли при читанні твору повинні бути освітлені думкою. Підходи до аналізу твору найрізноманітніші, і вчителю вирішувати доцільність застосування того чи іншого. У своїй роботі віддаю перевагу тлумаченню учнями творів або окремих уривків, аналізу позатекстових зв’язків(історичне тло, настрої певної категорії людей, фактів життя письменника), зіставлення з іншими творами письменника або інших авторів. Такі прийоми допомагають сформувати в учнів розуміння необхідності написання даного твору, розуміння доцільності використання тих чи інших композиційних елементів чи художніх засобів, а також – актуальності твору, важливості його у формуванні літературного та життєвого досвіду школярів.

Закономірне продовження творчого сприйняття і осмислення літературного твору – власна творча діяльність школярів, розвиток їх здібностей, обдарувань, талантів. Один із прийомів такої діяльності – художньо-творчі роботи учнів, в яких вони демонструють своє розуміння вивченого твору, глибину осмислення і розуміння його ідеї, колориту епохи, зображеної у творі. Улюбленими видами таких робіт у моїх учнів є такі: створення асоціативних рядів, живописні і словесні ілюстрації до творів, порівняльні характеристики персонажів з висловленням власного ставлення до їх вчинків, виступи-звинувачення і виступи-виправдання, інсценування творів або уривків з власними ремарками, поетичні звернення до персонажів твору, написання дослідницько-аналітичних робіт в кінці вивчення твору. Для виконання таких робіт учні обов’язково користуються міжпредметними зв’язками з історією, географією, образотворчим мистецтвом, українською мовою. Це формує ідейно-естетичні позиції учнів, з якими вони підуть у життя. Таким чином, розвиток художньо-творчих навичок учнів на уроках літератури сприяє глибшому осмисленню творів і особистості письменника, формує літературознавчі навики, розвиває їх духовний світ, утверджуючи гармонійність особистості. Література стає ближчою до кожного учня, улюбленим навчальним предметом, а головне – добрим і мудрим порадником у вирішенні актуальних життєвих ситуацій.



Т.Г.ШЕВЧЕНКО «ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ».

ІДЕЙНО-ХУДОЖНЄ ОСМИСЛЕННЯ ТРАГІЧНИХ ЕПІЗОДІВ

В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
ТЕМА: Т.Г.ШЕВЧЕНКО «ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ». ІДЕЙНО-ХУДОЖНЄ ОСМИСЛЕННЯ ТРАГІЧНИХ ЕПІЗОДІВ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ.

МЕТА: досягти осмислення учнями ідейно-філософського ставлення до історії України, глибини роздумів Тараса Шевченка, продовжувати формування навиків творчого аналізу тексту і підтексту твору, виховувати інтерес і розуміння історії нашої держави.

ТИП УРОКУ: формування вмінь і навиків.

ФОРМУ ПРОВЕДЕННЯ: урок-вистава-містерія.

ОБЛАДНАННЯ: тексти твору, декорації і костюми персонажів вистави, ілюстрації до твору.

Х І Д У Р О К У


І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Пропоную учням подумати над такими питаннями:

1. Історію яких народів досліджує Т.Г.Шевченко у творах періоду «трьох літ»?

2. Які висновки робить поет? (Допомагаю учням зробити висновок про те, що історія кожної держави – це і перемоги, і поразки, і конфлікти, і консолідація. Кожна сторінка історії чогось вчить, від чогось застерігає).

3. Які поезії присвятив автор осмисленню героїчного минулого України? Яким змістом вони пройняті?

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

Учитель: Незвичайність нашого уроку полягає в тому, що сьогодні ми станемо і акторами, і істориками, і літературознавцями, і мудрими сучасниками, здатними правильно осмислити і уроки історії. Не традиційності нашому уроку надаватимуть костюми, декорації і музика. Сьогодні ми повинні в процесі розмови, вистави, дискусій, досліджень знайти відповідь на питання: «Які уроки дає нам історія? За допомогою яких художніх засобів Кобзар підводить нас до усвідомлення ідейного змісту містерії «Великий льох»?».

