Міністерство аграрної політики та продовольства україни житомирський національний агроекологічний універcитет на правах рукопису лагута світлана миколаївна

жүктеу/скачать 0.92 Mb.

бет	1/2
Дата	19.07.2016
өлшемі	0.92 Mb.
	#209504

1 2

mДля заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ

ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРCИТЕТ

На правах рукопису

ЛАГУТА СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

УДК 330.332:338.432

ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ВЕРТИКАЛЬНО ІНТЕГРОВАНИХ ПІДПРИЄМСТВ

АГРАРНОГО СЕКТОРА

08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Науковий керівник:

Бородіна Олена Миколаївна,

доктор економічних наук,

професор, член-кореспондент НАН України

Житомир – 2013

Зміст

ВСТУП…………………………………………………………………………...			3
РОЗДІЛ 1.		ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ВЕРТИКАЛЬНО ІНТЕГРОВАНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ АГРАРНОГО СЕКТОРА…………………………………………	10
	1.1.	Вертикально інтегровані підприємства в аграрному секторі: особливості становлення та розвитку…………………………...	10
	1.2.	Сутність та особливості інвестиційного забезпечення вертикально інтегрованих аграрних підприємств……….…….	23
	1.3.	Сучасний інструментарій організації інвестиційної діяльності вертикально інтегрованих підприємств аграрного сектора…...	44
		Висновки до розділу 1……………………………………………	62
РОЗДІЛ 2.		ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРОХОЛДИНГІВ ………………………………………………	65
	2.1.	Джерела та структура інвестиційних ресурсів підприємств аграрного сектора України………………………………………	65
	2.2.	Стан та проблеми залучення інвестиційних ресурсів вітчизняними агрохолдингами………………………………….	75
	2.3.	Особливості залучення інвестиційних ресурсів за моделями інвестування ...……………………………………………………	93
		Висновки до розділу 2……………………………………………	116
РОЗДІЛ 3.		УДОСКОНАЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АГРОХОЛДИНГІВ………………………………	119
	3.1.	Методичні засади удосконалення оцінки інвестиційного забезпечення діяльності агрохолдингів……………………….	119
	3.2.	Моделювання прогнозних оцінок інвестиційних ресурсів агрохолдингів……………………………………………………..	138
	3.3.	Організаційно-економічний і фінансовий механізм залучення агрохолдингами довгострокових інвестиційних ресурсів..……	150
		Висновки до розділу 3……………………………………………	167
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..			170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….			174
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….			200

ВСТУП
Актуальність дослідження. Належне інвестиційне забезпечення є важливою умовою ефективної діяльності суб’єктів господарювання аграрного сектора, чинником активізації інноваційної діяльності, зростання ринкової вартості підприємства та досягнення стратегічних цілей його розвитку. Водночас, підвищена потреба в інвестиціях посилює необхідність їх раціонального використання. Прискорена капіталізація і техніко-технологічна модернізація сільського господарства, з одного боку, зумовили нарощення експортного потенціалу країни, з іншого – становлення нового типу агроформувань на базі приватного капіталу – агрохолдингів, діяльність яких відіграє дедалі вагомішу роль у розвитку галузі в цілому.

Науковий інтерес до інвестиційного забезпечення агрохолдингів обумовлений їх активною діяльністю, що здійснюється переважно з метою концентрації та інтеграції виробництва через хаотичне поглинання підприємств, нарощування обсягів сільськогосподарських угідь, посилення економічної влади на внутрішньому й зовнішньому аграрному ринках, на тлі масштабного неконтрольованого залучення боргових ресурсів та нехтування соціально-екологічних ризиків. Однак ці процеси не можуть бути довгостроковою стратегією розвитку агрохолдингів з огляду на те, що ставлять під загрозу стабільність діяльності як окремих сільськогосподарських підприємств, так й сільського господарства України в цілому.

Нагальною є потреба регулювання стихійних процесів надконцентрації та усунення ринкових перекосів через пошук організаційних та економічних механізмів збалансування інвестиційної діяльності агрохолдингів, покращення конкурентоспроможності підпорядкованих сільськогосподарських і переробних підприємств та екологічної безпечності їх господарювання, а також мінімізації ризиків їх масового банкрутства за умови невдалої реалізації капіталомістких інвестиційних проектів.

Теоретичним засадам інвестиційного забезпечення підприємств аграрного сектора присвятили свої праці І. Бурковський, С. Власюк, В. Герасіна, І. Іртищева, О. Клокар, І. Коваленко, М. Кожем’якіна, Я. Костецький, Г. Лайко, О. Ліпченко, Л. Смолій, О. Урюпін, О. Чеботар, Я. Шевцова та ін. Проблеми становлення і розвитку агрохолдингів досліджували такі науковці, як О. Бородіна, А. Гуторов, А. Данкевич, О. Єранкін, Ю. Нестерчук, Г. Черевко, В. Шиян та ін. Водночас, не всі теоретичні узагальнення знаходять своє практичне застосування. Потребують поглибленого дослідження теоретичні питання інвестиційного забезпечення агрохолдингів, удосконалення методичних підходів до оцінки та реалізації їх інвестиційних проектів, концептуальних засад розвитку інтегрованих господарюючих організацій через стратегічну спрямованість інвестування і прозорість залучення інвестицій, диверсифікацію ризиків, проведення оцінки соціальних та екологічних ризиків. Актуальність даних проблем зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, визначили мету та завдання, а також наукову та практичну цінність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відображає результати наукових досліджень, проведених автором відповідно до плану науково-дослідних робіт Житомирського національного агроекологічного університету за темою: “Розробити та обґрунтувати стратегічні напрями і пріоритети формування конкурентоспроможного аграрного сектора економіки Північно-Західного регіону України” (номер державної реєстрації 0110U002406), в межах якої автором розроблено теоретичні та методичні засади інвестиційного забезпечення діяльності вертикально інтегрованих підприємств холдингового типу із врахуванням корпоративних ризиків та необхідності проведення постійного моніторингу.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методичних і практичних аспектів удосконалення інвестиційного забезпечення діяльності вертикально інтегрованих підприємств аграрного сектора. Відповідно до поставленої мети у роботі вирішувалися такі завдання:

• поглибити теоретичні підходи до визначення сутності поняття “інвестиційне забезпечення” у контексті розвитку вертикально інтегрованих підприємств аграрного сектора;

• виявити специфіку інвестиційної діяльності вертикально інтегрованих підприємств аграрного сектора;

• узагальнити та систематизувати теоретичні та методичні засади проектного фінансування як сучасного інструменту організації інвестиційної діяльності;

• здійснити комплексну оцінку сучасного стану і тенденцій розвитку вітчизняних та зарубіжних агрохолдингів;

• з’ясувати стан інвестиційного забезпечення вітчизняних агрохолдингів, виявити джерела та структуру їх інвестиційних ресурсів;

• удосконалити методичні підходи до оцінки інвестиційного забезпечення агрохолдингів і доцільності реалізації інвестиційних проектів з урахуванням рівня та напряму інтеграції агрохолдингу, ймовірного рівня соціально-екологічних ризиків;

• розробити методичні підходи до моделювання прогнозних оцінок інвестиційних ресурсів агрохолдингів;

• обґрунтувати механізм інвестиційного забезпечення агрохолдингів.

Об’єктом дослідження є процес інвестиційного забезпечення діяльності вертикально інтегрованих підприємств аграрного сектора.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних та практичних аспектів інвестиційного забезпечення діяльності вертикально інтегрованих підприємств аграрного сектора.

Методи дослідження. Методологічним інструментарієм дисертаційного дослідження є системний метод пізнання соціально-економічних явищ і процесів. Для вирішення поставлених завдань використовувалися загальнонаукові та емпіричні методи наукового дослідження, зокрема, абстрактно-логічний метод – при визначенні теоретичних засад інвестиційного забезпечення діяльності підприємств аграрного сектора, теоретичного узагальнення аспектів проектного фінансування, формування висновків та аналізу результатів дослідження інших науковців. Методом системного аналізу виявлено особливості та закономірності розвитку вертикально інтегрованих підприємств аграрного сектора України та їх інвестиційної діяльності. Економіко-статистичний метод застосовувався для комплексної оцінки діяльності агрохолдингів, визначення стану їх інвестиційного забезпечення. Монографічний метод використано для вивчення особливостей інвестиційної діяльності окремих агрохолдингів, джерел та структури їх інвестиційних ресурсів. За допомогою методу математичного програмування (нейромережеві алгоритми) розроблено методичні підходи до моделювання прогнозних оцінок інвестиційних ресурсів агрохолдингів.

Інформаційну базу дослідження склали базові положення економічної науки, державні нормативно-правові акти, праці провідних вчених-аграрників, економістів, а також дані Державної служби статистики України, річних консолідованих звітів вітчизняних та зарубіжних агрохолдингів, спеціальна література з проблем дослідження, інформаційні ресурси мережі Internet та ін.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні положення та результати дослідження, які виносяться на захист і характеризують наукову новизну та особистий внесок автора, полягають у наступному:

вперше:

• на основі комплексної оцінки фінансово-господарської діяльності агрохолдингів та моделювання необхідного обсягу інвестиційних ресурсів, обґрунтовано доцільність застосування інструменту проектного фінансування для організації їх інвестиційної діяльності з врахуванням соціально-екологічних та інших ризиків, а також їх оптимального розподілу між усіма учасниками інвестиційного проекту.

удосконалено:

• структурно-логічну інтерпретацію поняття “інвестиційне забезпечення діяльності” вертикально інтегрованих підприємств аграрного сектора, яке розглядається, на відміну від існуючих підходів, як постійний процес на збалансованій п’ятикомпонентній основі: фінансове, виробничо-організаційне та соціально-екологічне забезпечення, інвестиційна привабливість та інвестиційний клімат, що дозволяє приймати виважені управлінські рішення із задоволенням інтересів акціонерів та інвесторів;

• методичні засади оцінювання стану інвестиційного забезпечення агрохолдингів та доцільності реалізації інвестиційних проектів на основі комплексного використання критеріїв, індикаторів та показників, зокрема обсягу та структури інвестиційних ресурсів, ліквідності, обсягу робочого капіталу, середньозваженої вартості капіталу, оцінки корпоративних ризиків, рівня і напряму інтеграції агрохолдингу;

• методичний підхід до порядку реалізації проектного фінансування вітчизняними агрохолдингами при залученні банківського кредиту та лізингу;

набули подальшого розвитку:

• концептуальні підходи до моделювання прогнозних оцінок інвестиційних ресурсів засобами нейромережевих алгоритмів;

типологічні ознаки та класифікація моделей інвестування агрохолдингів (північноамериканська, азійська і східноєвропейська), що представлені: джерелами мобілізації інвестиційних ресурсів, кредитним механізмом, методом бухгалтерського обліку, основними інвесторами, формою участі інвесторів у проектному фінансуванні, ступенем ризику кредитора; характером спеціалізації, організаційно-правовими формами інтеграції, видами зв’язку між структурними елементами, масштабами діяльності, географією походження;

• удосконалення організаційно-економічного та фінансового механізму інвестиційного забезпечення агрохолдингів, що передбачає безперервний процес ресурсоорієнтовного цілепокладання, регулювання державними інститутами порядку діяльності агрохолдингів та їх оподаткування, регламентування рівня толерантності до соціально-екологічних ризиків.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення інвестиційного забезпечення діяльності вертикально інтегрованих підприємств аграрного сектора.

Теоретичні узагальнення та методичні рекомендації автора щодо інвестиційного забезпечення діяльності вертикально інтегрованих підприємств аграрного сектора знайшли практичне застосування в роботі Департаменту агропромислового розвитку (довідка від 04.04.2013 р. № 846/8) і Департаменту економічного розвитку, торгівлі та міжнародного співробітництва Житомирської обласної державної адміністрації (довідка від 16.04.2013 р. № 08/669).

Результати дисертаційного дослідження використано при підготовці: аналітичної записки “Стан та оцінка можливих ризиків розвитку економіки України у 2012 р.”, направленої Прем’єр-міністру України, Міністру економічного розвитку і торгівлі; науково-аналітичної записки “Підвищення соціальної спрямованості землекористування в агросфері”, направленої Голові Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України; матеріалів Міністерству екології та природних ресурсів України (довідка Державної установи “Інститут економіки та прогнозування” Національної академії наук України від 29.03.2013 р. № 135-16/272).

Рекомендації автора щодо оцінки реалізації інвестиційного проекту засобами проектного фінансування, визначення ефективності реалізації альтернативних інвестиційних проектів виходячи із соціально-екологічних ризиків, формування паспорту за видом економічної діяльності підприємства підтверджено ТОВ “Борзнаагроптахофабрика” (довідка № 09 від 22.01.2013 р.).

Запропонований автором методичний підхід до комплексної оцінки ризиків при реалізації інвестиційних проектів, використання проектного фінансування апробований у діяльності ТОВ “Єдність” (довідка № 108 від 05.03.2013 р.).

Наукові розробки дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Житомирського національного агроекологічного університету при викладанні дисциплін “Економіка підприємства” та “Економіка агроформувань” (довідка № 689 від 18.04.2013 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням. Викладені у дисертації положення, висновки та пропозиції, які виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертаційної роботи апробовані на міжнародних та вітчизняних науково-практичних конференціях: “Сучасні тенденції розвитку фінансових та інноваційно-інвестиційних процесів в Україні” (Вінниця, 2013), “Економіка та управління в ХХІ сторіччі: тенденції розвитку” (Новосибірськ, 2013), “Реформування та розвиток науки: сучасні виклики” (Київ, 2013), “Сучасні проблеми інвестиційної діяльності в Україні” (Київ, 2013), “Економічні теорія та практика: сучасні погляди та концепти” (Київ, 2012), “Інноваційна економіка – напрямки стабільного розвитку держави” (Сімферополь, 2012); “Економіка ХХІ століття: теорія та практика” (Київ, 2012); “Економіка, бізнес і фінанси: стан та перспективи розвитку” (Кам’янець-Подільський, 2012); “Стратегічні напрями і пріоритети формування конкурентоспроможності аграрного сектора” (Житомир, 2011, 2012).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 15 наукових праць загальним обсягом 5 друк. арк., з них 6 – у фахових виданнях обсягом 3,4 друк. арк., 2 параграфи у колективній монографії (0,6 друк. арк.).

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо формування достатнього інвестиційного забезпечення вертикально інтегрованих підприємств аграрного сектора, що дає змогу сформулювати такі висновки.

Теоретично доведено, що достатнє інвестиційне забезпечення вертикально інтегрованих підприємств аграрного сектора є важливою умовою їх стабільного довгострокового та ефективного розвитку, чинником реалізації інвестиційної політики та досягнення стратегічних цілей. Інвестиційне забезпечення є постійним процесом залучення інвестиційних ресурсів для стабільного розвитку усіх інтегруючих підприємств, виходячи із виробничо-організаційного, фінансового, соціально-екологічного забезпечення, інвестиційної привабливості та інвестиційного клімату.
Результати дисертаційного дослідження підтвердили, що на нинішньому етапі розвитку ефективним інструментом інвестиційного забезпечення є проектне фінансування, що передбачає довгострокове фінансування під заставу майбутнього грошового потоку та надає можливість акумулювати низку джерел інвестиційних ресурсів при мінімізації ризиків інвесторів. У процесі дослідження доповнено основні принципи проектного фінансування, виходячи зі специфіки діяльності агрохолдингів, яка базується на засобах постійного контролю та моніторингу витрат й екологічній толерантності. Обґрунтовано, що реалізація проектного фінансування агохолдингами має ряд переваг у нинішніх умовах порівняно з іншими інструментами: учасники проекту пов’язані між собою єдиним власником, що мінімізує ризики виконання взятих зобов’язань між замовниками та виконавцями проекту.
Економічна природа агрохолдингу є найбільш адекватною умовам ведення ефективного бізнесу та великотоварного виробництва в сучасному інституціональному середовищі, характерними ознаками якого є інституційна незбалансованість та організаційна дестабілізація. Вітчизняним агрохолдингам притаманна низка особливостей: вертикальна інтеграція підприємств у формі інтеграції власності; концентрація значного земельного банку сільськогосподарських угідь переважно на орендній основі; висока економічна ефективність за результатами фінансово-господарської діяльності; ключовою спеціалізацією є рослинництво; мінімальне оподаткування; наявність значного обсягу зобов’язань перед кредиторами; нарощування власних активів за рахунок проведення ІРО на міжнародних фондових біржах.
Нинішній стан інвестиційного забезпечення агрохолдингів оцінено автором як недостатній. Основними джерелами інвестиційних ресурсів є власний капітал акціонерів; прибуток, який достатньо нестабільний; банківський кредит, який занадто дорогий і використовується переважно для поповнення обігових коштів у періоди сезонних коливань.

Доступ до довгострокових інвестиційних ресурсів є обмеженим. Натуралізація іноземних інвестицій у сільське господарство залишається низькою через намагання інвесторів мінімізувати наявні ризики. Побудова нейронної мережі дозволила виявити потребу трьох вітчизняних агрохолдингів, при фактично досягнутому темпі росту активів, у інвестиційних ресурсах у розмірі 13 млрд грн до 2020 р.

Ключовими рисами інвестиційного забезпечення вітчизняних агрохолдингів є: підвищена концентрація власності, що перешкоджає використанню сучасних інструментів фінансування інвестицій; висока волатильність і ринкова ризиковість (непрозорість ведення діяльності тісно корелює з ринковими котируваннями акцій); залежність від зовнішніх фінансових ін’єкцій спонтанного чи цілеспрямованого характеру; відсутність довіри інвесторів; спекулятивна орієнтація іноземних інвесторів; низький рівень корпоративного управління.
Негативний вплив незадовільного рівня ліквідності та залежності підприємств агрохолдингу від капіталу групи компаній посилюється одночасною відсутністю самостійності у прийнятті управлінських рішень підприємств-учасників. Збереження даних тенденцій призведе до неузгодженості у темпах зростання корисної потужності і можливостей підприємств, ускладнить вирішення проблем ресурсного забезпечення та оперативність взаємодії.

Залежно від особливостей інвестиційного забезпечення виділено три моделі інвестування: північноамериканська, азійська та східноєвропейська. Водночас, вітчизняні агрохолдинги належать до східноєвропейської моделі та інтегровані за найдовшим ланцюгом “підготовка насіннєвого фонду – вирощування – переробка – збут (експорт)” на противагу зарубіжним агрохолдингам, що зосереджують власні активи на переробній та торговельно-збутовій стадії виробництва.

Доведено, що роль міжнародних фінансових організацій у фінансуванні інвестиційних проектів агрохолдингів є досить вагомою та має тенденцію до зростання. Протягом 2010–2012 рр. обсяг інвестицій (фактичний та заплановий) Світового банку та ЄБРР у розвиток вітчизняних агрохолдингів становить 981,5 млн дол. США. Невідворотні процеси розвитку вітчизняного аграрного сектора обумовлені зацікавленістю міжнародної спільноти у банку сільськогосподарських угідь України та значних можливостях зростання продуктивності виробництва сільськогосподарської продукції для задоволення зростаючого світового попиту на продовольчі товари.
Обґрунтовано необхідність здійснювати оцінювання стану інвестиційного забезпечення агрохолдингів та доцільності реалізації ними інвестиційних проектів у п’ять етапів. Авторська методика дає можливість кількісно оцінити доцільність та можливості реалізації інвестиційного проекту залежно від особливостей розвитку агрохолдингу, ризиків його діяльності, а також визначення доцільності реалізації альтернативних проектів виходячи із ступеня та виду інтеграції агрохолдингу та соціально-екологічного ризику.

Застосування організаційно-економічного та фінансового механізму інвестиційного забезпечення передбачає визначення суб’єктів, об’єктів та методів управління, які відповідають обраній суб’єктами господарювання меті.

Ключовими елементами механізму є постійний моніторинг та оцінка вигод і витрат, обґрунтування інвестиційного забезпечення і проектне фінансування, використання якого дозволить зробити бізнес агрохолдингів прозорим та привабливим для інвесторів, акумулювати значні інвестиційні ресурси для реалізації великомасштабних інвестиційних проектів та знизити вірогідність соціально-економічних потрясінь.

жүктеу/скачать 0.92 Mb.

Достарыңызбен бөлісу:

1 2