Згідно з типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів, у середній школі України поновлено ви­вчення астрономії як обов'язкового предмета інваріантної час­тини навчальних планів



бет3/24
Дата28.04.2016
өлшемі3.13 Mb.
#93342
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24
Тема роботи. Оптичні астрономічні прилади.

Загальні відомості

Доступні для середньої школи оптич­ні астрономічні прилади — це біноклі та шкільні телескопи. їхніми основними характеристиками є роздільна здатність та проникна сила. Роздільна здатність — це найменша відстань (у секундах дуги), на якій дві близькі зорі видно окремо. Теоретично роздільна здатність (а) при­близно дорівнює оберненому діаметру об'єктива чи дзеркала оптичного прила­ду, вираженого в дециметрах (точніше 1,4



а =
дм). Практично роздільна здат-

D

ність є гіршою (приблизно вдвічі) і зале­жить від якості оптики приладу та умов спостереження. Проникна здатність — це найбільше значення зоряної величи­ни точкових об'єктів, які ще можна по­бачити за допомогою даного приладу.

Теоретична роздільна здатність шес­тикратного бінокля (або монокуляра) з діаметром об'єктива ЗО мм становить близько 3' , практично вона дорівнює 7— 8" , його проникна сила — до 10т .

Починаючи із 60-х років минулого століття, у СРСР випускалося кілька ти­пів шкільних телескопів. їхні характе­ристики наведено в табл. 1.

Зі шкільних та аматор­ських астрономічних спостережень є багато літератури. Але осо­бливо слід наголосити на книжках видатних українських астро­номів — академіка М. П. Барабашова та члена-кореспондента АН України В. П. Це-севича. Перший із них був відомим фахівцем зі спостережень Місяця та планет, а другий — зі спостережень зоря­ного неба, особливо змінних зір.

Досвід показує, що спо­стерігати з біноклем, тримаючи його в руках, практично неможливо, тому слід скористатися штативом (рис. 8). За найпростіший штатив для нього може прави­ти звичайна швабра. Важливою перевагою бінокля є велике поле



36

g-BANOHL

Загальна методика викладання астрономії







0=4]

Рис. 8. Засіб укріплення бінокля на штативі



зору (до 10°), це дозво­ляє розглядати деталі Чумацького Шляху та розсіяні зоряні скупчен­ня. Розмір поля зору може бути оцінений за спостереженнями мі­сячного диска, діаметр якого дорівнює 31 . Якщо у вас спітнів об'єктив, не протирай­те його — волога має випаровуватися сама.


Характеристика шкільних телескопів

Таблиця 1



Характеристика

Великий шкільний рефрактор

Малий шкільний рефрактор

Шкільний менісковий

телескоп

Діаметр об'єктива

80 мм

60 мм

70 мм

Фокусна відстань

800 мм

640 мм

704 мм

Збільшення

28,5; 40; 80

32; 64

25; 70

Проникна сила

11,5т

llm



Роздільна здатність

1,75"

2,4"

2,0"

Поле зору

1,35° ;

1,07° ;0,30°

1,15° ; 0,40°

0,48° ; 0,16°

Установка

Паралактична

Азимутальна

Азимутальна

Крім шкільних телескопів, у Новоси­бірську виготовляються телескопи-ре-флектори для любителів астрономії (серія ТАЛ). Параметри найбільш по­ширених із них і відносно недорогих по­рівняно з доступними зараз телескопами виробництва США наведено в табл. 2. Дорожчий телескоп Міцар-М (ТАЛ-ЇМ) має годинниковий механізм (живлення 50 Гц, 220 В) і можливості для кріплен­ня фотоапарата та інших пристроїв.

З оптичними дзерка­лами слід поводитися ще обережніше, ніж з об'єктивами. Лінза Барлоу, що за­стосовується в теле­скопах ТАЛ, — це дво­вгнута ахроматична лінза, вона встановлю­ється перед окуляром для підвищення збіль­шення.



37

g-BANOHL

Розділ І

Інформацію про ці та інші аматор­ські телескопи можна знайти на сайті журналу «Звездочет».

Не варто застосовувати збільшення, яке переви­щує подвоєний діаметр об'єктива в міліметрах.




Характеристика найпоширеніших телескопів-рефлекторів

Таблиця 2



Характеристика

ТАЛ-М «Алькор М»

ТАЛІ «Міцар»

Оптична система

Ньютона

Ньютона

Діаметр дзеркала

80 мм

110 мм

Фокусна відстань

525 мм

800 мм

Збільшення

21; 35; 63; 105

32; 54; 96;169

Проникна сила

11,2т

12,0т

Роздільна здатність

1,9*

1,3*

Установка

Паралактична

Паралактична

Шукач





Маса

12 кг

20 кг

Якщо у вашій школі є якийсь теле­скоп, але ним давно не користувалися, його слід перевірити та привести до ро­бочого стану. Як це зробити, описано нас. 183.

Перед застосуванням наявного оптичного інструмента для спостере­жень треба встановити його реальні ха­рактеристики.

Пошук слабких об'єк­тів починайте зі знахо­дження яскравих зір, розташованих поблизу (з урахуванням розміру поля зору). Після на­ведення телескоп дуже повільно пересувайте навколо осі. Це допо­магає помітити слабо-контрастні об'єкти за допомогою так званого бокового зору.


Рівні 1та2

Роздільна здатність установлюєть­ся за спостереженнями подвійних зір із відомою кутовою відстанню між компо­нентами зоряної пари. Придатні для спо­стережень зорі можна вибрати зі списку

38


g-BANOHL

Загальна методика викладання астрономії

на с. 185—186, виходячи з вищенаведе-них даних про роздільну здатність різ­них інструментів.

Для визначення проникної си­ли можна використати зорю Кастор (о. Близнят), у якої компонент С, від­далений від яскравої тісної пари компо­нентів А та В на 73*, має зоряну вели­чину 9,5т , або зорі із зоряних скупчень Ясла та Плеяди, зоряні величини яких див. на с. 187, або компоненти подвій­них зір на с. 185—186.

Розмір поля зору встановлюється за спостереженням повного Місяця, розмір якого, нагадаємо, становить півградуса.

Найяскравіша зоря не­ба а Великого Пса (Сиріус) має зоряну величину — 1,5т, а Лі­ри (Вега) — нульову, а Діви (Спіка) — пер­шу.



Перш ніж спостерігати вказані в роботах № 5—6 об'єкти, слід встанови­ти можливий час їх спостереження за допомогою рухомої карти, знаючи екваторіальні координати об'єкта. Найбільш сприятливі умови для спо­стереження бувають тоді, коли висота об'єкта над горизонтом є найбіль­шою, тобто поблизу його верхньої кульмінації. Хоча інколи доводиться шукати певного компромісу між доступним часом спостережень та його умовами.

РОБОТА 5 Тема роботи. Спостереження зоряного неба.

Рівень 1

Знайдіть на небі й роздивіться такі об'єкти:



  • зоряну структуру Чумацького Шляху;

  • 1—2 розсіяних та 1—2 кулястих
    скупчення (табл. 3);

  • 2—3 подвійні зорі (с. 185—186);

  • Велику туманність Оріона (М42,
    табл. 4);

  • галактику М-31 (Туманність Андро-
    меди, табл. 5).

Слабкі об'єкти, зокре­ма скупчення та туман­ності, спостерігайте в безмісячні ночі з най­меншим збільшенням телескопа.

39

g-BANOHL

Розділ І

Рівень 2

Знайдіть на небі й роздивіться, крім об'єктів, указаних у завданні рівня 1, ще по кілька об'єктів із табл. З—5. Зверніть особливу увагу на подвійні зорі (с. 186), компоненти яких мають різний колір. Чому це так? Спостерігаючи галактики, намагайтеся знайти й роздивитися га­лактики різних типів.



Коли йдеться про ко­льори зір, то маються на увазі не чисті кольо­ри, а швидше відповідні відтінки.


