Салата сергій Анатолійович
жүктеу/скачать 8.41 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- САЛАТА Сергій Анатолійович УДК [008+378+727+520.1+069](477-25)“1834/2015”(043.3) АСТРОНОМІЧНА ОБСЕРВАТОРІЯ
- ЗМІСТ Стор. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4 ВСТУП 6
- Розділ 2. ЗАСНУВАННЯ ТА БУДІВНИЦТВО АСТРОНОМІЧНОЇ ОБСЕРВАТОРІЇ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ СВ. ВОЛОДИМИРА 29
- Розділ 3. НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ АСТРОНОМІЧНОЇ ОБСЕРВАТОРІЇ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ 42
- Розділ 4. КОМПЛЕКСНИЙ ХАРАКТЕР АСТРОНОМІЧНОЇ ОБСЕРВАТОРІЇ ЯК ОБ’ЄКТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ 91
- ВИСНОВКИ 170 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 173 ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
- ВСТУП Актуальність теми дослідження.
- Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
- Хронологічні межі дослідження
- Географічні межі дослідження
- Методологічні засади дослідження
- Апробація результатів дисертації.
- РОЗДІЛ 1 ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ Історіографія
|
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ ЦЕНТР ПАМ’ЯТКОЗНАВСТВА На правах рукопису САЛАТА Сергій Анатолійович УДК [008+378+727+520.1+069](477-25)“1834/2015”(043.3) АСТРОНОМІЧНА ОБСЕРВАТОРІЯ КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ЯК КОМПЛЕКСНИЙ ОБ’ЄКТ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ Спеціальність 26.00.05 – Музеєзнавство. Пам’яткознавство. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Науковий керівник: кандидат фізико-математичних наук, завідувач Астрономічного музею Астрономічної обсерваторії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Казанцева Лілія Вікторівна Київ – 2015 ЗМІСТ Стор. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4 ВСТУП 6 Розділ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ 12 1.1. Історіографія 12 1.2. Джерельна база 21 1.3. Методологія дослідження 25 Висновки до першого розділу 28 Розділ 2. ЗАСНУВАННЯ ТА БУДІВНИЦТВО АСТРОНОМІЧНОЇ ОБСЕРВАТОРІЇ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ СВ. ВОЛОДИМИРА 29 2.1. Виникнення і розвиток астрономічних обсерваторій у ХVIII – ХІХ ст. 29 2.2. Передумови заснування Астрономічної обсерваторії при Київському університеті Св. Володимира 35 Висновки до другого розділу 41 Розділ 3. НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ АСТРОНОМІЧНОЇ ОБСЕРВАТОРІЇ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ 42 3.1. Становлення АО як науково-навчальної установи (1845–1870) 44 3.2. Розвиток власної наукової школи АО (1870–1905) 54 3.3. Накопичення спостережного матеріалу в нестабільний період Першої світової війни та у роки Української революції (1905–1923) 61 3.4. Започаткування нових тематик та розширення сфер діяльності обсерваторії в міжвоєнний період (1923–1941) 64 3.5. Збереження інструментарію та наукова допомога фронту у роки Другої світової війни (1941–1944) 71 3.6. Відродження наукової діяльності та активізація спостережних тематик в добу післявоєнної відбудови (1944–1957) 76 3.7. Підключення до робіт з космічних досліджень та широка популяризація їх досягнень (1957–1991) 81 3.8. Якісна зміна методів досліджень з розвитком інформаційних технологій на сучасному етапі (1991–2015) 87 Висновки до третього розділу 90 Розділ 4. КОМПЛЕКСНИЙ ХАРАКТЕР АСТРОНОМІЧНОЇ ОБСЕРВАТОРІЇ ЯК ОБ’ЄКТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ 91 4.1. Особливості астрономічної спадщини 91 4.2. Методика дослідження пам’яток науки і техніки 93 4.3. Комплекс нерухомих об’єктів культурної спадщини Астрономічної обсерваторії 98 4.3.1. Головна будівля обсерваторії 100 4.3.2. Професорський флігель 112 4.3.3. Лабораторно-житловий корпус 115 4.3.4. Обсерваторна гірка – визначне місце 118 4.4. Збережені пам’ятки історії, науки і техніки Астрономічної обсерваторії 122 4.4.1. Меридіанне коло з павільйоном 123 4.4.2. Астрограф-рефрактор Мерца-Репсольда з павільйоном 133 4.4.3. Горизонтальний сонячний телескоп з павільйоном 148 4.4.4. Інші пам’ятки Астрономічної обсерваторії 157 4.5. Проблеми музеєфікації та використання комплексу Астрономічної обсерваторії 160 Висновки до четвертого розділу 168 ВИСНОВКИ 170 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 173 ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АО – Астрономічна обсерваторія АН СРСР – Академія наук Союзу Радянських Соціалістичних Республік Астрорада АН СРСР – Астрономічна рада АН СРСР АЗТ – Астрономічний дзеркальній телескоп (рос. Астрономический зеркальный телескоп) АФР – Астрономічний фотографічний рефрактор БСЭ – Большая Советская Энциклопедия ВУАН – Всеукраїнська Академія наук ВІНО – Вищий інститут народної освіти ГАО – Головна астрономічна обсерваторія ГСТ – Горизонтальний сонячний телескоп ДАІШ – Державний астрономічний інститут ім. Штернберга ДАМК – Державний архів міста Києва ДОІ – Державний оптичний інститут (ГОИ – Государственный оптический институт) ЗМІ – засоби масової інформації ІАД – історико-астрономічні дослідження (ИАИ – историко-астрономические исследования) КАО – Київська астрономічна обсерваторія КДТУБА – Київський державний технічний університет будівництва і архітектури КНУТШ – Київський національний університет ім. Тараса Шевченка КрАО – Кримська астрофізична обсерваторія МАС – Міжнародний астрономічний союз МГР – Міжнародний Геофізичний рік МК – меридіанне коло МКАО – Музей Київської астрономічної обсерваторії НАНУ – Національна Академія наук України Наркомос – Народний комісаріат освіти Нарком просвіти – Народний комісаріат просвіти НАФА – Нічний аерофотоапарат НДІ – науково-дослідний інститут НДІЗМ – науково-дослідний інститут земного магнетизму НДІТІАМ – науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури та містобудування РАН – Російська Академія наук СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік УТОПІК – Українське товариство охорони пам’яток історії та культури УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка УРЕ – Українська Радянська Енциклопедія ФКСЗ – фундаментальний каталог слабких зір ШСЗ – штучний супутник Землі ЮНЕСКО – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (UNESCO – United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) ВСТУП Актуальність теми дослідження. Астрономія – одна із найдавніших наук людства. Вона відігравала особливу роль у процесі формування світової культури протягом багатьох століть, тому історія астрономії, як світоглядної науки, нерозривно пов’язана з історією людської цивілізації. Популярність астрономії постійно зростає з розширенням та поглибленням наукових знань про оточуючий світ і з розвитком технічних та інформаційних технологій. У той же час швидкоплинність змін наукових парадигм, моделей та теорій, революційні переміни у підходах до наукового інструментарію часто залишають поза увагою важливі матеріальні свідчення інтелектуального розвитку людства. Пам’ятки науки і техніки є одними з найменш вивчених зразків культурної спадщини, в тому числі і в галузі астрономії. Всебічне їхнє дослідження важливе для розуміння історії розвитку науки і техніки. Астрономічна спадщина, як ніяка інша, дуже різноманітна за типами, хронологічними межами, географічними та національними особливостями. Тому важливо збережені зразки історії розвитку астрономії актуалізувати, дослідивши всі їхні особливості і загальні риси для подальшої популяризації та збереження. У 1834 році в Києві був відкритий університет Св. Володимира (нині – Київський національний університет ім. Тараса Шевченка), в якому серед 13-ти перших кафедр розпочала свою діяльність кафедра астрономії та геодезії, а з самого початку проектування університету в Києві планувалось створення при ньому астрономічної обсерваторії. З початку діяльності університету і до сьогодні астрономія є однією з фундаментальних природничих наук, яка викладається і досліджується в Києві. Відкрита у 1845 р. університетська обсерваторія, збудована в історичній місцевості Кудрявець, стала першим науковим закладом міста з астрономічних спостережень. Пройшовши складний шлях становлення і розвитку, установа перетворилась в знаний науково-просвітний центр, а спеціально спроектовані і споруджені для неї будівлі, встановлені на фундаментах стаціонарні інструменти, колекції різноманітних приладів, зібраний свого часу багатьма поколіннями співробітників архів матеріалів про історію закладу та його колективу, отримали визнання як пам’ятки історії науки і техніки та музейні експонати. Наразі Астрономічна обсерваторія Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (АО КНУТШ) являє собою комплекс споруд та приладів, у число яких входять головна будівля обсерваторії, лабораторно-житловий корпус, професорський флігель, меридіанний круг з павільйоном, горизонтальний сонячний телескоп з павільйоном, астрограф-рефрактор Мерца-Репсольда з павільйоном та ряд інших пам’яток науково-технічної спадщини. Дані споруди і прилади, разом з Обсерваторною гіркою, на якій вони розміщуються, являють собою комплекс пам’яток історії та культури України. Вивчення цих пам’яток одночасно з ґрунтовним аналізом історичного розвитку наукової установи, її співпраці з місцевою громадою та міжнародними інституціями є важливим для проведення охоронних заходів щодо комплексної пам’ятки, для подальшої музеєфікації рухомих і нерухомих її об’єктів, включення їх до сучасного культурного контексту, що й визначає актуальність теми дослідження. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планових наукових тем Центру пам'яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури «Актуалізація науково-технічної спадщини в пам’яткоохоронній та музейній діяльності» (державний реєстраційний № 0112U003192) та «Культурна спадщина у формуванні соціогуманітарного простору в Україні на початку ХХІ століття» (державний реєстраційний № 0113U000393). Вона також пов’язана з тематикою історичних досліджень Астрономічної обсерваторії. Мета дослідження – здійснити історичний аналіз передумов будівництва, розвитку та діяльності Астрономічної обсерваторії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка як об’єкта культурної спадщини України в період з 1834 року по нинішній час. Відповідно до поставленої мети визначено наступні завдання дослідження:
Об’єктом дослідження є об’єкти культурної спадщини Астрономічної обсерваторії Київського університету, що відображують становлення та діяльність цієї науково-освітньої установи в контексті розвитку астрономії в Україні та світі. Предметом дослідження є історичні й науково-технічні особливості створення та функціонування вказаних об’єктів культурної спадщини АО КНУТШ з метою їх музеєфікації та включення до сучасного культурного контексту як комплексної пам’ятки науки і техніки. Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1834 року до сьогодення. При цьому нижня хронологічна межа обумовлена передумовами створення і початком навчально-наукової діяльності Київської університетської астрономічної обсерваторії (наразі – АО КНУ ім. Тараса Шевченка). Варто зазначити, що в деяких випадках дослідження поставлена проблема потребує виходу за вказану нижню хронологічну межу, особливо тоді, коли виникає потреба простежити передумови створення обсерваторії та розвитку певних галузей астрономії, які визначили хід наукових досліджень в установі. Географічні межі дослідження охоплюють історичну територію, на якій розташовується АО КНУТШ та її місцеве оточення в межах Обсерваторної гірки. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на основі загальнонаукової методології, яка застосовується в сучасних дослідженнях, у концептуальних межах історії науки і техніки. У дослідженні були використані принципи історизму, наукової об’єктивності та системності наукового аналізу. Серед загальнонаукових методів використано методи аналізу, узагальнення, синтезу, аналогії, індуктивний та дедуктивний методи. Для об’єктивного розгляду розвитку та діяльності АО КНУТШ з урахуванням перебігу суспільних, політичних та економічних змін у країні застосовувались такі спеціальні методи як порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, ретроспективний, логічний, тематичний, типологічний та структурно-функціонального аналізу. Структурно-системний метод дозволив систематизувати всі інформаційні матеріали. Використання обраного методичного комплексу дало можливість дослідити історію наукової, освітньої, пам’яткоохоронної та музеєфікаційної діяльності АО КНУТШ і показати її як комплексний об’єкт культурної спадщини України. Наукова новизна полягає в комплексному вивченні на основі аналізу як уже відомих, але переосмислених з позицій сучасного пам’яткознавчого погляду, так і невідомих фактів, стану й тенденцій розвитку та реалізації пам’яткоохоронних заходів в АО КНУТШ у визначений період. Дане дослідження є першою узагальнюючою науковою працею, в якій аналізуються одночасно наукові досягнення в галузі астрономії, приладобудування й оптики, та події і процеси з охорони, вивчення і використання пам’яток історії та культури, містобудування та науки і техніки в АО КНУТШ. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні положення та висновки наукового дослідження можуть бути використані під час підготовки документації на комплексний об’єкт культурної спадщини АО КНУТШ для подальшого включення його до списку Всесвітньої спадщини. Також аналіз матеріалів пам’яток історії, науки і техніки може бути використаний для їх подальшої музеєфікації, під час читання спеціальних курсів з історії астрономії, підготовки навчальних посібників, використання пам’яткознавчих матеріалів під час проведення екскурсій та просвітницьких лекцій в АО. Апробація результатів дисертації. Основні положення та ключові позиції дисертаційного дослідження представлені на наукових та науково-практичних конференціях. Серед них 8 міжнародних: ІІ и ІІІ Международные научно-практические конференции «Технический музей: история, опыт, перспективы» (г. Киев, 2010 г., 2012 г.); Міжнародна науково-практична конференція «Університетські музеї: європейський досвід та українська практика» (м. Київ, 2011 р.); Международная научно-практическая конференция «Пятые осенние чтения, посвященные проблемам общественных исследований» (г. Москва, 2012 г.); Міжнародна конференція в рамках VII та VIIІ Всеукраїнського фестивалю науки «Астрономія та фізика космосу в Київському університеті» (м. Київ, 2013 р., 2014 р.); ХІ Міжнародна молодіжна науково-практична конференція «Історія розвитку науки, техніки та освіти» за темою «Розбудова дослідницького університету» (м. Київ, 2013 р.); ІІ міжнародна наукова конференція «Музей в сучасному світі» (м. Львів, 2013 р.); 8 всеукраїнських: VІІІ, ІХ, Х та ХІ Всеукраїнські науково-практичні конференції «Український технічний музей: історія, досвід, перспективи» (м. Ворзель, м. Севастополь та м. Київ, 2011 р., 2013 р., 2014 р. та 2015 р.); ХVІІ Всеукраїнська наукова конференція молодих істориків науки, техніки і освіти та спеціалістів «Пріоритети української науки і техніки» (м. Київ, 2012 р.); ХVІІІ Всеукраїнська наукова конференція молодих істориків науки, техніки і освіти та спеціалістів, присвячена 150-річному ювілею В. І. Вернадського (м. Київ, 2013 р.); ХІІ та ХІІІ Всеукраїнські наукові конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» (м. Конотоп та м. Коростень, 2013 р., 2014 р.). Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено у 30 публікаціях, 12 з яких – у фахових виданнях, визначених переліком ДАК МОН України, з них 3 – у зарубіжних виданнях. Структура дисертації обумовлена метою і завданням дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації складає 200 сторінок, із них основного тексту – 169 сторінок, список використаних джерел і літератури – 213 найменувань. РОЗДІЛ 1 ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Історія формування, створення і розвитку Київської астрономічної обсерваторії при університеті (КАО), яка стала об’єктом дослідження як пам’ятка культурної спадщини, нерозривно пов’язана з історією розвитку практичної і теоретичної астрономії, методів викладання астрономії у вищій школі, формуванням стандартів архітектури наукових споруд. КАО створювалася паралельно з розвитком астрономії в Україні та світі. Проведений аналіз наукових публікацій, що торкаються різних аспектів історії КАО, дає можливість виокремити три хронологічні періоди розвитку досліджень, кожен з яких має свої особливості: дорадянський (до 1917 р.), радянський (1917–1991 рр.), сучасний (з 1991 р.). Протягом першого періоду основна увага дослідників приділялася передумовам створення та безпосереднього будівництва університету Св. Володимира та Астрономічної обсерваторії при ньому; подальшим реконструкціям АО та процесу наукової і навчальної діяльності установи на початковому етапі; становленню та подальшому розвитку наукових напрямів; збагаченню та облаштуванню АО астрономічними приладами та бібліотекою. Радянський період характеризується появою праць, які стали результатом аналізу багаторічних досліджень загальних та окремих астрономічних явищ; досліджень у нових, на той час, галузях астрономії; описом процесу модернізації тих або інших астрономічних приладів, а також праць, які розкривають історію АО загалом та окремих її періодів. На цьому етапі діяльність АО розглядається як складова радянської астрономічної науки. До особливостей історіографії сучасного періоду можна віднести глибокий аналіз проблем і перспектив вітчизняної астрономії, суміжних наукових напрямків та науки і техніки у світовому контексті та дослідження проблем музеєфікації АО в цілому на прикладах окремих пам’яток. Вагоме значення для проведення порівняльного аналізу має література, яка описує виникнення і розвиток астрономічних обсерваторій при університетах на території України [1–13]. За результатами її аналізу вдалося з’ясувати, на якому етапі розвитку перебувала астрономія на території сучасної України, які перспективи розвитку очікували її в майбутньому на момент появи АО, а також безпосередньо місце АО в системі обсерваторій світу тих часів. Особливе місце займає ряд робіт, присвячених передумовам заснування астрономічної обсерваторії при Київському університеті Св. Володимира [14–29]. Вони описують не лише заснування АО, а й самого університету в цілому, зокрема, надають уявлення про стан науки і освіти в тогочасній Україні та розкривають вплив різних політичних чинників на їх подальший розвиток. Серед праць, присвячених створенню АО, зокрема вибору території для її будівництва, вирізняються ті, в яких описується життя та діяльність засновника та першого директора АО В. Ф. Федорова та архітектора В. І. Беретті, їхня участь у виборі місця спорудження АО у відповідності до астрономічних вимог [30–42]. Науковцями, які першими зробили спробу узагальнити всі історичні матеріали стосовно АО, починаючи від її створення, реконструкцій, періоду війн і революцій, радянського періоду і закінчуючи 70-ми роками ХХ ст., є астрономи О. Ф. Богородський і М. Я. Чернега. Найґрунтовнішим історичним нарисом стала їхня праця «Астрономічна обсерваторія Київського університету імені Тараса Шевченка. Історичний нарис», попередньо опублікована частинами у «Віснику Київського університету. Серія Астрономія» у 1978, 1979, 1980, 1981, 1982 рр. [28]. Спорудженню головної будівлі обсерваторії присвячені публікації, які висвітлюють створення різних варіантів проектів будівництва АО головним архітектором та внесення до них змін засновником обсерваторії у відповідності до астрономічних завдань і особливостей майбутньої будівлі; безпосереднє будівництво та проблеми, з якими зіткнулися будівельники; завершення спорудження будівлі сином В. І. Беретті – О. В. Беретті [32; 43; 44]. Результатом співпраці архітектора та астронома стало спорудження головної будівлі АО, яка поєднала у собі архітектурну унікальність і пристосованість до астрономічних умов використання. Цікавим матеріалом, опрацьованим під час підготовки дисертації, є «Описание рефрактора Киевской обсерватории» А. П. Шидловського [45]. Вказана праця, що складається з трьох частин, стала першою, яка описала історію спорудження обсерваторії, стан її наукової і навчальної бази, інструментальний апарат та ін. Особливістю даної роботи є те, що автор виступив з певною критикою засновників і будівельників АО, посилаючись на велику кількість недоліків, виявлених ним після прийняття Обсерваторії під своє керівництво та проаналізував роботу установи у перші роки. Це далеко не применшує цінності АО як наукової установи, а скоріш навпаки, надає змогу об’єктивніше поглянути на ті чи інші речі, зокрема недоліки, допущені під час будівництва, їх причини та наслідки, а також на продуктивність роботи обсерваторії у перші роки після її створення. Одним із головних завдань для майбутнього повноцінного функціонування АО було облаштування обсерваторії новими астрономічними приладами та бібліотекою. Серед літератури, яка описує цей процес, знаходимо «Київське вікно у Всесвіт» Л. В. Казанцевої [2], яка стисло висвітлила також історію будівництва, становлення та розвиток КАО до 1945 р., «Історично-архітектурна довідка на пам’ятку архітектури та історії національного значення – будинок астрономічної обсерваторії за адресою: вулиця Обсерваторна, 3» І. В. Шулешко [32], «Астрономічна обсерваторія Київського університету імені Тараса Шевченка. Історичний нарис» О. Ф. Богородського [28] та ін. [45]. Доволі інформативною, з точки зору надання допомоги в облаштуванні обсерваторії, є праця «Участие первых директоров Пулковской обсерватории в организации Киевской обсерватории» В. А. Добровольського, в якій описано підтримку, що надавали астрономи Пулковської обсерваторії у вирішенні проблем придбання астрономічних приладів для АО на початку її діяльності [46]. Серед літератури, за допомогою якої було виділено періодизацію діяльності АО, слід виділити «Астрономічна обсерваторія Київського університету імені Тараса Шевченка. Історичний нарис» О. Ф. Богородського та «Сто лет Киевской астрономической обсерватории» С. К. Всехсвятського [28; 47]. З актуальних й доволі інформативних праць, присвячених першим рокам наукової діяльності АО та її реконструкції (1845–1870), є статті: «Создание Астрономической обсерватории Киевского университета и начало ее научной деятельности» та «Реконструкция Астрономической обсерватории Киевского университета (60–70 гг. ХІХ ст.)» О. Ф. Богородського [27; 48]. У них розкрито становлення наукових досліджень на першому етапі, які базувалися на астрономо-геодезичних, меридіанних спостереженнях, службі часу та спостереженнях сонячних затемнень; зміну кадрів обсерваторії, зокрема директорів та астрономів-спостерігачів; проведену реконструкцію, яка допомогла виправити виявлені недоліки, допущені під час спорудження АО. Ряд видань, що розкривають період заснування та розвиток наукової школи теоретичної астрономії в Києві (1870–1905), показують піднесення в науковій діяльності АО, починаючи з 1870 року (обрання нового директора АО, замовлення нових астрономічних приладів, введення нових напрямів астрономічних досліджень, нових спецкурсів викладання в університеті, видання підручників для вищої школи) [49–61]. Праці, які описують роботу обсерваторії в період Першої світової війни та у роки Української революції (1905–1923), показують певний занепад її діяльності у зв’язку з об’єктивними причинами у 1914–1920 рр. Водночас вони відмічають ряд вагомих досліджень АО цього періоду, зокрема, значний вклад у розвиток класичних методів визначення орбіт М. Ф. Хандрикова та Р. П. Фогеля [58; 59]. Корисними є і спостережні роботи М. П. Диченка, пов’язані із розробкою каталогів зірок [62–65]. Не менш важливим є опис подій в історії обсерваторії під час Першої світової війни та після її завершення [65; 67; 68]. Низка публікацій описує діяльність обсерваторії в міжвоєнний період та в роки Другої світової війни (1921–1945) – достатньо складний період у навчально-науковій роботі АО [17; 65; 69–71]. Незважаючи на низку змін керівництва АО на початку 20-х років ХХ ст. [28] та відсутність належного фінансування [70], обсерваторія продовжувала виконувати спостереження [58; 70; 71], здійснювала закупівлю нових невеликих астрономічних приладів [70], активізувала прикладні роботи: на прохання ряду установ народного господарства виконували певні обчислювальні роботи [2], набула широкого масштабу екскурсійна діяльність [2] (І. Г. Ільїнським проведено цілий ряд робіт, пов’язаних з обчисленням ефемерид затемнень, покриттів зір Місяцем [72; 73]), продовжувала теоретичні розробки (І. І. Путиліним проведено велику роботу із вивчення малої планети 1036 Ганімед [74; 75]). А з приходом у 1939 р. нового директора С. К. Всехсвятського в основних напрямах діяльності обсерваторії розпочався достатньо швидкий і глибокий перелом, перш за все, розвиток астрофізичних досліджень [71; 76; 77]. Евакуацію обсерваторії під час Другої світової війни та її розділення на дві частини (перша – в окупованому Києві, друга, евакуйована, – у Свердловську), життя співробітників у цей період та діяльність, якою займалась обсерваторія, описано менш широко у публікації «Астрономическая обсерватория Киевского университета накануне и после Великой Отечественной войны» О. Ф. Богородського [77], а також в інших виданнях [2; 28; 78–80]. Закінчення Другої світової війни і початок відродження наукової діяльності Астрономічної обсерваторії в добу післявоєнної відбудови та в період піднесення наукової роботи АО описано у ряді публікацій радянських часів [77; 78; 81–91]. До інформативних видань цього періоду належать описи будівництва лабораторно-житлового корпусу [17; 28; 71]; введення в дію у 1954 р. горизонтального сонячного телескопу [82] та проведення на ньому різноманітних спостережень [77; 83; 84]; робіт, пов’язаних із дослідженням комет [85]; спостережень штучних супутників Землі [86]; проведення полярних досліджень, у рамках Міжнародного геофізичного року, з відрядженням експедицій [87]; розширення штату наукових співробітників [88]; новоутворених напрямів наукових досліджень [89]; модернізації, виготовлення та замовлення астрономічних приладів для АО з метою удосконалення спостережної бази [90]; розвитку наукової діяльності з усіх напрямів дослідження [28; 89; 91]. До інформативно важливих публікацій, що досліджують проблеми наукової діяльності АО на сучасному етапі (1991–2015), належать статті, які показують рівень і тенденції розвитку наукової тематики АО у 90-х роках ХХ ст. та на початку ХІХ ст. [28; 92]. Для повноцінного розгляду комплексного характеру пам’ятки Астрономічної обсерваторії, як об’єкта культурної спадщини, вивчено матеріали досліджень особливостей астрономічної спадщини. Зокрема, виявлено недостатнє представлення пам’яток науки і техніки, що показують інтелектуальний розвиток людської цивілізації, у законоохоронному аспекті, процес його розвитку та становлення [93; 94]. Окремі роботи розглядають пакет правових норм, який визначає поняття пам’яток науки і техніки [95; 96] та астрономічної спадщини [97]. Одне із основних питань, піднятих у процесі аналізу історичних досліджень у галузі науки і техніки, висвітлено в статті «Особливості досліджень у царині історії науки і техніки» О. С. Мудрука – дослідження в галузі науки і техніки має проводитися спільно фахівцем з історії та фахівцем із певної галузі науки і техніки, у даному випадку – астрономом [98]. Методика виявлення й дослідження пам’яток науки і техніки стисло подана в статті «Класифікація та критерії щодо обліку нерухомої спадщини науки і техніки в Україні» В. П. Ієвлєвої [99] та доповнена і розвинута з астрономічним нахилом іншими дослідниками [96; 100]. Проблеми дослідження історії Обсерваторної гірки, як визначного місця та частини ландшафту м. Києва, розкрито в публікаціях, що мають досить широке коло даних і охоплюють великі хронологічні межі [101–110]. Найґрунтовнішим дослідженням цього напряму є стаття «Обсерваторна гірка в м. Києві: досвід взяття на державний облік визначного місця як комплексного об’єкту історико-культурної спадщини» Л. В. Томілович [42]. Комплекс нерухомих об’єктів культурної спадщини АО (головна будівля, професорський флігель і лабораторно-житловий корпус) розглянутий у невеликій кількості публікацій [96; 97; 98; 111], що пов’язано, насамперед, із малим відсотком їх безпосереднього дослідження. Видання, що стосуються історії астрографа-рефрактора Мерца-Репсольда з павільйоном [111; 112–114], розкривають не лише його опис, а й реконструкції та модернізації упродовж всього існування обсерваторії. Найінформативнішими і першими в часовому проміжку із них є публікації (1863 р.) А. П. Шидловського [45; 115; 116]. У них подається перший опис рефрактора, а також його переміщення та конструктивні зміни. У публікаціях, які стосуються історії Меридіанного кола з павільйоном, розкрито причини його замовлення, проведені наукові роботи, дослідження, вдосконалення під час використання і т. ін. [117–121]. «Система астрономии» (1875 р.) М. Ф. Хандрикова є роботою, де вперше описано меридіанне коло [122]. Особливістю даного підручника було те, що в ньому автор не тільки дав детальну схему інструменту, а й виділив ряд його характерних технічних відмінностей від попередніх зразків, встановлених в інших обсерваторіях. Одна з порівняно нових пам’яток науки і техніки, Горизонтальний сонячний телескоп з павільйоном, описувалася небагато, зокрема, відомо кілька фахових наукових публікацій, де розглянуто передумови створення, будівництво, подальші удосконалення та ряд проведених наукових досліджень на установці [123–126]. Потребують детального дослідження інші пам’ятки науки і техніки, зокрема, виготовлені безпосередньо в АО, публікації про які майже відсутні [127]. Нами проведено певне дослідження таких пам’яток, зокрема, накопичення інформаційного матеріалу, його аналіз, планується висвітлення в майбутніх публікаціях та популяризація в музейній справі. Проблеми музеєфікації та використання комплексу пам’яток АО нами були висвітлені неодноразово на ряді вітчизняних та закордонних конференціях [128–132]. Зроблено акцент на вже проведеній музеєфікації та перспективах її подальшого розвитку, розкрито розгортання музейної роботи в АО, елементи популяризації та просвітницької діяльності. Слід також зазначити, що аналіз літератури виявив кілька принципових неточностей та розбіжностей історичного характеру у деяких опублікованих матеріалах, що, можливо, пов’язано з різним тлумаченням однієї інформації окремими авторами. Зокрема, було виявлено:
У цілому, проаналізувавши наявні наукові дослідження, ми вважаємо, що, не дивлячись на наявність праць, пов’язаних з окремими аспектами досліджуваної проблематики, цих публікацій недостатньо для проведення дослідження пам’ятки Астрономічної обсерваторії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка як комплексного об’єкта культурної спадщини України.
|