4.
Принципові моменти можливої корекції конституційного
статусу Ради національної безпеки і оборони України
Конституційний статус Ради національної безпеки і оборони України
повинен бути скоригований у кількох принципових моментах. Рада національної
безпеки і оборони України повинна бути виведена із системи допоміжних
органів при Президентові України і набути статусу одного з вищих органів
державної влади, поряд із Президентом України, Верховною Радою України,
Кабінетом Міністрів України, Конституційним Судом України, Верховним
Судом України. Водночас необхідно зберегти статус Президента України як
очільника Ради національної безпеки і оборони України та її основне
функціональне призначення. Рада національної безпеки і оборони України
повинна зберегти свою функціональну зорієнтованість на забезпечення статусу
Президента України як керівного суб’єкта сектору безпеки й оборони, гаранта
державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання
Конституції України, прав та свобод людини і громадянина, реалізації
стратегічного курсу держави на набуття її повноправного членства в
Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. Набуття
Радою національної безпеки і оборони України статусу самостійного органу
державної влади не повинно спричинити втрату Президентом України
необхідних засобів впливу на організацію та діяльність Ради. Зокрема, потрібно
зберегти чинність положення п. 18 ч. 1 ст. 106 Конституції України, відповідно
до якого Президент України “очолює Раду національної безпеки і оборони
України” та положення ч. 3 ст. 107 Конституції України про те, що “Головою
Ради національної безпеки і оборони України є Президент України”
85
. Наведені
конституційні положення передбачають, що засідання Ради національної
83
Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 27 лютого 2014 р. № 794-VII. Відомості Верховної
Ради України. 2014. № 13. Ст. 222.
84
Про Раду національної безпеки і оборони України : Закон України від 5 березня 1998 р. № 183/98-ВР.
Відомості Верховної Ради України. 1998. № 35. Ст. 237.
85
Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254/96-вр. Відомості Верховної Ради
України. 1996. № 30. Ст. 141.
33
безпеки і оборони України відбуваються під головуванням Президента України.
Рада національної безпеки і оборони України повинна проводити свої засідання
під головуванням Президента України як свого очільника, за винятком випадку
дострокового припинення повноважень Президента України і виконання його
повноважень у сфері національної безпеки й оборони України, зокрема
головування в Раді національної безпеки і оборони України, відповідною
конституційно уповноваженою особою. Президент України повинен володіти
прерогативою скликати засідання Ради національної безпеки і оборони України
та визначати їх порядок денний.
Рада національної безпеки і оборони України повинна отримати право
ухвалювати власні акти, обов’язкові до виконання суб’єктами, яким ці акти
будуть адресовані. Такий характер актів Ради національної безпеки і оборони
України передбачає, що вони повинні бути об’єктом конституційного контролю,
поряд з актами інших політичних органів держави ‒ Президента України,
Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України. Умовою набуття чинності
ухвалених Радою національної безпеки і оборони України актів повинно стати їх
підписання Президентом України.
Згадані інструменти в руках Президента України (право скликати засідання
Ради національної безпеки і оборони України, право головувати на засіданнях
Ради національної безпеки і оборони України та право визначати їх порядок
денний, право контрасигнувати акти Ради національної безпеки і оборони
України), забезпечать належний рівень впливу Президента України на
організацію та діяльність Ради національної безпеки і оборони України.
Потрібно розширити конституційну компетенцію Ради національної
безпеки і оборони України. Відповідно до ч. 2 ст. 107 Конституції України, “Рада
національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність
органів виконавчої влади у сфері національної безпеки й оборони”
86
.
Забезпечення національної безпеки й обороноздатності держави стосується
діяльності всіх органів державної влади та інститутів громадянського
суспільства. Попри ключову роль органів виконавчої влади в забезпеченні
національної безпеки й обороноздатності України, очевидно, що механізм
забезпечення національної безпеки й обороноздатності України охоплює
діяльність не лише відповідних органів державної влади, а й діяльність багатьох
інститутів громадянського суспільства, яка спрямована на виявлення,
запобігання й усунення можливих загроз національній безпеці України. Вартий
уваги підхід до визначення сфери координаційної діяльності спеціального
органу з питань національної безпеки й оборони держави, який застосовано,
зокрема, у Законі Литовської Республіки “Про Державну раду оборони” від
30 квітня 1997 р. Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього акта, “Державна рада оборони …
є державним інститутом, який розглядає та координує найважливіші питання
оборони держави, включно діяльність державних інститутів із найбільш
актуальних проблем забезпечення та захисту державної безпеки”
87
.
86
Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254/96-вр. Відомості Верховної Ради
України. 1996. № 30. Ст. 141.
87
О Государственном совете обороны : Закон Литовской Республики от 30 апреля 1997 г.
https://e-
seimas.lrs.lt/portal/legalActPrint/lt?jfwid=11dyhelu55&documentId=TAIS.43944&category=TAD
.
34
За будь-якої форми правління президент функціонально поєднаний із
виконавчою владою. Функціональна сполученість президента з виконавчою
владою передбачає, зокрема, його цілеспрямовану координацію та контроль за
діяльністю відповідних органів виконавчої влади у сфері національної безпеки й
оборони держави. Водночас президент ‒ орган функціонально “нейтральний” і
суттєва частина його функцій пов’язана з діяльністю держави взагалі, усіх
сегментів її механізму. Ця особливість функціональної природи президента
робить його найбільш придатним для координації діяльності будь-яких суб’єктів
сектору безпеки й оборони. Координацію діяльності суб’єктів сектору безпеки й
оборони Президент України повинен здійснювати не безпосередньо, а через Раду
національної безпеки і оборони України. Рада національної безпеки і оборони
України повинна відігравати роль координаційного центру, який забезпечує
узгодженість і єдину цілеспрямованість діяльності усіх суб’єктів сектору
безпеки й оборони, згаданих у Законі України “Про національну безпеку
України” від 21 червня 2018 р. Отже, у Конституції України статус Ради
національної безпеки і оборони України потрібно визначити як органу, що
координує і контролює діяльність суб’єктів сектору безпеки й оборони. Так
визначено компетенцію спеціального органу з питань національної безпеки й
оборони держави, зокрема, у Конституції Румунії 1991 р. Згідно зі ст. 118
Конституції Румунії, “Верховна рада оборони країни одноманітно організовує та
координує ті види діяльності, які стосуються оборони країни та національної
безпеки”
88
.
Набуття Радою національної безпеки і оборони України статусу
самостійного органу державної влади потребує чітко розмежувати і водночас
узгодити функції та повноваження Ради національної безпеки і оборони України
з відповідними функціями та повноваженнями Президента України. Система
функцій та повноважень Ради національної безпеки і оборони України повинна
бути зорієнтована на функції та повноваження Президента України у сфері
національної безпеки й оборони України, бути їх нормативними гарантіями.
Значення Ради національної безпеки і оборони України в державному
механізмі вимагає безпосередньо на конституційному рівні визначити її
персональний склад шляхом встановлення кола осіб, які є членами Ради
національної безпеки і оборони України за посадою. Рада національної безпеки і
оборони України повинна також мати право ухвалити рішення про участь у її
засіданнях із правом дорадчого голосу експертів із питань, які Рада розглядає.
Такий підхід до визначення персонального складу спеціального органу з питань
національної безпеки й оборони держави, та кола осіб, що можуть брати участь
у його засіданнях, застосовано в законодавстві деяких країн. Наприклад,
відповідно до ст. 118 Основного Закону Туреччини 1982 р., Рада національної
безпеки проводить свої засідання під головуванням Президента. Її персональний
склад, крім Президента, формують Віце-президент, Міністр юстиції, Міністр
національної оборони, Міністр внутрішніх справ, Міністр закордонних справ,
начальник Генерального штабу, Командувач Сухопутними військами,
Командувач Військово-морськими силами та Командувач Повітряними силами.
88
Конституция Румынии от 21 ноября 1991 г. URL : https://legalns.com/download/books/cons/romania.pdf.
35
Водночас у згаданій статті зроблено важливе застереження: для участі в
засіданнях Ради національної безпеки залежно від характеру порядку денного
можуть бути запрошені відповідні міністри та особи, думку яких важливо
заслухати
89
. Згідно зі ст. 140 Конституції Литви 1992 р., до складу Державної
ради оборони входять її очільник ‒ Президент Республіки, Прем’єр-міністр,
Спікер Парламенту, міністр охорони краю та командувач військами
90
. Водночас
відповідно до ст. 11 Закону Литовської Республіки “Про державну раду
оборони” від 30 квітня 1997 р., Державна рада оборони може ухвалити рішення
запросити на своє засідання експертів для оцінки поданих Раді пропозицій,
рекомендацій, інформації
91
.
Конституційний склад Ради національної безпеки і оборони України
повинен відповідати принципу належного представництва у її складі очільників
органів державної влади ‒ найважливіших суб’єктів сектору безпеки й оборони
та гарантувати легітимність рішень Ради національної безпеки і оборони
України. Звідси очевидно, що персональний склад Ради національної безпеки і
оборони України не повинен залежати від суб’єктивних уподобань Президента
України. Вичерпне закріплення в Конституції України персонального складу
Ради національної безпеки і оборони України означає, що Президент України
повинен втратити можливість призначати частину членів Ради національної
безпеки і оборони України на власний розсуд.
Відповідно до ч. 6 ст. 107 Конституції України, “у засіданнях Ради
національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної
Ради України”
92
. Вважаємо, що Голова Верховної Ради України повинен набути
статусу члена Ради національної безпеки і оборони України за посадою. Це, крім
іншого, відповідало б інтегративній природі Ради національної безпеки і оборони
України, її багатоаспектній компетенції та цілям парламентського контролю.
У ст. 106 Конституції України, у якій закріплено більшість повноважень
Президента України, потрібно встановити обов’язок Глави держави щорічно
подавати звіт до Верховної Ради України про стан національної безпеки й
оборони України. Сенс і значення згаданого звіту полягають у тому, що він може
стати причиною важливих змін законодавства про національну безпеку й
оборону України.
Принцип верховенства права не допускає безвідповідального здійснення
владних повноважень
93
. Статус Ради національної безпеки і оборони України як
суб’єкта владних повноважень порушує питання про конституційно-правову
відповідальність її членів. Вважаємо, що неконституційні дії чи бездіяльність
89
Türkiye
Cumhuriyeti
Anayasasi
[Constitution
of
the
Republic
of
Turkey].
URL:
https://www.mevzuat.gov.tr/mevzuatmetin/1.5.2709.pdf.
90
Конституция
Литовской
Республики
от
25 октября
1992 г.
URL :
https://www.lrs.lt/home/Konstitucija/Konstitucija_RU.htm.
91
О Государственном совете обороны : Закон Литовской Республики от 30 апреля 1997 г.
https://e-
seimas.lrs.lt/portal/legalActPrint/lt?jfwid=11dyhelu55&documentId=TAIS.43944&category=TAD
.
92
Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254/96-вр. Відомості Верховної Ради
України. 1996. № 30. Ст. 141.
93
The European Commission for democracy through law (Venice Commission). Urgent amicus curiae brief
relating to the postponement of elections motivated by constitutional reform. Issued pursuant to Article 14a of the Venice
Commission’s Rules of Procedure. URL:
https://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-
PI(2020)015-e
(accessed 07.02.2022).
36
членів Ради національної безпеки і оборони України потрібно конституційно
визначити як підставу дострокового припинення їхніх повноважень. Очевидно,
що суб’єктом, уповноваженим констатувати неконституційність дій чи
бездіяльності членів Ради національної безпеки і оборони України, повинен бути
Конституційний
Суд
України.
Механізм
конституційно-правової
відповідальності членів Ради національної безпеки і оборони України потрібно
визначити конституційно.
Статус Ради національної безпеки і оборони України як вищого органу
держави потрібно регламентувати в окремому розділі Основного Закону
України. Потрібно чітко конституційно визначити функції Ради національної
безпеки і оборони України, відповідно до яких має відбуватися законодавча
регламентація її повноважень. У Конституції України потрібно закріпити
положення про обов’язковість виконання актів Ради національної безпеки і
оборони України. Необхідно наділити Раду національної безпеки і оборони
України правом законодавчої ініціативи з можливістю визначати внесені нею до
Верховної Ради України законопроєкти як невідкладні, тобто такі, що повинні
бути розглянуті Верховною Радою України позачергово. Рада національної
безпеки і оборони України повинна також стати суб’єктом права на звернення до
Конституційного Суду України. Конституційний Суд України здійснює офіційне
тлумачення Конституції України, зокрема, її засадничих положень, що
стосуються національної безпеки й оборони України, а також перевіряє
конституційність законів та інших нормативних актів, що регулюють
правовідносини у сфері національної безпеки й оборони України. Важливо, щоб
Рада національної безпеки і оборони України як розробник відповідних актів із
питань національної безпеки й оборони України та орган державної влади, який
покликаний запобігати загрозам національній безпеці держави, володіла правом
звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності актів (їх
проєктів), що регулюють правовідносини у сфері національної безпеки й
оборони України.
Достарыңызбен бөлісу: |