Інститут сільського господарства полісся наан головне управління агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації Центр наукового забезпечення агропромислового виробництва житомирської області
жүктеу/скачать 344 Kb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Використання електроогорожі.
- Зелений конвеєр для свиней.
- Заготівля кормів із трав
- Заготівля сіна.
- Заготівля розсипного сіна.
Розрахунок площі пасовища. При розрахунку площі пасовища для випасання свиней можуть використовуватися два способи: а) за продуктивністю пасовища, вважаючи, що для холостих i поросних маток 1 га середнього за якістю пасовища забезпечує 1250-1600 кормоднiв, а для підсисних маток i пiдсвинкiв масою 30-40 кг – 2500 кормоднiв (И. С. Попов). Наприклад, на 10 маток i 80 пiдсвинкiв з 20 травня по 20 червня необхідно: 10 маток – (30 днів х 10) = 300 кормоднiв : 1250 = 0,24 га 80 пiдсвинкiв - (30 днів х 80) кормоднiв : 2500 = 0,96 га Всього: 1,2 га б) за середньодобовим споживанням зелених кормів тваринами різних груп та беручи до уваги урожайність пасовища: 10 маток – (910 кг х 10 гол. х 30 днів) = 3000 кг = 30 ц 80 пiдсвинкiв – (4 кг х 80 гол. х 30 днів) = 9600 кг = 96 ц Всього: 126 ц або близько 1,2 га 3гiдно з нормативами 1 га середнього пасовища може забезпечити зеленою масою протягом 100 днів 25 пiдсвинкiв, середньою живою масою 30-40 кг, або 10 свиноматок з поросятами, а в засушливих умовах – 6-8 свиноматок з поросятами.
Якщо ж монтуються два проводи, то їх розміщують таким чином: для пiдсвинкiв – 1-й на висоті 25 см, 2-й – 40-50 см; для дорослих свиней – вiдповiдно 30 та 45-60 см над землею. Але для пiдсисних поросят електропастух не придатний: тварини легко проходять попід дротом, а свиноматка, пошкоджуючи огорожу, йде за ними. Характеристики пульсатора (може живитися вiд акумулятора напругою 4-6 в) такі: вторинна напруга – 9-12 кв, час замкнення контактів – 0,02 сек, кiлькiсть iмпульсiв за хвилину – 60-70. При налагодженні порційного випасання на 1 га можна випасати 40-50 підсвинків протягом трьох-чотирьох мiсяцiв з додатковим одержанням одного укосу на сіно.
3. Режими використання посівів кормових культур
Включення в раціони ремонтних свинок 10-20% зеленої маси високобілкових культур замість відповідної кількості концентратів забезпечувало в дослідах Р.Н.Черних та В.А.Пепеліної середньодобові прирости 440-506 г, а до 9 мic. тварини набирали 109-117 кг. При цьому затрати кормів на 1 кг приросту становили 5,2 корм. од. або на 0,8 корм. од. (14%) менше, нiж на контролi. 3атрати концентрованих кормів у тварин цiєї групи знизились порiвняно із контролем на 16%. У дослідах iз супоросними свиноматками, при включенні в раціон 10% вiд його поживності зелених кормів, вiд кожної свиноматки одержано в середньому 10,3 поросят або на 2 голови більше, ніж на контролі. У цих свиноматок молочна продуктивність становила 67 кг при 56 кг на контролі, що більше на 16%. Вищою була й збереженість поросят. Однією з причин високих затрат кормів на одиницю тваринницької продукції є незбалансованість рацiонiв за протеїном. Основним шляхом вирішення цієї проблеми є розширення площі i підвищення продуктивності багаторічних бобових трав, створення на них пасовищ. Кращими пасовищними культурами є люцерна, конюшина, еспарцет. Це зумовлюється такими їх особливостями, як багатоукiснiсть, довговiчнicть та високий вміст протеїну. 4. Набiр культур зеленого конвеєра для випасання свиней (розроблено на Хмельницькій обласнiй дослiднiй станції, 1961)
3аслуговують на увагу дані щодо ефективності утримання свиней на люцерновому та рiпаковому пасовищах, одержані на дослiднiй станції штату Айова (США) (А.П.Редькiн). Перша група відлучених поросят середньою масою 18,2 кг отримувала суміш iз кукурудзи, м'ясного та м’ясокiсткового борошна iз самогодівниць; друга група на люцерновому пасовищі отримувала додатково протягом 90 днів пiдгодiвлю iз кукурудзи. Третя група пiдсвинкiв утримувалась, на piпаковому полі, отримуючи ті ж добавки, що i друга група. Вiдгодiвлю здійснювали до живої маси 102-103 кг. Середньодобові прирости у групах були вiдповiдно 480, 570 та 580 г. Живої маси 102-103 кг тварини досягли вiдповiдно через 174, 146 та 145 днів. На 100 кг приросту живої маси витрати корму були такими: перша група – 607 кормових одиниць, друга – 538, третя – 516. Таким чином, при пасовищному утриманні на 100 кг приросту витрати концентрованих кормів були менші на 70-91 кормових одиниць або на 11-15% порівняно iз першою групою. Особливо ефективним було пасовище люцернове. При вільному доступі до кормів група, якій згодовували лише концентрати, витрачала їх у середньому на голову за період досліду 46 кг, на люцерновому пасовищі – 13, ріпаковому – 22 кг. Тобто, витрати кормів тваринного походження при пасовищному утриманні знизилися вiдповiдно на 71 та 53%. Заготівля кормів із трав Одним із важливих завдань сільськогосподарського виробництва області є докорінне поліпшення кормовиробництва, задоволення потреб у кормах громадського тваринництва, а також худоби і птиці, що є в особистій власності громадян. Програмою розвитку агропромислового комплексу Житомирської області на 2011-2015 роки намічено довести виробництво кормів для громадського тваринництва у 2015 році до 499 тисяч тонн кормових одиниць, що в розрахунку на умовну голову худоби становитиме 30 ц корм. од. При цьому особливе значення приділяється збільшенню виробництва грубих і соковитих кормів, поліпшенню структури і підвищенню поживної якості кормів. Практика свідчить, що запізнення з початком збирання трав, порушення технології заготівлі сіна, сінажу, силосу, а також зберігання кормових ресурсів веде до значних втрат поживних речовин, погіршення якості кормів та їх продуктивної дії. Тому одним з найбільш важливих завдань керівників сільськогосподарських підприємств різних форм власності є заготівля грубих і соковитих кормів високої якості для годівлі тварин. Виробництво кормів повинно задовольняти повну потребу тваринництва в них і створення відповідного страхового фонду. А для цього потрібно заготовити в розрахунку на корову не менше 1-2 тонни сіна, 10-15 тонн силосу і сінажу, 3 тонни кормових коренеплодів. Цінність грубих і соковитих кормів слід підвищувати зниженням втрат поживних речовин при їх заготівлі та зберіганні. Наступила пора заготівлі кормів із трав. Якість заготовлених кормів із трав, розсипного і пресованого сіна, сінажу, вітамінного трав'яного борошна і січки, силосу, насамперед, буде залежати від дотримання основних вимог технології при їх заготівлі. Трав’яне борошно і січку, ці види енергоємних кормів необхідно заготовляти, в першу чергу, в сільгосппідприємствах зі значним поголів’ям птиці та свиней, після пров’ялювання трав у полі до вологості маси 50-60%. Технологічні режими сушіння на агрегатах, переобладнаних під природний газ, повинні забезпечувати вихід борошна вологістю не більше 10%. Під час приготування січки кінцева вологість повинна бути не вище 12-14%, яка після подрібнення і розділення на циклоні зменшується до 8-12%. Бобові трави необхідно скошувати в період від початку до кінця бутонізації, початку цвітіння, злакові — до викидання і на початку викидання волотей, колосків, султанів, а природні сінокоси — на початку колосіння і до початку цвітіння. Висота зрізу на вирівняних природних угіддях з низьким травостоєм повинна бути в межах 3-4 см, а сіяних трав – 5-6 см. Багаторічні трави першого року користування і насіннєві посіви скошують на висоті 8-9 см, а отаву останнього укосу — на висоті 6-7 см. На рівних ділянках і схилах з крутизною не більше 90 трави скошують як пальцево-сегментними, так і ротаційними косарками КС-2,1, КПО-2,1, КРС-2, СКП-0,2, АТЕК-0,35 (КС-5), Е-303/Е-301, а також косарками моделей «Корто» і «Диско» фірми Claas, «БігМ» фірми Krone та ін., а на схилах з крутизною до 200 - гірськорівнинними косарками типу КСГ-2,1. При врожайності зеленої маси до 200 ц/га трави скошують у валок, а при більш високому врожаї — в покіс. Для прискорення процесу прив’ялювання і висушування бобових трав рекомендується застосувати самохідні косарки-плющилки типу СКП-0,2, АТЕК-0,35, Е-303, КПС-5Г та інші. Повнота плющення трав повинна становити не менше 90%. Плющення трав дає змогу використати одночасно листя і стебла, його проводять при стійкій сухій погоді, у дощову погоду плющення трав не рекомендується. Заготівля сіна. Сіно є одним з основних об’ємистих кормів, що пов’язано з фізіологічною роллю, яку відіграє цей корм у процесах травлення жуйних. Сіно є джерелом грубоволокнистої клітковини, необхідної для нормального протікання рубцевого травлення. Крім того, це єдиний із об’ємистих кормів, який містить вітамін D, що активно регулює мінеральний обмін в організмі тварин. Якісне сіно – суттєве джерело цукру для жуйних. Завдяки цим якостям хороше сіно слугує дієтичним кормом у раціонах молодняку великої рогатої худоби та сухостійних тварин. Заготівля сіна – складний біохімічний процес, який базується на сушінні зелених рослин до вологості 14-17%, що виключає розвиток не тільки бактерій, але й пліснявих грибів. Строки збирання трав на сіно: бобових – бутонізація, початок цвітіння; злакових – колосіння. У ці фази в рослинах найбільша кількість листя (в листі утримується в 2,0-2,5 рази більше білку та майже у 10 разів – вітамінів, ніж у стеблах), стебла також м’які, не огрублі. Перебування трав у полі не повинно перевищувати 3-4 дні. В 1 кг доброякісного сіна міститься 0,45-0,55 кормової одиниці, 65-75 г перетравного протеїну, 40-50 мг каротину, а також вітаміни, гормони, мінеральні та інші біологічно активні речовини. Якість сіна регламентується ДСТУ 4674-2006 (табл. 5). Заготівля розсипного сіна. Сіно може бути заготовлено в розсипному, пресованому чи подрібненому вигляді. Високоякісне сіно одержують шляхом природного або штучного висушування трави. Важливо організувати сушіння так, щоб відмирання клітин в листі і стеблах відбулося якнайшвидше і одночасно. Якщо листя висохне раніше, ніж стебла, воно обсипається, а це призводить до великих, втрат. Тому необхідно якнайшвидше досушувати траву, довести її вологу до 14-18%. Ворушіння покосів слід розпочинати через 3-6 годин після скошування трав. Ворушать траву колісно-пальцевими граблями ГВК-6, або ротаційними граблями ГУР-4,2, ГЗВ-2,0, або валкообертачами самохідних косарок Е-280 та КПС-5Г, а на схилах – ГВК-16Г два рази з інтервалом через кожні 2-3 години. Припиняють ворушіння при вологості маси 40-45%. 5. Нормативні вимоги для встановлення класів сіна згідно ДСТУ 4674-2006
Шкала візуального визначення вологості трав у польових умовах наведена в таблиці 6. Проводити ворушіння бобових трав при вологості 50%, а злакових нижче 40% недопустимо, щоб не обламати листків. Скошену траву в валок, особливо після дощу, рекомендується перевертати колісно-пальцевими граблями. Згрібати сіно в валки розпочинають при вологості 40-45%. При врожаї сіна 40-45 ц/га використання граблів ускладнюється, товсті валки погано провітрюються. В таких випадках необхідно використати одну секцію граблів ГВК-6 і згрібати валок з покосу трьохметрової ширини, замість шестиметрової. Сіно добре висихає, якщо маса погонного метра валка не перевищує 2,0 кг. Скиртують сіно, коли воно повністю висохне. Інколи вологе сіно (20%) складають в невеликі стоги, краще з віддушинами. В таких випадках доцільно додати 3-10 кг кухонної солі на одну тонну сіна, якою рівномірно посипають сіно під час скиртування. 6. Шкала для візуального визначення вмісту вологи трав у польових умовах
жүктеу/скачать 344 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||