Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри
Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Парадокс: усі бомби чисті: єдине забруднення, зу мовлене ними, — це система безпеки та контролю, яку вони випромінюють, коли не вибухають.
| 56 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
шення, порядок, з його аурою насильство, ще притягували перекручене уявне, то норма фі ксує, зачаровує, вражає — і змушує до інво люції будь-яке уявне. Ніхто більше не марить ретельністю програми. Запаморочує вже один її ритуал. Ритуал світу, що не знає збоїв. Так от, розширення соціального сьогодні регулює та сама модель програмованої неми нучості, максимальної безпеки та відстрашу вання. Якраз у цьому й полягають справжні наслідки застосування ядерного арсеналу: ре тельна операція технічного пристрою слугує моделлю для ретельного дійства соціального. І тут також ніщо більше не полишатиметься на волю випадку. Втім, це і є соціалізація, що розпочалася сотні років тому, але відтепер увійшла у свою прискорену фазу, наблизи вшись до межі, яку вважали вибуховою (ре волюції), та яка поки що виражається через протилежний процес, імплозивний та незво- ротний: всеосяжне відстрашування від будь- якої випадковості, від будь-якої неприємнос ті, від будь-якої трансверсальности від будь- якої доцільності, від будь-якої суперечності, розриву чи складності в соціальному бутті, опроміненому нормою, приреченою на семі отичну прозорість механізмів інформації. На справді космічна і ядерна моделі позбавлені власних цілей: такими не є ні відкриття Міся ця, ні військово-стратегічна перевага. їхня іс тина — це бути моделями симуляції, зразко вими векторами системи планетарного конт ролю (від якого не вільні навіть держави — зірки цього сценарію, в його орбіті опинили ся всі). 8 Парадокс: усі бомби чисті: єдине забруднення, зу мовлене ними, — це система безпеки та контролю, яку вони випромінюють, коли не вибухають. прецесія симулякрів 57 Очевидна суперечність: у процесі підпо рядкування той, хто став сателітом, не є тим, ким його вважають. На зображенні, знятому з орбіти космічного об'єкта, на сателіт пере творюється планета Земля, і земний принцип реальності стає ексцентричним, гіперреаль- ним і малозначним. Через інстанціалізацію на орбіті системи контролю, такої, як мирне співіснування, на сателітів перетворюються всі земні мікросистеми, що втрачають при цьому свою самостійність. Усі види енергії, всі події поглинаються цією ексцентричною силою тяжіння, все конденсується і вибухає всередину у напрямку до єдиної мікромоделі контролю (орбітального сателіта), як у про тилежному прикладі, в іншому біологічному вимірі, все конвертує й вибухає всередину в точці молекулярної мікромоделі генетичного коду. Між двома речами, в цьому розгалу женні, утвореному ядерним і генетичним, в одночасному успінні обох фундаментальних кодів відстрашування поглинається будь-який принцип смислу, стає неможливим хоч якесь розгортання реального. Яскравою ілюстрацією цього була одноча сність двох подій у липні 1975 року: об'єд нання у космосі двох суперсупутників, аме риканського та радянського, апофеоз мирно го співіснування, і ухвала китайців про ска сування ідеограматичного письма та долу- чення в подальшому до латинського алфаві ту. Останнє означало "орбітальну" інстанці алізацію абстрактної та змодельованої систе ми знаків, в орбіті якої зазнають ресорбції всі своєрідні колись форми стилю та письма. Са- телітизація мови: для китайців це спосіб увійти до системи мирного співіснування, яка саме в цей час вписується в їхнє небо у вигляді стикування двох супутників. Орбіта- |