Життя, віддане словесності
жүктеу/скачать 6.62 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- О.І.Федоренко, асп., Львівський національний університет імені Івана Франка СТАЛІ ДІЄСЛІВНО-СУБСТАНТИВНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
Лексикалізовані прислівниково-дієслівні одиниці тієї ж моделі herein kommen є утвореннями, у яких не виявляється жодного семантичного зв´язку між значенням цілого і значенням його складових:
У прикладах (7), (8) і (9) важко встановити конкретне значення herein. У реченні (7) пряме значення дієслова kommen нівелювалось, а прислівниково-дієслівна одиниця має значення ´надходити´, причому це значення виводиться лише із контексту, так само як і контекст у реченні (8) є визначальним для встановлення значення ´прибувати, надходити (про гроші)´. Також і в останньому реченні (9) маємо ідіоматичний випадок вживання hereinkommen у значенні ´оплачуватися, виправдовувати витрати, зусилля, старання´, де hereinkommen є демотивованим утворенням. Як бачимо, схильність складених дієслів до однозначності та переосмислення свого значення [4, с.18] властива зокрема і прислівниковим превербам. Крім багатозначних прислівниково-дієслівних конструкцій (hereinkommen) у мові наявні й однозначні конструкції, у яких значення базового дієслова лише доповнюється компонентом напряму: hereindrängen, hereinfluten, hereinhageln, hereinnicken, hereinschleichen, hereinströmen, hereinstürmen. До речі базове дієслово не обов´язково є дієсловом руху чи дії, воно може бути і дієсловом стану:
Словотвірна модель “транcлокальний прислівник + дієслово”, у даному випадку приєднаний до дієслова преверб herein, породжує прислівниково-дієслівні конструкції із одним непросторовим значенням, які є повністю демотивованими, тобто ідіоматичними одиницями: hereinlegen ´ошукати´, hereinplatzen ´несподівано з´явитися´, sich hereinreiten ´опинятись у несприятливих обставинах´:
Для прислівниково-дієслівних утворень „транслокальний прислівник дієслово” характерні не лише просторові значення, але й інші значення, які далекі від просторової семантики. Шляхи розвитку значень окремих прислівниково-дієслівних утворень різні, проте, виникнення непросторового значення, як правило, пов´язане із просторовим значенням прислівникового компонента. Сполучаючись із різними за значенням дієсловами, прислівник поступово розвинув у складі прислівниково-дієслівної конструкції значення, яке на початку лише слабо виділялось крізь просторову семантику [3, с.16]. Наприклад, прислівник herab виявляв своє основне просторове значення напряму вниз перш за все у сполученні із дієсловами руху та дії: herabdrücken, herabfallen, herabfließen, herabgleiten, herabkommen, herabsteigen. В низці прислівниково-дієслівних утворень прислівник herab має значення ´зниження, зменшення; приниження´: herabmindern ´знижувати, зменшувати; принижувати´, herabsetzen ´знижувати, скорочувати; принижувати, применшувати´, herabwürdigen ´принижувати, применшувати´, herabziehen ´принижувати, висміювати´. Серед наведених вище складених дієслів лише у дієслова herabmindern можна спостерігати вплив семантики базового дієслова на розвиток у прислівника herab іншого, непросторового значення. У решти дієслів прислівник herab вже сам надає складеному дієслову значення ´зниження, зменшення; приниження´, тобто актуалізує це словотвірне значення у сполученні із базовими дієсловами, що мають свою семантику, відмінну від mindern ´зменшувати, скорочувати´. Дієслова із превербом herab у значенні ´зниження, зменшення; приниження´ виникли очевидно за аналогією до дієслова herabmindern, яке слугувало зразком для їх утворення. В іншому випадку низка дієслів із близькою семантикою, сполучаючись із прислівником heran спричинилися до того, що heran розвинуло значення ´дії до певної межі чи з певною метою´: heranbilden ´навчати, готувати, виховувати (кадри)´, heranreifen ´дозрівати, назрівати´, heranwachsen ´підростати, дозрівати´, heranziehen ´вирощувати, виховувати (кадри)´. У поданих дієсловах прислівник heran не реалізує просторового значення напряму руху до якоїсь цілі та наближення до центру. Необхідною умовою реалізації прислівником свого основного значення є наявність конкретного тривимірного простору [16, c.167], оскільки щодо своєї семантики транслокальні прислівники вказують напрям руху і різноманітні переміщення у просторі (значення прислівників подаються за словником DUDEN Deutsches Universalwörterbuch):
Смисловим елементом аналізованих одиниць нерідко зустрічаються дієслова руху, які вимагають доповнення напряму. Крім транслокального преверба, сигналізаторами простору може виступати базове дієслово руху, додаток в акузативі або прийменниково-іменникова група:
У конструкціях, де базове дієслово руху і транслокальний прислівник реалізують свої конкретні просторові значення, спостерігається слабий семантичний зв´язок між двома компонентами конструкції. Відношення між ними базується на модифікації дієслівного процесу доповненням напряму дії. Семантична самостійність прислівників впливає на їх відносну синтаксичну самостійність. Слабша внутрішня єдність неідіоматичних конструкцій є причиною коливань у їхньому написанні. Нерідко транслокальний прислівник при відмінюваній і невідмінюваній дієслівній формах розташований перед дієсловом, але написаний окремо від нього:
Синтаксичні можливості транслокальних прислівників у межах речення дуже різноманітні:
У наведених вище прикладах превербальне вживання транслокальних прислівників і тим самим прив´язаність їх до дієслова порушуються незвичною для преверба позицією. Транслокальний прислівник не замикає речення як це властиво превербу. Самостійне вживання прислівника поруч із дієсловом відносне, оскільки в усіх реченнях транслокальний прислівник у синтаксичній функції адвербіального уточнення може виконувати словотвірну функцію преверба: (29 a) Eine bronzene Schwingtür öffnet sich und eine ungewöhnliche schöne Frau tritt herein. (30 a) Von hoher Schloßzinne schaute sie auf die Altstadt herab. Можливість трансформації адвербіальної функції у превербальну лише підтверджує залежність прислівника від дієслова. Синтаксична залежність преверба зумовлена його семантичною залежністю від базового дієслова. Міра семантичного зв´язку між транслокальним прислівником і дієсловом визначає синтаксичний статус транслокального прислівника як самостійного члена речення чи форманта, який подібно до префікса замикає речення. Вираження єдиного нероздільного щодо семантики процесу - семантичний критерій, на основі якого у транслокального прислівника виникає превербальне вживання. Чим тіснішим є семантичне злиття преверба і дієслова, тим менша модифікуюча роль преверба. У випадку із прислівниково-дієслівними конструкціями із конкретним просторовим значенням саме навпаки – модифікуюча функція транслокального преверба виражена сильно. Прислівниково-дієслівні конструкції із конкретним просторовим значенням, маркованим компонентом напряму, який доповнює дієслово, перебувають на межі синтаксису і словотвору. Превербальне вживання транслокального прислівника ще не утвердилося остаточно. Водночас спостерігається тенденція до утворення все більшої кількості прислівниково-дієслівних конструкцій за моделлю “транслокальний прислівник дієслово”. Наявність у превербів непросторових значень залежить від семантики базових дієслів, що у свою чергу призводить до тіснішого семантичного зв´язку між компонентами аж до повної лексикалізації прислівниково-дієслівних утворень, або й до ідіоматичності певних наповнень моделі. Продуктивність моделі свідчить про словотвірний характер прислівниково-дієслівних одиниць Література
Словники
The present article is concerned with adverbial preverbs of the type of herab and adverbial-verbal units built by the model “translocal adverb + verb”. A high productivity of this word-formative model in the present-day German makes complex verbs with translocal adverbs in the preverbal function a subject of derivational analysis. However, the existence of a considerable number of non-idiomatic forms of this model, the adverbial components of which may reveal a fairly high degree of semantic and syntactic independence, gives grounds to consider adverbial and verbal units to be the forms at the borderline of both derivatology and syntax, with the translocal preverbs as the first components of compound verbs intermediate between a part of the word and the word proper taken for a translocal adverb. Key words: translocal adverbs, adverbial preverbs, word formation, semantics, syntactic functions. О.І.Федоренко, асп., Львівський національний університет імені Івана Франка СТАЛІ ДІЄСЛІВНО-СУБСТАНТИВНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ЯК ПРОЯВ ТЕНДЕНЦІЇ ДО НОМІНАЛІЗАЦІЇ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ У сучасній англійській мові спостерігається активне вживання утворень типу to give a smile, to have a look, to make a promise, що включають перехідне дієслово та віддієслівний іменник і кваліфікуються як сталі дієслівно-субстантивні словосполучення (СДСС) нефразеологічного характеру. Особливість лексичного значення таких СДСС полягає в усвідомленні їхнього цілісного значення, яке виводиться із значення складових слів і співвідноситься з одним референтом, а не з двома. Тому еквівалентами СДСС виступають монолексемні дієслова, дериваційно споріднені із субстантивним компонентом, пор.: I didn’t promise my Minnie anything and Hal hasn’t made any promise to Nell (Anderson). Формування та активне вживання аналітичних конструкцій вказаного типу відповідає загальній тенденції розвитку предикативних форм у напрямку номіналізації [5, c.4; 6, с.88; 15, с.90; 16, c.89; 17, c.289-290] і пов’язане з потребами розширення номінативних засобів мови. Номіналізація є предметом пильної уваги дослідників, оскільки процеси номіналізації у сучасних мовах настільки активні та значущі як засіб мовної номінації, що вивчення їхніх різнобічних аспектів функціонування стає ключовим завданням [9, с.42]. Дослідники визначають номіналізацію як позначення процесу не дієсловом, а іменником [6, с.85] або іменними засобами [9, с.19]. Вона відбиває ситуацію, коли мовний знак (іменник), повністю зберігаючи своє семантичне значення та категоріальну форму, набуває функції іншої частини мови – лексико-граматичної категорії, до якої він не належить (виконує роль дієслова). Номіналізація базується на формальних і глибинних зв’язках іменника та дієслова. Парадигматично протиставлені частини мови – дієслово та іменник – не є антиподами, їм властиві не лише зовнішні формальні зв’язки, а й зв’язки внутрішні, глибинні, які виявляються у можливості їхньої взаємозаміни в мовленнєвому потоці [9, с.21]. Ш.Баллі писав, що замкнені у своїх основних категоріях знаки були б надто обмеженим джерелом засобів для численних потреб мовлення, а завдяки міжкатегоріальним замінам думка звільняється, вислів збагачується і набуває різноманітних відтінків [4, с.430]. Л.Теньєр зазначав, що транспозиція не тільки корисна, а й необхідна, і навіть невідворотна [14, с.380]. У такий спосіб мова поповнює арсенал засобів номінації, розширює свої номінативні і комунікативні можливості, забезпечує ефективність номінації та комунікації як двох основних сторін мовленнєвого процесу. Проникнення іменних засобів у сферу пропозитивної семантики – процес давній, він набув поширення ще в індо-європейському реченні, яке залишаючись простим за формою, за обсягом предикації могло ставати еквівалентом складного завдяки широкому використанню зворотів з віддієслівним іменником [8, с.376]. Номіналізація насамперед пов’язана з абстрактними іменниками-дериватами. Віддієслівні іменники, вже у назві яких відбивається зв’язок з дієсловом, за своєю природою виражають саму суть номіналізації. Означення процесу іменником як найтиповіший прояв номіналізації викликане умовами актуального членування речення, що супроводжується обов’язковою трансформацією тексту, внаслідок чого відбуваються міжкатегоріальні переходи слів (транспозиція), спричинені позиційними заміщеннями членів речення і відповідною зміною синтаксичних функцій слів. Віддієслівний іменник, називаючи процес, поєднує в собі семантично імпліцитний предикат і корелює з пропозитивною номінацією, яка співвідноситься з реченням за типом свого номінативного значення [3, с.318]. Набуваючи дієслівних функцій, іменник не втрачає власне іменникових ознак: здатності мати при собі залежне означення тощо. СДСС відіграють важливу роль у розширенні процесів номіналізації у сучасній англійській мові. У складі СДСС іменник, здебільшого віддієслівний, займає позицію додатка і виражає незалежну об’єктну розгорнуту номіналізацію [6, с.88]. Розчленування номінації процесу на два елементи – дієслівний та іменний (V + N abstract) – викликане потребою поповнити парадигму номінативних засобів мови і передбачає розв’язання низки комунікативних завдань, оскільки словосполучення є більш гнучким та тонким засобом творення найменувань, аніж окремі слова [6, с.89], а іменник, з його гнучкістю і широтою семантичної структури, здатністю заповнювати різні синтаксичні позиції, охоплювати значення, властиві для інших частин мови, у комунікативному плані – вагомий суперник дієслова. У зв’язку з цим важливою проблемою постає питання співвіднесеності СДСС як описової форми номінації дії і окремого дієслова. У даній статті зроблено спробу висвітлити питання функціонування і взаємовідносин СДСС та корелятивних монолексемних дієслів. Матеріалом для спостереження стали СДСС, вибрані із творів сучасних англомовних авторів. Сталі словосполучення мають дієслівний трансформ, що дає підстави вважати їх функціональними синонімами дієслівного присудка, однак ця синонімія не абсолютна [10, с.58]. Проведене дослідження доводить, що СДСС можуть відрізнятися від монолексемних дієслів, що корелюють з ними, за: 1) семантикою; 2) стилістичними характеристиками та сферою вживання; 3) дистрибуцією. С е м а н т и к а. Як засвідчує аналіз вибірки, співвідношення між ними коливається у досить широкому діапазоні: від семантичної тотожності до повного розриву семантичного зв’язку. СДСС та дериваційно споріднені з їхніми субстантивним компонентом монолексемні дієслова об’єднані певною спільною лексико-семантичною ознакою, напр., значенням звучання: to give a cry – to cry, to give a laugh – to laugh; значенням руху: to give a shake – to shake. Однак у більшості випадків вони не є семантично ідентичними, оскільки СДСС майже завжди є носієм додаткової семантичної ознаки (мають виразне додаткове значення, або ж лише частково модифікують семантику дериваційно спорідненого монолексемного дієслова). СДСС to give a cry, to give a laugh, to give a shake характеризуються додатковим значенням однократності, що відрізняє їх від монолексемних дієслів, які представляють дію як ряд послідовно здійснюваних актів, пор: He gave a short laugh (Galsworthy). – They laughed brutally (Quinn). Не всі СДСС мають корелятивну пару. СДСС to make an effort, to take an oath, to make way, to make a virtue (of) не мають дериваційно споріднених дієслівних відповідників. Відповідні дієслова в процесі історичного розвитку вийшли з ужитку або є архаїзмами [13, с.3]. Можливі й такі випадки, коли значення СДСС не збігається зі значенням дієслівних корелятів – семантичний зв’язок між ними послаблюється чи розривається. У такому випадку СДСС сприяє народженню нового значення, а субстантивний компонент лише дериваційно пов’язаний з твірною/ корелятивною дієслівною основою, пор.: And if we leave these mountains now, where can we go? (Hemingway) – We should take our leave before the speeches begin (RHWCD). Семантичним центром СДСС виступають абстрактні іменники. Іменник – абстрактна назва дії – є наслідком трансформованої номіналізації. Оскільки частиномовною ознакою іменника є загальне категоріальне значення предметності, то субстантивні компоненти СДСС паралельно з вторинною номінативною функцією назв процесів і дій є носіями категоріального значення субстанціональності, внаслідок чого ці іменники, хоча і є дериватами дієслів, по-іншому відтворюють дію. За допомогою компонентного аналізу та методу словникових дефініцій вивчені семантичні особливості 820 іменних компонентів СДСС. Якщо лексико-семантичне наповнення корелятивних дієслів пов’язане з процесом, то субстантивні компоненти СДСС можуть позначати: 1/ дію (назву дії) (‘Ving, action of Ving’): addition (n) ‘action of adding’ (OSDCE); ‘adding of numbers’: do addition (CDE); washing (n) ‘washing or being washed’: Do the washing quickly (OSDCE); 2/ разовий вияв дії (одноразову дію) (‘act of Ving’): push (n) ‘act of pushing’: Give the door a hard push (OSDCE); 3/ результат дії: decision (n) ‘result of deciding, judging’: Have they made a decision yet? (OSDCE), ‘something that is decided; resolution’: He made a poor decision (RHWUEL). При цьому під семою "результат дії" можуть приховуватися: а/ "факт звершення дії" (‘instance or fact of Ving’): escape (n) ‘fact of having escaped’ (RHWCD); exaggeration (n) ‘instance of exaggerating; an overstatement’ (RHWUEL); б/ "об’єкт або результат дії" (те, на що звернена дія) (‘thing that is Ven, something Ven’): find (n) ‘something found’: I made a great find in a secondhand bookshop yesterday (OSDCE); в/ "результат" (‘result or product of Ving’), що може мати різні форми (усну, письмову, щось конкретне, матеріальне, речове як результат тощо), напр.: cut (n)‘result of cutting, as an incision, wound, passage, or channel’: The doctor made a cut to take out the splinter (RHWCD); announcement (n) ‘something said, written or printed to make known what has happened or what will happen’: An announcement will be made next week (OSDCE); 4/ каузатора дії (неістоту) (‘something that Vs’): inducement (n) ‘that which induces’: He hasn’t much inducement to study English (OSDCE); indication (n) ‘something serving to indicate; sign’; 5/ період (‘period or interval of Ving’): wait (n) ‘period or interval of waiting’: We had a long wait for the bus (CDE); rest (n) ‘period or interval of inactivity’: She had a good night’s rest (RHWCD); 6/ стан (‘state or condition of Ving’): pleasure (n) ‘state or feeling of being pleased’: to take pleasure in beautiful scenery (RHWUEL); 7/ якість, характерну особливість (‘quality’), здатність (‘power or ability’): taste (n) ‘quality of a substance’: Sugar has a sweet taste (OSDCE); appeal (n) ‘power of attraction’: That music hasn’t much appeal for me (OSDCE). У ролі субстантивних компонентів СДСС зафіксовані також іменники непроцесуальної семантики генетично первинні відносно однокореневих дієслів, напр.: root (n) ‘that part of a plant which is normally in the soil’: to take root (CDE); seat (n) ‘something designed to support a person in a sitting position as a chair or bench’: Won’t you take a seat? (RHWCD). Результати опрацювання відібраних для аналізу іменних компонентів наведено у таблиці 1. жүктеу/скачать 6.62 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|