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ОСМИСЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ

Учитель: (говорить у супроводі музики): Восени 1843 року Шевченко побував у Суботові – колишній резиденції Богдана Хмельницького, змалював колишні козацькі хрести на полях, церкву і розриті москалями підземелля – залишки гетьманських палат. Солдати спокусилися на заховане нібито там золото і зруйнували ціле село. Золота не знайшли, а національну святиню знищили. Саме на руїнах Чигирина і Суботова поет відчув страшний тягар національного і духовного рабства, ганьбу національної історії. Ці почуття і водили рукою поета, коли він писав «Розриту могилу», «Чигирине, Чигирине», «Стоїть в селі Суботові», «Великий льох». Всі твори, крім останнього, ви вже вивчили, тому коротку їх характеристику представить нам учень, який грає роль очевидця цих подій.

Учень(у костюмі запорізького козака): Бачив я, бачив, як Тарас плакав, дивлячись на руїни Суботова, як стискав кулаки від болю і гніву. Чув, як шептав слова, народжені у серці:

…Отак-то, Богдане!

Занапастив єси вбогу

Сироту Україну!

Звичайно, ми люди маленькі, багато говорити не сміємо, але в душі згодні були з Тарасом: не об’єднайся ми з Росією, можне, не паплюжили б москалі нашу святиню, нашу історію. Гірко, сумно, страшно… Але вірить Кобзар – віримо і ми, що домовина

Розвалиться…і з-під неї

Встане Україна

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить.

І помоляться на волі

Невольничі діти!..

Учитель: Існує легенда про те, що Богдан Хмельницький, передчуваючи смерть і загибель Січі, наказав викопати великий льох, де сховати все найцінніше для українського народу…

(Заходить учень у костюмі Ворожбита)

Ворожбит (запалює три свічки у підсвічнику): Так, так, писав… А ще писав про те, що три неприкаяні душі, які при житті дуже согрішили перед Україною, у рай потраплять тільки тоді, як розкопають отой великий льох. А поки що вони літають по світу і не знаходять собі пристанища.

(Заходять троє учнів, одягнені у білий одяг, що символізує Душі).

Перша душа: Я жила у гетьманському дворі, з Юрусем-гетьманенком у піджмурки бавилася, виростала в любові і радості. Вже рушники ткала до заміжжя, як одного дня поверталася від криниці з повними відрами і перейшла з ними дорогу гетьманові, коли він їхав у Переяслав Москві присягати. Повні відра – побажання удачі. Удачі в тому, що гетьман віддав Україну на поталу москалям. Я прийшла додому і

…Батька, матір, себе, брата,

Собак отруїла

Тою клятою водою!

От за що караюсь,

От за що мене, сестрички,

І в рай не пускають.

Друга душа: Ох, сестроньки, і мені тяжко… Як Батурин запалили москалі, людей повбивали, все понищили. Я дивом залишилася жива, а сестра і мати вже не встануть ніколи. Одна-єдина хата залишилась в Батурині, і в ній зупинився цар на постій. Як так сталось, що саме я напоїла водою царевих коней? Я не знала, що тяжко, тяжко зогрішила! Всі повмирали, їх душі заспокоїлись, тільки я над ярами і степами козацькими літаю.

І за що мене карають,

Я й сама не знаю?

Мабуть, за те, що всякому

Служила, годила…

Що цареві московському

Коня напоїла!..


Третя душа: Ви хоч трошки пожили, сестриці, на світі, а я й не жила зовсім. Коли була маленькою, мама винесла побавити мене на берег Дніпра. Я чомусь плакала, і вона показала мені золоту галеру, що пливла по ріці. Настільки ця галера була красива, що я усміхнулась, не знаючи, що у галері була цариця Катерина ІІ…

Та й духу не стало!

Й мати вмерла, в одній ямі

Обох поховали

От за що, мої сестриці, я тепер караюсь

За що мене на митарство

Й досі не пускають.

Чи я знала, ще сповита,

Що тая цариця –

Лютий ворог України,

Голодна вовчиця!..

Ворожбит: Що ж вам сказати, душі неприкаяні? Гріхи ваші дуже великі, у розумінні простих людей і самого Шевченка: перейти вповні дорогу гетьману, який ішов Україну Москві продавати, напоїти водою коня Петру 1, навіть усміхнутись цариці Катерині 11 – це смертні гріхи перед Батьківщиною і народом. Єдина надія ваша на те, що розкопають великий льох, і вас, нарешті, пустять до раю.

Душі (разом): І що ж у тому льосі?

Ворожбит(таємниче): А про це потім, потім…

(Душі виходять, сумно похиливши голови)

Ворожбит: Ну все, вистачить на сьогодні містики, а то щось страшнувато стало…

(Заходять три учні, що грають роль Ворон)

Ворони (разом): Не вистачить, не вистачить! Кар-кар! Ми тут, ми ще й досі тут!

