Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія

The article deals with the notion of the morphonological rule to describe the phonemic changes in a morpheme that are represented by morphonemes and perform a morphological function. A series of sound changes, which are morphologically conditioned, is analyzed on the material of formation of some singular and plural noun forms and irregular verb tense forms in Modern English.

• 
  ознайомитися з основними лінгвістичними здобутками у визначенні поняття морфонологічного правила;
  
• 
  визначити, які типи фонемних чергувань у морфемах слід відносити до морфонологічних і яка потрібна додаткова інформація для характеристики такого роду альтернацій;
  
• 
  на прикладі утворення деяких форм однини та множини іменників і часових форм нерегулярних дієслів сучасної англійської мови виявити ряди таких звукових змін, які є морфологічно обумовленими.
  

Питання щодо характеру морфонологічних правил є важливим у теорії морфонології, оскільки їх часто відносять до фонологічних або морфологічних. Як справедливо зазначають О. С. Кубрякова й Ю. Г. Панкрац, основне завдання морфонологічної характеристики – це “граматичне розподібнення форм” [6, c. 16]. Під морфонологічними вони розуміють фонологічні характеристики структури слова і морфем, що сигналізують про граматичні ролі, які виконують ці характеристики [6, c. 16]. Виділяючи морфонологічні характеристики, дослідники керуються трьома правилами: 1) морфонологічні характеристики слова (чи словоформи) – це такі особливості його фонемної будови, що виявляються при аналізі одиниці у складі певної граматичної опозиції, або граматичного протиставлення; 2) морфонологічні характеристики – це такі особливості фонемної будови слова, які зумовлені сполученням морфем у даній морфологічній послідовності, але які неможливо пояснити лише фонологічними закономірностями сполучуваних фонем; 3) наявність морфонологічних характеристик варто розглядати у тих випадках, коли чергування морфів однієї і тієї ж морфеми певного типу сигналізують про відмінність від протиставленого їм класу морфем, де чергування в морфах не відбувається, і коли з такою відмінністю пов’язана будь-яка граматична особливість (наприклад, протиставлення класів сильних і слабких дієслів у германських мовах) [6, c. 19–20].

О. С. Кубрякова й Ю. Г. Панкрац визнають правило морфонологічним у тому випадку, коли його неможливо пояснити властивістю фонем та їх комбінаторикою і коли чергування, яке фонемно протиставляє два морфи однієї морфеми, відіграє функціональну роль і одночасно закріплюється за певною позицією [6, с. 23]. Морфонологічні характеристики допомагають не лише диференціювати кореневі й афіксальні морфеми, дієслівні та іменні корені чи маркувати певні морфемні шви, а й сприяють граматичній диференціації парадигматичних та словотвірних рядів [6, с. 4].

М. Сводеш заявляє, що морфонологія, вивчаючи фонемну структуру морфем, цікавиться такими чергуваннями фонем, які є показниками морфологічного процесу. Якщо певне морфологічне чергування характеризується регулярністю і певною властивістю, то такі взаємно заміщені фонеми можна вважати морфологічно об’єднаною сутністю. Учений дає приклад англійського чергування /f/~/v/ у словах leaf – leaves, де leaves утворене від leaf, в результаті чого /f/ трансформується у /v/, а не навпаки. Але в граматичному процесі утворення множини /f/ не завжди змінюється на /v/, наприклад, сuff – cuffs, де /f/ у морфологічному плані відрізняється від /f/ попереднього варіанту, але у фонемному плані обидва /f/ становлять одну сутність. Таким чином, виникає два варіанти /f/ з морфологічної точки зору /f₁/:/v/ :: /f₂/:/f/. Такі морфологічно різні фонеми вчений називає морфонемами. Далі М. Сводеш зауважує, що морфонеми – це клас подібних фонем, які є компонентами морфеми і в чергуванні займають однакову позицію [11, с. 128–129].

Серед науковців спірним у морфонології є питання, чи входить внутрішня флексія до завдань морфонологічного дослідження, адже більшість науковців морфонологічним уважають лише таке правило, умовою реалізації якого є наявність певної флексії, у сполученні з якою спостерігаються фонемні чергування. Так, О. О. Реформатський дослідив, що граматичне значення слів може виражатися зміною звукового складу самого кореня, або внутрішньою флексією. Він розглядав фонетичні чергування, у яких звукові зміни залежать від позицій (/к/~/г/ друг – друга, де /к/ є варіантом фонеми /г/); нефонетичні, які вчений поділив на морфологічні, або історичні; традиційні регулярні чергування, що найчастіше присутні у словозміні (/к/~/ч/ пеку – печешь, /г/~/ж/ бегу – бежишь), і нерегулярні, які більше зустрічаються при словотворі (/г/~/ч/ берегу – беречь, могу – мочь); а також граматичні чергування чи внутрішня флексія (собирать – собрать, называть – назвать, выжимать – выжать). На думку науковця, саме морфологічні чергування вибудовують особливу сферу мови – морфонологію, тоді як граматичні потрібно вивчати в морфології [9, с. 276–286].

Ми не можемо погодитися з О. О. Реформатським щодо віднесеності внутрішньої флексії до морфології. Справді, таке чергування слугує самостійним засобом граматичної диференціації словоформ, а не просто є допоміжним у розрізненні форм. Проте, хоча морфонологічні альтернації у функціональному плані дещо відрізняються від внутрішньої флексії, з морфонологічної точки зору вони тотожні. У випадку внутрішньої флексії дослідник може простежити чергування не алофонів однієї фонеми в морфемі, а самостійних фонем одна з одною чи з нулем або двох фонем з однією, і навпаки, що виконують морфологічну роль, так само, як і при морфонологічних альтернаціях. Все це можна простежити на прикладі утворення множини деяких англійських іменників на зразок foot – feet, tooth – teeth, goose – geese, де наявне чергування різних фонем, яке є єдиним засобом вираження граматичного значення, зокрема категорії числа.

Е. А. Макаєв і О. С. Кубрякова стверджують, що у процесі морфонологічного аналізу дослідника цікавлять усі звукові варіанти однієї морфеми безвідносно до того, яку роль відіграють її окремо взяті морфи в парадигматиці, тому внутрішню флексію теж розглядають в рамках морфонології [8, с. 107]. Л. С. Бархударов теж зараховує такого роду чергування до морфофонемних і наголошує, що воно є засобом словозміни, бо відбувається в межах кореня слова [1, с. 34–41].

Дехто з лінгвістів об’єднує морфонологічні альтернації з фонетично зумовленими автоматичними чергуваннями, що викликані позиційним оточенням фонеми. Так, В. Б. Касевич уважає, що немає підстав для відмови автоматичним чергуванням у статусі морфонологічних, якщо вони дають варіанти морфем. Свою думку автор обстоює тим, що будь-які синхронічні альтернації відбуваються лише при з’єднанні значущих одиниць – морфем, тому саме поняття чергування передбачає звернення до екстрафонологічних сфер мовної системи. Різниця між автоматичними та неавтоматичними чергуваннями полягає в специфічності/неспецифічності граматичного контексту для двох видів фонемних змін, відповідно, а не в його наявності чи відсутності. Для автоматичних чергувань важливі лише характеристики контексту в плані вираження, для неавтоматичних – у плані вираження та змісту [5, с. 18–20].

Австрійський лінгвіст В. Дресслер не відносить до морфонологічних автоматичні, винятково фонемні альтернації, фонологічні за природою, та суто аломорфні альтернації, такі як одзвінчення морфологічно похідних слів і словоформ (a house /haus/ – to house /hauz/), умлаут (foot – feet) та суплетивність (was, were) [10, p. 3].

Ф. ван Коуетсем і С. Маккормік, досліджуючи германські мови, представили власну класифікацію альтернацій:

1. 
   Вокалічні альтернації, які є показниками часу (give – gave) і числа (foot – feet). Такі варіації є головними чи другорядними маркерами морфологічного розрізнення. У деяких випадках вони продуктивні (sing – sang), в інших – непродуктивні (foot – feet). Морфологічна функція може бути позначена декількома показниками (Hand – Hände, де чергування /а/~/ä/ і показник множини /е/ сигналізують про числове розрізнення).
   
2. 
   Другий тип альтернацій морфологічно зумовлений і неавтоматичний (/f/~/v/ у wife – wives). Такі чергування відіграють лише додаткову роль у розрізненні словоформ.
   
3. 
   Третій клас утворюють чергування, що виконують морфологічну роль і з’являються у похідних словах на зразок deep – depth або в запозиченнях serene – serenity. Подібними є варіації на зразок /ai/~/i/ у словах wide – width, divine – divinity, /k/~/s/ у словах electric – electricity, opaque – opacity. Такі альтернації є неавтоматичними і зумовленими фонологічно (/i:/~/e/~/e/ keep – kept – kept). Ми з цим не погоджуємося, бо таке чергування не лише фонологічно, а й морфологічно зумовлене.
   
4. 
   До четвертої групи належать фонологічно зумовлені чергування, які не виконують морфологічної функції, але з’являються в деяких морфологічних категоріях і є автоматичними. Так, множина іменників англійської мови показує асиміляцію, яка залежить від фінальної приголосної: backs – bags.
   
5. 
   Останній клас альтернацій повністю автоматичний, не виконує морфологічної функції і не є морфологічно зумовленим (/k/~/g/ у Tag – Tages). Чергування, де опозиція між двома фонемами нейтралізується фонемним контекстом, становлять архіфонему Празької фонологічної школи [12, p. 326–328].
   

1. 
   Морфонологічна теорія аналізує всі без винятку звукові зміни, яким підлягають морфеми та слова: внутрішню флексію, вільні чергування і ті, які можна описати у фонологічних термінах (представники Фонологічної школи імені Л. В. Щерби: Л. Р. Зіндер [3], В. Б. Касевич [5], В. Г. Золхоєв [4]).
   
2. 
   Морфонологія розглядає всі, крім фонетично зумовлених, чергування, тобто ті, які можна пояснити, використовуючи яку-небудь морфологічну інформацію (Е. А. Макаєв [7; 8], О. С. Кубрякова та Ю. Г. Панкрац [6]).
   
3. 
   Морфонологія розглядає лише такі звукові альтернації у морфемах і словах, які є допоміжним засобом граматичної диференціації словоформ; внутрішня флексія та фонетично зумовлені чергування повинні вивчатися у морфології й фонології відповідно (О. О. Реформатський [9]).
   

Ми вважаємо, що одиницею комбінаторних і позиційних чергувань є фонема, одиницею морфонологічних чергувань – морфонема, яка в морфемах представлена фонемами, що чергуються. Морфонемою можна вважати такі фонеми, чергування яких завжди морфологічно обумовлено. Варто зауважити, що не будь-яке чергування в морфемі представлене морфонемами, а лише таке, яке є допоміжним або основним засобом вираження будь-якої морфологічної категорії. Отже, морфонемні одиниці абстрактні за своєю природою, ми використовуємо їх у нашому дослідженні для найбільш економного й раціонального опису фонологічних змін у морфах однієї й тієї ж самої морфеми. Такі зміни обов’язково повинні передавати певне граматичне значення і вони з’являються в морфемі як чергування фонеми з фонемою, групою фонем або фонемним нулем.

Спробуємо довести наш погляд на прикладах утворення форм однини і множини іменників, а також часових форм нерегулярних дієслів англійської мови. Кінцева фонема /f/ змінюється в іменниках при додаванні закінчення -es /iz/ на /v/: calf – calves, half – halves, knife – knives, leaf – leaves, life – lives, sheaf – sheaves, shelf – shelves, thief – thieves, wife – wives, wolf – wolves, де морфонема {f/v} супроводжує афікс /iz/ і виступає додатковим індикатором категорії числа. Морфонеми {ə/i} для woman – women, {æ/e} у man – men, {u/i:} в foot – feet, {u:/i:} у словах goose – geese, tooth – teeth, {au/ai} для mouse – mice, louse – lice слугують єдиним засобом вираження граматичного значення. В іменниках, що закінчуються фонемою /θ/, якій передує довга голосна, при додаванні закінчення /z/ утворюється морфонемна одиниця {θ/ð}: bath – baths, path – paths, oath – oaths.

На матеріалі утворення часових форм нерегулярних дієслів сучасної англійської мови можемо класифікувати деякі морфонологічні чергування:

1. 
   Форми, що змінюють кінцеву фонему /d/ на /t/ (lend – lent – lent, send – sent – sent, spend – spent – spent).
   
2. 
   Дієслова, що змінюють кореневі голосні фонеми в супроводі афікса -en, який з’являється у третій формі (drive – drove – driven, eat – ate – eaten, fall – fell – fallen, freeze – froze – frozen, write – wrote – written).
   
3. 
   Форми, що змінюють кореневі голосні фонеми (drink – drank – drunk, fight – fought – fought, ring – rang – rung).
   
4. 
   Дієслова, що змінюють кореневі голосні фонеми з додаванням фінальної фонеми -d, -t у другій і третій формах (feel – felt – felt, keep – kept – kept, leave – left – left, lose – lost – lost).
   
5. 
   Форми, що змінюють кінцеву приголосну фонему (have – had – had, make – made – made).
   
6. 
   Дієслова, представлені однаковими формами (hit – hit – hit, let – let –let, put – put – put, set – set – set, shut – shut – shut).
   

а) якщо інфінітив закінчується фонемою /d/, а їй передує короткий голосний монофтонг, то минулий час і дієприкметник, зазвичай, матимуть фінальну /t/, за винятком дієслів, представлених незмінними формами;

б) при утворенні часових форм спостерігаємо чергування /i:/~/e/ feed – fed – fed, lead – led – led, sleep – slept – slept, де /i:/ зустрічається в інфінітиві, а /e/ – в минулому часі та дієприкметнику.

З наведених прикладів можемо зробити висновок, що морфонологічні альтернації неавтоматичні і передають певну граматичну категорію: числа в іменниках та часу в дієсловах. Такі фонемні чергування можуть бути основними (у випадку внутрішньої флексії або додатковими, якщо є наступний афікс) способами передачі морфологічної інформації. Морфонологічні чергування – це парадигматичні відношення між фонемами, що здатні заміщувати одна одну в морфах однієї морфеми, при цьому мають посідати однакову позицію і виконувати формотворчу та словотворчу функції.

Морфонологічні правила мають винятки. Вони не можуть застосовуватися до всіх форм із подібними фонологічними і морфологічними властивостями і цим відрізняються від фонологічних, завдання яких полягає в дослідженні регулярних фонетичних реалізацій фонем. Так, утворення множини деяких іменників англійської мови з додаванням закінчення -es і зміною кінцевої приголосної фонеми /f/ на /v/ не завжди підлягає правилу: scarf – scarfs або scarves, wharf – wharfs чи wharves. Дієслово stand закінчується на /d/, якій передує короткий голосний монофтонг, але минулий час і дієприкметник не змінюють фінальну /d/ на /t/ (stand – stood – stood).

Морфонологія повинна вивчати такі чергування фонем, які не зумовлені фонетичною позицією, а виникають у морфах однієї морфеми і виконують морфологічну роль у словозмінній та словотвірній парадигмах різних типів слів. Вона досліджує такі чергування, у яких морфеми набувають різного фонемного складу у своїх морфах. Саме в такому розумінні І. О. Бодуен де Куртене заклав основи цієї науки, коли писав про кореляцію і традиційну альтернацію [2].

1. 
   Бархударов Л. С. Очерки по морфологии современного английского языка / Леонид Степанович Бархударов. – М. : Высшая школа, 1975. – С. 34–41.
   
2. 
   Бодуэн де Куртенэ И. А. Опыт теории фонетических альтернаций / И. А. Бодуэн де Куртенэ // Избранные труды по общему языкознанию : в 2 т. – М. : АН СССР, 1963. – Т. 1. – С. 265–347.
   
3. 
   Зиндер Л. Р. Фонема и ее место в системе языка и речевой деятельности / Л. Р. Зиндер, В. Б. Касевич // Вопросы языкознания. – М. : Наука, 1989. – № 6. – С. 29–38.
   
4. 
   Золхоев В. И. Фонология и морфонология агглютинативных языков (особенности фукционирования системы фонем) / Валентин Игнатьевич Золхоев. – Новоcибирск : Наука, 1980. – 144 с.
   
5. 
   Касевич В. Б. Морфонология / Вадим Борисович Касевич. – Л. : ЛГУ, 1986. – 161 с.
   
6. 
   Кубрякова Е. С. Морфонология в описании языков / Е. С. Кубрякова, Ю. Г. Панкрац. – М. : Наука, 1983. – 119 с.
   
7. 
   Макаев Э. А. О предмете и задачах морфонологии и ее месте среди других лингвистических дисциплин / Э. А. Макаев, Е. С. Кубрякова // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. – М. : Наука, 1967. – С. 3-35.
   
8. 
   Макаев Э. А. О статусе морфонологии и единицах ее описания / Э. А. Макаев, Е. С. Кубрякова // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. – М. : Наука, 1969. – С. 87-119.
   
9. 
   Реформатский А. А. Введение в языкознание / Александр Александрович Реформатский. – М. : Аспект Пресс, 2007. – 536 с.
   
10. 
    Dressler U. W. Morphonology : the dynamic of derivation / Wolfgang U. Dressler. – USA : Karoma Publishers, 1985. – 439 p.
    
11. 
    Swadesh M. The Phonemic Principle / Morris Swadesh // Language. Journal of the Linguistic Society of America. – 1934. – № 10. – V. 2. – P. 117–129.
    
12. 
    Van Coetsem F. Morphophonology / F. van Coetsem, S. McCormick // Research Guide on Language Change / Ed. by E. C. Polomé. – Berlin, N. Y. : Mouton de Gruyter, 1990. – P. 325–346.