Рішення Щодо скарги Л. М. Ярмоленко з приводу публікації у тижневику «Юридичний вісник України»

Л.М. Ярмоленко звернулася до КЖЕ зі скаргою на дії своєї сусідки журналістки Л.В. Дорофєєвої, яка, на думку заявниці, як автор статті «Ахтунг! Німці знову в Хотянівці!» (тижневик «Юридичний вісник України», 15-21 січня 2011 р.), зловживає своїми журналістськими повноваженнями і порушує норми журналістської етики.

У згаданому матеріалі Л.В.Дорофєєва в різкій формі критикує подружжя Ярмоленко-Вайц, яке, на її думку, незаконно здійснює підприємницьку діяльність з продажу будматеріалів, чим завдає шкоду здоров’ю людей та довкіллю, а також сільського голову, який, як вона вважає, потурає цій діяльності.

Представники Комісії вислухали пояснення журналістки Л.В. Дорофєєвої та головного редактора газети «Юридичний вісник України» В.М. Шарова.

Комісія з журналістської етики, відповідно до своєї компетенції та повноважень, не встановлювала законність підприємницької діяльності згадуваного подружжя та пов’язаних з нею обставин.

При аналізі публікації встановлено таке:

1. У статті Л.В.Дорофєєва неодноразово наголошує на національній приналежності підприємців, використовує визначення «німці», «неонімці», «німкувате підприємницьке подружжя». При цьому авторка проводить чітку паралель між діяльністю подружжя Ярмоленко-Вайц та злочинами нацистських окупантів у роки війни. Такі паралелі йдуть протягом всієї статті: «Бабі Палашці в поганому сні не могло наснитися, що в Хотянівку через 70 років знов прийдуть німці та завдадуть, м’яко кажучи, неабиякого клопоту мешканцям. Щоб володарювати в Хотянівці, вони привезли з собою не змащений зашморг, а товстий гаманець з грішми», «Цим новим прибульцям – подружжю на прізвища Ярмоленко та Вайц, так само, як і їхнім попередникам, моторошну пам’ять про яких зберегла пам’ять баби Палашки…», «З тими окупантами, що хазяйнували в селі з 1941-го по 1943 рік, нових друзів Грищенка (сільський голова) пов’язувало те, що в Німеччині вони мусили суворо дотримуватися Закону і Порядку, а в Україні цих понять для них не існувало», «Чи не нагонять їх з Хотянівки, як німців у 43-му?».

2. Критикуючи підприємницьку діяльність подружжя Ярмоленко-Вайц та дії сільського голови В.П. Грищенка і головного лікаря Вишгородської районної санітарно-епідеміологічної станції І.В. Кобилевської, Л.В. Дорофєєва наводить кілька коментарів на користь цієї критики. Однак жодного коментаря чи пояснень від критикованих у статті нема.

З огляду на вищесказане, Комісія з журналістської етики:

- розцінює намагання авторки використати національну приналежність громадян для створення їх негативної характеристики як порушення вимоги п. 15 Етичного кодексу українського журналіста: «Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу»;

- звертає увагу редакції на необхідність збалансованого підходу до висвітлення конфліктних, контраверсійних подій, відповідно до вимог п. 6 Етичного кодексу українського журналіста: «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста» та п.10: «Точки зору опонентів, у тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів».

Комісія з журналістської етики оголошує журналістці Л.В. Дорофєєвій та редакції газети «Юридичний вісник України» громадський осуд.