Ось тепер поставимо дуже важливе питання –
а яку мінімальну кількість випробувань досить провести для того щоб переконається в нормальності розподілу виходячи, скажемо з правила, «двох сигм» при
Застосування гіпотеза Хілла для оцінки мінімально необхідного обсягу вибірки. Клюшин Дмитро Анатолійович, «Доказова медицина. Застосування статистичних методів». Нехай G = (M, F), MR генеральна сукупність Випадкових Величин з невідомим симетричним розподілом ймовірності F, а R множина дійсних чисел. Основною розподіленою масою ГG називається підмножина BM така, що P{x∈R} = 1-α, де x - довільний елемент вибірки, який отриманий за допомогою випадкового відбору (по закону рівномірного розподілу??) з G, α - заданий рівень значимості (припустимо α = 0,05). Нехай виконано наступне: Для отримання вибірки (x1, х2, ..., хn) ∈G використовується випадковий вибір. Позначимо, як (x(1), х (2), ... , х (i), х (j), .., х(n)) - члени відповідного виріаціонного ряду. Нагадаємо: варіаційний ряд - це вибірка (x1, х2, ..., хn) упорядкованих за величиною і отримана послідовність позначена як (x(1), х (2), ... , х (i), х (j), .., х(n)) Вибіркові значення (x1, х2, ..., хn) ∈G є реалізацією ВВ з симетричним абсолютно безперервним розподілом.
Достарыңызбен бөлісу: |