Характеристика зоряних скупчень

Таблиця З



Назва, сузір'я

а

5

Тип

Діаметр

т

h Персея

2І9т

57,1°

Розсіяне

ЗО'



% Персея

2л22т

57,1°

Розсіяне

ЗО'



Плеяди, Телець

Зл47т

24,1°

Розсіяне

110'



Гіади, Телець

4І8т

15,4°

Розсіяне

1200'



Ясла, Рак

8А40т

20,0°

Розсіяне

95'



М5, Змія

15'19т

02,1°

Кулясте

17'

5,7т

М13, Геркулес

16А42т

36,5°

Кулясте

17'

5,9т

М92, Геркулес

17л17т

43,1°

Кулясте

11'

6,5т

МІ5, Пегас

21л30т

12,2°

Кулясте

12'

6,Зт

Характеристика галактичних туманностей

Таблиця 4



Назва, сузір'я

а

5

Тип

Розмір

т

NGC 2392 (Кит)

7й28т

21,0°

Планетарна

0,8'

8,Зт

NGC 6543 (Дракон)

17А59т

66,6°

Планетарна

0,4'х0,3'

8,8т




40

g-BANOHL

Загальна методика викладання астрономії

Закінчення таблиці 4

Назва, сузір'я

а

5

Тип

Розмір

т

NGC 6853 (Ли­сичка)

19А58И

22,6°

Планетарна

8'х4'

7,6"

NGC 6720, М57 (Ліра)

18ft52m

33,0°

Планетарна

1,5'х1,0'

9,3"

NGC 1976, М42 (Велика туманність Оріона)

5л35т

-05,4°

Дифузна

66'хбО'

2,9"

NGC6618, М17 (Стрілець)

18ft21"

-16,2°

Дифузна

46'хЗҐ

6,3"

NGC 7000 (Ле­бідь), Північна Америка

20*57"

44,1°

Дифузна

і2о'хіоо'

1,3*

Галактики

Таблиця 5



Назва, сузір'я

а

8

Тип

Розмір

т

NGC 205 (Андромеда)

0*40"

41,6°




26'х16'

7,9"

NGC 221 (Андромеда)

0*43т

40,9°




12'х8'

9,1"

NGC 224, М31 (Андромеда)

0А43т

41,3°

Sb

200'х90'

4,4"

NGC3031, М81

(Велика Ведмедиця)



9Л52т

69,3°

Sb

З5'х14'

7,8т

NGC 4486, М87 (Діва)

12Л31т

12,4°

\

9'хб'

10,1"

NGC5194, М51 (Гончі Пси)

13А30"

47,2°

Sc

14'хЮ'

9,0"

NGC 5457, М101 (Велика Ведмедиця)

14й02т

54,5°

Sc

28'х28'

8,2т


Примітки: Е

N
— позначення еліптичних галактик, чим більшим є значення N, тим більпіим є стиснення галактики; Sa, Sb, Sc — позначення спіральних галактик, від а до с зрос­тає закрученість спіралей;

її

g-BANOHL

Розділ І

M M31

M87 NGC


каталог Месьє;

найближча велетенська спіральна галактика, схожа на нашу,— знаменита Туманність Андромеди; галактика з активним ядром, потужне джерело ра­діовипромінювання; Новий загальний каталог.



РОБОТА № 6

Тема роботи. Спостереження тіл Сонячної системи.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ СОНЦЯ Загальні відомості

Сонце слід спостерігати, проектуючи його зображення на білий екран. Екран треба встановити перпендикулярно до оптичної осі бінокля (рис. 9) або телеско­па (рис. 10) на такій відстані від окуля­ра, щоб зображення Сонця мало розмір 8—10 см.












Рис. 9. Установка для спостереження Сонця з біноклем










Рис. 10. Екран для спостереження Сонця

42



g-BANOHL

Загальна методика викладання астрономії

Рівень 1

Знайдіть на сонячному диску гру­пи плям, спробуйте розгледіти грану­ляцію — невеличкі світлі плямки (схо­жі на рисові зернятка), що вкривають увесь диск Сонця. Грануляція — це ви­східні конвективні потоки більш гаря­чої речовини, що підіймається з надр Сонця.

Якщо немає можливості спосте­рігати Сонце в телескоп, можна ви­вчати світило неозброєним оком, але тільки крізь достатньо темний фільтр. Такий фільтр можна виготовити, або рівномірно закопчуючи скляну платів­ку, або рівномірно засвітивши та про­явивши фотоплатівку. Але таким чи­ном можна побачити лише найбільші плями.

