Калашникова Ю. В., Клімова О. М., Дроздова Л. А. Ду «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева намн україни»



Дата30.06.2016
өлшемі59.44 Kb.
#167401
Калашникова Ю.В., Клімова О.М., Дроздова Л.А.

ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева

НАМН України», м. Харків

Калашникова Ю.В., с.н.с. діагностичної лабораторії, к.б.н., с.н.с.;

Клімова О.М., Зав. діагностичною лабораторією, д.б.н., професор;

Дроздова Л.А,. с.н.с. діагностичної лабораторії, к.б.н.
ВІКОВІ ЗМІНИ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ У ХВОРИХ НА МІАСТЕНІЮ

НА ТЛІ ГІПЕРПЛАЗІЇ ТИМУСУ ТА ТИМОМИ
Міастенія – тяжке автоімунне нейротрансміттерне захворювання, маніфестація якого відбувається у працездатному віці [1, с.18]. Відомо, що жінки страждають на міастенію частіше чоловіків, і захворювання у них має більш тяжкий перебіг [1, с.103]. Це викликає необхідність постійного медикаментозного та нерідко хірургічного лікування (операцій тимектомії та тимтимомектомії), яке може супроводжуватися різними ускладненнями [2, с.14], в тому числі тромбоемболічними та геморагічними.

Докорінно ще не досліджені особливості системи гемостазу у хворих на міастенію на тлі різних морфологічних змін вилочкової залози, а саме гіперплазії тимуса та неоплазії тимуса – тимоми, що обумовило актуальність дослідження. Мета – вивчити вікові особливості системи гемостазу у хворих на міастенію на тлі різних морфологічних змін тимусу.

Матеріали та методи. Обстежено 64 пацієнтів на міастенію на тлі тимоми (до 35 років – 18, 35-55 років – 27, більше 55 років – 19пац.) и 68 пацієнтів на міастенію на тлі гіперплазії тимусу (до 35 років – 45, 35-55 років – 19, більше 55 років – 4пац.). Таким чином, гіперплазия тимусу частіше зустрічалась в молодому віці, а тимома – в більш похилому віці.

Проводили гравіметричне дослідження концентрації фібриногену (за Рутбергом), фібриногену Б (в β-нафтоловому тесті), фібринолітичної активності (за спонтанним лізисом еуглобулінової фракції) [3, с.481-482], концентрації загального холестерину (колориметричним ензиматичним методом) [3, с.516].

Результати. Виявлені різні тенденції щодо змін вмісту фібриногену в залежно від морфологічного ураження тимусу. До 35 років за гіперплазії тимусу спостерігали помірно підвищений вміст фібриногену до (5,20 ± 0,81)г/л. В цій морфологічній підгрупі виявлено знижений вміст фібриногену у віці від 35 до 55 років (2,65 ± 0,25)г/л, у пацієнтів, старших 55 років, – (3,24 ± 0,40)г/л. За міастенії на тлі тимоми спостерігали іншу залежність вмісту фібриногену від віку: до 35 років – знижений до (3,05 ± 0,25)г/л, від 35 до 55 років – в референтному інтервалі (3,70 ± 0,39)г/л, у віці більше 55 років – достовірно підвищений до (6,43 ± 0,44)г/л. Підвищення концентрації фібриногену в групах пацієнтів з тимомами може бути пов’язане із злоякісним характером пухлини.

При дослідженні фібринолітичної активності спостерігали різно спрямовані її зміни у названих групах хворих на міастенію. Фібринолітична активність плазми в групі хворих на міастенію на тлі тимоми у віці більше 55 років знижена у 75%, 35-55 років – знижена у 37,5%, до 35 років – підвищена у 25%. Зниження фібринолітичної активності плазми за тимом також може бути пов’язане із злоякісністю тимом. Фібринолітична активність плазми в групі хворих на міастенію на тлі гіперплазії тимусу у віці старше 55 років підвищена у 25%, 35-55 років – підвищена у 75%, до 35 років – знижена у 41% і підвищена у 32,35%.

Таким чином, фібринолітична активність плазми крові частіше знижена у віці старше 35 років за міастенії як на тлі гіперплазії тимусу, так і на фоні тимоми. У віці молодше 35 років спостерігаються різноспрямовані зміни – за гіперплазії тимусу фібринолітична активність в нормі або підвищена (у 25%), за тимоми – в 41% випадків знижена та в 32,35% - підвищена.

Позитивний тест на фібриноген В виявляє розчинний фібрин, що є свідоцтвом внутрішньосудинної активації системи згортання крові. У здорових людей (без порушень згортання) фібриноген В не визначається. В досліджуваних групах пацієнтів з міастенією спостерігаються різні частоти зустрічальності позитивного тесту на фібриноген В. Так, у молодих пацієнтів з міастенією на тлі гіперплазії тимусу тест був позитивним у 38,1%, від 35 до 55 років – у 22,7%, старших за 55 років – у 25% хворих. За міастенії на тлі тимоми позитивний тест визначався до 35 років – у 58,3%, от 35 до 55 років – у 31,6%, старших за 55 років – у 18,8% пацієнтів.

Таким чином, у всіх вікових групах пацієнтів з міастенією як на тлі гіперплазії, так і на тлі тимоми спостерігалась внутрішньосудинна активація системи згортання крові, особливо значна в молодій групі з тимомами.

У всіх обстежених пацієнтів старше 35 років виявлено підвищений вміст загального холестерину, причому у пацієнтів з міастенією на тлі гіперплазії тимусу, старших за 55 років, – до (8,89 ± 2,91) ммоль/л, тоді як у віці до 35 років вміст загального холестерину в групах з тимомами та гіперплазією тимусу були в межах референтного інтервалу. За гіперхолестеринемії тромбоцити мають підвищену здатність до агрегації, виділяють АДФ, адреналін, серотонін, тромбоксан та сприяють спазмуванню судин в зоні ушкодження ендотелію. Підвищення вмісту загального холестерину викликає формування дисліпопротеїнемій, зокрема, підвищення вмісту ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). В нашому дослідженні підвищений вміст ЛПНЩ був виявлений тільки в групі пацієнтів з міастенією на тлі гіперплазії тимусу, старших за 55 років, і склав (6,01 ± 1,97) ммоль/л (в інших групах – в межах референтного інтервалу). За даними В.А. Метельської та Н.В. Перової (2002), до 44% ЛПНЩ можуть набувати окислительну модифікацію. Модифіковані ЛПНЩ інгібують секрецію тканевого активатора плазміногену (ТАП) ендотеліальними клітинами та стимулюють продукцію тими ж клітинами інгібітора ТАП (ИТАП-1), що знижує активність фібринолізу, посилюючи таким чином тромбоутворення [4].

Отже, у значної кількості пацієнтів всіх обстежених груп виявлена знижена фібринолітична активність, що в поєднанні з підвищеною концентрацією фібриногену та виявленими приблизно у 40% обстежених пацієнтів маркерами внутрішньосудинного тромбоутворення (фібриногеном В) свідчить про стан гіперкоагуляції як мінімум у половини пацієнтів в передопераційному періоді, що посилюється гіперхолестеринемією і може бути маркером несприятливого результату в ранньому післяопераційному періоді, коли у зв'язку з виконанням операції підвищується кількість факторів, що активують процеси згортання крові. Останнє може привести до ускладнень в післяопераційному періоді - утворення венозних тромбозів і ТЕЛА, а також формуванню синдрому дисемінованого внутрішньосудінного згортання.

Прикладом може служити випадок: пацієнтка В., 64 років, хвора міастенією на тлі тимоми. До операції спостерігалося підвищення концентрації фібриногену (до 6,0 г/л), що свідчило як про запальний процес (концентрація СРБ 48 мг/л), так можливо, і про активацію внутрішньосудинного згортання крові, хоча ознак тромбінеміі не було (тест на фібриноген В - негативний). Після операції (у першу добу) зберігалося гостре запалення (концентрація СРБ без змін, 48 мг/л), при цьому протягом цієї доби спочатку стався тромбоз верхньої порожнистої вени (на тлі розвитку гіперкоагуляції), потім - коагулопатична кровотеча (дифузно через тканину легенів), яка була корегована етамзілатом. Після операції фібриноген знижений (2,4 г/л), вміст РФМК підвищений (5,0мг%), етаноловий тест позитивний, фібриноген В ++ позитивний, АЧТЧ видовжений, час згортання видовжений, що дало можливість дігностувати синдром дисемінованого внутрішньосудінного згортання (фаза гіпокоагуляції), а також синдром масивних гемотрансфузій на тлі переливання колоїдів.


ВИСНОВКИ:

  1. При міастенії спостерігається внутрішньосудинна активація системи згортання і зниження активності фібринолітичної системи.

  2. Підвищення концентрації фібриногену при міастенії на тлі гіперплазії тимуса в молодому віці і при міастенії на тлі тимоми в літньому віці може свідчити як про гіперкоагуляцію, так і про розвиток запальних процесів і пов'язаних з цим процесів прискореного біосинтезу білка.

  3. Фібринолітична активність плазми крові найчастіше знижена - у віці понад 35 років при міастенії як на тлі гіперплазії тимуса, так і на тлі тимоми.

  4. У всіх обстежених пацієнтів старше 35 років виявлена підвищена концентрація холестерину, що може також призводити до пригнічення системи фібринолізу.

  5. Зазначені фактори в їх сукупності, особливо в післяопераційному періоді після операцій тимектоміі і тимтимомектоміі, служать передумовою до виникнення ускладнень - утворення венозних тромбозів і ТЕЛА, а також формування синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання.

ЛІТЕРАТУРА



  1. Бойко В.В. Лечение миастении с учетом иммунофизиологических фенотипов / В.В. Бойко, Е.М. Климова, А.Н. Кудревич. – Харьков: Издательство Шейниной Е.В., 2008. – 424с.

  2. Климова Е.М. Диагностические критерии осложненного течения миастении у больных после тимэктомии / Е.М. Климова, П.Е. Нечитайло, Л.А. Дроздова, Ю.В. Калашникова, Е.В. Лавинская // Лабораторная диагностика. – 2013. – №3 (65). – С.14 – 19.

  3. Камышников В.С. Справочник по клинико-биохимическим исследованиям и лабораторной диагностике / В.С. Камышников. – М.: МЕД-прессинформ, 2004. – 920с.

  4. Метельская В. А. Современные основы диагностики и коррекции атерогенных дислипопротеидемий м / В.А. Метельская, Н.В. Перова // Лечащий врач. - 2002. - N: 7-8. - С. 40-44.

Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Химия. Экология. Медицина
123456789 -> Стб 1185-99 государственный стандарт республики беларусь
123456789 -> Московский государственный
123456789 -> Тортуга цитадель флибустьеров (1630 – 1692 гг.)
123456789 -> Учебно-методическое пособие для студентов минск 2010 ббк утверждено на заседании
123456789 -> А. Ю. Смирнов традиции литературной антиутопии в романе в. Войновича «москва 2042»
123456789 -> Виктория Смеюха
123456789 -> О реальности вида и его роли в палеонтологическом обосновании стратиграфии плейстоценовых отложений


Достарыңызбен бөлісу:




©dereksiz.org 2022
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет