А.М. Черній А.М. 2003 – Релігієзнавство
ЗМІСТ
1. Релігієзнавство як сфера гуманітарного знання
|
7
|
Предмет релігієзнавства
|
7
|
Структура релігієзнавства
|
8
|
Основні категорії релігієзнавства
|
13
|
Методи і принципи релігієзнавства
|
15
|
2. Релігія у філософському вимірі
|
21
|
2.1. Релігія як предмет філософського осмислення
|
21
|
Сутність релігії
|
21
|
Філософські концепції природи релігії
|
24
|
Основні елементи релігії
|
32
|
2.2. Релігія як духовний феномен і суспільне явище
|
40
|
Релігія як форма онтологічного самовизначення людини
|
40
|
Релігія — шлях людини до вічності
|
45
|
Суспільні функції релігії
|
49
|
Класифікація релігій
|
54
|
3. Історична генеза релігії
|
59
|
3.1. Первісні «чуттєво-надчуттєві» вірування
|
59
|
Первісна міфологія як підґрунтя релігійних вірувань
|
59
|
Анімістичні вірування
|
62
|
Фетишизм
|
65
|
Тотемізм
|
66
|
Магія
|
68
|
Генеза надприродного
|
70
|
3.2. Етнонаціональні релігії
|
74
|
Іудаїзм
|
74
|
Даосизм
|
83
|
Конфуціанство
|
87
|
Індуїзм
|
93
|
Теїстичні вірування праукраїнців часів Київської Русі
|
104
|
4. Світові релігії
|
113
|
4.1 Буддизм
|
113
|
Походження
|
113
|
Ідейні джерела
|
114
|
Основи віровчення
|
115
|
Напрями
|
118
|
Поширення
|
125
|
4.2. Християнство
|
129
|
Соціально-економічні умови та духовні джерела
|
130
|
Ісус Христос — центральна постать християнства
|
133
|
Моральне вчення
|
138
|
Культ
|
141
|
Біблія — священна книга християн
|
144
|
Вселенські собори — етапи формування основних догматів християнства
|
149
|
Поділ християнської церкви на православну (Східну) та католицьку (Західну)
|
154
|
Православ'я
|
156
|
Католицизм
|
160
|
Протестантизм
|
164
|
4.3. Іслам
|
171
|
Основні віросповідні принципи
|
172
|
Морально-етичні норми
|
175
|
Мусульманський шаріат
|
180
|
Культ
|
181
|
Релігійні напрями та течії
|
186
|
5. Релігія та інші вияви духовності
|
194
|
5.1. Вільнодумство
|
194
|
Вільнодумство давнього світу
|
195
|
Середньовічне вільнодумство
|
197
|
Вільнодумство епохи Відродження та Нового часу
|
199
|
Розвиток українського вільнодумства
|
201
|
Неопозитивістська форма вільнодумства
|
203
|
Фрейдистський напрям вільнодумства
|
204
|
Атеїстичний екзистенціалізм
|
205
|
Гуманістичні рухи вільнодумства
|
206
|
Атеїзм як форма вільнодумства
|
208
|
5.2. Сучасні богошукання (неорелігійні рухи)
|
212
|
Богошукання орієнтального напряму
|
214
|
Неохристиянські рухи
|
218
|
Синтетичні неорелігії
|
223
|
Езотеричні об'єднання
|
227
|
Саєнтологічні рухи
|
230
|
Неоязичництво
|
232
|
Демоністичні культи
|
233
|
6. Релігії в Україні
|
239
|
6.1. Український конфесійний плюралізм
|
239
|
Християнство
|
240
|
Іслам
|
252
|
Етнонаціональні релігії
|
253
|
Неорелігії
|
256
|
6.2. Свобода совісті та її правове регулювання в Україні
|
270
|
Філософсько-релігієзнавчий зміст поняття «свобода совісті»
|
270
|
Свобода релігійної совісті
|
274
|
Державно-церковні відносини в історико-філософському вимірі
|
277
|
Міжнародні правові гарантії свободи совісті
|
281
|
Правове забезпечення свободи совісті в Україні
|
286
|
Предмет релігієзнавства
Людині одвічно було притаманне прагнення до пізнання Всесвіту, суспільства, власного буття. Нині титанічними зусиллями багатьох поколінь нагромаджено величезний обсяг знань. Водночас незнаного, незрозумілого, сумнівного не стало менше. І світ, і людина залишаються значною мірою таїною, що сягає вищого начала, вищої розумної сили - Абсолюту, або Бога. Віра в реальне існування цього вищого начала є основою такого не менш таємничого феномена, як релігія.
Релігія така ж давня, як і сама людина. Немає жодного народу на планеті, який би не знав релігії, як і немає жодної людини, яка б не мала в ній потреби. Тому важко віднайти в духовному житті фактор, який би відігравав вагомішу роль, аніж релігія. Від кам'яного віку й до сучасної космічної ери, зазнаючи дивовижних змін і метаморфоз, перебуває вона в нерозривному зв'язку з людським духом.
Величні храми Єгипту й вавилонські гімни, Біблія і Парфенон, малярство Рембрандта і скульптури Праксителя, «Божественна комедія» Данте і «Мертві душі» Гоголя, думки Платона і К'єркегора, музика Гайдна, Баха, Бетховена, соціальні ідеї Савонароли і Мюнцера - все це сягає своїм корінням релігії, завдячує їй своїм існуванням.
Релігія була вирішальним імпульсом у багатьох історичних рухах. Прийняття Азією буддизму, поширення християнства в Європі, експансія ісламу, Реформація Західної церкви - події, що стали відчутними віхами у житті людства і значною мірою визначили масштаби, темпи, тенденції світового розвитку.
Отже, людство здавна прагнуло віднайти відповіді, пов'язані із загадковим світом сакрального. Згодом це прагнення спричинило формування окремої галузі філософських знань - релігієзнавства.
Релігієзнавчі знання - надбання багатьох століть. Але як самостійна галузь релігієзнавство почало формуватися у XIX ст., відокремлюючись від онтології, соціальної філософії, філософії історії, етнології, етики, естетики тощо.
Релігієзнавство - галузь гуманітарних знань, спрямована на осягнення сутності, закономірностей походження й функціонування релігії на різних етапах розвитку культури (суспільства, соціальної групи, особи).
Предметом релігієзнавства є своєрідність вияву релігійного феномена; механізм його дії на індивідуальному та суспільному рівнях буття; особливості його функціонування в історії суспільства; точки дотику й шляхи взаємодії з іншими сферами культури - мораллю, мистецтвом, наукою тощо.
Релігієзнавство вивчає релігію: 1) в її власному вимірі, тобто на релігійному рівні; 2) на філософському рівні. У центрі дослідницьких інтересів релігієзнавства є людина як суб'єкт пізнання та дії. При цьому йдеться не про відокремленого індивіда, а про людину, яка є частиною буття, своєрідним дзеркалом, в якому відображається весь навколишній світ. Тому релігія в релігієзнавстві виступає не чимось зовнішнім щодо індивіда (тільки, скажімо, сукупністю предметів культу чи ритуалів), а його внутрішнім станом, глибинною вірою в реальну присутність у житті вищої сили, яка не піддається об'єктивному вираженню. Релігія тут постає не як відображення епізодичності чи випадковості буття людини у світі, а навпаки - як доказ невід'ємності людини від світу, форма усвідомлення нею цієї єдності. Ось чому релігієзнавство стоїть на тому, що релігія не заперечує, а стверджує в людині людське.
Достарыңызбен бөлісу: |