князівства. Вемплінський, Ужгородський, Мармароський і Берегівський комітати Закарпаття завжди мали назву руських (українських), оскільки українське населення тут переважало. Володіння Подільського князя Федора Корі- атовича, якому належали округи Мармароша та Мукаче- ва, у XIV столітті були, по суті, українським національним феодальним князівством, хоча формально і залежним від угорського короля. Польські та угорські феодали завжди однаково прагнули позбавити український народ почуття національної гідності, спільності зі Східною Україною. Але й Угорщина, і Польща у XVIII столітті самі були захоплені більш сильними держа вами: Австрією, Пруссією і царською Росією. На початку XVIII століття Австрія приєднала до себе Угорщину, утому числі й Закарпаття, а в 1772-74 роках — Східну Галичину з При карпаттям і Буковиною. Після Першої світової війни Галичина відійшла до Польщі, Буковина — до Румунії, а Закарпаття — до Чехословаччини. У 1938 році Закарпаття захопила хор- тистська Угорщина. З 1939 року Західна Україна, з 1940 року Північна Буковина, а з 1946 року Закарпаття возз'єдналися і назавжди ввійшли до складу Радянської держави, а тепер є частиною української держави. Ну а тепер настав час по говорити про кожен із районів Карпат окремо, адже всі вони є самобутніми й мають свої визначні риси. ГУЦУЛЬЩИНА
Про цей загадковий край і його жителів написано чи не найбільше порівняно з усіма іншими етнографічни ми районами України. Напрочуд яскраво цю місцевість 24 —
Народи Карпат: хто мешкає в загадковому краї. Історія та звичаї зобразив у повісті «Тіні забутих предків» Михайло Коцю