Ворожбит: Тільки вас тут бракувало! Чого прилетіли, чорнокрилі? Чим хвалитесь?

Ворона 1: Я повстання в Польщі, проше пана, розпалила, а далі всю шляхту у крові втопила, в Сибір загнала, а зараз у Парижі бенкетую. Я спалила Польщу з королями! Кар-кар!

Ворона 2: Цить, щебетухо, безпера каліко! Знайшла чим хвалитись! Ось я…

…з вольними козаками

Що я виробляла?

…Аж злішаю, як згадаю…

Батурин спалила,

Сулу в Ромні загатила

Тільки старшинами

Козацькими… От як!

А ще – на Ладогу

Так гурти за гуртом.

Виганяла та цареві

Болота гатила

Да шесть тисяч в одной версте

Душ передушила…

Ворона 3: Дурні ви, дурні! Та Україна була ще до Москви з Польщею. А найбільше я її нищила: і запродували ворогам, і штовхала під владу різних колонізаторів, і роздирала внутрішніми усобицями. Але слухайте, подружки, чуєте: земля стугонить?

Ворони 1 і 2: Чуємо! Ой, кар-кар, що це?

Ворона 3: Сю ніч будуть в Україні

Родитись близнята.

Один буде, як той Гонта, катів катувати!

Другий буде…оце вже наш!

Катам помагати –

Наш вже в череві щипає…

А я начитала, що як виросте той Гонта,

Все наше пропало!

Усе добре поплюндрує й брата не покине!

І розпустить правду й волю по всій Україні!

Ворони: Треба цьому зашкодити! Летім, летім! (виходять)

Ворожбит (полегшено зітхає): Ох і налякали! Добре, що полетіли! Чи всі гості були на сьогодні?

(У супроводі сумної мелодії заходять Лірники: один сліпий, другий глухий, третій кульгавий)

Лірник 1: Ми йдемо подивитись, як будуть розкопувати великий льох.

Лірник 2: Почуємо, що говорять люди, що робиться у світі…

Лірник 3: Бо там коло льоху

Базар люду насходилось

Та й панства ще трохи.

От де нам пожива буде!

Лірник 1: А тепер полягаєм,

Та виспимось. День великий.

Ще будем співати

(Сідають і «засинають»)

Ворожбит: Полягали і сплять. Ох, бачить Бог, просплять усе… (сумно похитуючи головою, виходить).

Учитель: Містерія закінчилась. Я дякую акторам, однак робота наша продовжується. Тепер вам належить стати літературознавцями, істориками. Пропоную вам для роздумів такі питання:

Чи проспали лірники розкопування льоху? Кого вони символізують?

Які риси характеру поляків, росіян і українців уособлюють ворони?

Чому три душі не можуть потрапити до раю?

Що символізують малий і великий льох?

С л о в н и к о в а р о б о т а: засвоєння значення слів «містерія» і «символ». Учні записують нові слова у словник з теорії літератури.

Що знайшли москалі у малому льосі? Що має бути у великому?

Учитель: Ви висловили свої думки про те, що має бути у великому льосі. Я ж хочу продемонструвати символічний льох, у моєму баченні.(показую учням велику коробку, в якій знаходиться Біблія – символ віри в Бога, жовто-блакитний прапор – символ незалежності, стара пластинка з народними піснями – символ непорушності традицій і міцності родового коріння). А ще символічними є три свічки, запалені на початку нашого уроку: це мудре розуміння минулого, злагоджене будівництво сучасного і прагнення до справедливого майбутнього.


ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Учитель: У поемі М.Вороного «Євшан-зілля» автор задається питанням:

Де ж того Євшану взяти,

Того зілля привороту,

Що на певний шлях направить, -

Шлях у край свій повороту?

Чи можемо ми сказати, що знаємо цей шлях? Що допомогло нам у цьому?

Яку роль відіграв сьогоднішній урок у вашому житті, в процесі усвідомлення уроків історії, у становленні вашої громадянської позиції?

Учні висловлюють думки з приводу теми уроку, своє бачення вивченого твору, позиції Тараса Шевченка і актуальності даного твору у розбудові незалежної держави.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Написати твір-роздум на тему: «Найдорожчі скарби народу. Де вони заховані?».




Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет