Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри
Жап Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Історія: ретросценарій 71
| 70 Жап Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
дом їх є "Барі Ліндон": ще ніколи не було зроблено кращого, й ніколи не буде зроблено кращого в ... у чому? У викликанні духів? Ні, тут немає навіть викликання духів, перед нами симуляція. Усю токсичну радіацію про фільтровано, всі інгредієнти на місці, суворо дозовані, жодної помилки. Круте, холодне задоволення, навіть не ес тетичне у буквальному значенні: задоволен ня функціональне, задоволення математичне, задоволення від вдалого задуму. Варто поду мати лише про Вісконті ("Гепард", "Я відчуваю" та ін., які деякими аспектами нага дують "Барі Ліндона"), щоб ухопити різницю не тільки в стилі, а й у кінематографічному дійстві. У Вісконті є смисл, історія, чуттєва риторика, паузи, захоплююча гра, і не тільки в історичному змісті, а й у постановці. Нічо го подібного у Кубрика, який маніпулює сво їм фільмом, як шахівницею, який перетворює історію на операційний сценарій. І це не має нічого спільного із старим протиставленням витонченого розуму та розуму геометрично го: це протиставлення ще є частиною гри і частиною ставки на смисл. Ми ж входимо в еру фільмів, які, власне, вже не мають сми слу, в еру потужних синтезуючих машин із змінною геометрією. Дещо з цього вже було у вестернах Леоне? Можливо. Усі регістри поволі зісковзують у цьому напрямку. "Війна у китайському квар талі": це детектив, стилістично перероблений за допомогою лазерної техніки. Це, по пра вді, не питання довершеності: технічна дове ршеність може бути складовою смислу, і в такому разі вона не належить ні до ретро, ні до гіперреалістичного, вона — факт мистецт ва. У нашому випадку вона становить ефект моделі: вона — одна з тактичних референцій- Історія: ретросценарій 71 них цінностей. За відсутності реального син таксису смислу нам доступні лише тактич ні цінності одного якогось комплексу, в яко му чудово сполучаються, скажімо, ЦРУ як здатна на все міфологічна машина, Роберт Редфорт як різнобічна зірка, суспільні відно сини як референція, що зобов'язана своїм іс нуванням історії, технічна віртуозність, що зобов 'язана своїм існуванням кінематографу. Кінематограф і траєкторія його руху: від найбільш фантастичного чи міфічного до ре алістичного та гіперреалістичного. У своїх сьогоднішніх намаганнях кінема тограф дедалі більше, і з дедалі більшою до сконалістю, наближається до абсолютного реального, у своїй банальності, у своїй пра вдоподібності, у своїй оголеній очевидності, у своїх прикростях і водночас у своїй зарозу мілості, у своїй претензії на те, щоб бути ре альним, безпосереднім, буденним, а це най- божевільніша з усіх справ (так, претензія фун кціоналізму на те, щоб позначати — констру ювати — найвищий ступінь предмета в його збіжності із своєю функцією, із своєю спожи вною вартістю є справою, взагалі позбавле ною сенсу), жодна культура ніколи не місти ла в собі знаків такого бачення — наївного й параноїдального, пуританського й терористи чного. Тероризм — це завжди тероризм реального. Одначасно із цією спробою абсолютної збіжності з реальним кінематограф наближа ється також до абсолютної збіжності із са мим собою — і в цьому немає суперечності: Це навіть може бути означенням гіперреаль- ного. Яскрава риторична фігура і умогляд ність. Кінематограф займається плагіатом відносно себе самого, переписує себе самого, перероблює своїх класиків, ретроактивує свої |