Загальна характеристика роботи



жүктеу 451.02 Kb.
бет1/3
Дата13.06.2016
өлшемі451.02 Kb.
  1   2   3


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Нормальна мікрофлора кишечника відіграє важливу роль у життєдіяльності організму хазяїна. Порушення видового складу і популяційного рівня автохтонних облігатних та факультативно–анаеробних мікроорганізмів призводить до порушення бар΄єрної функції шлунково-кишкового тракту (ШКТ), що супроводжується контамінацією патогенними та умовно патогенними алохтонними мікроорганізмами, а також транслокацією мікроорганізмів у внутрішні органи і у кров, та сприяє генералізації патологічного процесу при інтраабдомінальній інфекції (ІАІ), формуванню гострого перитоніту і абдомінального сепсису (АС) (Ашрафов Р. А., 2001; Гостищев В. К., 2002; Десятерик В.І., 2005; Саенко В.Ф., 2003; Sedrak M., 2002; Бойко В.В., Криворучко И.А., Минухин В.В. и др., 2002, Мамедов А. М., Гамзаев С. М., Шахаммедов Н. А. и др., 2007).

Перитоніт відносять до важких інфекцій із незадовільним прогнозом: летальність при перитоніті складає від 3,5 % (при проникаючих пораненнях черевної порожнини і ранньому оперативному лікуванні) до 60 % при абдомінальному сепсисі з поліорганною недостатністю (ПОН) (Стручков Ю. В., Горбачева И. В., 2007, Козлов Р. К., 2007).

Існують різні форми гострого перитоніту, які сприяють проявам як місцевого так і загального характеру і відрізняються діапазоном впливу інтоксикації на функції органів та систем організму людини. За окремими параметрами перитоніт поділяють на первинний, який виникає внаслідок попадання мікрофлори до черевної порожнини гематогенним або лімфогенним шляхом, та вторинний, який є наслідком розповсюдження запального процесу з органів і тканин черевної порожнини, заочеревинного простору, перфорації органів тощо. Окремо виділяють післяопераційний, травматичний, акушерський, гінекологічний, жовчний, сечовий перитоніти (Стручков Ю. В., Горбачева И. В., 2007, Шевченко Ю. Л., Ветшев П. С., Савенкова Н. Н., 2004).

В етіології даного захворювання в останні 10-15 років спостерігається зсув від грампозитивних мікроорганізмів у бік умовно-патогенних грамнегативних бактерій як типових збудників гнійно-септичних ускладнень. Серед флори, що виділяється з черевної порожнини при перитоніті, одне з провідних місць на сучасному етапі займає неклострідіальна анаеробна інфекція в асоціації з аеробними мікроорганізмами, серед яких, у свою чергу, перше місце займає кишкова паличка (Schaumann R., Blatz R., Beer J. et al., 2004, Ерюхин И.А., Шляпников С.А., 2006).

У випадках інфекцій, викликаних грамнегативними бактеріями, традиційна антибіотикотерапія виявляється недостатньо ефективною. Це пояснюється широким розповсюдженням штамів, які несуть плазміди множинної лікарської резистентності, асоціацією декількох видів мікроорганізмів, що викликають інфекційний процес і мають свій спектр чутливості до антибіотиків, або зміною збудника в процесі лікування. Для лікування важких ІАІ пропонуються різні схеми з використанням антимікробних препаратів широкого спектру дії у вигляді монотерапії або комбінованої терапії. Переважно це цефалоспорини ІІІ покоління у поєднанні з аміноглікозидами. Розглядають також використання карбапенемів і фторхінолонів у поєднанні з аміноглікозидами. На цей час в дослідженнях і узгодженнях щодо лікування ІАІ, немає однозначних рекомендацій відносно оптимального режиму антибактеріальної терапії (АБТ) як при позашпитальних, так і при нозокоміальних ІАІ (Салманов А. Г., Марієвський В. Ф., Бойко В. В. та інші, 2012, Anderson V. R., Perry C. M., 2008, Nicoletti G., Nicolosi D., Rossolini G. M., Stefani S., 2009).

Профілактичне застосування антибіотиків у плановій абдомінальній хірургії є важливим компонентом підвищення ефективності оперативного лікування і скорочення термінів перебування пацієнтів у хірургічній клініці. Однак, і до теперішнього часу застосування антибіотикопрофілактики має значну кількість важливих питань, на які ще не знайдено однозначних відповідей.

Останніми роками проводяться дослідження, які присвячені пошукам альтернативних і синергічних методів антимікробної дії. Одним з них є бактеріофаги (Górski A. et al., 2009).

Застосування бактеріофагів сьогодні є перспективним в умовах зростаючої антибіотикорезистентності збудників гнійно-септичних захворювань, інфекцій і ускладнення ран.



Зв´язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності з планами науково-дослідної роботи кафедри мікробіології, вірусології та імунології Харківського національного медичного університету МОЗ України: «Оптимізація діагностики й протимікробної терапії гнійно-запальних процесів з урахуванням комунікативних властивостей мікроорганізмів» (номер державної реєстрації 0111U00142). Дисертант виконала частину роботи, яка полягала у вивченні особливостей оптимізації протимікробної терапії гнійно-запальних процесів.

Тема дисертаційної роботи затверджена Проблемною комісією МОЗ, НАМН України зі спеціальностей вірусологія – 03.00.06 та мікробіологія – 03.00.07 (прот. № 137 від 29.04.2011 р.); вченою радою Харківського національного медичного університету (прот. № 5 від 18.05.2011 р.).



Мета і завдання дослідження. Метаобґрунтувати доцільність застосування комбінації антибіотиків та бактеріофагів при експериментальному перитоніті, спричиненому Escherichia coli.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні завдання:

1. Визначити роль Escherichia coli в розвитку інтраабдомінальних інфекцій на основі ретроспективного аналізу захворюваності за 2000 – 2010 рр. в м. Харкові.

2. Вивчити біологічні властивості та рівень активності факторів патогенності (адгезивна, протеолітична, гемолітична) музейних та клінічних штамів Escherichia coli, які були виділені від хворих на перитоніт.

3. Розробити експериментальну модель перитоніту, спричиненого Escherichia coli.

4. Провести порівняльний аналіз антибіотикорезистентності клінічних та музейних штамів Escherichia coli.

5. Визначити чутливість музейних та клінічних штамів Escherichia coli, виділених від хворих на перитоніт до колі- та колі-протейного бактеріофагу.

6. Визначити в експерименті ефективність включення амікацину, гатифлоксацину, колі-фагу та колі-протейного бактеріофагу у комплексну терапію перитоніту.



Об΄єкт дослідження: біологічні властивості (біохімічна активність, чутливість до антибіотиків, колі-фагу та колі-протейного бактеріофагу, продукція ферментів) штамів E. coli; патоморфологічні особливості внутрішніх органів (запалення парієтальної та вісцеральної очеревини, присутність макрофагів в інфільтраті, фібріну в ексудаті, а також запалення та дистрофічні зміни в печінці та гемореологічні порушення) фагоцитарна активність лейкоцитів, гематологічні, гострофазові показники запалення (СРБ – С – реактивний білок, серомукоїди) експериментальних тварин.

Предмет дослідження: клінічні та музейні штами E. coli, виділені від хворих на перитоніт.

Методи дослідження – мікробіологічні – ідентифікація та визначення біологічних властивостей вилучених штамів бактерій методами мікроскопії, культуральним, біохімічним; визначення антибіотикочутливості диско-дифузійним методом; дослідження гемолітичної, протеолітичної активностей; визначення адгезивних властивостей; імунологічні – визначення фагоцитарної активності лейкоцитів; патоморфологічні – особливості внутрішніх органів (запалення парієтальної та вісцеральної очеревини, присутність макрофагів в інфільтраті, фібріну в ексудаті, а також запалення та дистрофічні зміни в печінці та гемореологічні порушення); біохімічні – визначення гострофазових показників запалення (С-реактивний білок, серомукоїди); гематологічнівизначення формули крові; математико–статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на експериментальній моделі гострого перитоніту, спричиненого Escherichia coli, на підставі мікробіологічних, імунологічних, клініко-лабораторних та патоморфологічних досліджень, доведена ефективність комбінованого застосування гатифлоксацину з колі- та колі-протейним бактеріофагом.

Вперше встановлено, що комбіноване застосування гатифлоксацину з колі-фагом та колі-протейним бактеріофагом призводить до пригнічення росту Escherichia coli, усунення ознак мікробного запалення у тканинах паренхіматозних органів (печінка, селезінка, серце та листках очеревини), а також нормалізації лабораторних показників (гематологічних, гострофазових показників запалення і фагоцитарної активності лейкоцитів).

Вперше доведено, що імунобіологічні препарати (колі- та колі-протейний бактеріофаг) підвищують фагоцитарну активність лейкоцитів експериментальних тварин, як окремо так і в комбінації з гатифлоксацином.

Встановлено, що штами E. сoli, виділені від хворих на перитоніт, в порівнянні з музейними штамами, виявляють більш високу адгезивну, протеолітичну та гемолітичну активність. Вони відрізнялись від штамів групи порівняння полірезистентністю до антибіотиків, але при цьому, як і музейні штами, були високочутливими до колі- та колі-протейного бактеріофагу.

Встановлено велику кількість (85,7±9,3) % полірезистентних штамів E. coli, які ізольовані з черевної порожнини у хворих на перитоніт протягом 2011-2013 рр. у порівнянні з ретроспективними даними за 2000-2010 рр.

Практичне значення одержаних результатів. Удосконалено спосіб потенціювання дії антибіотиків з групи фторхінолонів. Використано прийом поєднання лікарських засобів для посилення дії одного препарату іншим та розроблено спосіб потенціювання дії антибіотиків із групи фторхінолонів шляхом додавання колі-протейного бактеріофагу. Ефективність способу доведена експериментально на підставі патоморфологічних досліджень, змодельованого перитоніту у мишей. Встановлено, що лікування експериментального перитоніту поєднанням діючої речовини гатифлоксацину з колі-протейним бактеріофагом є більш ефективним, ніж використання монотерапії з призначенням діючої речовини гатифлоксацину, що підтверджує потенціювання дії антибіотиків із групи фторхінолонів колі-протейним бактеріофагом.

Вищевикладене знайшло своє відображення в Інформаційному листі № 96 – 2013 «Спосіб потенціювання дії антибіотиків із групи фторхінолонів».

Пріоритетність досліджень підтверджено патентом України на корисну модель № 80884 «Спосіб потенціювання дії антибактеріальних препаратів з групи фторхінолонів», заявкою № u 201410637 «Спосіб моделювання гострого перитоніту» від 29.09.2014 р. Результати досліджень подано до реєстру галузевих нововведень за № 2789/05 від 10.11.2014 р. «Спосіб потенціювання дії протимікробних засобів із групи фторхінолонів».

Отримані результати впроваджені в практику хірургічного відділення КЗОЗ «Обласна дитяча клінічна лікарня №1» м. Харкова (акт впровадження від 11.02.13), гінекологічного відділення КЗОЗ «Міський пологовий будинок №1» м. Харкова (акт впровадження від 03.12.12), навчальний процес Одеського національного медичного університету (акт впровадження від 15.05.13), ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» (акт впровадження від 14.05.2013). Дослідження обґрунтовують перспективність використання комбінованого методу (застосування колі-протейного бактеріофагу з гатифлоксацином) для лікування перитоніту.



Особистий внесок здобувача. Автору належить вибір теми, визначення мети, завдань, методології виконання дослідження. Особисто здобувачем проведено ретроспективний аналіз захворюваності на інтраабдомінальні інфекції за даними ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії НАМН України», ідентифікація та дослідження по вивченню факторів патогенності (адгезія, протеоліз, гемоліз) клінічних та музейних штамів E.coli. Вивчена антибіотикочутливість та фагочутливість клінічних та музейних штамів E.coli. Автором самостійно проведено експериментальні дослідження на лабораторних тваринах. Розроблена модель ешерихіозного перитоніту, на якій обґрунтована доцільність застосування комбінованої терапії гатифлоксацином та колі-протейним бактеріофагом. Здобувачем також самостійно проведено науковий аналіз, статистичну обробку, інтерпретацію та узагальнення отриманих результатів. Оформлено висновки та практичні рекомендації.

Персональний внесок автора у всіх опублікованих зі співавторами працях наводиться за текстом дисертації та в авторефераті у списку фахових публікацій.



Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційної роботи оприлюднено і обговорено на конгресах, з΄їздах та науково – практичних конференціях, а саме: науково – практичній конференції за участю міжнародних спеціалістів «Стратегія і тактика боротьби з інфекційними захворюваннями», присвячена 125–річчю заснування ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» (Харків, 2012); конференції «Медицина та фармація ХХІ століття – крок у майбутнє (Запоріжжя, 2012); 5th International Scientific Interdisciplinary Conference for medical students and young doctors (Kharkiv, 2012); межвузівській конференції молодих вчених «Медицина третього тисячоліття» (Харків, 2013); ХVI Всероссийская медико–биологическая конференция молодых исследователей (с международным участием) (Санкт – Петербург, 2013); 15th International Congress of Immunology (Milan, Italy, August 22 – 27, 2013); конференції «Епідеміологічні дослідження в клінічній медицині: досягнення та перспективи» (Харків 3 – 4 жовтня 2013); конференції «Актуальні питання парентеральних інфекцій» (Харків, 2013).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 17 наукових праць (2 – одноосібно), у тому числі 7 статей у фахових виданнях (1 - закордонна, 1 – у журналі, що входить до міжнародних наукометричних баз), 1 деклараційний патент, 1 інформаційний лист, 8 тез у матеріалах науково–практичних конференцій, з΄їздів та конгресів.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 191 сторінках комп΄ютерного друку, містить вступ, огляд літератури, розділ матеріалів та методів досліджень, 4 розділи власних досліджень, розділ «Аналіз та узагальнення одержаних результатів», висновки та рекомендації щодо практичного впровадження результатів дослідження, додаток. Список використаних джерел налічує 306 посилань (184 кирилицею і 122 латиницею), який викладено на 34 сторінках. Робота ілюстрована 15 (13 стор.) таблицями та 37 рисунками (2 стор.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі означено актуальність проблеми лікування та профілактики післяопераційних гнійних ускладнень в абдомінальній хірургії в сучасних умовах, їх медична та соціальна значущість. Наведено основні причини неефективності сучасного лікування перитоніту. Обґрунтовано сутність мети та завдань досліджень, визначено зв΄язок роботи з державними науковими програмами, розкрито наукову новизну і практичне значення здобутих результатів, наведені дані щодо апробації отриманих результатів та впровадження їх в медичну практику, вказано структуру дисертації і її обсяг.

У першому розділі подано огляд літератури, який включає 4 підрозділи, викладено відомості щодо етіологічного фактору перитоніту, означено особливості патогенезу перитоніту, як запального процесу, обумовленого інтраабдомінальною інфекцією, проаналізовано епідеміологічний нагляд за розвитком антибіотикорезистеності, а також переваги та недоліки антибіотикотерапії та фаготерапії перитоніту.

У другому розділі наведено матеріали, методи і обсяг досліджень. Основний обсяг робіт виконано в лабораторії медичної мікробіології з Музеєм мікроорганізмів ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України».

Ідентифікацію E.coli проводили згідно чинної нормативно – методичної документації. При дослідженні користувались селективними та диференційно – діагностичними середовищами, виробництва Hi Media, [India].

Приготування поживних середовищ здійснювалось у відповідності з вимогами (ГОСТ 10.444.1 – 84 (СТСЭВ 3833 – 82). – [Действителен от 1985-07-01]. – М. : Медицина, 1985).

Живильні середовища для вилучення та ідентифікації мікробів застосовували відповідно до особливостей культивування бактерій. Визначено чутливість E.coli до 30 хіміотерапевтичних препаратів (цефалоспорини; фторхінолони; аміноглікозиди; пеніциліни; тетрацикліни; поліміксини; нітрофурани; хлорамфенікол; ко-тримаксозол, визначали на середовищі Мюллер–Хінтон Hi Media, (India) з використанням стандартних комерційних дисків Hi Media, (India). Результати дослідження інтерпретували у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров'я України № 167 від 05.04.2007 р. «Про затвердження методичних вказівок «Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів». Адгезивні властивості вивчено згідно методики В. І. Бриліса із співавторами з використанням формалінізованих еритроцитів людини резус – позитивної 0 (І) групи крові (В.І. Бриліс, Т.А. Бриліс, А.А. Ланцер 1991).

Експерименти на тваринах виконано згідно Міжнародним рекомендаціям щодо проведення медико – біологічних досліджень з використанням тварин (Хроніка ВООЗ, 1985) та Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються з експериментальною та іншою науковою метою (Страсбург, 1980).

Статистичну обробку одержаних результатів здійснювали за стандартною методикою визначення середнього значення та його стандартного відхилення (М±m) і критерію Стьюдента. Достовірність різниці оцінювали при рівні вірогідності р<0,05. Статистичну обробку результатів здійснювали за допомогою прикладних комп΄ютерних програм з електронними таблицями Microsoft Excel 2003 та «Biostat-6».

У третьому розділі наведено дані ретроспективного аналізу, які представлені у табл.1.



Таблиця 1

Структура інтраабдомінальних інфекцій


№ п/п

Нозологічна одиниця

Кількість хворих

M±m

абс

%

1.

Апендицити

218

18,4

1,12

2.

Панкреатити, холецистити

215

18,1

1,11

3.

Виразкова хвороба

140

11,8

0,93

4.

Внутрішньочеревні абсцеси

169

14,2

1,01

5.

Гостра кишкова непрохідність

60

5,0

0,63

6.

Перитоніти

116

9,8

0,86

7.

Поранення і травми черевної порож.

29

2,4

0,44

8.

Дивертикули та грижі

52

4,38

0,59

9.

Новоутворення

187

15,8

1,06

Встановлено достатньо широкий спектр мікроорганізмів, який представлений 1021 ізолятами 20 видів мікроорганізмів. Слід відмітити, що серед збудників гнійно – запальних процесів органів черевної порожнини переважала грамнегативна мікрофлора (рис.1.). Лише при виразковій хворобі шлунка з ускладненням, частота грамнегативних мікроорганізмів була значно нижче і складала (6,2±1,0) %

Серед ентеробактерій при ІАІ найчастіше виділялись Escherichia coli (62,6±1,9) %. Мали місце поодинокі випадки виділення P.mirabilis, P. morganii, Enterobacter та Acinetobacter. З представників неферментуючих грамнегативних бактерій – P.aeruginosа, яка складала (25,0±1,7) %.

Встановлено, що серед представників грампозитивної мікрофлори, що були ізольовані з черевної порожнини, домінували мікроорганізми роду Staphylococcus. На їх частку припадало (59,2±3,7) % випадків.

Виділені мікроорганізми зустрічалися як в монокультурі, так і в асоціаціях. Мікроорганізми в монокультурі висівались в (85,0±1,4) % випадків.

Встановлено, що асоціації мікроорганізмів складали (15,3±1,2) %, на долю двокомпонентних асоціацій припадало (91,7±2,6) %, трьохкомпонентних– (8,3±8,7) %.




Рис. 1. Загальне співвідношення грампозитивної і грамнегативної мікрофлори при інтраабдомінальних інфекціях.
В структурі ІАІ питома вага перитонітів складала 9,8 %. Аналіз мікробного складу при перитоніті показав, що грампозитивних мікроорганізмів було виділено 21,2 %, а грамнегативних – 78,8 % (рис.2). Основними представниками грамнегативної мікрофлори були E. coli. На її частку припадало (60,9±5,4) % випадків. Також було виділено (21,0±7,8) % представників роду Proteus, а саме: P. vulgaris та P. mirabilis . З представників неферментуючих грамнегативних бактерій – P. aeruginosa (31,7±5,2) %.

Грампозитивна мікрофлора була представлена родом Staphylococcus (S. aureus і Sepidermidis) та Enterococcus з домінуванням виду Efaecalis.

Встановлено, що частіше при перитоніті виділялись двокомпонентні асоціації – (78,0±5,6) %. На долю трьохкомпонентних асоціацій приходилось (22,2±5,6) % випадків.


Рис. 2. Співвідношення грампозитивної і грамнегативної мікрофлори при перитоніті
У четвертому розділі надано детальну характеристику біологічних властивостей та результати чутливості до протимікробних засобів, колі- та колі – протейного бактеріофагів музейних (19) та клінічних штамів E.coli, які були ізольовані з черевної порожнини хворих на перитоніт (50). При дослідженні біологічних властивостей встановлено, що штами були каталазопозитивні та оксидазонегативні, не мали здатності утилізувати цитрат Сімонса та гідролізувати сечовину, ферментували глюкозу з утворенням кислоти та газу, декарбоксилювали лізин. Але слід зазначити, що деякі штами характеризувались варіабельною біохімічною активністю. Досліджувані музейні штами E.coli утилізували ацетат, але не утилізували малонат; здатність до індолоутворення мали 10 (52,6±11,4) % з 19 штамів. При вивченні рухливості життєздатних колекційних штамів E.coli, встановлено, що із 19 штамів 3 (15,7±8,3) % зразки виявилися нерухливими.

Результати вивчення чутливості клінічних штамів до антибіотиків показали, що штами, виділені від дітей, мали 100 % чутливість до антибіотиків з групи карбапенемів (іміпенем і меропенем). Проявили виражену чутливість до цефалоспоринів 3 – го покоління (цефатоксим і цефтріаксон – 89,0±7,37 %) і 4 – го покоління (цефепім – 89,0±7,37 %). Високі показники чутливості відмічені до фторхінолонів (ципрофлоксацин – 89,0±7,37 %, офлоксацин, гатифлоксацин, норфлоксацин і левофлоксацин – по 83,0±8,85 %, пефлоксацин – 78,0±9,76 %).

Разом з тим клінічні штами E. coli виявили виражену стійкість до пеніцилінів, особливо, до ампіциліну (100 %) і в (50,0±11,7) % випадків до ампіциліну/клавуланату і амоксициліну. Високі показники резистентності відмічені до тетрацикліну– (72,0±10,58) % і доксицикліну – (89,0±7,37) %.

У штамів, ізольованих від дорослих хворих, виражена чутливість відмічалася тільки до карбапенемів: іміпенему – (93,0±6,8) % і меропенему – (78,5±10,9) %, в (50,0±13,3) % випадків відмічена чутливість до фурамагу.

До решти груп антибіотиків клінічні штами E. coli проявляли виражену стійкість.

У дітей 44,4 % штамів володіли полірезистентністю, у дорослих – 85,7 % штамів. У дітей виділено по 12,5 % штамів, які були стійкі до 2–х, 4–х і 5–и груп, 62,5 % – до 3 – х групп антибіотиків.

У дорослих виділено по 8,3 % клінічних штамів, які були стійкі до 2 – х, 3  – х і 6 – и груп антибіотиків, в 25,0 % виявлена резистентність до 5 груп і у 50,0 %–до 4 – х груп.

Враховуючи, що при перитоніті домінуючим мікроорганізмом є E.coli, який виявлявся в асоціації з представниками роду Proteus в (21±7,8) % випадків, нами були проведені дослідження чутливості мікроорганізмів не тільки до колі-фагу, а й до колі-протейного бактеріофагу.

При дослідженні чутливості отриманих штамів E.coli до колі-фагу та колі-протейного бактеріофагу, були отримані наступні результати.

Кількість чутливих штамів E.coli по відношенню до колі-фагу і колі-протейного бактеріофагу, які виділені від дітей хворих на перитоніт та музейні штами, була на одному рівні (60,0±9,8) % та (52,0±9,9) %. Як видно з табл. 2. кількість чутливих штамів E.coli, які були виділені від дорослих хворих на перитоніт, складала (80,0±8,0) % та (76,0±8,5) % і була достовірно нижче ніж в групі порівняння (92,0±5,4) %. Було проведено порівняння результатів, які отримали при застосуванні колі-фагу та колі-протейного бактеріофагу у штамів виділених від дітей, дорослих і музейних та не отримано достовірної різниці між показниками (р˂0,05).

Таким чином, можна зазначити, що для лікування перитоніту, який спричинений E.coli, можна використовувати як колі-, так і колі-протейний бактеріофаг.

Таблиця 2

  1   2   3


©dereksiz.org 2016
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет