Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі
жүктеу/скачать 46.21 Kb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Головуючий В.В. Кривенко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2015 року м. Київ Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Ягодинської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі – Митниця) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, в с т а н о в и л а: У червні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність та зобов’язати Митницю провести пільгове, без сплати митних платежів, митне оформлення належного їй на праві власності автомобіля марки «Фольксваген-Пассат», кузов НОМЕР_1, 1995 року випуску (далі – автомобіль). Волинський окружний адміністративний суд постановою від 30 червня 2011 року, зміненою постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2012 року, позов задовольнив. Суди встановили, що 23 лютого 2011 року громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_1 отримала тимчасову посвідку серії НОМЕР_2 на постійне проживання в с. Бузаки Камінь-Каширського району Волинської області, про що в її паспорті було зроблено відмітку. 5 лютого 2010 року вона придбала автомобіль, який 8 лютого 2011 року був знятий з обліку державної автомобільної інспекції за попереднім постійним місцем проживання з метою перевезення в Україну у зв’язку з переселенням на нове постійне місце проживання. 16 березня 2011 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Митниці про пільгове оподаткування автомобіля, що ввозиться при переселенні на постійне місце проживання в Україні з Республіки Білорусь. Митниця листом від 5 травня 2011 року № 19/19-3472 відмовила в такому оформленні, оскільки вважала, що автомобіль був придбаний після того, як ОСОБА_1 7 листопада 2007 року отримала тимчасову посвідку на постійне місце проживання в Україні. Задовольняючи позов, суд виходив із того, що ОСОБА_1 була власником автомобіля, зареєстрованого за місцем її проживання в Республіці Білорусь більше одного року до видачі посвідки на постійне проживання в Україні, а тому відповідно до пункту 12, абзацу п’ятого пункту 13 частини першої статті 8 Закону України від 13 вересня 2001 року № 2681-ІІІ «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 2681-ІІІ) звільнялася від оподаткування транспортних засобів, що ввозилися нею на митну територію України у зв’язку з її переселенням на постійне проживання в Україну. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 листопада 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін. Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Митниця звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статей 1, 8 Закону № 2681-ІІІ у подібних правовідносинах. Вважає, що в рішенні касаційного суду хибно визначена дата переселення позивачки на постійне місце проживання в Україну, що зумовило неправильне застосування зазначеного Закону про право на звільнення від оподаткування автомобіля, що переміщувався нею на митну територію України. На підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права Митниця послалася на ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2012 року та 9 квітня 2014 року (справи №№ К-12798/09, К/9991/50089/12 відповідно), в яких по-іншому застосовані норми права, на які є посилання у заяві. В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке. У рішеннях, наданих для порівняння, правові висновки про право на ввезення на митну територію України транспортних засобів у разі переселення на постійне місце проживання в Україну, передбачене пунктом 12, абзацом п’ятим пункту 13 частини першої статті 8 Закону № 2681-ІІІ, касаційний суд формулював виходячи з фактичних обставин, що підтверджували перебування транспортного засобу у власності особи, яка переселяється на постійне місце проживання в Україну, не менше року і що цей транспортний засіб не менше року перебував на обліку в країні постійного місця попереднього проживання. У рішенні, про перегляд якого подано заяву, висновки про застосування норми права касаційний суд сформулював не стільки на підставі фактичних обставин про дотримання зазначених умов ввезення транспортного засобу на митну територію України, скільки з огляду на відомості про час отримання позивачкою тимчасової посвідки на проживання в Україні (7 листопада 2007 року), яку Митниця інтерпретувала як первинну посвідку на постійне проживання ОСОБА_1, яку вона потім загубила і їй на заміну 23 лютого 2011 року видали нову. Аналіз правозастосування у наведених рішеннях дозволяє дійти висновку, що в них ідеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, що регулюють питання звільнення від оподаткування транспортного засобу громадянина іншої держави у разі його переселення на постійне місце проживання в Україну, яке ґрунтується на різних за змістом та характером фактичних обставинах справи. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах. З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Митниці слід відмовити. Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а: У задоволенні заяви Ягодинської митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий В.В. Кривенко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький жүктеу/скачать 46.21 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|