Збірні перекриття завдяки своїй індустріальності набули велико¬го поширення
жүктеу/скачать 2.07 Mb.
|
| 3.7.2. Ригель Р2
У масштабі викреслюємо обриси ригеля і епюру моментів (рис. 3.7). Показуємо поздовжню арматуру, підібрану у другому прольоті (п. 3.5.2), на першій проміжній опорі справа (п. 3.5.3) і на другій проміжній опорі зліва (п. 3.5.4). Визначаємо момент, який може витримати переріз А-А у прольоті, заармований 418А-ІІІ з площею . Висота стиснутої зони . Рис. 3.7. До побудови епюри матеріалів у ригелі Р2 – крок перший Робоча висота перерізу А-А при армуванні його 418А-ІІІ (див. дод. 14) . Момент, що може витримати переріз: Цей момент відкладаємо в прольоті (лінія 1-1 на рис.3.8). Тепер визначаємо момент, який може витримати переріз після того, як два стержні будуть обірвані. Площа стержнів, що залишилися (218А-ІІІ) становить 509мм2. Висота стиснутої зони . Робоча висота перерізу А-А при армуванні його 218А-ІІІ (див. дод. 14) . Момент, що може витримати переріз: Цей момент також відкладаємо у прольоті (лінія 2-2 на рис. 3.6). Лінія 2-2 пересікає епюру моментів у точках a1 та а2. Це і є точки теоретичного обриву стержня. Від точок теоретичного обриву стержня відкладаємо відрізки довжиною 20 діаметрів арматури, що обривається, тобто . Отримаємо точки b1 та b2. Отримані точки фактичного обриву стержня проектуємо на ригель (точки с1 та с2). Оскільки всі побудови виконано в масштабі, то, замірявши відстані від краю ригеля до точок с1 та с2, можна визначити положення обірваного стержня по довжині ригеля. Рис. 3.8. До побудови епюри матеріалів у ригелі Р2 – крок 2 Визначаємо моменти, які можуть витримати перерізи Б-Б та В-В на опорі, що заармовані однаково – 418А-ІІІ з площею . Цей момент підрахований у п. 3.7.1 і становить . Отриманий момент відкладаємо над опорою (лінія 3-3 на рис.3.8). Тепер визначаємо момент, який можуть витримати перерізи після того, як два стержні будуть обірвані. Він також підрахований у п. 3.7.1 і становить . Цей момент відкладаємо над опорою (лінія 4-4 на рис. 3.8). Лінія 4-4 пересікає епюру моментів у точках d1 та d2. Це і є точки теоретичного обриву стержня. Від точок теоретичного обриву стержня відкладаємо відрізки довжиною 20 діаметрів арматури, що обривається, тобто . Отримаємо точки e1 та е2. Отримані точки фактичного обриву стержнів проектуємо на ригель (точки f1 та f2). Оскільки всі побудови виконано в масштабі, то замірявши відстань від краю ригеля до точок f1 та f2, можна визначити положення обірваного стержня по довжині ригеля. У випадку, коли у перерізі В-В армування відрізняється від армування перерізу Б-Б, для цього перерізу треба виконати окремий розрахунок. жүктеу/скачать 2.07 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|