Супутники мають вісі планети крім Меркурія і Венери. Земля має один супутник Місяць, Марс – два супутники Фобос і Демос, планети –гіганти мають багато супутників

1. Супутники Марса.

- першим передбачив, що Марс має супутники, Йоганн Кеплер у 1610 році;

- «Вікінг-1» пролетів в межах 100 км від поверхні Фобоса, а «Вікінг-2» на відстані 30 км від Деймоса;

- Фобос робить повний оберт навколо Марсу кожні 7 годин 39 хвилин, Деймос – 30 год 18 хв;

- розміри Фобоса становлять 28×20×18 км, Деймоса - 16×12×10 км.

Обидва супутники - шматки гірської породи неправильної, приблизно еліпсоїдальної форми. Нерівна поверхня Фобоса повністю вкрита метеоритними кратерами. Найбільший кратер Стікні займає половину супутника. Поверхня Деймоса навпаки здається гладкою, бо багато кратерів майже повністю вкриті уламками порід.

В 2010 році група італійських астрономів з Національного інституту астрофізики Італії дійшла висновку, що Фобос сформувався із численних уламків, викинутих на орбіту в результаті надпотужного вибуху на поверхні планети. До цього була популярна інша теорія походження супутників. Суть її у тому, що вони - астероїди, які були захоплені Марсом, коли він тільки починав формуватися.

2. Супутники Юпітера:

- найбільші супутники Іо (радіус 1815 км), Європа (радіус 1570 км), Ганімед (2630 км), Каллісто (2400 км);

- Іо має найбільшу геологічну активність (зареєстровано 8 діючих вулканів;

- на супутниках Європа, Ганімед, Каллісто помічено багато снігу та льоду;

- супутники внутрішньої групи обертаються майже по кругових орбітах, що практично збігається з площиною екватора планети. Чотири найближчих до планети супутника Адрастея, Метида, Амальтея і Теба діаметром від 40 до 270 км знаходяться в межах 1-3 радіусів Юпітера і різко відрізняються за розмірами від наступних за ними 4х супутників, розташованих на відстані від 6 до 26 радіусів Юпітера;

- зовнішня група складається з маленьких діаметром від 10 до 180 км супутників, що рухаються по витягнутим і сильно нахиленим до екватора Юпітера орбітам, причому чотири більш близьких до Юпітера супутники Леда, Гімалія, Лісітея, Елара рухаються по своїх орбітах у той самий бік, що і Юпітер, а чотири найбільш зовнішніх супутники Ананке, Кармі, Пасифе і Синопе рухаються у зворотному напрямку;

- ще по 11 супутників було відкрито групою астрономів з Астрономічного інституту Гавайського університету наприкінці 2000-го (діаметром 4-12 км) і 2001-го років (діаметром від 2 до 4 км. Усі вони обертаються по помітно витягнутих еліптичних орбітах. Напрямок орбітального руху всіх нових супутників зворотний (тобто вони обертаються в напрямку, протилежному руху планет навколо Сонця і великих супутників навколо Юпітера). Періоди обертання складають від 534 до 753 доби, великі півосі орбіт — від 19 до 24 млн. км.

За кількістю супутників Юпітер обігнав в 2011 році Сатурн. Останній відкритий супутник - S/2010 J 2. Він був відкритий 8 вересня 2010 року Крістіаном Вейллетом за допомогою 3,6-метрового телескопу Канада-Франція-Гаваї. Повідомлення про відкриття було зроблено 1 червня 2011 року.

3. Супутники Сатурна:

- Сатурн має 62 супутники (до 2000 року було відомо 18) і 12 з них більше 100 км у діаметрі;

- Мімас - найближчий до планети з великих супутників (радіус 197 км);

- Тефія (радіус 525 км) знаменита своєю величезною тріщиною-розламом, довжиною 2000 км — три чверті довжини екватора супутника;

- Мімас, Енцелад, Тефія, Діона і Рея приблизно сферичні за формою і, швидше за все, складаються, по більшій частині, з водяного льоду. Енцелад відбиває майже 100 відсотків сонячного світла, що підтверджує таке припущення. Мімас, Тефія, Діона і Рея повністю покриті кратерами;

- Титан, діаметр якого 5150 км, - єдиний супутник, що має атмосферу (85 % з азоту, близько 12 % аргону і менш 3 % метану), один з найцікавіших супутників Сатурна. Вважається, що склад і процеси, що відбуваються в атмосфері цього супутника схожі з тими, що мільярди років тому можна було б знайти в Земній атмосфері. Його поверхня невидима крізь щільну атмосферу. Також спостерігається невелика кількість етану, пропану, ацетилену, етилену, водню, кисню й інших складових. Тиск біля поверхні Титана 1,6 атмосфери. Температура верхніх шарів атмосфери цього супутника близька до −150 °C, а поверхні -- 94 °C. Поверхня Титана складається з льоду з домішкою силікатних порід. Середня густина речовини, що складає супутник — 1,9 г/см³. Передбачається, що в Титана може бути океан з етану, метану й азоту глибиною до 1 км, нижче якого знаходиться шар ацетилену товщиною до 300 м. У Титана немає магнітного поля, однак він взаємодіє з полем Сатурна, що створює за ним магнітний хвіст;

- орбіта Япета розташована в майже 4-х мільйонах кілометрів від Сатурна. Одна сторона Япета (радіус 720 км) рясно посипана кратерами, у той час як інша сторона виявляється майже гладкою. Япет відомий неоднорідно яскравою поверхнею. Супутник, подібно Місяцю з Землею, повернутий завжди однією стороною до Сатурна, так, що і по орбіті він рухається тільки однією стороною вперед, що у 10 разів темніше, ніж сторона протилежна. Є версія, що у своєму русі супутник «підмітає» пил і дрібні частки, що також обертаються навколо Сатурна. З іншого боку, може бути, ця темна речовина породжена надрами супутника;

- Феба обертається навколо планети в напрямку, зворотному до обертання всіх інших супутників і Сатурна навколо осі. Вона має, загалом, сферичну форму і відбиває близько 6 відсотків сонячного світла. Крім Гіперіона, це єдиний супутник, не повернений до Сатурна вічно однією стороною. Усі ці особливості дуже обґрунтовано дозволяють сказати, що Феба — захоплений у гравітаційні мережі астероїд.

жүктеу/скачать 5.51 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: