Тема уроку. Еволюція Всесвіту.
Мета уроку: переконати учнів, що Земля не займає особливого місця у Всесвіті; визначити приблизний вік Всесвіту; зрозуміти головні моделі еволюції Всесвіту; ознайомитися з деякими методами, які використовують астрономи для перевірки теорій еволюції Всесвіту.
Тип уроку: комбінований. Наочні посібники: комп'ютерні програми, фотографії.
План розкриття теми уроку
-
Розвиток космологічних уявлень: сферичний Всесвіт давни
ни, ньютонівський безмежний Всесвіт та його парадокси.
-
Всесвіт, що розширюється, та докази його розширення.
-
Основні етапи метричної та фізичної еволюції Всесвіту.
-
Проблема походження Всесвіту в її взаємозв'язку зі ство
ренням єдиної теорії фізичних взаємодій.
Загальний коментар
До сказаного в розд. 2 додамо коментарі щодо фізичної еволюції Всесвіту та деякі останні важливі результати, одержані в космології.
В основі уявлень про фізичну еволюцію Всесвіту лежить запропонований Г. А. Гамовим перехід від середньої густини енергії до середньої енергії окремої частинки, тобто до середньої температури Всесвіту, яка в процесі розширення Всесвіту
130
g-BANOHL
Розробки окремих уроків
зменшується, але раніше була дуже високою (модель гарячого Всесвіту). Якщо ця температура більша від певної характерної енергії, наприклад енергії спокою нуклонів (~1,3 ГеВ), то процеси утворення пари «нуклон та антинуклон» із двох гам-ма-квантів і зворотний процес анігіляції такої пари з утворенням двох гамма-квантів проходитимуть із практично однаковою швидкістю й не змінюватимуть складу матерії у Всесвіті. А як тільки температура стане меншою від цієї енергії, то відбуватиметься лише процес анігіляції, який приводить до більш стійкого стану Всесвіту, що якісно змінить його фізичний стан. Крім того, характерними значеннями енергії є енергія спокою електронів, енергія зв'язку нуклонів в атомному ядрі, енергія йонізації атомів. Важливу роль відіграють також енергії, за яких відбуваються об'єднання фундаментальних взаємодій — електромагнітної та слабкої в електрослабку (~ 100 ГеВ), елек-трослабкої та сильної (~1010 ГеВ , так зване «велике об'єднання») і, нарешті, їхнє об'єднання з гравітаційною взаємодією ( = 1019 ГеВ , це «супероб'єднання»). Розгляд цих та деяких інших енергій і відповідних процесів приводить до певної послідовності подій в еволюції Всесвіту та змін його фізичного стану, яка представлена на схемі на с. 196.
Важливою при цьому є проблема баріонної асиметрії Всесвіту, тобто відповідь на питання про те, чому під час анігіляції нуклонів та антинуклонів залишилася певна кількість нуклонів, із яких складаємося ми самі й увесь навколишній світ. Відповідь, на можливість якої вказав академік А. Д. Сахаров, полягає в певній незначній різниці швидкостей реакцій, що супроводжують анігіляцію нуклонів і зворотний їй процес.
Ускладнює розуміння проблеми той факт, що в останні роки (починаючи з 1999 р.) завдяки новим спостережним даним відбуваються доволі істотні зміни в наших космологічних уявленнях. Протягом попередніх десятиріч спостерігалася велика невизначеність сталої Габбла f 50 с • Мпк • км"1 < Н < 100 с • Мпк • км4 \ і навіть не можна було сказати, яка ж саме космологічна модель (відкрита чи закрита) реалізується в нашому Всесвіті. Зараз стала Габбла визначається досить упевнено — 65 ±5 с-Мпккм"1. Але головним і дуже несподіваним виявилося те, що для опису еволюції Всесвіту знадобилася так звана двокомпонентна космологічна модель, у якій суттєвий внесок у повну середню густину енергії
їзі
g-BANOHL
g-BANOHL
Розділ II
має робити фізичний вакуум (приблизно дві третини), а внесок «шилоподібної» речовини становить лише одну третину, при цьому внесок енергії спостережної речовини галактик сягає лише кількох процентів. Це встановлено шляхом виконання спеціальних програм спостережень наднових зір у далеких галактиках та іншими незалежними методами.
Космологія останніх десятиліть підійшла до розгляду процесів у ранньому Всесвіті, настільки малому й гарячому, що він має бути об'єктом водночас і гравітуючим, і квантовим. З'явилися можливості пояснити походження нашого Всесвіту і поряд із ним ще багатьох інших всесвітів з одного всеосяжного са-мопоновлюваного квантового Всесвіту.
т
Відкритий Всесвіт; космологія; стадія речовини матерії; космологічний принцип; стадія випромінювання; гравітаційний парадокс; закритий Всесвіт; фотометричний парадокс; інфляційна стадія; парадокс теплової смерті Всесвіту; реліктове випромінювання; симетрія; фізичний вакуум.
Відповіді на тести та вправи з підручника «Астрономія-11»
16.1. Г. 16.2. Д. 16.3. Г. 16.4. Г. 16.5. Г.
-
У закритому Всесвіті тільки з речовиною розширення
зміниться збіганням галактик — такий світ може пуль
сувати.
-
Відкритий Всесвіт існуватиме завжди, розширюючись, він
згодом перетвориться на суміш елементарних частинок.
-
Розширення Всесвіту почалося з Великого Вибуху.
-
Про те, що Всесвіт справді на початку розширення після
Великого Вибуху мав дуже високу температуру.
-
326млнр.
-
20 000 км/с.
16.13. Ні, бо для цього треба одержати спектр галактики.
Додаткові тести та вправи й відповіді на них
16.1. Чому астрономи, спостерігаючи в телескоп за далекими галактиками, бачать минуле Всесвіту? А. Бо астрономи почали користуватись телескопами тільки в XVII ст. Б. Бо далекі галактики ми спостерігаємо ще
132
Розробки окремих уроків
до того моменту, як там утворились зорі. В. Бо швидкість світла 300 000 км/с є обмеженою величиною, тому від далеких галактик надходить до Землі інформація тільки через мільярди років після їхнього утворення. Г. Бо сучасний стан Всесвіту побачать тільки далекі наші нащадки. Д. Бо інформація про сучасний стан Всесвіту поглинається чорними дірами. Відповідь. В; Г.
16.2. Що означає в астрономії термін «реліктове випроміню
вання»?
А. Загадкове випромінювання. Б. Електромагнітні хвилі, які утворились в еру випромінювання, ще до виникнення зір і галактик. В. Випромінювання, від якого загинули реліктові тварини. Г. Випромінювання, від якого загинули реліктові рослини папороті. Д. Нейтринне випромінювання.
Відповідь. Б.
16.3. У чому полягає основна відмінність між евклідовою та не-
евклідовою геометрією?
А. Евклідову геометрію вивчають у школі, а неевклідо-ву — в університеті. Б. Евклідову геометрію застосовують у планіметрії, а неевклідову — у стереометрії. В. Евклідову геометрію використовують для вимірювання площі квадратів, а неевклідову — для вимірювання площі кола. Г. Евклідову геометрію використовують для вимірювання відстаней до планет, а неевклідову — для визначення відстаней до галактик. Д. В евклідовій геометрії сума кутів у трикутнику дорівнює 180° , а в неевклідовій сума кутів у трикутнику може бути більшою або меншою від 180° .
Відповідь. Г; Д.
16.4. Чи справедлива в нашому Всесвіті геометрія Евкліда?
А. Під час вимірювання відстаней до планет і зір геометрія Евкліда виконується. Б. Не виконується, якщо густина енергії не дорівнює критичній густині. В. Не виконується, бо не вдається обчислити точне значення числа к. Г. Не виконується, бо невідомий об'єм Всесвіту. Д. Не виконується, бо Всесвіт стискується.
Відповідь. А; Б.
ЇЗЗ
g-BANOHL
Розділ II
16.5. Чим квазари відрізняються від галактик?
А. Квазари мають світність у мільйони разів меншу, ніж галактики. Б. Квазари — це космічні об'єкти, з яких утворюються галактики. В. Квазари — це космічні об'єкти, у які перетворюються галактики. Г. Квазари знаходяться в ядрі нашої Галактики. Д. Квазари — це велетенські чорні діри. Відповідь. Б.
16.6. Чим відрізняється в еволюції Всесвіту ера випромінюван
ня від сучасної епохи?
А. В еру випромінювання Всесвіт не розширювався, а стискувався. Б. В еру випромінювання ще не утворились елементарні частинки — електрони та протони. В. Наприкінці ери випромінювання енергія електромагнітних хвиль стає меншою від енергії речовини. Г. В еру випромінювання ще не утворились атоми, зорі й галактики. Д. На початку ери речовини електромагнітне випромінювання відділяється від речовини. Відповідь. В; Г.
16.7. Коли утворилась наша Галактика?
А. 1010 років тому. Б. 108 років тому. В. 1011 років тому. Г. 106 років тому. Д. 2000 років тому. Відповідь. А.
16.8. Чи можуть астрономи побачити зараз у Всесвіті утворення
молодих галактик?
А. Не можуть, бо молоді галактики утворюються в іншому вимірі. Б. Не можуть, бо галактики зараз не утворюються. В. Зараз можна побачити молоді галактики, що утворились 10 млрд років тому. Г. Можуть, бо під час спалахів наднових зір утворюються молоді галактики. Д. Не можуть, бо молоді галактики знаходяться в чорних дірах. Відповідь. В.
16.9. За яких умов Всесвіт може існувати вічно?
А. Всесвіт існує вічно в будь-якому разі, бо в ньому переважний внесок у середню густину енергії робить енергія фізичного вакууму. Б. Якщо середня густина Всесвіту дорівнює критичному значенню. В. Якщо середня густина Всесвіту більша від критичного значення. Г. Якщо серед-
134
g-BANOHL
Розробки окремих уроків
ня густина Всесвіту менша за критичне значення. Д. Якщо Всесвіт є замкненою системою. Відповідь. А.
16.10. Коли утворилась Сонячна система?
А. 6-Ю8 років тому. Б. 5-Ю10 років тому. В. 5-Ю9 років тому. Г. 1011 років тому. Д. 1010 років тому. Відповідь. В.
16.11. Чому утворення важких хімічних елементів не відбува
лось спочатку в молодому Всесвіті, а відбувається тепер
у надрах зір?
Відповідь. У молодому Всесвіті ще не утворились зорі, у надрах яких існують необхідні умови для термоядерних реакцій — високі температура та тиск.
16.12. Якоюєдовжинаелектромагнітниххвильфоновоговипро-
мінювання для температури 2,7 К?
Відповідь. ~1 см .
16.13. Як у закритому Всесвіті можна спростувати фотометрич
ний парадокс?
Відповідь. Закритий Всесвіт має скінченний об'єм та скінченну кількість галактик і зір.
16.14. Чи можуть існувати паралельні світи?
Відповідь. Так, бо вони можуть виникати, як і наш Всесвіт, із єдиного всеосяжного квантового всесвіту.
УРОК 17
Тема уроку. Життя у Всесвіті.
Мета уроку: з'ясувати, які умови необхідні для виникнення й розвитку життя та де вони можуть бути в космосі; познайомитися з історією та сучасним станом проблеми дослідження й пошуку позаземних цивілізацій; з'ясувати, що таке антропний принцип.
Тип уроку: комбінований.
План розкриття теми уроку
-
Умови, необхідні для виникнення й розвитку життя.
-
Коротка історія та сучасний стан проблеми SETI.
135
g-BANOHL
Розділ II
-
Методи та результати пошуку позасонячних планет.
-
Антропний принцип.
Загальний коментар
Цей урок має надзвичайно важливе значення. Він є заключним не лише для предмета «Астрономія», а певною мірою й для всього природничого циклу.
Життя на сучасному етапі вивчення цього феномена можна визначити як високорозвинену форму організації та руху матерії на основі високомолекулярних полімерних сполук на базі вуглецю, які є відкритими системами, що обмінюються з навколишнім середовищем речовиною, енергією та інформацією. Оскільки енергії дисоціації та йонізації молекул співвідносні із середніми значеннями енергії фотонів у випромінюванні зір спектральних класів від F до К, то життя може виникати й розвиватися тільки поблизу таких зір. Найбільш сприятливим для розвитку й перебігу біохімічних процесів є водне середовище, оскільки вода є хорошим розчинником, бо має дуже високе значення діелектричної сталої. Тому найбільш: імовірним і, мабуть, єдиним місцем у Всесвіті, де може виникнути й розвиватися життя, є поверхневі оболонки планет навколо вищевказаних типів зір, на поверхнях яких (планет) може достатньо довго існувати рідка вода. Отже, це мають бути планети земного типу: вони мусять мати в достатній кількості важкі елементи, насамперед Карбон та Оксиген, і розташовуватися на такій відстані від своєї зорі, щоб тепловий режим поверхні та атмосферний тиск дозволяли існувати рідкій воді. Походження життя на Землі ще не можна вважати повністю з'ясованим. Основною проблемою тут є пояснення виникнення генетичного коду, який зумовлює механізм спадковості й у той же час уможливлює еволюцію форм життя шляхом мутацій та природного відбору.
З огляду на сказане доцільно, щоб учні згадали фізичні умови на планетах Сонячної системи та спробували відповісти на питання про можливість існування життя в нашій планетній системі не лише на Землі. Є ще деяка ймовірність знайти прості форми життя на Марсі, хоча інколи розглядається й можливість цього, скажімо, під льодяною корою супутника Юпітера Європи, де передбачається існування шару рідкої води.
136
g-BANOHL
Розробки окремих уроків
Що ж до існування життя у Всесвіті в цілому, і насамперед у нашій Галактиці, то астрономічний аспект проблеми зводиться, у першу чергу, до питання про існування та властивості поза-сонячних планетних систем (або екзопланет). В останні два десятиліття тут досягнуто значного прогресу. Виявлення методом Доплера періодичних коливань у променевих швидкостях зір унаслідок їхнього руху навколо загального центра мас системи дозволило знайти близько 250 зір, які мають принаймні по одній планеті, і декілька зір із двома-трьома планетами. Щоправда, чутливість методу (яка вже досягає 10 м/с) дозволяє поки що виявляти лише планети з масою Юпітера та Сатурна й на відстанях близько однієї астрономічної одиниці. Знаходження планет типу планет-гігантів на таких відстанях само по собі створює певну проблему. Але головне те, що теоретичне припущення про значну поширеність планетних систем у Галактиці підтверджується спостереженнями. Є спостережні дані і про протопланетні утворення, що перебувають у стані формування планетної системи (наприклад, у Веги).
Але найбільший інтерес викликає проблема розумного життя поза Землею, проблема існування позаземних цивілізацій. Протягом тисячоліть це було предметом дискусій на загаль-нофілософському рівні, часом досить гострих (згадаймо лише про долю Дж. Бруно). Тільки в другій половині XX століття ця проблема набула статусу науково-технічної. Це відбулося після виходу в 1959 р. роботи Д. Кокконі та Ф. Моррісона, у якій вони запропонували шукати сигнали позаземних цивілізацій у радіодіапазоні на довжині хвилі випромінювання водню в 21 см, і здійснення першого проекту такого пошуку Ф. Дрей-ком у 1961 р. Відтоді реалізовано десятки таких проектів у різних країнах. Але досить швидко з'ясувалося, що питання треба ставити значно ширше: перейти від проблеми СЕТІ (від англійського «зв'язок із позаземним розумом») до проблеми SETI — «дослідження та пошук позаземного розуму».
Постали надзвичайно цікаві, але водночас дуже складні питання. Що таке життя взагалі та розумове життя зокрема і які його ознаки; якими є особливості та шляхи розвитку різних цивілізацій; які канали міжзоряного зв'язку найбільш ефективні; чи є можливості встановлення контактів між різними цивілізаціями, які наслідки можуть мати для нашої цивілізації такі контакти? Відповіді на ці запитання потребують зусиль цілої
137
g-BANOHL
Розділ II
низки наук — астрономії, радіофізики, інформатики, біології, історії, соціології, лінгвістики. У міждисциплінарному характері проблеми SETI, у необхідності поєднання в ній методів і результатів природничих, технічних і суспільних наук уже зараз полягає її загальнолюдське значення. Ця проблема змушує подивитися на нашу земну спільноту немовби збоку. А це особливо важливо в час глобальних екологічних криз, у час, коли людство та його перетворювальна діяльність стають чинником не тільки планетарного, але й космічного значення.
Комплексний характер проблеми SETI наочно підкреслює формула Дрейка, що дає оцінку можливої кількості цивілізацій у Галактиці:
де Nc —кількість цивілізацій, Ns —кількість зір у Галактиці, р1 — імовірність існування планет в окремої зорі, р2 — імовірність виникнення життя на одній із цих планет, р3 — імовірність виникнення цивілізації на основі біосфери цієї планети, рА — імовірність розвитку цієї цивілізації до такого технологічного рівня, коли стануть можливими її контакти з іншими цивілізаціями, Tt — час існування цивілізації на цьому рівні, Tg — вік Галактики. Перші два множники й частково третій, а також знаменник визначають астрономічний аспект проблеми SETI, третій і четвертий пов'язані з її біологічним аспектом, а четвертий (частково), п'ятий та шостий множники обумовлюють соціологічну складову цієї проблеми.
Зараз більш-менш (принаймні за порядком) відомими є значення величин, пов'язаних саме з астрономією. Це Ns -41011; 0,5 <^ <1, Tg ~10 млрд років. Інші множники та значення Tt оцінюються як так звані суб'єктивні ймовірності, за які правлять усереднені значення експертних оцінок фахівців у відповідних галузях знання. Це, врешті-решт, приводить до оцінки можливої кількості цивілізацій у нашій Галактиці десь близько 1 млн. Ця кількість не така вже й велика, бо відповідно до неї середня відстань між цивілізаціями дорівнює приблизно 1 Кпк. А останнє й визначає складність завдання їх пошуку й виявлення. Трапляються й більш оптимістичні, і більш песимістичні оцінки кількості цивілізацій.
У межах проблеми власне пошуку позаземних цивілізацій (ПЦ) було введено поняття «простір пошуку», координатами
138
g-BANOHL
g-BANOHL
Розробки окремих уроків
в якому є напрямок на ПЦ, потужність та частота радіосигналів від неї, бо радіодіапазон є найбільш вигідним із точки зору рівня завад. Основні зусилля в технічному плані докладаються до створення можливості прийому та аналізу сигналів одночасно в якомога ширшому інтервалі частот.
Слід відзначити, що в дослідження цивілізаційного етапу розвитку Всесвіту, загальних рис різних цивілізацій та можливих відмінностей між ними, можливих наслідків контактів між людством і ПЦ певний внесок робить наукова фантастика. Особливо варто при цьому згадати таких її визнаних майстрів, як російські письменники І. А. Єфремов («Туманність Андро-меди», «Лезо бритви») і брати А. Н. та Б. Н. Стругацькі («Важко бути богом», «Пікнік на узбіччі», «Жук у мурашнику»), польський письменник Ст. Лем («Непереможний», «Солярис», «Сума технологій», «Огляд на місці»), американські фантасти А. Азімов («Космічні течії») і Р. Бредбері («Марсіанські хроніки»). Використання ситуацій, описаних у згаданих і багатьох інших творах науково-фантастичної літератури, може зробити обговорення питань, так чи інакше пов'язаних із проблематикою цього уроку, дуже цікавим.
Що ж стосується антропного принципу, то до сказаного в розділі 1 додамо ще таке. Велику увагу антропний принцип привернув до себе після виходу в 1976 р. роботи англійського астрофізика Б. Картера. Але міркування щодо цього принципу висловлювалися ще в 50—60-ті роки минулого століття радянськими астрономами А. Л. Зельмановим і Г. М. Ідлісом. А. Л. Зельманову належить образний вислів, який розкриває суть антропного принципу: «Ми є свідками саме таких процесів у нашому світі, свідками яких ми є, тому що в інших світах усі процеси відбуваються без свідків». Зауважимо також, що сама назва «антропний принцип» не є, як на нашу думку, дуже вдалою, бо вона ніби підштовхує до так званого сильного антропного принципу, за яким властивості нашого Всесвіту саме такі, якими вони є, тому що в ньому мала виникнути людина. А для такого твердження ніяких об'єктивних підстав нема.
Т
Органічне життя; позасонячні планети; розумне життя; антропний принцип; цивілізація; проблема SETI; космічна еволюція; синергетика.
139
Розділ II
Відповіді на тести та вправи з підручника «Астрономія-11»
17.1. Б. 17.2. Б; Д. 17.3. В. 17.4. В.
-
Після катастрофи змінюються умови на поверхні, тому ги
нуть старі форми життя та з'являються нові види живих
істот. Після катастрофи 65 млн років тому загинули ди
нозаври, але вижили інші види живих організмів. Після
льодовикового періоду на Землі з'явились розумні люди.
-
Навколо багатьох зір виявлено планетні системи, тому іс
нує ймовірність виникнення та еволюції життя на інших
планетних системах.
-
Якщо швидкість космічного корабля навіть дещо переви
щить величини третьої космічної та він вилетить за межі
Сонячної системи, тривалість польоту до найближчих зір
становитиме сотні тисяч років.
-
Сучасні радіотелескопи дають можливість приймати елек
тромагнітні хвилі, що випромінюють земні радіостанції,
на відстані 100 св. р. Отже, якщо на такій відстані знахо
диться цивілізація з рівнем інтелекту, як у землян, то ми
могли б обмінюватись з ними інформацією. Але, на жаль,
тривалість таких космічних переговорів сягатиме сотні
років.
-
Під терміном «звичайне життя» ми розуміємо земні фор
ми живих істот, у яких інформація записується й пере
дається нащадкам за допомогою ДНК. Основою ланцюгів
ДНК є Карбон. Існує гіпотеза, що життя може існувати на
основі Силіцію. Але це малоймовірно, бо Силіцій не утво
рює великих полімерних молекул.
Достарыңызбен бөлісу: |