У деяких посібниках пишуть, що можна спо­стерігати Сонце в те­лескоп крізь темний фільтр. Але неможна цього робити, щоб не сталося лиха, коли хтось з учнів подивить­ся на Сонце крізь недо­статньо темний фільтр або, ще гірше, без фільтра.




Рівень 2

Спробуйте розгледіти структуру ве­ликих сонячних плям — більш тем­ну центральну частину плями, її тінь, і менш темну зовнішню частину, пів­тінь. Зверніть увагу на загальне потем­ніння сонячного диска від центра до краю, особливо помітне на краю дис­ка. Спробуйте розгледіти сонячні факе­ли — світлі звивисті утворення побли­зу плям.

Якщо є можливість спостерігати Сонце протягом кількох днів, то можна спробувати помітити зміну положення груп сонячних плям на диску Сонця вна­слідок його осьового обертання.

Зверніть увагу на положення плям відносно екватора Сонця.

Щоб помітити дрібні малоконтрастні дета­лі, попересувайте білий папір по екрану. Збері­гайте архів зарисовок Сонця, щоб порівняти вигляд світила у різні фази активності. Явище потемніння со­нячного диска до краю пов'язане з тим, що на краю диска до нас при­ходить випромінюван­ня з вищих і холодні­ших шарів сонячної фотосфери, ніж у цен­тральній його частині.


43

g-BANOHL

Розділ І

СПОСТЕРЕЖЕННЯ МІСЯЦЯ

Загальні відомості

Повний Місяць — най­більш невигідна конфі­гурація для спостере­ження деталей рельєфу місячної поверхні.

Спостерігати Місяць найкраще близько першої чверті, коли деталі мі­сячного рельєфу найчіткіше видно за­вдяки тіням, які вони утворюють. Але, щоб при цьому можна було роздивитися й центральну частину місячного диска, краще вести спостереження через дві до­би після першої чверті.

Спостерігати Місяць можна досить ефективно й у шкільний телескоп, і в бі­нокль.



Рівень 1

Знайдіть і роздивіться Море Криз, Море Спокою та Море Ясності, кратер Посідоній та ланцюжок кратерів Ката-рина, Кирил і Теофіл, Океан Бур, Мо­ре Хмар, найбільші кратери Тихо, Ко-перник, Птолемей, Альфонс, Арзахель, гірський хребет Апенніни (див. карту на с. 189).

Якщо можливим є спостережен­ня Місяця тільки неозброєним оком, то вдасться роздивитися лише Океан Бур та найбільші моря.

Користуючись картою Місяця (див. с. 189), треба мати на увазі, що вона зорієнтована так, як Місяць видно в теле­скоп, що перевертає зображення. Навесні Місяць у пер­шій чверті приблизно на 40° вищий над го­ризонтом, ніж восени. Чому?




Рівень 2

Знайдіть і роздивіться всі інші місяч­ні моря, затоки та гірські хребти, указані на карті Місяця. Зверніть увагу на про­меневі системи навколо кратерів Тихо та Коперник. Зверніть увагу на ті райо­ни Місяця, де відбулися найважливіші події, пов'язані з дослідженням Міся­ця засобами ракетно-космічної техніки.

Зверніть увагу на те, що всі кратери (з ура­хуванням перспектив­них спотворень) є ко­ловими, хоча, напевно, метеорні тіла, що їх утворили, падали під різними кутами.


44

g-BANOHL

Загальна методика викладання астрономії

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ПЛАНЕТ

Загальні відомості

Час та умови спостережень планет у поточному році наводяться в астроно­мічних календарях. Уточнити положен­ня планет на небі можна за допомогою рухомої карти зоряного неба, узявши з того ж календаря їхні екваторіальні координати. При цьому доводиться зва­жати на те, що умови видимості тієї чи іншої планети в даному році можуть бу­ти не дуже сприятливими.

Під час спостережень планет не­озброєним оком можна лише знайти пла­нету серед зір і пересвідчитися, що пла­нети, на відміну від зір, не мерехтять. Це пов'язано з тим, що планети мають дис­ки відчутних розмірів — у десятки ку­тових секунд, хоча це й менше, ніж роз­дільна здатність людського ока.

Рівень 1

Під час спостереження Венери звер­ніть увагу на її фазу (форму видимого диска) та на відсутність видимих дета­лей на її поверхні. Останнє — наслідок того, що вся поверхня Венери вкрита су­цільним хмаровим шаром.

Спостерігаючи Марс, зверніть увагу на найвиразніші деталі на його поверх­ні: більш світлі полярні шапки, наяв­ність більш темних деталей — марсіан­ських «морів» — та загальний колір цієї планети.

Під час спостереження Юпітера при­вертає увагу його смугастий вигляд — чергування світлих зон та темних смуг, паралельних екватору планети. Най­більш відома деталь на диску Юпітера —

Якщо у вас нема астро­номічного календаря, зверніться за консуль­тацією до найближчої астрономічної установи чи планетарію. Спостереження Вене­ри найзручніше вести поблизу її елогнацій, тобто коли вона най­більш віддалена від Сонця. Періоди спосте­режень зовнішніх пла­нет — два-три місяці навколо їхніх проти­стоянь із Землею (див. с. 191 — 192).

Червонуватий ко­лір Марса (і пов'язана з ним назва цієї плане­ти) визначається наси­ченістю поверхневих шарів Марса ферум оксидами.

Інколи можна не поба­чити всі чотири Галіле-єві супутники, бо деякі можуть знаходитися в даний час за диском планети.


45

g-BANOHL

Розділ І

Велика Червона Пляма в помірних ши­ротах Південної півкулі планети (якщо вона в даний час знаходиться на видимо­му боці Юпітера).

Знайдіть поблизу Юпітера (на лінії його екватора) найбільші (Галілеєві) су­путники Юпітера — Іо, Європу, Ганімед та Каллісто (у порядку їхньої віддале­ності від планети).

На диску Сатурна можна спостеріга­ти світлі зони та темні смуги, але менш контрастні, ніж на Юпітері. Головна особливість Сатурна — це кільце навко­ло нього. Знайдіть і найбільший супут­ник Сатурна — Титан.

Рівень 2

Спостерігаючи Венеру, спробуйте з'ясувати, до якої конфігурації (однієї з елонгацій чи до одного із з'єднань) є найближчим положення Венери на час спостереження. Зверніть увагу на по­темніння диска планети від лімба до тер-мінатора. Пов'яжіть це явище зі значен­нями кутів падіння та відбиття світла поблизу лімба й термінатора.

Спостерігаючи Марс, зверніть ува­гу на загальне потемніння від центра до краю його диска. Якщо у вашому розпо­рядженні є карта Марса, спробуйте ото­тожнити найбільші його «моря». Спосте­рігаючи Марс знову через кілька годин, за зміною положення його деталей спро­буйте помітити осьове обертання плане­ти й визначити його напрямок.

Якщо вдасться спостерігати захо­дження одного із супутників Юпітера за диск планети, заміряйте час затем­нення супутника диском Юпітера і, зна­ючи радіус орбіти супутника, обчисліть

Велика Червона Пляма з часом змінює свою контрастність. Зараз вона малоконтрастна, і побачити її буде не ду­же просто.

Видимість кільця Са­турна залежить від йо­го розкриття — ку­та, який його площина утворює з променем зору.

Венеру доцільно спо­стерігати крізь синій фільтр, щоб зменшити її яскравість.

Лімб — це край фізич­ного диска планети, термінатор — це межа між освітленою та не-освітленою Сонцем частинами видимого диска планети.

Якщо ви вже маєте певний досвід спосте­режень із телескопом, спробуйте знайти пла­нету Уран (її блиск 6т).


46

Загальна методика викладання астрономії

швидкість його руху по орбіті та порів­няйте результат із тим, який має бути за третім законом Кеплера. Спостерігаючи Юпітер певний час, визначте напрямок його осьового обертання.

Якщо умови спостереження кільця Сатурна сприятливі, спробуйте розгле­діти щілину Кассіні — найпіиршу з ба­гатьох щілин, які поділяють кільце Са­турна на окремі вузькі кільця.

g-BANOHL

g-BANOHL

Розділ II РОЗРОБКИ ОКРЕМИХ УРОКІВ







1 КАЛЕНДАРНО-



Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет