Супровідні матеріали: геоморфологічна карта Дніпропетровської області, контурні карти адміністративних районів

Супровідні матеріали: геоморфологічна карта Дніпропетровської області, контурні карти адміністративних районів.

Поверхня області – хвиляста рівнина висотою 100–200 м над рівнем моря. На північному заході – відроги Придніпровської височини (вис. до 193 м), яка поступово знижується у південно-східному напрямі і обривається до долини Дніпра крутим уступом. На крайньому півдні ця височина переходить у Причорноморську низовину. Лівобережна частина області зайнята Придніпровською низовиною, на крайньому південному сході – відроги Приазовської височини (тут, у Покровському районі, знаходиться найвища точка області – 211 м). У цілому поверхня дуже розчленована глибокими долинами річок, балками і ярами. Картосхема геоморфологічної будови території області наведена на рис. 3.

На практиці географічних досліджень часто здійснюють панорамні спостереження на місцевості. Для цього обираються характерні пункти, точки, з яких відкривається широке видноколо на місцевість. Такими точками можуть слугувати і найвищі відмітки форм рельєфу – гірські вершини, кургани, підвищені ділянки тощо. Дальність видимого горизонту із панорамної точки буде залежати від її висоти, а також від природних умов – прозорості атмосфери, перешкод у вигляді форм рельєфу, високих будівель тощо. Для рівнинної пологої території за сприятливих погодно-кліматичних умов розраховані значення дальності лінії видимого горизонту (табл. 12).

Таблиця 12

Залежність дальності видимого горизонту від висоти точки спостереження

Також більш точно показник дальності видимого горизонту можна бути розрахувати за формулою:

де h_р – відмітка висоти рельєфу точки спостереження; м, h_л – зріст спостерігача, м.

1. 
   Побудувати карту геоморфологічного районування Дніпропетровської області.
   
2. 
   За фізичною та топографічною картами встановити значення і місцеположення найвищої відмітки рельєфу адміністративного району області згідно з варіантом. Дати характеристику географічного положення і транспортної доступності найвищої точки району. Визначити її географічні координати.
   
3. 
   Розрахувати дальність видимого горизонту з найвищої точки району.
   
4. 
   Картографічно відобразити розрахований радіус, відмітити природні та суспільно-географічні об’єкти, розташовані в радіусі дальності видимого горизонту – одиниці АТП, населені пункти, гідрографічні, орографічні, природоохоронні, лісові ділянки, шляхи сполучення тощо. З’ясувати, які об’єкти, що за розрахунками потрапляють у зону видимості, насправді будуть скриті від спостерігача висотними перешкодами – опиняться у затінку височин, горбів, високих споруд тощо. Особливими умовними знаками позначити їх на карті.
   

Супровідні матеріали: топографічна карта Дніпропетровської області, контурні карти адміністративних районів, палетки, прозорий папір – калька, курвіметр.

Карти горизонтального та вертикального розчленування – одні з головних складників морфометричної групи карт, які кількісно характеризують зовнішні риси форм рельєфу земної поверхні.

1. 
   По досліджуваній території на прозору основу (кальку) з топографічної карти переносяться тальвеги ерозійних форм рельєфу.
   
2. 
   Територія, на яку будується карта, розбивається на квадрати, розміри яких залежать від масштабу карти, точності і детальності дослідження (оптимальними для карти масштабу 1:200 000 будуть квадрати 2×2 см).
   
3. 
   У межах кожного квадрата визначають загальну довжину тальвегів та знаходять показник інтенсивності горизонтального розчленування рельєфу, поділивши підраховану суму на площу квадрата, тобто визначають довжину ерозійної мережі на 1 км² . Результати обчислення заносять у розрахункову відомість.
   
4. 
   Одержані значення розчленування розміщують біля точок у центрі квадратів, на які розграфлена територія, що досліджується.
   
5. 
   Методом інтерполяції за допомогою лінійної палетки проводять ізолінії інтенсивності розчленування рельєфу – ізоденси. При побудові карти застосовують метод пошарового зафарбування за таким принципом: чим більше значення розчленування, тим інтенсивніше зафарбування (штрихування). Карта супроводжується легендою з показниками граничних значень густоти розчленування рельєфу (карта може бути побудована і засобом картограм).
   

Карта вертикального розчленування рельєфу досліджуваної території будується за подібною до попередньої методикою.

1. 
   На кальку наносять сітку рівно проміжних квадратів. У межах кожного з них за топографічною картою визначають значення найвищої та найнижчої точок рельєфу.
   
2. 
   Біля точок у центрі квадратів підписують різниці між максимальною і мінімальною висотами, які розраховують з точністю до половини перетину рельєфу. Ці обчислення також фіксують у розрахунковій відомості.
   
3. 
   Установлюють шкалу та методом інтерполяції проводять ізолінії глибини розчленування рельєфу (карта може бути побудована і засобом картограм). Застосовуюь пошарове зафарбування за тим же принципом, що й для горизонтального.
   

1. 
   На територію адміністративного району Дніпропетровської області, згідно з варіантом, побудувати карти горизонтального та вертикального розчленування рельєфу у масштабі 1:200 000. Карти супроводити відповідними розрахунковими відомостями. Одну з них побудувати засобом ізоліній, іншу – картограм.
   
2. 
   Дати комплексний аналіз територіального розташування досліджуваних показників за побудованими картами, а також загальну характеристику рельєфу всієї території адміністративного району.
   

Практична робота 10

Супровідні матеріали: топографічна карта Дніпропетровської області, контурна карта області, контурні карти адміністративних районів, довідкові матеріали.

Загальна мережа метеостанцій області нараховує сьогодні 9 метеостанцій (додаток В). У м. Дніпропетровську знаходиться обласний Центр з гідрометеорології, який складає прогнози погоди для всієї області. Метеоспостереження фіксують температуру повітря, ґрунту, атмосферних опадів, повітряного тиску, вологості, спостерігають та фіксують атмосферні опади, льодові явища та інші характеристики стану повітря та атмосферні процеси. Крім того, на метеостанціях здійснюються й фенологічні спостереження з метою вивчення сезонних змін у розвитку рослин, настання строків фенологічних фаз тощо. В цьому аспекті метеоспостереження мають особливу цінність для сільського господарства.

За метеорологічними даними розраховують необхідні кліматичні характеристики, особливо важливими для господарювання є: індекс континентальності, показник суворості зими, гідротермічний коефіцієнт (ГТК).

Індекс (коефіцієнт) континентальності С.П. Хромова надає характеристику ступеня континентальності клімату території. Розраховується за формулою:

, (9)

де А – річна амплітуда температур; φ – географічна широта.

де Тmin – середня із мінімальних температур протягом зимових місяців; h – висота снігового покриву.

де ∑ R – сума опадів за період з температурами вище +10 ^оС; ∑ Т – сума активних температур за означений період.

На основі кліматичних характеристик здійснюють агрокліматичне районування територій (рис. 4, табл. 13).

Рис. 4. Картосхема агрокліматичного районування Дніпропетровської області

Таблиця 13

Характеристика одиниць агрокліматичного районування Дніпропетровщини

1. Користуючись даними додатку В, розрахувати для кожної метеостанції індекс континентальності клімату С.П. Хромова (з точністю до четвертого знака). Результати оформити у вигляді табл. 14.

Таблиця 14

Розрахунок індексу континентальності клімату

2. Послуговуючись даними додатку Г, розрахувати для кожного адміністративного району області показники суворості зими та ГТК (з точністю до четвертого знака). Результати оформити у вигляді табл. 15.

Таблиця 15

Розрахунок показника суворості зими та ГТК по районах області

3. 
   Розраховані метеорологічні показники по метеостанціях та адміністративних районах відобразити на карті кліматичних характеристик області. З цією метою розробити засоби картографічного дослідження (для характеристики континентальності клімату застосувати метод інтерполяції).
   
4. 
   Дати комплексний аналіз просторово-територіальному розподілу кліматичних характеристик по території області та адміністративному району (за власним варіантом). Обґрунтувати віднесення території району до тих чи інших одиниць агрокліматичного районування (рис. 4).
   

Супровідні матеріали: топографічна карта Дніпропетровської області, контурні карти області та адміністративних районів, довідкові матеріали.

Гідрологічні спостереження здійснюють на гідрологічних (або водомірних) постах – місцях, спеціально обладнаних приладами та пристроями для систематичних гідрологічних спостережень. Пости, розташовані на лінійних водних об’єктах (річки, струмки, канали), називають річковими, а на водоймах (озера, великі водосховища) – озерними. На постах вимірюють рівень води, її температуру, прозорість, колір, швидкість течії, об’єм стоку, тепловий стік, спостерігають за льодовими явищами тощо.

Власне гідрологічні спостереження на території сучасної Дніпропетровщини мають тривалу історію. Відомо, що систематичні водомірні спостереження проводилися на Дніпрі вже у ХVI ст., що було викликане необхідністю судноплавства через Дніпрові пороги. Одним із найстаріших постів у межах сучасного міста Дніпропетровська був пост на Московському острові напроти козацького поселення Лоцманська Кам’янка, де на гранітній скелі була висічена водомірна рейка (зараз затоплена водами Дніпровського водосховища). В різні часи на території Дніпропетровської області окремими відомствами були відкриті 122 водомірних пости на річках та 22 на водосховищах. Сьогодні в області діють 23 пости гідрологічних спостережень, 12 із яких є річкові, 11 – озерні (додаток Д).
2. Завдання та порядок їх виконання

Таблиця 16

Найбільші річки басейну Дніпра в межах Дніпропетровської області

Дніпро –– Самара – Кільчень – Тернівка – Бик ІІ – Вовча – Мала Терса – Верхня Терса ІІІ – Гайчур –– Оріль –– Чаплина –– Мокра Сура –– Домоткань –– Самоткань –– Томаківка –– Базавлук І –– Інгулець – Саксагань

Практична робота 12

Супровідні матеріали: топографічна карта Дніпропетровської області, контурна карта області, довідкові матеріали.

Гідрографічна мережа території Дніпропетровської області включає велику кількість штучно створених об’єктів, покликаних виконувати різноманітні функції по забезпеченню водою господарства краю та навколишніх регіонів. Площі, зайняті в області водними об’єктами, складають 157,3 тис.га (4,9% території краю). З них на штучні водні об’єкти припадає 78%: канали, колектори і канави – 4,2 тис.га, водосховища і ставки – 118,4 тис.га. На території області розташовані три водосховища із Дніпровського каскаду (частково), 131 водосховище, збудовані поза Дніпром загальним обсягом 963,6 млн.м³, 1432 ставки об’ємом 220,3 млн.м³. Територією краю проходять траси каналів Дніпро–Донбас, Дніпро–Кривий Ріг. Загальна довжина зрошувальної мережі складає 36724,6 км. Площа зрошувальних земель, що забезпечуються водою з малих річок, становить 26,2 тис.га. Технічний стан більшості штучних водойм умовно задовільний.

Дані про основні штучні водні об’єкти території Дніпропетровщини наведені у додатках Ж–К.
2. Завдання та порядок їх виконання

1. 
   Використовуючи дані додатку Ж, розробити комплексну карту характеристики штучних водойм Дніпропетровської області. На карті умовними позначеннями із застосуванням різних способів картографічного зображення відбити усі характеристики водосховищ і ставків.
   
2. 
   За даними додатків З–К розробити наочну презентацію «Водні об’єкти рідного краю, створені людиною». Передбачити картографічне представлення місцеположення даних об’єктів, наочне подання статистичної інформації про них у цікавому вигляді.
   
3. 
   Дати комплексну характеристику забезпеченості адміністративного району області штучними водними об’єктами, їх загальної щільності по території, функціонального призначення, технічного стану тощо.
   

Практична робота 13

Супровідні матеріали: топографічна карта Дніпропетровської області, контурні карти адміністративних районів, карта Національних екологічних коридорів, довідкові матеріали.

Територія Дніпропетровщини, розташована у Степовому Придніпров’ї, зберегла унікальні, мальовничі ділянки дикої природи. Так, майже у самому центрі області, між двох промислових гігантів – Дніпропетровськом і Дніпродзержинськом – розташований Дніпровсько-Орільський природний заповідник, створений 15 вересня 1990 р. з метою збереження залишків дніпровських плавнів з усім різноманіттям їх ландшафтів, рослинного і тваринного світу.

Загальна мережа ПЗФ складається із 122 об’єктів 6 категорій (за законом України «Про природно-заповідний фонд України» таких категорій 11). Загальна площа цих об’єктів становить 1,10% від усієї площі області (в середньому по регіонах України – 4,5%). Указом Президента України від 12.09.05 на території області створені 6 нових ландшафтних заказників – «Мар’їн гай», «Вишневський», «Бакаї», «Преображенський», «Дебальцевські лимани», «Петропавлівські лимани» загальною площею 9042,9 га.

У березні 2002 р. сесія обласної ради затвердила рішення про резервування для наступного заповідання 158 природних території. Отже, умовно можна розрізняти три групи об’єктів ПЗФ: 1) існуючі території та об’єкти ПЗФ області; 2) зарезервовані для подальшого заповідання території; 3) землі, що не мають природоохоронного статусу, але є цінними і перспективними для подальшого заповідання.

1. 
   Користуючись даними додатку Л, з’ясувати, які природоохоронні категорії об’єктів ПЗФ представлені, а які відсутні на території області. Розрахувати відсоткове співвідношення категорій об’єктів ПЗФ за кількістю та площею; відобразити кількісний і відсотковий склад категорій об’єктів ПЗФ у вигляді діаграм.
   
2. 
   Оцінити забезпеченість адміністративно-територіальних одиниць області природоохоронними об’єктами, розрахувати їх відсоткове співвідношення за кількістю та площею.
   
3. 
   Розробити комплексну карту забезпеченості Дніпропетровщини об’єктами ПЗФ за статистичними даними додатків М–Н та розрахованими показниками.
   
4. 
   Оцінити забезпеченість адміністративного району області (за варіантом) об’єктами ПЗФ існуючими та зарезервованими для подальшого заповідання (за даними [7; 13]). Розробити систему умовних знаків та скласти карту природоохоронних об’єктів адміністративного району. На карті відмітити категорії об’єктів, екологічні коридори (національні й регіональні), що проходять територією району (за [13, с. 53]). Запропонувати розвиток локальної мережі екокоридорів на території району, об’єкти, можливі для подальшого заповідання, обґрунтувати їхню цінність з погляду збереження природних екосистем.
   

Супровідні матеріали: топографічна карта Дніпропетровської області, контурні карти адміністративних районів, історичні атласи, довідкові матеріали.

В епоху «Великого переселення народів» І тис. н.е. теренами Придніпров’я пройшли кочові племена гунів, булгар, хозар та мадяр. За часів Київської Русі регіон став ареною протистояння руських дружин і нових кочовиків зі сходу – печенігів, тюрків та половців. Ця епоха представлена рідкісними знахідками зброї, кінського обладунку, жіночих прикрас, кам’яної скульптури. На ХІІІ ст. припадає татаро-монгольська навала. З часом тут утворилася своєрідна територія відчуження, що у ХV ст. дістала назву «Дикого поля», а в сучасній науковій літературі – «Великого степового кордону України».

У кінці ХV – ХVІІІ ст.ст. цей край став місцем зародження і становлення українського козацтва, центром земель «Війська Запорозького». У межах сучасної Дніпропетровщини розташовувались п’ять з восьми Запорозьких Січей (рис. 5). Запоріжжя фактично мало політичну владу, політико-адміністративний устрій, суд і судочинство, правову і фінансову системи, військо, займалося міжнародною діяльністю. Його територія за часів гетьмана Б. Хмельницького поділилася на сім районів – паланок: Самарську, Орільську, Протовчанську, Кальміуську, Кодацьку, Інгульську, Богогардівську. Існувала широка мережа поселень. Поширеною формою господарського життя був зимівник – багатогалузеве хутірське господарство, де використовувалась наймана праця. Саме як зимівники виникли багато сучасних населених пунктів.

Рис. 5 Територія Дніпропетровщини за часів Б. Хмельницького

1. Використовуючи наукову історичну літературу, довідкові дані, історико-географічні карти й атласи, скласти комплексну характеристику процесу заселення й опанування території Дніпропетровщини. Завдання рекомендується виконати за формою табл. 17. Зробити висновок про роль і місце території області у формуванні державницької системи України.

Таблиця 17

Історико-географічні етапи заселення та розвитку

територіального устрою Дніпропетровщини

2. Для території адміністративного району області дати оцінку забезпеченості історико-культурними пам’ятками (археологічними, архітектурними, історичними, народного мистецтва, музеями, історико-культурними заповідниками тощо). Скласти класифікацію цих об’єктів.

3. Розробити історико-географічну карту району, на якій відобразити наявні історико-культурні пам’ятки, відомі історичні події, що сталися на його території, час виникнення населених пунктів, об’єкти, що існували в минулому – поселення, давні адміністративні кордони, шляхи сполучення тощо.

Рекомендована література за темою [4; 5; 8–10; 18; 22; 26; 29; 31; 39; 41].

Дніпропетровщина належить до самої населеної в Україні, поступаючись тільки Донецькій області, і більша за даним показником Чернівецької у 4 рази. Найбільший внесок у формування демографічного потенціалу області робить насамперед її центр – м. Дніпропетровськ (додатки П, Р). Уся територія області щільно заселена (111,6 чол./км²), утім рівномірність розселення населення у різних її районах неоднакова. Центрами тяжіння для розселення є річкова мережа, великі міста, промислові зони тощо. Співвідношення чоловіків і жінок (46% і 54% відповідно) з явно вираженою жіночою домінантою є свідченням демографічного неблагополуччя.

Для оцінки демографічного стану території розроблено велику кількість різноманітних показників. Одними із таких є коефіцієнти (індекси) демографічного потенціалу території – демографічного тиску та територіальної рівномірності розселення.

Коефіцієнт демографічного тиску на територію відображає рівень заселеності конкретного району території до рівня заселеності всієї території. Його розраховують за формулою:

, (12)

де Ni – щільність населення і-го району; Ncep – середня щільність населення за усією територією.

де Si – доля площі і-го району до площі території; Pi – доля населення і-го району до всього населення території (доля розраховується як відношення абсолютного значення площі чи населення району до абсолютного значення цих показників для усієї території).

1. Використовуючи статистичні відомості (додатки Б, П), розрахувати показники демографічного потенціалу для території одиниць АТП Дніпропетровської області (для районів та міст обласного підпорядкування). Розрахунок представити у вигляді табл. 18.

Таблиця 18

Розрахунок показників демографічного потенціалу території Дніпропетровщини

2. Розраховані показники демографічного потенціалу території одиниць АТП області відбити у картографічному вигляді. На цій карті також зобразити розподіл населення за щільністю, характером поселення (міське, сільське), статтю тощо (додаток П).

3. За даними додатку Р дати характеристику сучасних демографічних тенденцій.

4. Охарактеризувати демографічні показники території адміністративного району за варіантом. Характеристику супроводити ілюстраціями динаміки чисельності населення, інших показників.

Рекомендована література за темою [8; 9; 15–21; 26; 30; 31; 39; 41].
Звітні матеріали: розрахункова таблиця, карта демографічного потенціалу Дніпропетровської області, характеристика демографії адміністративного району.
Практична робота 16

Міське населення та етнічний склад Дніпропетровської області

Мета роботи: опанувати методику розрахунку показників соціоетнічної щільності населення, охарактеризувати чисельність та динаміку міського населення.

Супровідні матеріали: статистичні дані, контурні карти області та адміністративних районів, довідкові матеріали.

Дослідження урбанізаційних процесів різних територій є важливим складником суспільно-географічного вивчення розселення населення. У регіоні історично склався специфічний тип міського розселення з високою щільністю невеликих шахтарських міст і селищ, що й обумовило один із найвищих рівнів (82,9% населення) урбанізації в України. Найбільшим містом регіону після обласного центру є Кривий Ріг – 8-е за кількістю населення в Україні (перевищує за цим показником 18 обласних центрів і автономний). На території області виділяють 3 сформовані агломерації (Дніпропетровсько-Дніпродзержинсько-Новомосковську, Нікопольську, Криворізьку) та таку, що формується (Павлоградська). Вздовж Дніпра в майбутньому можливе утворення поліцентричної агломерації (разом із містами Запорізької області). Частка міського населення в області у загальному складі населення постійно збільшується при загальній тенденції зменшення чисельності як в цілому по області (додаток Р), так і по міських поселеннях (додатки У, Ф).

Для оцінки ступеня урбанізованості території в географії розроблено багато показників. Більшість із них є модифікаціями показника густоти міського населення (індекс урбанізованості, площадний коефіцієнт урбанізованості та ін.). Так, індекс урбанізованості території може бути розрахований за формулою:

, (14)

де ∑С² – загальна чисельність міського населення територіальної одиниці (населення міст та містечок), N – загальна чисельність населення територіальної одиниці.

Важливою ознакою для характеристики демографічної картини території є її етнічний склад, тобто розподіл населення, що її населяє, за приналежністю до певної етнічної спільності, його національна самоідентифікація. Такі відомості, поряд з іншими даними, надають матеріали переписів населення (додаток С).

Протягом усіх історичних періодів частка українського населення в краї була переважаючою. Втім завжди на території регіону мешкали великі спільноти інших народів. Існує поняття етнічної мозаїчності території, під яким розуміється ступінь різноманітності етнічного складу її населення.

де Pj – індекс етнічної мозаїчності, Пі – частка і-ї національності в загальному складі населення території (Пі = і / N); m – кількість етнічних спільнот на території; i та N – чисельність етнічної спільноти та усього населення відповідно. Чим більше значення Pj, тим строкатіше етнічна структура населення регіону.

де S – індекс етнічної диверсифікації, %; Еі – чисельність етнічних груп у регіоні, осіб; N – кількість населення регіону, осіб.

Індекс Б. Еккеля відображає пряму залежність: чим більше значення індексу, тим більше в регіоні представлено етнічних груп і тим рівномірніший їх чисельний розподіл. За методикою Е. Пясецького, зміна індексу в бік його збільшення вказує на внутрішні процеси, що тяжіють до більш однорідної етнічної структури населення (табл. 19).

Таблиця 19

Градація регіонів за значеннями індексів етнічної мозаїчності та диверсифікації

1. Використовуючи дані про чисельність населення Дніпропетровської області (додаток П), розробити карту щільності міського населення за одиницями адміністративного поділу області. На карті відбити міські агломерації, що виділяються на території області, міста обласного підпорядкування, 18 міст районного підпорядкування, 13 містечок (смт), що є центрами районів.

2. Для території адміністративного району за варіантом розрахувати значення індексів етнічної мозаїчності та етнічної диверсифікації (додатки С, Т).

3. Розробити комплексну карту характеристики населення території адміністративного району, на якій відобразити склад населення району за типом поселень (міське, сільське), статтю, національністю, історичні та демографічні відомості про міські поселення району тощо (додатки П – Ф); охарактеризувати динаміку демографічних даних.

4. Скласти паспортну характеристику всіх міських населених пунктів території адміністративного району за варіантом (в табличній або текстово-графічній формі), у якій навести такі відомості: 1) характеристика фізико-географічного положення та умов; 2) площа; 3) адміністративний статус та підпорядкування; 4) історична довідка; 5) характеристика кількості, щільності, складу і динаміки населення; 6) господарська спеціалізація, підприємства; 7) транспорт; 8) об’єкти культури міста; 9) екологічний стан; 10) додаткова інформація (картографічна, довідково-ілюстративна та ін.).

Рекомендована література за темою [8–10; 15; 16; 18; 21; 32; 39; 41; 55].

Супровідні матеріали: статистичні дані, контурна карта м. Дніпропетровська, екологічний паспорт м. Дніпропетровська, екологічна карта області.

Сучасні екологічні умови буття людини визначаються комплексом природних та антропогенних (техногенних) факторів. Місто Дніпропетровськ є типовий приклад індустріально-урбанізованих територій Промислового Придніпров’я. Екологія міста – це перш за все умови проживання в ньому людей. Окрім поняття забруднення водного і повітряного простору внаслідок діяльності промислових підприємств, транспорту, оцінка екологічних умов включає також аналіз кліматичних, ландшафтних, історичних, військово-політичних умов і все, що з ними пов’язане. Протягом десятиліть і сторіч ці умови змінювалися. На початковому етапі освоєння природи території Придніпров’я її сприятливі природні умови (височина над річковою долиною, густа річкова мережа, багаті біоценози заплавних лісів тощо) приваблювали людей з навколишніх районів. Д.І. Яворницький у праці «Запорожье в остатках старины и преданиях народа» писав: «Местность при впадении реки Самары в Днепр, обильная водами, богатая прекрасным лесом, наполненная множеством зверей, дичи и рыбы, с давних пор заселена была разным народом». Відомий краєзнавець І.Я. Акінфієв у своїй праці «Растительность Екатеринослава в конце первого столетия его существования», за свідоцтвами місцевих жителів, говорить, що «в сих местах (где Екатеринослав), начиная от Старых Кодак и до Новых, по всей горе, простирающейся над Днепром, были чрезвычайно великие леса и густые чагорники, между коими чагорниками были и поляны сенокоса». За часи містобудівного опанування території сучасного міста всі корінні урочища зазнали значної трансформації. Зараз цей великий промисловий (з підприємствами найбільш небезпечних галузей), історико-культурний та адміністративний центр характеризується небезпечними умовами проживання для його населення. О.О. Кернічна виділяє три групи геоекологічної небезпеки для території міста:

а) геологічна – підтоплення, активізація обвально-зсувних процесів, формування штучного рельєфу техногенними відкладеннями;

б) геофізична – шумове, радіоактивне та електромагнітне забруднення;

в) геохімічна – забруднення повітря, ґрунтів, підземних вод.

Важливою характеристикою стану екології міста є його забезпеченість деревними насадженнями. Так, у м. Дніпропетровську функціонують 14 парків, загальна площа деревних насаджень становить близько 75 км². Екологічний стан природного середовища близько 6% площі міста характеризується як кризовий, 4% – як сприятливий (додаток Х). За загальним рівнем захворюваності населення м. Дніпропетровськ перебуває у п’ятірці лідерів серед міст області, поступаючись лише шахтарським центрам Кривий Ріг, Орджонікідзе, Тернівка, Павлоград.

1. Використовуючи дані додатку Х розробити і побудувати карту оцінки стану оточуючого природного середовища м. Дніпропетровська, на якій по адміністративних районах відобразити: щільність населення, площі зелених насаджень та водних поверхонь, у відсотковому співвідношенні відбити категорії екологічного стану території.

2. Проаналізувати, як співвідносяться території найбільш щільного заселення та ступінь їх забруднення.

3. Послуговуючись даними Екологічних атласів Дніпропетровської області [35; 36], екологічної карти м. Дніпропетровська [20] та області [38], екологічного паспорту міста [21], дати комплексний аналіз екологічних умов проживання населення в адміністративному районі міста (за варіантом).

Рекомендована література за темою [15; 17; 20; 21; 35; 36; 38–40].
Звітні матеріали: карта оцінки стану навколишнього природного середовища м. Дніпропетровська, комплексний аналіз карти, оцінка екологічних умов мешкання населення адміністративного району міста.

Розрахунково-графічна робота

Супровідні матеріали: літературні, статистичні, картографічні дані на територію області та окремих районів, контурні карти адміністративних районів Дніпропетровської області, довідкові відомості.

Навчальним планом з дисципліни «Географія рідного краю» передбачено виконання студентами розрахунково-графічної роботи. Таким завданням є розробка комплексного географічного атласу районного рівня на територію одного з адміністративних районів території області. Мета створення такого атласу – відображення набутих студентами навичок наочного подання географічної інформації, практичне застосування знань, отриманих під час вивчення курсу. При виконанні роботи рекомендується застосувати розроблений раніше картографічний матеріал до практичних робіт. Створюваний атлас повинен мати єдину програму побудови, карти повинні бути узгоджені між собою за масштабом (рекомендовані базові масштаби карт – 1:200 000 та 1:400 000), змістом, оформленням тощо. Програма атласу будується за стандартними вимогами до комплексних регіональних атласів і може складатися з таких розділів і карт (табл. 20).

Таблиця 20

Рекомендований перелік розділів і карт комплексного географічного

атласу адміністративного району Дніпропетровської області

Атлас може бути виконаний як традиційним способом (у паперовому вигляді), так і електронним – із залученням елементів ГІС-технологій.

1. 
   Барг І.М. Нариси геологічної історії Дніпропетровщини. – Д.: ТзОВ «Альфа», 1997. – 148 с.
   
2. 
   Геологические памятники Украины: Справочник-путеводитель / Н.Е. Коротенко, А.С. Щирица и др. – К.: Наук. думка, 1985. – 156 с.
   
3. 
   Дітчук І. Дещо про крайні точки, географічний центр, компактність території та довжину кордонів України // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2000. №34 (183). – С. 2–5.
   
4. 
   Зеленська Л.І. Історія географічних досліджень Середнього Придніпров’я в особистостях. – Д.: РВВ ДНУ, 2005. – 68 с.
   
5. 
   Зеленська Л.І. Сонячні стежини рідного краю: Географія Дніпропетровської області: Підручник для 5 кл. – Д.: «Дніпро-VAL», 2003. – 164 с.
   
6. 
   Зеленська Л.І. Топонімія Дніпропетровської області. – Д.: РВВ ДНУ, 2001. – 56 с.
   
7. 
   Заповідна природа Дніпропетровщини: Метод.-довід. посіб. / Укл. Вад.В. Манюк. – Д.: Держ.упр.екол.та природ.рес. у Дніпроп.обл., 2000. – 64 с.
   
8. 
   Івченко А. Міста України: Довідник. – К.: НВП «Картографія», 1999. – 136 с.
   
9. 
   Івченко А. Містечка України: Довідник. – К.: НВП «Картографія», 2000. – 184 с.
   
10. 
    История городов и сел Украинской ССР. Днепропетровская область / Под ред. И.В. Васильева. – К.: Сов. энцикл., 1977. – 825 с.
    
11. 
    Манюк В.В. Геологічні пам’ятки Дніпропетровщини у природному середовищі та житті людини // Січеславщина: Краєзнавчий альманах. – Вип.4 – Скарби Придніпровського степу. – Д., 2002. – С.5 – 31.
    
12. 
    Паламарчук М.М. Водний фонд України: Довід. посіб. / М.М. Паламарчук, Н.Б. Закорчевна. – К.: Ніка-Центр, 2001. – 392 с.
    
13. 
    Проблеми розвитку природно-заповідного фонду Дніпропетровської області та шляхи залучення молоді до їх вирішення: Інформаційно-методичні матеріали для учасників науково-практичної конференції / Укл. П.І. Ломакін. – Д.: «Гамалія», 2003. – 98 с.
    
14. 
    Проблеми створення Орільського національного природного парку: Матеріали науково-практичного семінару. – Д.; Дніпродзержинськ: Орлан, 2000. – 58 с.
    
15. 
    Статистичний щорічник Дніпропетровської області за 2001 рік. – Д.: Дніпропетровське обласне управління статистики, 2002. – 440 с.
    
16. 
    Топчієв О.Г. Основи суспільної географії. – Одеса: Астропринт, 2001. – 560 с.
    
17. 
    Фізична та економічна географія Дніпропетровської області: Посібник для вчителів / Під ред. Г.В. Пасічного. – Д.: Вид-во ДДУ, 1992. – 188 с.
    
18. 
    Чорний С. Національний склад населення України в ХХ ст.: Довідник. – К.: ДНВП «Картографія», 2001. – 88 с.
    
19. 
    Шаблій О.І. Математичні методи в соціально-економічній географії. – Львів: Світ, 1994. – 304 с.
    
20. 
    Экологическая карта города Днепропетровска. Пояснительная записка / В.А. Павлов, Н.Н. Переметчик, Е. А. Деркачев и др. – Д.: «Арт-пресс», 2000. – 32 с.
    
21. 
    Экологический паспорт Днепропетровска // Экополис. – 1999. – №1. – С. 86–94.
    
22. 
    Янко М.Т. Топонімічний словник України: Словник-довiдник. – К.: Знання, 1998. –181 с.
    

23. 
    Атлас Днепровского бассейна: Каховское водохранилище: масштаб 1:50000 / Гл. ред. И. Гиль. – К.: Киевская ВКФ, 2004. – 48 с.
    
24. 
    Атлас Днепродзержинского и Днепровского водохранилищ: масштаб 1:50000 / Гл. ред. И. Гиль. – К.: Киевская ВКФ, 2004. – 48 с.
    
25. 
    Атлас світу. – К.: НВП «Картографія», 1999. – 216 с.
    
26. 
    Географія України: Атлас для 8–9 класу. – К.: ДНВП «Картографія», 2004. – 48 с.
    
27. 
    Геологическая карта Украинской ССР и Молдавской ССР /
    
28. 
    Днепропетровск. План города масштаб 1:25 000. – К.: ГНВП «Аэрогеодезия», 2000.
    
29. 
    Днепропетровская область. Топографическая карта масштаб 1:200 000. – К.: Киевская ВКФ, 2003.
    
30. 
    Днепропетровская область: масштаб 1:200 000. Серия топографических атласов «Области Украины» / гл. ред. И. Гиль. – К.: Киевская ВКФ, 2004. – 48 с.
    
31. 
    Дніпропетровська область: географічний атлас: Моя мала Батьківщина / Відпов. ред. Т.В. Погурельська. – К.: ТОВ «Видавництво «Мапа», 2003. – 20 с.
    
32. 
    Дніпропетровська область: Довідкова адміністративна карта масштаб 1:400000. – К.: НВП «Картографія», 1998.
    
33. 
    Дніпропетровська область. Масштаб 1:1 000 000 / Загальногеографічний атлас України. – К.: ДНВП «Картографія», 2004. – С.22.
    
34. 
    Дніпропетровськ. Масштаб 1:150 000 / Загальногеографічний атлас України. – К.: ДНВП «Картографія», 2004. – С.82-83.
    
35. 
    Екологічний атлас Дніпропетровської області / Л. Зеленська, Н. Дук. та ін. – К. – Д.: Мапа ЛТД, 1995. – 25 с.
    
36. 
    Екологія людини: Медико-екологічний атлас Дніпропетровської області / Л.І. Зеленська та ін. – К. – Д.: Мапа ЛТД, 1997. – 25 с.
    
37. 
    Украина: топографическая карта масштаб 1:100 000. – К.: Киевская ВКФ, 2004.
    
38. 
    Экологическая карта Днепропетровской области / Гл.ред. А.Г. Шапарь. – Д.: ИППЭ, 1998.
    

39. 
    Атлас України. Версія 1.0: Пілотний проект Національного атласу України / Л.Г. Руденко, В.С. Чабанюк та ін. – К.: Ін-т географії НАНУ, Інтелектуальні Системи ГЕО, 1999. – 2000.
    
40. 
    Національна доповідь України про гармонізацію суспільства у навколишньому природному середовищі: Спеціальне видання до 5-ї Всеєвропейської конференції міністрів навколишнього середовища «Довкілля для Європи» / Відп. керівн. розробки В.Я. Шевчук. – К., 2003.
    
41. 
    Україна: 10 років незалежності: Дніпропетровська область / І. Черевко, Б. Журахович. – Д.: НВП «Дія», 2002.
    
42. 
    Атлас «Весь Днепропетровск на ладони» (CD – версия 3.2). – Д.: ГлавАПУ, УЗР, 2001–2002.
    
43. 
    Українська річкова мережа: внесок громадських організацій у збереження малих річок України. – Чорноморська програма «Ветландс Інтернешнл», 2005.
    

Апст. Апостолівський

Вслк. Васильківський

Врхнд. Верхньодніпровський

Днвск. Дніпропетровський

Крвз. Криворізький

Крнч. Криничанський

Мгдл. Магдалинівський

Мжвск. Межівський

Нкпл. Нікопольський

Нвмск. Новомосковський

Пвлгр. Павлоградський

Птрк. Петриківський

Птрпл. Петропавлівський

Пкр. Покровський

Птх. П’ятихатський

Снлк. Синельниківський

Слн. Солонянський

Сфск. Софіївський

Тмк. Томаківський

Црч. Царичанський

Шрк. Широківський

Юрв. Юр’ївський


Влнг. Вільногірськ

Дндз. Дніпродзержинськ

Днпр. Дніпропетровськ

ЖВд. Жовті Води

КрР. Кривий Ріг

Мрг. Марганець

Нк. Нікополь

Нвм. Новомосковськ

Орд. Орджонікідзе

Плг. Павлоград

Пршт. Першотравенськ

Снл. Синельникове

Трн. Тернівка

жүктеу/скачать 3.81 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: