Суще, життя і смерть сприймаються як одне й те саме
Смерть не є страшним роком, вона відбувається згідно з ритуалом, за усталеною нормою.
Страх смерті та способи його нейтралізації носять не так релігійний, як морально-ціннісний характер.
Через культ предків вплив померлих родичів на життєустрій живих залишається домінуючим.
Культурна символіка смерті носить здебільшого земний характер.
Додаткові способи вирішення проблеми смертності: тренування тіла як прагнення його увіковічнення, культ довголіття та прагнення до безсмертя.
|
Смерть ігнорується, виноситься на периферію життя.
Культ предків зберігає свою силу, але втрачається діалогічність (зв’язку) з померлими.
Символіка смерті, хоч і носить земний характер, все частіше віртуалізується.
Культ безсмертя залишається актуальним (спорт, розвиток медицини).
|